Автоматичні установки (системи) пожежогасіння призначені для гасіння або локалізації пожежі. Одночасно вони повинні виконувати і функції автоматичної пожежної сигналізації.
Установки автоматичного пожежогасіння повинні забезпечувати:
- час спрацьовування менший гранично припустимого часу вільного розвитку пожежі;
- тривалість дії в режимі гасіння, необхідну длі ліквідації пожежі;
- інтенсивність подавання (концентрацію) вогнегасних речовин;
- надійність функціонування.
Автоматичні системи пожежогасіння підрозділяються на спринклерні та дренчерні.
Спринклерні установки являють собою автоматичну систему гасіння пожежі з використанням води чи піни. Схема спринклерної установки водяної системи, представляє розгалужену систему труб, обладнану спринклерними голівками (мал.1). Вихідні отвори спринклерних голівок закриваються легкоплавкими замками, що при впливі визначеної температури (замки розраховані на 720, 930, 1410 і 1820С) розпаюються, і вода із системи під напором виходить від отвору голівки і зрошує визначену площу (площа зрошення одним спринклером складає від 9 до 12м2 з інтенсивністю 0,1 л/см2). Важливою частиною установки є контрольно-сигнальний клапан, що здійснює пропуск води в спринклерну мережу, робить подачу сигналу у випадку пожежі, випускає воду зі спринклерної мережі, робить спостереження за тиском води до і після клапана.
При захисті неопалюваних приміщень застосовується спринклерна установка повітряної системи, у якій трубопроводи заповнені не водою, а стисненим повітрям з використанням замість водяного контрольно-сигнального клапана, повітряного клапана. Вода в такій системі знаходиться до контрольно-сигнального клапана, а після нього в системі знаходиться стиснене повітря, тобто при розкритті голівок у повітряній системі виходить повітря і тільки після цього вона заповнюється водою.
Змішані системи являють собою сполучення водяної і повітряної систем і обслуговуються двома контрольно-сигнальними клапанами (водяним і повітряним), що встановлюються послідовно один за іншим.
Ця система дозволяє в літню пору заповнювати всю мережу водою, а узимку повітрям.
Мал. 1 Схема спринклерної установки
1 – джерело води; 2 – центробіжний насос; 3 – магістральний трубопровод; 4 – обернений клапан; 5 – водонапірний бак; 6 – сигнальний пристрій; 7 – контрольно-сигнальний клапан; 8 – питомий трубопровод; 9 – розподільний трубопровод; 10 – спринклерні голівки.
Мал.2 Спринклер.
1 – шайба, що підтримує клапан; 2 – голівка; 3 – діафрагма; 4 – рамка для кріплення замка і розетки; 5 – клапан; 6 - замок клапана; 7 – розетка.
Дренчерні установки являють собою систему трубопроводів, на яких розташовані спеціальні голівки-дренчери з діаметром відкритих вихідних отворів 8,10 і 12,7 мм лопасного чи розеточного типу, розрахованих на зрошення до 12м2 площі підлоги (більш ефективні конструкції розпилювачів дозволяють зрошувати до 210м2).
Дренчерні установки можуть бути ручної й автоматичної дії. При ручній дії установка приводиться в роботу відкриванням засувки; системи автоматичної дії виконуються відособленими чи поєднуються зі спринклерними установками.
Дренчерні установки автоматичної дії являють собою системи з клапанами групової дії, або з так названими “контролями” (клапани з легкоплавким замком).
Установки з застосуванням клапана групової дії приводяться в роботу за допомогою спонукального трубопроводу, з'єднаного з камерою клапана групової дії. На цьому трубопроводі встановлюються спринклерні голівки. Після спрацьовування цих голівок тиск у камері знижується, клапан відкривається і вода надходить у дренчери і спринклерну мережу. В усіх випадках дренчерні системи автоматичної дії повинні мати на спонукальному трубопроводі крани ручного включення для приведення системи (при необхідності) вручну. Останнім часом знаходять застосування спринклерні і дренчерні установки, у яких замість води застосовується розчин піноутворювача, а звичайні спринклери і дренчери замінені пінними.
Мал. 3. Схема дренчерної установки водяного пожежогасіння:
1 - сповіщувач, 2 - дренчерні головки.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 256.
