Проблемі конкурентоспроможності підприємств на міжнародних ринках приділяють пильну увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Але, незважая на актуальність цього питання, конкурентні переваги та особливості інтеграції України у міжнародний економічний простір залишаються недостатньо дослідженними, тому що немає загальновизнаних систематизованих методологічних підходів до аналізу проблем конкуренції.

Цілями вітчизняної  туристичної галузі, пов`язаних з виходом на міжнародні ринки послуг, відповідно до стратегічних пріоритетів України, мають стати: підвищення конкурентоспроможності українських провайдерів на цьому ринку послуг; збільшення експорту послуг пріоритетних туристичних комнаній, зміна структури експорту; самостійний вихід вітчизняних підприємств на міжнародний ринок послуг шляхом комерційної присутності.

Згідно з теорією конкурентних переваг («ромб Портера»)[49] можна визначити чотири детермінанти конкурентних переваг: факторні умови; умови попиту; суміжні та підтримуючі галузі; стратегія, структура та суперництво фірм, від яких залежить можливість формування сервісних компаній світового класу.(мал.1.1)

Рис 1.1. "РОМБ ПОРТЕРА"

На сьогодні в Україні сформувалась низка факторних умов, спрятливих для зростання конкурентноспроможності туристичному міжнародному ринку послуг. До них відносяться: географічне положення, природні умови, часовий пояс, інфраструктура, робоча сила, культурні відмінності.

В умовах формування ринків послуг та становлення культури сервісу в Україні важливу роль у підвищенні якості послуг, зростанні конкурентоспроможності підприємств відіграє конкуренція між учасниками національного ринку послуг.

Розглянемо 4 елементи ромбу для визначення пріорітетних напрямів туристичної політики:

Елемент 1 - стратегія, структура, конкуренція українських туристичних

підприємств: запровадження безвізового режиму для громадян з країн, що генерують основні туристичні потоки і грошові надходження у туризм; сприяння створенню суспільних організацій туристичного профілю; сприяння участі національних туристичних підприємств у міжнародних програмах; активізація рекламно-інформаційної діяльності та розробка маркетингової стратегії українського туризму; залучення додаткових коштів для здійснення аналітичних та інформаційних проектів у туристичній сфері з боку міжнародних донорських організацій; формування ефективного механізму вкладення коштів у розбудову туристичної інфраструктури.

Елемент 2 - параметри внутрішнього попиту: збільшення ємності платоспроможного внутрішнього попиту; стандартизація і сертифікація туристичних послуг; стимулювання внутрішнього туристичного попиту; розвиток соціального туризму; оптимізація структури внутрішнього туристичного попиту.

Елемент 3 - фактори виробництва туристичних послуг: охорона та відновлення природної та історико-культурної спадщини; сприяння модернізації інфраструктури засобів розміщення та залученню інвестицій; розвиток галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; створення системи інформаційно-аналітичної бази туризму з урахуванням системи національних рахунків у відповідності з міжнародною практикою та рекомендаціями ВТО; сприяння проведенню наукових досліджень у туризмі; розробка комплексу заходів для забезпечення безпеки туристів

Елемент 4 - супутні галузі: підтримка галузей і виробництв, що є постачальниками товарів і послуг для підприємств туристичної індустрії; міжвідомча координація соціально-економічної діяльності з урахуванням інтересів туризму.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що туристична політика повинна сприяти розвитку, ефективному стійкому використанню, постійному удосконаленню всіх складових елементів «ромба Портера».

З усього вищезазначеного можна стверджувати, що в найближчому майбутньому буде збережено позитивну тенденцію щодо підвищення ефективності функціонування туристичної галузі України через поліпшення структури вітчизняного туристичного ринку. Завдяки активізації розвитку внутрішнього та в’їзного туризму відбуватиметься зростання валютних надходжень, доходів бюджету від туристичної галузі, що безумовно призведе до збільшення темпів економічного зростання та підвищення добробуту країни.[10]

 Серед пріоритетних галузей послуг за рівнем конкуренції лідирують галузі послуг зі створення та впровадження програмного забезпечення і туристичних послуг. Характерною їх особливістю є, поряд із конкуренцією, тісна співпраця та обмін інформацією між компаніями, що об`єднані в асоціації: Ukrainian Hi-Tech Initiative, Асоціацію підприємств інформаційних технологій України і Туристичну асоціацію України.(Рис.1. 2)

Рис.1.2. Конкурентні переваги

Безумовно, українські компанії володіють певними конкурентними перевагами й нагромадили конкурентний потенціал для виходу на міжнародний  туристичний ринок послуг, до яких можна віднести: сприятливу низку факторних умов, умови попиту, появу та розвиток нових видів та підгалузей послуг, конкуренцію між учасниками національного ринку послуг.

Ступінь конкурентоспроможності галузі, до якої відноситься підприємство, і національної економіки в цілому, впливає на рівень конкурентоспроможності підприємства. Зокрема, якщо міжнародний рівень конкурентоспроможності національної економіки і галузі є низьким, то це обов'язково негативно позначиться на рівні конкурентоспроможності підприємства..

Конкурентоспроможність галузь - це комплексне поняття, яке включає такі аспекти:

- спроможність підприємства продукувати конкурентноспроможну послугу;

- вміння розробляти стратегію, яка забезпечує високий рівень його    

конкурентоспроможності;

- наявність добре налагодженого організаційно-управлінського механізму,      який спроможний виконати поставлені завдання;

- орієнтацію діяльності організації на ринок і систематичну співпрацю із   споживачами;

- наявність конкурентної стратегії та тактики дій стосовно конкурентів;

- високу професійну підготовку персоналу;

- вмінні реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Для оцінки конкурентоспроможності туристичної галузі використовують систему показників.

Показники конкурентоспроможності підприємства[23]:

- ринкові показники (частка збуту продукції): у експорті країни; на цільових зовнішніх ринках; на внутрішньому ринку; на галузевих сегментах ринку.

- показники інноваційної діяльності підприємства: кількість створених нових видів послуг, кількість проданих путівок і виданих нових маршрутів;

- показники виробничої діяльності підприємства: обсяг інвестицій в  підприємсво; кількість нових освоєних видів послуг; структура виробничих витрат; продуктивність праці на виробництві; динаміка обсягу проданих продуктів за окремими видами.

- показники маркетингової діяльності підприємства; величина витрат на рекламу; показники оцінки ефективності роботи відділу маркетингу; показники маркетингових досліджень; цінова політика

- показники фінансової діяльності підприємства: величина прибутку від основних видів діяльності; коротко і довгострокова кредиторська заборгованість коротко і довгострокова дебіторська заборгованість; коротко і довгострокова дебіторська заборгованість; кредитні можливості організації.

Зокрема, до факторів, що визначають рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства в галузі управління, можна віднести:

- націленість на комплексне управління конкурентоспроможністю підприємства;

- стратегія управлінського мислення; вміння формулювати оптимальні цілі і добиватися їх досягнення;

- гнучкість реакції управління на зовнішні загрози; інноваційний характер управлінської діяльності;

- втілення маркетингу в принципах і функціях управління та ін.

 Згідно з Європейською та Американською Академією Маркетингу є ще фактори маркетингу[27], що обумовлюють напрями конкурентних переваг:

- переваги у своєчасному і якісному задоволенні потреб і вимог споживачів;

- створення комунікаційної системи, адекватної завданням підвищення конкурентоспроможності підприємства;

- створення ефективної системи розподілу і збуту продукції;

- цільове використання можливостей маркетингу для формування конкурентних переваг на вирішальних напрямах діяльності підприємства;

- створення системи ефективного стимулюючого впливу на інтереси споживачів і посередників;

Для того,щоб на міжнародному конкурентоспроможному ринку туристичних послуг галузь мала найбільші конкурентні переваги треба брати участь у:

- створенні високоефективної системи формування нових видів продукції;

- націленості досліджень і розробок на створення продукції ринкової новизни;

- випередженні конкурентів за часом виходу на ринок з новими видами продукції;

- формуванні команди розробників, об'єднаних єдністю інтересі і цілей.

                                      РОЗДІЛ 2