Для перевезення потерпілого в лікувальні установи використовують як спеціальні санітарні транспортні засоби, так і звичайні, у тому числі і суспільний міський і міжміський транспорт. У залежності від місця, де відбулася травма, його віддаленості від лікувальної установи, кліматичної зони, часу року, характеру отриманих тілесних ушкоджень і ступеня їхньої ваги для перевезення використовують наземний (кінний, автомобільний і залізничний), а також водяний і повітряний транспорт. Під час перевезення найбільш лагідним є водяні і повітряні транспортні засоби через відсутність тряски.

Мал. 1. Укутування потерпілого під час перевезення за допомогою трьох ковдр.

Кожен евакуйований у лікувальну установу потерпілий повинний мати супровідний документ, що містить інформацію про проведені на місці події та в дорозі заходах щодо надання першої допомоги, про використання медикаментів, про час накладення джгута й ін. Якщо для перевезення використовується не санітарний, а випадковий, побіжний транспорт, то вкрай бажано, щоб потерпілого супроводжував чоловік, що надавав йому першу допомогу після одержання травми. При цьому із собою варто мати все потрібне для надання першої допомоги в шляху: аптечку чи санітарну сумку, питну воду, при необхідності — грілку, термос чи просто пляшку з питною водою.

У зимовий час потерпілий перед перевезенням повинен бути укутаний ковдрами, шубами, пальто, тому що травмований організм особливо чуттєвий до переохолодження і втрачає здатність протистояти йому.

Найбільш ефективне збереження тепла при укутуванні хворого перед перевезенням на носилках за допомогою трьох ковдр (мал. 1): першу ковдру складають по ширині втроє, дві його частини укладають на носилки під хворого, третя звисає з носилок униз із правої сторони; друга ковдра аналогічним образом складають втроє і розташовують поверх першого, але його вільна третина звисає з лівої сторони. Поверх другої ковдри укладають хворого, третім складеним навпіл ковдрою вкривають зверху потерпілого, а поверх третьої ковдри по черзі загортають звисаючі з боків кінці першої і другої ковдр. Цей спосіб дозволяє надійно укутати і зігріти хворого як знизу, де брезентове полотнище носилок не захищає від холоду, так і зверху і з боків. При транспортуванні на візку, санях, вантажній автомашині в зимовий час дуже важливо утеплити також відкриті частини тіла (обличчя, кисті рук, стопи), а також ділянки тіла, закриті пов'язками. Не рекомендується зігрівати ушкоджені частини тіла гарячими грілками, тому що в результаті травми може бути порушена температурна чутливість шкіри, унаслідок чого хворий не відчуває гарячу грілку і при цьому можливо виникнення опіків. З цієї причини варто уникати зігрівання гарячими грілками хворих, що знаходяться в несвідомому стані.

Під час перевезення необхідно створити для хворого, і особливо для постраждалої частини тіла, максимальний спокій, безупинно спостерігати за його загальним станом, пульсом, подихом. При виникненні в дорозі яких-небудь ускладнень, кровотечі, шоку і т.п. негайно надати необхідну допомогу. У випадках появи блювоти при несвідомому стані - негайно ж повернути голову постраждалого набік і очистити рот хусткою чи рушником від блювотних мас, щоб вони не потрапили в дихальні шляхи та не викликали удушення потерпілого.

Що стосується положення потерпілого під час його транспортування, то при цьому варто дотримувати наступних принципів у залежності від того, які ділянки тіла ушкоджені. При порушенні загального стану хворі беззастережно повинні перевозитися в положенні лежачи на носилках. Виключення складають хворі з ушкодженнями обличчя, щелеп, шиї і грудної клітки, яких щоб уникнути ускладнень і для полегшення подиху варто транспортувати сидячи чи напівсидячи. При наявності відносно легких ушкоджень і невеликих по площі ран і опіків нижніх кінцівок хворих необхідно транспортувати в лежачому положенні.

Для перевезення хворих і потерпілих найчастіше використовують автомобілі. Якщо нещасний випадок відбувся на будівельному майданчику, евакуацію потерпілих можна здійснити і на наявних бортових машинах. З цією метою можуть бути використані як транспортні засоби призначені для перевезення людей до місця будівництва і назад (криті автомашини й автобуси), так і вантажні автомашини (бортові і самоскиди), автокрани й інший автотранспорт спеціального призначення (скрепери й ін.).

Кожен водій повинен уміти при необхідності не тільки надати першу допомогу, для чого весь водійський склад автотранспорту проходить обов'язкову спеціальну підготовку по 42-годинній програмі, але і пристосувати свій автомобіль до евакуації хворих і потерпілих, знати прийоми і способи розміщення їхній у кузові. Носилки в кузові вантажного автомобіля повинні бути закріплені.

Хворий повинний лежати в машині головою вперед, тобто по ходу автомобіля. Сидячі хворі розміщаються в кабіні, а під час перевезення в кузові — або на встановлюваних сидіннях, прямо на підлозі кузова. Щоб зменшити тряску під час перевезення, особливо на значну відстань, на дно кузова бортової автомашини насипають шар піску чи землі товщиною 10 см, поверх якого бажано послати шар сіна чи соломи і зверху покрити брезентом, ковдрою і т.п. Для стійкості носилок під їхні ніжки підкладають шматки доски чи фанери. Амортизація поліпшується, якщо під ручки носилок покласти сіно або солому. Важкопотерпілі, якщо немає необхідності в їх самій екстреній доставці в стаціонар, обов'язково перевозять повільно, плавно, об'їжджаючи вибої, купини і ями.

У містах для перевезення потерпілих можуть бути використані автобуси, а також інші види міського транспорту.

Транспортування постраждалого при ушкодженнях шийного відділу хребта.

Фіксація нижньої щелепи

У сільській місцевості при відсутності прохідних для автотранспорту доріг, у період весняного чи осіннього бездоріжжя, а також у лісистій і болотистій місцевості для перевезення потерпілого можуть бути задіяні візка на кінній тязі, у зимовий час — санчата, а для перевезення потерпілих у положенні сидячи — одноосьові візки. Якщо в цих випадках використовують безресорний візок, то під носилки варто підкласти по всій їхній довжині шар сіна, соломи чи трави.

Кращими транспортними засобами для евакуації хворих і потерпілих є спеціально обладнані й оснащені всім необхідним санітарні автомобілі, літаки та гелікоптери, що мають на борті професійного медичного працівника.

Практичне заняття № 6