Кожен має право володіти, користуватися і розпоряжатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є порушним. Все це сказано в статті 41 Конституції України.

А в розділі 3 “Права на землю” в главі 14 “Право власності на землю” стаття 78 розповідає зміст права власності на землю.

1. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається на реалізується на підставі Конституції України, а також інших законів, видаються відповідно до них.

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межаж населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

· Передачі їм земель державної власності;

· Примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

· Прийняття спадщини;

· Придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

· Виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть обєднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та државних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть перебувати у комунальній власності, належать:

· Землі атомної енергетики та космічної системи;

· Землі оборони, крім земельних ділянок під обєктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

· Землі під обєктами природно-заповідного фонду та історико-культурними обєктами, що мають національне та загальнодержавне значення;

· Землі під водними обєктами загальнодержавного значення;

· Земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

· Земельні ділянки зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

· Земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

· Земельні ділянки, закріплені за вищими закладами державної форми власності;

· Земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.

До земель державної власності, які не можуть перебуватись у приватну власність, належать:

· Землі атомної енергетики та космічної системи;

· Землі під державними залізницями, обєктами державної власності повітряного і трубопроводного транспорту;

· Землі оборони;

· Землі під обєктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

· Землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом;

· Землі водного призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом;

· Земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

· Земельні ділянки зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

· Земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

· Земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності.

Держава набуває права власності на землю у разі:

· Відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

· Придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

· Прийняття спадщини;

· Передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;

· Конфіскація земельної ділянки.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Таблиця 3.

Розподіл земельного фонду за земельною власністю

Висновок: Після розподілу земельного фонду за земельною власністю можна сказати, що землі поділені на три форми власності, це державна, яка становить 185,0 га, комунальна – 49,0 га і приватна – 2959,6 га.