Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Київський національний економічних університет імені Вадима Гетьмана»
Факультет міжнародної економіки та менеджменту
Кафедра міжнародної економіки
Курсова робота на тему:
ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНЬОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ МІЖНАРОДНИХ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ
Студентки 19 групи 3 курсу
денного відділення
Кривич І.В.
Науковий керівник
Доцент
Федірко О.А.
Київ 2010
зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………3
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження туристичного комплексу……………………………………………………………………….6
1.1. Сутність, форми і чинники розвитку міжнародної туристичної галузі……………………… ……………………………………………...6
1.2. Детермінанти і показники міжнародної конкурентоспроможної туристичної галузі………………………………………..........9
Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні ………………………………………………..15
2.1. Структура і динаміка розвитку міжнародного туризму в Україні……………………………………………………………………………..15
2.2. Оцінка потенціалу підвищення міжнародної конкурентоспроможньої туристичної галузі в Україні………………20
Розділ 3. Шляхи інтеграції України в міжнародний ринок туристичних послуг …………………………………………………………..27
3.1. Проблеми та перспективи розвитку сучасного національного ринку туризму……………………………………………………………………….27
3.2. Механізми та інструменти розбудови туристичної інфраструктури світового рівня……………………………………………………..29
ВИсновки………………………………………………………………………33
анотація……………………………………………………………………..…38
Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………39
Додатки…………………………………………………………………………42
Вступ
У сучасних умовах функціонування світового ринку характеризується інтенсивним розвитком усіх його складових. Одним із найважливіших, динамічно зростаючих, напрямів, що входять до його структури, є сфера послуг. Її значення у світовому масштабі постійно зростає. Це пов’язано з підвищенням впливу останньої на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавленням економічного стану країн та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень країн світу.
Суттєвою складовою системи послуг виступає міжнародний ринок туризму. Враховуючи наявні ресурси, наша країна має значні перспективи для розвитку туристичного бізнесу. Тому розгляд української туристичної галузі з погляду конкурентоспроможності, дослідження особливостей формування та функціонування, аналіз пріоритетних тенденцій її розвитку є актуальним.
Проблематика формування міжнародної конкурентоспроможності знайшла відображення в працях багатьох науковців. Вагомий внесок у дослідження цього питання зробили Л. Антонюк, В. Базилевич, В. Будкін, І. Бураковський, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Дудченко, Л. Кістерський, Г. Климко, А. Кредісов, Д. Лук’яненко, З. Луцишин, Ю. Макогон,.
Серед авторів, які розглядають конкретні питання розвитку конкурентоспроможного ринку туристичних послуг, можна виділити
А. Мазаракі, Н. Моісеєву, Н. Никифорову, Б. Осадіна, І. Ополченова, Г. Папіряна, В. Сапрунову, В. Сеніна, В. Федорченка, В. Фомічева, А. Чудновського, В. Шмагіну, Г. Яковлєва. Проблемам функціонування та розвитку світової туристичної галузі присвячені досягнення таких іноземних учених, як Р. Бартон, П. Бернекер, А. Бул, Дж. Інгрем, Ф. Котлер, Ч. Робінсон, Л. Сміт, Г. Харріс, Дж. Холловей. В роботах зазначених авторів висвітлюються питання становлення та розвитку ринку туристичних послуг, його ролі в системі світової торгівлі, визначаються форми та види туризму, приділяється увага особливостям функціонування сучасної туристичної індустрії, аналізуються загальні напрями розвитку цієї сфери господарювання, специфіка туристичних перевезень тощо.
Проте питання розвитку міжнародних відносин у сфері туризму в умовах глобалізації ще не знайшли достатнього відображення в літературі. До них можна віднести особливості формування конкурентних переваг у сфері міжнародного туристичного бізнесу та аналіз конкурентоспроможності національної туристичної індустрії, окремі аспекти організаційно-економічного забезпечення функціонування галузі, роль вартісних важелів у підвищенні кон’юнктури ринку туристичних послуг, формування раціонального механізму реалізації провідних напрямів розвитку сфери туристичного бізнесу в Україні.
Мета і за дачі дослідження. Мета курсової роботи полягає в узагальненні теоретичних, методологічних і методичних аспектів формування конкурентоспроможного ринку туристичних послуг в Україні з урахуванням сучасних тенденцій розвитку світової галузі туризму, розробці та обґрунтуванні ефективних моделей розвитку туристичного бізнесу та виробленні на цій основі практичних рекомендацій щодо оптимізації ринку міжнародних туристичних послуг в Україні.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу розв’язання таких завдань:
- дослідити сучасний стан і перспективи розвитку світового ринку туристичних послуг та місця на ньому України;
- визначити особливості конкурентної боротьби в цій сфері та переваги, які в цьому аспекті має наша країна;
- розкрити особливості організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності національного туристичного ринку;
- обґрунтувати моделі розвитку окремих перспективних складових ринку міжнародних туристичних послуг в Україні;
Об’єктом дослідження є процес, структура та динаміка в’їзного туризму, визначення та обґрунтування шляхів нарощення конкурентного потенціалу нашої держави на міжнародному ринку туристичних послуг.
Предметом дослідження виступають теоретичні, методологічні та практичні аспекти формування конкурентоспроможного ринку туристичних послуг в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу курсової становить комплекс методів наукового пізнання, які застосовуються до окремих структурних елементів роботи.
Під час дослідження теоретичних основ аналізу світового ринку туристичних послуг використано системний, статистичний, діалектичний методи (розділ 1). Зокрема, при визначенні економічного змісту туристичних послуг було застосовано системно-структурний та системно-функціональний підходи (підрозділ 1.1.). Історичний та логічний, а також методи аналізу та синтезу стали основою для дослідження конкурентних переваг України в умовах загостреної конкурентної боротьби на світовому ринку туристичних послуг (підрозділи 1.2., 1.3.).
У ході аналізу механізму функціонування національного ринку міжнародних туристичних послуг використано системний та діалектичний метод, а також метод індукції та дедукції (розділ 2).Дослідження напрямів оптимізації ринку туристичних послуг в Україні проводилося із застосуванням економіко-математичного (підрозділ 3.1.) методу та методу економічного моделювання (підрозділ 3.2.), зокрема при розробці моделей розвитку окремих складових туристичного ринку (розділ 3).
РОЗДІЛ Ⅰ
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ
ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ
Вивчення туризму з наукової точки зору з недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Ця проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва і розвитку.
Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище. Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:
* це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу
* провідний платник податків;
* працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
* сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.
Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортних засобів; об'єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного і іншого призначення; організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.
В 1993 р. статистична комісія ООН затвердила визначення, відібране ВТО, яке широко використовувалось в міжнародній практиці. Згідно цього визначення туризм охоплює діяльність осіб, котрі подорожують і перебувають в місцях, які знаходяться за межами їх повсякденного середовища протягом періоду, який не перевищує одного року підряд з метою відпочинку, діловими і іншими цілями
У законі України „Про туризм" [1]зазначено, що туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.
Відповідно з цим визначенням основними характерними рисами туризму є:
1. виїзд за межі повсякденного середовища;
2. тимчасовий характер пересування;
3. мета поїздки.
Форми і види туризму різноманітні. Вони залежать від низки чинників[26]:
-наявності й тривалості вільного часу;
- віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку,
-особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту; розмаїтості природних умов і сезонності;
-наявності певних засобів пересування.
З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.
Залежно від виду, туризм поділяють на:
• внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни ;
• іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни.
В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності.
Туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах, частково, це:
- невеликі стартові інвестиції;
- зростаючий попит на туристичні послуги;
- високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат.
В деяких зарубіжних країнах туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%. До них відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія та ін[48].
Міжнародний туризм сьогодні істотно впливає на розвиток світогосподарських зв'язків, економіку окремих країн тому що розвиток туризму, ріст об'єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць.
До чинників , що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі[22] таблиця 1.1:
* ріст суспільного багатства і доходів населення;
* скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;
* розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);
* розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;
* істотні зрушення в структурі духовних цінностей та ін.
Таблица 1.1 чинники ЗЕД
Туристський обмін між країнами - це, по суті, один із видів міжнародних зв'язків, що охоплює важливі питання громадського життя. Сьогодні створено об'єктивні передумови для співробітництва в міжнародному масштабі.Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграє велику роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні порозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового та культурного співробітництва, встановленні добрих відносин між державами.
Туризм посідає чільне місце в міжнародних зовнішньоекономічних зв'язках. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв'язків
Виїзний туризм
Виїзний турпотік 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшився на ↓1,1 % або на ↓164,6 тис. осіб та становив 15,3 млн. осіб.
Виїзний турпотік зменшився за рахунок поїздок з метою організованого туризму та службових поїздок.
Організовані поїздки зменшились на ↓21% за рахунок зменшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Єгипту (на 10% або на 24,6 тис. осіб), Польщі (на 58% або 152,8 тис. осіб), Німеччини (на 77% або на 21,9 тис. осіб), Росії (на 3% або на 6,6 тис. осіб) та Чехії (на 48% або на 54 тис. осіб).
Службові поїздки зменшились на ↓9% за рахунок зменшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Єгипту (на 85% або на 32,1 тис. осіб), Польщі (на 5% або 13,3 тис. осіб), Росії (на 7% або на 13,6 тис. осіб), Словаччини (на 51% або на 24,5 тис. осіб) та Туреччини (на 23% або на 10,9 тис. осіб).
В приватних поїздках спостерігається зростання на ↑2% за рахунок кількості виїжджаючих українських туристів до: Румунії (на 6% або 28,1 тис. осіб), Польщі (на 50% або 874,5 тис. осіб), Молдови (на 4% або на 73,8 тис. осіб), Угорщини (на 33% або на 385,6 тис. осіб) та Німеччини (на 38% або на 25,3 тис. осіб).
Структура виїзного турпотоку за мотивацією:
| Службова поїздка | 837,1 тис. осіб | 5 % потоку | зменшення на 9 % або 86,8 тис. осіб |
| Організований туризм | 1,4 млн. осіб | 9 % потоку | зменшення на 21 % або на 369,3 тис. осіб |
| Приватний туризм | 13,1 млн. осіб | 86 % потоку | зростання на 2 % або 291,6 тис. осіб |
В структурі виїзного турпотоку відбулися такі зміни – частка службових поїздок скоротилась з 6% за 2008 р. до 5% за 2009 р., частка організованого туризму скоротилась з 12% за 2008 р. до 9% за 2009 р. та водночас виросла частка приватного туризму від 86% до 82%.
Структура виїзного турпотоку за країнами походження:
| Країни СНД | 6,3 млн. осіб | 53 % потоку | зменшення на 8 % або на 727,5 тис. осіб |
| Країни ЄС | 8,1 млн. осіб | 41 % потоку | зростання на 16 % або на 892 тис. осіб |
| Інші країни | 925,2 тис. осіб | 6 % потоку | зростання на 26 % або на 329,1 тис. осіб |
Зростання виїзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок збільшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Польщі (на 32% або на 708,3 тис. осіб), Німеччини (на 25% або на 38,2 тис. осіб), Великобританії (на 42% або на 18,2 тис. осіб), Румунії (на 5% або на 23,7 тис. осіб), Угорщини (на 26% або на 326,4 тис. осіб). Зменшення виїзного турпотоку з країн СНД відбулося в основному за рахунок зменшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Білорусії (на 17% або на 206,3 тис. осіб), Узбекистану (на 17% або на 1,5 тис. осіб), Росії (на 11% або на 628,1 тис. осіб).
Рейтинг 10 головних країн виїзного туризму:
| осіб | частка | 2009/2008 | ||
| Всього за 2009 | 15 333 949 | 100 % | - 1,1 % | |
| 1 | Росія | 4 982 047 | 32 % | - 11 % |
| 2 | Польща | 2 954 199 | 19 % | + 32 % |
| 3 | Молдова | 1 989 372 | 13 % | + 5 % |
| 4 | Угорщина | 1 602 608 | 10 % | + 26 % |
| 5 | Румунія | 544 864 | 4 % | + 5 % |
| 6 | Туреччина | 440 245 | 3 % | - 22 % |
| 7 | Словаччина | 377 593 | 2,5 % | - 14 % |
| 8 | Єгипет | 237 099 | 1,5 % | - 38 % |
| 9 | Німеччина | 190 050 | 1,2 % | + 25 % |
| 10 | Чехія | 123 738 | 0,8 % | - 31 % |
| Разом 10 країн | 13 441 815 | 87 % |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР.
2. Закон України "Про підприємництво" від 7.02.1991 р. № 698-ХП.
3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ.
4. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09. 1991 р. № 1576-ХП.
5. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 р. № 3929-ХІІ.
6. Закон України "Про туризм" від 15.09. 1995 р. № 324/95-ВР.
7. Закон України "Про внесення змін до Закону України" "Про туризм" від 18.11.2003 р.
8. Закон України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01.06. 2000 р. № 1775-ІІІ.
9. Указ Президента України "Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України" від 31.05. 2000 р. № 740/2000.
10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29.12. 1995 р. № 1074.
11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Програму розвитку туризму до 2020 року" від 28.06. 2007 р. № 702.
12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про строки дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11. 2000 р. № 1755.
14. Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму (ліцензійних умовах), і контролі за їх дотриманням / Затверджена наказом Ліцензійної палати України і державного комітету України з туризму від 12.01.1999 р. № 5/1.
15. Методичні рекомендації з організації поїздок вітчизняних туристів за кордон / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 16.04.1996 р. № 96/8.
16. Програма забезпечення захисту і безпеки туристів / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 08.10.1996 р. №96/5.
17. "Про затвердження Правил користування готелями і надання готельних послуг в Україні" / Наказ Державного комітету по житлово-комунальному господарству України і Державного комітету України з туризму від 10.09.1996 р. № 77/44.
18. Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. № 37.
19. Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. №37.
20. Александрова А. Ю. География мировой индустрии туризма: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Москов. Ун-та, 1998. - 89 с.
21. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Экономика туризма: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 176 с.
22. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. по1.
23. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини. — К., 2005.
24. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. - К.:
КНЕУ, 2003.
25. Мацола В. Рекреаційно-оздоровчо-туристичний комплекс (питання теорії, методології, практики). — Львів, 1998.
26. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці, 2005.
27. Новости турбизнеса // 2006, № 1 (2), октябрь. посібник. - Чернівці: Книги - XXI, 2003. - 300 с.
28. Бойко М. Наукові засади обґрунтування підприємницької стратегії у сфері готельного господарства // Вісник КНТЕУ. - 2002. - №3. -С 45-51.
29. Бондаренко Г. А. Гостиничное и ресторанное хозяйство: Учебно-практ. пособие. Минск: БГЭУ, 1999.
30. Борисов К. Г. Международный туризм и право. - М., 1999.
31. Браймер Р. А. Основы управления в индустрии гостеприимства: Пер. с англ. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 382 с.
32. Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. - 348 с.
33. Восколович Н. А. Маркетинг туристических услуг. - М.: МГУ, ТЕИС,2001.
33. Гостиничный и туристский бизнес / Под ред. А.Д. Чудновского. - М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", 1998.
35. Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности.- М.: Нолидж, 1996.
36. Кабушкин Н. И. Менеджмент туризма: Учеб. пособие. - Минск: Изд-во БГЭУ, 1999. -644 с.
37. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 787 с
38. Левковська Л., Чабан P., Мунін Г. Стан і перспективи розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні // Економіка України. - 2003. - №6. -С 31-36.
39. Лесник А. Л. Практика маркетинга в гостиничном и ресторанном бизнесе. - М.: Товарищ, 2000.
40. Porter, Michael E., Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors
41. Моисеева Н. К. Стратегическое управление туристской фирмой. - М.: Финансы и статистика, 2000.
42. Монтанер Монтехано X. Структура туристическою рынка: Учеб. Пособие: Пер. с исп. - Смоленск: изд-во СГУ. 1997. - 230 с.
43. Некоторые аспекты функционирования индустрии туризма / Под общ. ред. А. Л. Лесника. И. П. Мацицкого. А. В. Чернышева. - М.: Вестник, 1998.
44. Организация и технология гостиничного обслуживания: Учебник для нач. проф. образования / Под ред. А. Ю. Лапина. М.: ПрофОбрИздат, 2001.
45. Уокер Дж. Введение в гостеприимство. - М.: ЮНИТИ, 1999.
46. Уокер Дж. Р. Введение в гостеприимство: Учебник: Пер. с англ. М.: ЮНИТИ, 1999.
47.www.tourism.gov
48.www.ukrstat.gov.ua
49.www.mporter.com
50.www.blueocean.com
Додаток А
Про внесення змін до Закону України "Про туризм"
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 13, ст. 180)
Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
І. Внести зміни до Закону України "Про туризм"
(Відомості Верховної Ради України, 1995 p., № 31, ст. 241; 2001 p., № 32, ст. 172), виклавши його в такій редакції:
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про туризм
Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття І. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування;
турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;
туристичний продукт- попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);
супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.
Додаток Б
КОНЦЕПЦІЯ
На 2007-2010 роки
Загальна частина
Позитивне сприйняття України іноземними державами, міжнародними організаціями та іноземними громадянами, зокрема бізнесменами, інвесторами, є фактором, який безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток нашої держави, сприяючи задоволенню її зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних потреб, розв'язанню внутрішніх соціально-економічних проблем, зокрема шляхом активізації роботи з інформування міжнародного співтовариства про національний економічний потенціал та позитивну динаміку обсягів надходження іноземних інвестицій, на інтенсифікацію інноваційного процесу, розвиток експортного потенціалу, зростання надходжень від діяльності туристичної галузі, зміцнення гуманітарних контактів тощо.
Таким чином, формування позитивного іміджу України є важливим напрямом захисту її національних інтересів, успішної конкурентної боротьби на міжнародних ринках збуту та інвестицій.
З метою подальшого посилення роботи органів державної влади, пов'язаної із забезпеченням позитивного іміджу України в світі, розробляється Державна програма формування позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки (далі - Програма).
Мета Програми
Програма спрямовується на організацію органами державної влади протягом 2007-2010 років інформаційної кампанії з підвищення авторитету України у міжнародній політичній, економічній та культурній сфері.
Виконання Програми повинне забезпечити створення у світі інформаційної атмосфери, сприятливої для політичного та соціально-економічного розвитку України, її сприйняття міжнародним співтовариством як надійного, передбачуваного партнера, що є прихильником зміцнення демократичних засад суспільного життя та подальшої лібералізації економіки, має розвинуту індустріальну базу, висококваліфіковані трудові ресурси, значний інноваційний, науково-технічний, промисловий, сільськогосподарський та туристичний потенціал, культурні та історичні традиції.
Визначення можливих варіантів розв'язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанта
Згідно із світовою практикою забезпечення позитивного міжнародного іміджу здійснюється іноземними державами в основному за двома варіантами.
Перший - утворення спеціалізованого державного органу, на який покладаються функції із забезпечення на міжвідомчому рівні постійної, оперативної та скоординованої підготовки і розповсюдження у міжнародному інформаційному просторі позитивних відомостей про державу.
Другий - розроблення з цією метою загальнонаціональної програми, до виконання якої залучається переважна більшість органів державної влади.
З урахуванням того, що утворення окремого органу державної влади потребує значних фінансових видатків, саме другий варіант відповідає можливостям України.
Додаток Б
Шляхи виконання Програми
Виконання Програми здійснюватиметься шляхом:
- розроблення стратегії інформаційної діяльності, що передбачає чітке визначення специфіки іноземних держав та категорій їх громадян;
- реалізації взаємопов'язаних комплексів заходів на основі впровадження ефективних та дієвих форм інформаційно-роз'яснювальної роботи з урахуванням особливостей сприйняття України певними категоріями громадян іноземних держав;
- розширеного відображення позитивних відомостей про Україну в інформаційному просторі інших держав, створення необхідної для цього інфраструктури;
- налагодження співпраці з неурядовими міжнародними та громадськими організаціями, заінтересованими у формуванні позитивного міжнародного іміджу України;
- активізації інформаційно-роз'яснювальної роботи на території України, спрямованої на покращення розуміння громадянами її стратегічних зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних напрямів діяльності.
Очікувані результати
Виконання Програми дасть змогу підвищити рівень поінформованості міжнародного співтовариства та забезпечити формування позитивного іміджу України, що сприятиме її політичному та соціально-економічному розвитку, активізації співробітництва з міжнародними організаціями, зокрема регіональними, входженню до європейських та світових економічних і політичних структур, прискоренню євроінтеграційних процесів, а також залученню іноземних інвестицій, зростанню довіри до вітчизняних підприємств з боку потенційних партнерів, активізації бізнесових контактів, збільшенню обсягів експорту, розвитку міжнародного туризму, підвищенню рівня зайнятості та добробуту українських громадян.
Фінансове забезпечення
Фінансування Програми здійснюється в межах видатків, які передбачаються у державному бюджеті МОН, іншим відповідальним за виконання Програми органам виконавчої влади, а також за рахунок коштів місцевих бюджет.
Міністерство освіти і науки України
Дата: 2019-12-22, просмотров: 232.
