Первомайський політехнічний коледж
Первомайського політехнічного інституту
Національного університету кораблебудування ім.адмірала Макарова
Клига Л.Ф., Калашников О.В.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
щодо виконання лабораторних робіт
з дисципліни "Системне програмне забезпечення" (ІІ семестр)
 |
для спеціальності: "Обслуговування комп’ютерних систем і мереж"
Первомайськ 2009
УДК 658(076)
К 83
Рекомендовано цикловою комісією “Обслуговування комп'ютерних систем”, як Теоретична частина, протокол №_____ від _______________
Голова циклової комісії Л.Ф.Клига
Склали викладачі: Клига Л.Ф., Калашников О.В.
В методичних вказівках розглянуті питання згідно навчальної програми, щодо виконання лабораторних робіт з предмету “Системне програмне забезпечення”, які допомагають студентам краще засвоїти теоретичний матеріал і застосовувати його на практиці.
Теоретична частина можуть бути рекомендовані для виконання лабораторних робіт для спеціальності Обслуговування комп'ютерних систем.
УДК 658(076)
Л.Ф.Клига
Видавництво, ППК ППІ, 2009
Передмова
Наше суспільство нестримно прямує до комп’ютерної ери і поступово перетворюється з індустріального в інформаційне. У виробництві, управлінні, науці, освіті, медицині, торгівлі, банківській справі широкого застосування набули інформаційні технології: комп’ютери і відповідне програмне забезпечення.
Програмне забезпечення є важливою складовою комп’ютерної системи. Виділяють два головні види програмного забезпечення: системне й прикладне.
До системного програмного забезпечення належать операційні системи, їхні оболонки та обслуговуючі програми (утиліти). Операційні системи призначені для керування роботою комп’ютера та налагодження взаємодії користувача з апаратною частиною і прикладними програмами.
UNIX - одна з найпопулярніших в світі операційних систем завдяки тому, що її супроводжує і поширює велике число компаній. Спочатку вона була створена як багатозадачна система для мінікомп'ютерів і мейнфреймів у середині 70-х років, але з тих пір вона виросла в одну з найбільш поширених операційних систем, не дивлячись на свій часом бентежачий інтерфейс і відсутність централізованої стандартизації.
Існують версії UNIX для багатьох систем, починаючи від персонального комп'ютера, до суперкомп'ютерів, таких як Cray Y-MP. Більшість версій UNIX для персональних комп'ютерів достатньо дороги і складні.
Linux – вільно поширювана версія UNIX, спочатку була розроблена Лінусом Торвальдсом (Linus Torvalds) (torvalds@kruuna.helsinki.fi) в Університеті Хельсінкі (Фінляндія). Linux був створений за допомогою багатьох UNIX-програмістів і ентузіастів з Internet, тих, хто має досить навиків і здібностей розвивати систему. Ядро Linux не використовує коди AT&T або якого-небудь іншого приватного джерела, і більшість програм Linux розроблені в рамках проекту GNU з Free Software Foundation в Cambridge, Massachusetts. Але в нього внесли внесок також програмісти всього світу.
Спочатку Linux створювався Лінусом Торвальдсом як хобі. Його надихнула операційна система Minix – маленька UNIX-система, створена Andy Tanenbaum, і вперше Linux обговорювався по комп'ютерній мережі в рамках USENET newsgroup comp.os.minix. У цих обговореннях перш за все брали участь користувачі Minix з учбових і наукових закладів, яким хотілося чогось більшого, ніж Minix.
Ранній розвиток Linux перш за все був пов'язаний з проблемою перемикання завдань в захищеному режимі для 80386. Все писалося на асемблері.
Щодо появи Linux версії 0.01 ніколи не робилося ніяких офіційних заяв. Початкові тексти 0.01 не давали навіть нормального виконуваного коду: вони фактично складалися лише з набору заготовок для ядра і мовчазно припускали, що ви маєте доступ до Minix-машини, щоб мати можливість компілювати їх і удосконалювати.
5-го жовтня 1991 року Лінус оголосив першу "офіційну" версію Linux, версія 0.02. В цей час Linux вже міг виконувати bash (the GNU Bourne Again Shell) і gcc (the GNU C compiler), але мало ще що працювало. Знов це розглядалося як створення якоїсь хакерської системи. Основна увага – створення ядра. Ніякі питання підтримки роботи з користувачем, документування, тиражування і т.п. навіть не обговорювалися. Здається, що і сьогодні співтовариство Linux–істов вважає ці питання вторинними в порівнянні з "справжнім програмуванням" – розвитком ядра.
Після версії 0.03 Лінус стрибком перейшов в нумерації до версії 0.10, оскільки над проектом стало працювати багато народу. Після декількох переглядів версій, що послідували, Лінус привласнив черговій версії номер 0.95, щоб тим самим відобразити своє враження про те, що скоро можлива вже "офіційна" версія. (Звичайно програмам не дають номер версії 1.0 до того, як вона теоретично завершена і відладжена). Це було в березні 1992 р. Приблизно через півтора роки – в грудні 1993 версія ядра все ще була Linux 0.99.pl14 – асимптотика наближаючись до 1.0.
Сьогодні Linux – це повноцінна ОС сімейства UNIX, здатна працювати з X Windows, TCP/IP, Emacs, UUCP, mail і USENET. Практично всі найважливіші програмні пакети були поставлені і на, тобто для Linux тепер доступні і комерційні пакети. Вся більша різноманітність устаткування підтримується в порівнянні з первинним ядром. Багато хто тестував Linux на 486-му і встановив, що він цілком порівнянний з робочими станціями Sun Microsystems і Digital Equipment Corporation. Хто міг припустити, що цей "маленький UNIX" виросте настільки, що зможе робити все в світі комп'ютерів.
В методичних вказівках вивчаються головні принципи роботи користувача в ОС Linux, основні інтерент-служби та офісні програми з пакету OpenOffice.org, який можна безкоштовно завантажити з сайту www.openoffice.org.
Матеріал у методичних вказівках подано в вигляді теоретичних відомостей і завдань до лабораторних робіт, які можна виконувати в комп’ютерному класі або вдома.
Лабораторна робота 19
Теоретична частина
Команда man, за допомогою якої користувач завжди може одержати підказку майже по будь–якій команді системи, по форматах файлів і системних викликах. Це основний спосіб отримання підказки у всіх UNIX–системах. Сторінки керівництва man в Linux діляться на секції, що описані нижче:
Секція Зміст
1 Команди користувача
8 Системні команди
2 Системні виклики
3 Бібліотечні виклики (підпрограми)
4 Пристрої
5 Формати файлів
6 Ігри
7 Різне
9 Ядро (kernel internals)
п Tcl/Tk commands
команда man шукає потрібну інформацію, проглядаючи ці підкаталоги саме в тому порядку, як приведено вище. Якщо ви, наприклад, дали команду man swaponто можна одержати довідку про команду swapon з секції 8.
При користуванні довідкової системи можна користуватися клавіатурними команди, для прогляданні man–сторінок
| Клавіша | Призначення |
| Q | Вихід з програми |
| Enter | Перегляд рядок за рядком |
| Space | Виведення наступного екрану інформації |
| В | Повернутися до попереднього екрану |
| "/", за якою слідує рядок | Пошук введеного рядка символів символів і Enter |
| N | Повторення попереднього пошуку |
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи
2. Мета лабораторної роботи
3. Відповіді на контрольні питання
Контрольні питання
1. Загальна характеристика ОС Linux?
2. Пояснити призначення команди man.
3. Якщо в екран не вмістюється текст довідки, якими клавішами можна користуватися для подальшого проглядання?
Визначити відмінність інтерфейсу ОС Linux та Windows?
Лабораторна робота 20
Теоретична частина
Імена файлів в Linux можуть мати довжину до 255 символів і складатися з будь-яких символів, окрім символу з кодом 0 і символу "/" (слеша). Проте є ще ряд символів, які мають в оболонці shell спеціальне значення і які не рекомендується включати в імена. Це наступні символи:
! @ # $ & ~ % * () [] {} ' " \ : ; > < пропуск
Якщо ім'я файлу містить один із цих символів (це не рекомендується, але можливе), то ви повинні перед цим символом поставити символ зворотного слеша "\" (у тому числі і перед самим цим слешем, тобто повторити його двічі)
mkdir \\my\shis
Основні команди
сd –перехід до іншого каталогу.
cat–виводить на экран вміст одного чи більш файлів.
cat><імя файлу>– створення файлу. Для виходу з тексту слід натиснути комбінацію клавіш Ctrl+C.
cat –n – виводить номери рядків.
touch – створення файлу.
less – поглядання великих файлів.
ls – вивід списку файлів в каталозі.
more – виводить вміст файлів.
mkdir – створення каталогу.
wс -1 – виводить число рядків в файлі.
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботи
3. Описати послідовність виконання лабораторної роботи.
4. Відповісти на контрольні питання.
Контрольні питання
1. Як надається ім'я файлам?
2. Як створюються каталоги?
3. Призначення опцій команди ls?
4. Призначення команди cat?
5. Чим відрізняються, а що загального у команд touch та cat?
Лабораторна робота 21
Теоретична частина
Команди chownw,chgrp.
Ці команди служать для зміни власника файлу і групи файлу. Виконувати зміну власника може тільки суперкористувач, зміну групи може виконати сам власник файлу або суперкористувач. Для того, щоб мати право змінити групу, власник повинен додатково бути членом тієї групи, якій він хоче дати права на даний файл.
Формат команд:
chown <старе ім'я> ім'я–файлу
Chgrp usersgrp ім'я-файлу
Команда cat.
Команда cat часто використовується для створення файлів хоча можна скористатися і командою touch). По команді cat на стандартний висновок (тобто на екран) виводиться вміст вказаного файлу (або декількох файлів, якщо їх імена послідовно задати як аргументи команди).
Якщо виведення команди cat перенаправити у файл, то можна одержати копію якогось файлу:
cat file1 > file2
touch <ім'я файла>
Власне, первинне призначення команди catякраз і припускало перенаправлення висновку, оскільки ця команда створена для конкатенації, тобто об'єднання декількох файлів в один:
cat filel file2 ... fileN > new-file
Саме можливості перенаправлення введення і виведення цієї команди і використовуються для створення нових файлів. Для цього на вхід команди catнаправляють дані із стандартного введення (тобто з клавіатури), а виведення команди – в новий файл:
cat > newfile
Після того, як буде надруковано все, що хочте, слід натиснути комбінацію клавіш Ctrl+D або Ctrl+C, і все, що було введено, буде записано в newfile. Звичайно, таким чином створюються, в основному, короткі текстові файли.
Команда ср
Хоча для копіювання файлів іноді користуються командою cat, але в Linux існує для цього спеціальна команда ср. Її можна застосовувати в одній з двох форм:
cp [options] <файл|каталог> [файл|каталог] <назначение>
У команди ср є ще декілька корисних опцій:
–R – обов’язкова для копіювання каталогів.
–і– запитна підтвердженнявиконання команди
–f Перезаписувати файли при копіюванні (якщо такі вже є) без додаткових попереджень
Довідкову інформацію стосовно команди ср можна отримати, якщо виконати команду
Ср - -help
Команда split копіює файл, розбиваючи його на окремі файли заданої довжини. Як аргументи їй треба вказати ім'я початкового файлу і префікс імен вихідних файлів. Імена вихідних файлів складатимуться того префікса і двох додаткових букв аа, аb, ас і т.д. (без пропусків і крапок між префіксом і буквами). Якщо префікс імен файлів не заданий, то за умовчанням використовується х, так що вихідні файли будуть називаться хаа, xab і т.д. Окрім аргументів можна задати опцію –b, що визначає розмір вихідних файлів в байтах. Вслід за –b повинне стояти число, а за ним – буква k (показуюча, що розмір вихідного файлу вказаний в кілобайтах) або m (значить розмір заданий в мегабайтах). Якщо опція не задана, то після умовчання розмір вихідних файлів приймається рівним 1 Мбайт. Так, щоб перенести на дискетах файл song.mp3, треба спочатку дати команду
Split -b1400k song.mp3 song
Команда mv
Якщо вам необхідно не скопіювати, а перемістити файл з одного каталогу в іншій, ви можете скористатися командою mv. Синтаксис цієї команди аналогічний синтаксису команди ср. Більш того, вона спочатку копіює файл (або каталог), а тільки потім видаляє початковий файл (каталог). І опції у неї такі ж, як у ср.
Команда mv може використовуватися не тільки для переміщення, але і для перейменування файлів і каталогів (тобто переміщення їх усередині одного каталога). Для цього треба просто задати як аргументи старе і нове ім'я файлу:
Mv oldname newname
Але врахуйте, що команда mv не дозволяє перейменувати відразу декілька файлів (використовуючи шаблон імені).
При використовуванні команди mv, також як і при використовуванні ср, не забувайте застосовувати опцію –i для того, щоб одержати попередження, коли файл перезаписуватиметься.
Команда гm
Для видалення непотрібних файлів і каталогів в Linux служить команда гm.
Якщо ви спробуєте використовувати команду rm (без жодних опцій) для видалення каталогу, то буде видане повідомлення, що це каталог, і видалення не відбудеться. Для видалення каталогу застосовують опцію -R.
Якщо надана команда rm *, то будуть видалені всі файли в поточному каталозі. Підкаталоги при цьому не видаляться. Для видалення як файлів, так і підкаталогів поточного каталога треба теж скористатися опцією –r. Проте завжди пам'ятаєте, що в Linux немає команди відновлення файлів після їх видалення (навіть якщо ви спохопилися зразу ж після помилкового видалення файлу або каталога)!
Отже двічі подумайте до видалення чого-небудь і не нехтуйте опцією –i.
Команди more і less
Команда moreвиводить вміст файлів. Утиліта less, виводить вміст великих файлів посторінково і містить всі функції і команди управління висновком, що є в програмі more, і деякі додаткові, наприклад, дозволяє використовувати клавіші управління курсором ("↑", "↓", "PgUp", "PgDown") для переміщення по тексту.
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботі.
3. Описати послідовність виконання роботи.
4. Відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання
1. Яка команда служить для зміни власника файлу, групи файлу. Навести приклад?
2. Чим відрізняється команда less від more?
3. Чим відрізняється команда catвідtouch?
4. За допомогою якої команди можна копіювати файли, а за допомогою якої переміщувати?
5. Що означає запис:
· ср файл1 файл2
· ср –і /кат1/файл1 кат2
· ls –l кат1
· ls –h кат1
· more файл1
· rm –R кат1
· mv –і файл1 кат1
· mv –і /кат1/*.txt
· wc –l file1
· wc –m file2
Лабораторна робота 22
Теоретична частина
Інструменти для порівняння файлів просто необхідні, і Linux такі інструменти надає.
Простий з них – команда cmp. Ця команда просто порівнює вміст двох файлів побайтно:
Cmp filel file2
Якщо файли повністю співпадають, вона мовчки закінчує свою роботу (відбувається повернення до командного рядка без яких-небудь додаткових повідомлень), а якщо файли розрізняються, видаються номер рядка і номер байта в рядку, де має місце перша відмінність.
Для оцінки версій одного й того ж файлу найбільш корисною може бути команда sdiff, яка видає результат порівняння в вигляді двох стовпців, які розділені між собою пробілом. Якщо рядки з однаковими номерами в файлах розрізняються. То в висновку команди вони поділені вертикальною смугою.
Існує також команда diff3, яка дозволяє порівняти одразу 3 файли.
tail -n – вивід на екран останніх n рядків.
head–n – вивід на екран перших n рядків
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботи.
3. Описати послідовність виконання роботи.
4. Відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання
1. Що відбувається коли при порівнянні двох файлів виявляється, що вони співпадають по ємності?
2. Яка команда використовується для порівняння файлів?
3. Чим відрізняються між собою команди tailта head?
4. Що означає запис:
- cat>f1
- cat f1 f2
- cat f1
- cp f1 ../kat2
- mv f1 kat2
- ls –l f1
- ls f1
- wc –l f2
- wc –m f3
- wc –L f1
Лабораторна робота 23
Теоретична частина
Ці посилання теж можуть розглядатися як додаткові імена файлів, але в той же час вони представляються окремими файлами – файлами типу символічних посилань. На відміну від жорстких посилань символічні посилання можуть вказувати на файли, розташовані в іншій файловій системі, наприклад, на вмонтовуваному носії, або навіть на іншому комп'ютері. Якщо початковий файл вилучений, символічне посилання не віддаляється, але стає даремною. Використовуйте символічні посилання в тих випадках, коли хочете уникнути плутанини, зв'язаної із застосуванням жорстких посилань.
Створення будь-якого посилання зовні подібно копіюванню файлу, але фактично як початкове ім'я файлу, так і посилання вказують на один і той же реальний файл на диску. Тому, наприклад, якщо ви внесли зміни у файл, звернувшись до нього під одним ім'ям, ви знайдете ці зміни і тоді, коли звернетеся до файлу по імені–посиланню. Для того, щоб створити символічне посилання, використовується вже згадувана команда ls з додатковою опцією -s:
Ln -s имя_файла__или_каталога имя_ссылки
Якщо ви створили в каталозі katl символічне посилання, яке вказує якийсь інший каталог, то ви можете перемістити каталог katl куди бажано, символічне посилання при цьому залишатиметься коректним. Так само можна переміщати самі символічні посилання.
tar: Tape ARchiver - Архіватор для накопичувачів на магнітній стрічці.
Синтаксис:
tar [options] [files...]
стартова риска "-" перед короткою опцією tar більше не використовується, тільки після довгої опції.
ü c:– ця опція використовується для створення нового архіву;
ü x: – ця опція використовується для того, що достати файли з існуючого архіву;
ü t: – надає список файлів в існуючому архіві;
ü v: – ця опція просто виводить список файлів, які додаються або витягуються з архіву, або, в поєднанні з опцією t (див. вище), виводить список в довгому форматі;
ü f <file>: – створює архів з ім'ям <file>, витягує з архіву з ім'ям <file> або одержує список файлів в архіві з ім'ям <file>. Якщо цей параметр відсутній, то файлом за умовчанням буде /dev/rmt0, який є спеціальним файлом, пов'язаним з пристроєм streamer. Якщо замість імені файлу підставити "–" (мінус), введення або висновок (залежно від того, створюється або розвертається архів) буде асоційоване із стандартним введенням або стандартним висновком;
ü z: – повідомляє tar що архів, який повинен бути створений, потрібно стиснути за допомогою gzip, або що архів, який потрібно розвернути, стислий gzip;
ü j: – теж саме що і z, але програма, використовувана для компресії або декомпресії це bzip2;
ü p: – при вилученні файлів з архіву зберігаються всі атрибути, включаючи власника, час останнього доступу і так далі;
ü r: – додає в кінець існуючого архіву файли, список яких одержаний з командного рядка. Зверніть увагу на те, що архів, до якого додаються файли, не повинен бути стисненим!
ü A: – додає архів, ім'я якого одержане з командного рядка, до іншого архіву (ім'я якого береться у опції f). По аналогії з опцією r, для того, щоб це працювало – архіви не повинні бути стисненим;
Існує ще багато, багато, багато інших опцій, тому, для отримання повного списку, слід звернутися до довідкового керівництва tar(1) manual page. Роглянемо для прикладу опцію d. Припустимо, треба створхів всіх картинок, що знаходяться в каталозі /shared/images, стиснути їх за допомогою bzip2, потім назвати його images.tar.bz2, і розмістити в своєму домашньому каталозі. Для цього наберіть наступне:
# Примітка: ви повинні знаходитися в тому каталозі,
# файли з якого ви бажаєте заархівувати!
$ cd /shared
$ tar cjf ~/images.tar.bz2 images/
Можна одержати список файлів, що входять в архів:
# Повернутися у ваш домашній каталог
$ cd
$ tar tjvf images.tar.bz2
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботи.
3. Описати послідовність виконання роботи.
Лабораторна робота 24
Теоретична частина
Grep: Пошук рядків у файлах.
Синтаксис:
grep [опції] <Зразок> [один або більш файл(ов)]
Якщо задано декілька файлів, то їх назви будуть передувати кожному рядку відповідності, відображеному в результаті. Щоб запобігти виведенню цих імен, використовують опцію –h, також, для отримання тільки імен файлів використовують опцію –l . Зразок – це регулярний вираз, хоча в більшості випадків це просто слово. Найчастіше використовувані опції:
ü –i: робить пошук незалежним від регістра (тобто ігноруються відмінності між маленькими і великими буквами);
ü –v: інвертує пошук: показує рядки, які не містять зразка;
ü –n: виводить номери знайдених рядків;
ü –w: примушує grep сприймати зразок як ціле слово.
Приклад
$ cat my_father
Hello dad
Hi daddy
So long dad
# Знайти рядки, що містять "hi", не звертаючи увагу на регістр
$ grep -i hi my_father
Hi daddy
# Знайти "dad" як ціле слово і вивести номер рядка перед знайденим результатом
$ grep -nw dad my_father
1:Hello dad
3:So long dad
# Знайти всі рядки, які не починаються на "H"
$ grep -v "^H" my_father
So long dad
$
Якщо є бажання використовувати grep в каналі, то не повинно бути вказано ім'я файлу, в цьому випадку дані беруться із стандартного введення. Результат виводиться в стандартний висновок, тому можна сміливо передавати вихід grep іншим програмам.
Приклад
$ cat /usr/share/doc/HOWTO/Parallel-Processing-HOWTO | \
grep -n thread | less
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботи.
3. Опишіть послідовність виконання роботи.
4. Відповісти на контрольні питання
Контрольні питання
1. Призначення команди grep.
2. Види опцій та їх призначення
3. Якщо Grep використовується в каналі чи є ніобхідність надати ім'я файлу і чому?
Лабораторна робота 25
Тема: Команда find.
Мета:Освоїти роботу з командою find; навчитися робити пошук файлів за критеріями.
Теоретична частина
Команда find може шукати файли по імені, розміру, дати створення або модифікації і деяким іншим критеріям.
Загальний синтаксис команди find має наступний вигляд:
find [список_каталогов] критерий_поиска
Параметр "список_каталогов" визначає, де шукати потрібний файл. Найпростіше всього задати початковий каталог пошуку кореневий каталог, проте, у такому разі пошук може затягнутися дуже надовго, тобто, буде видима вся структура каталогів, включаючи змонтовані файлові системи (зокрема мережеві, якщо такі є) Можна скоротити об'єм пошуку, якщо задати замість одного кореневого каталога список з декількох каталогів (природно, тих, в яких може знаходитися шуканий файл)
Опція Значення
–name шаблон – Шукає файли, імена яких відповідають шаблону
–groupім'я – Шукає файли, що належать вказаній групі
–size число [с] – Шукає файли, розміром в число 512-байтних блоків. Якщо після числа коштує символу, значить розмір вказаний в байтах (символах)
–mtime число – Шукає файли, які востаннє змінювалися вказане число днів тому
–newer зразок – Шукає файли,, які змінювалися після зміни файлу, вказаного в зразку
–type тип_файла – Шукає файли вказаного типу Тип задається одним з символів b (блок-орієнтовані пристрої), с(байт-орієнтовані пристрої), d (файл каталога), f (обємний файл), р (іменований канал) або "*" (символічне посилання)
Наприклад, якщо необхідно знайти усі файли, імена яких закінчуються на .txt, .doc , то критерій можна записати наступним чином
–name *.txt or(and) –name *.doc
Загальний синтаксис команди find:
find [опції] [каталоги] [критерії] [дії]
опції:
ü xdev: не шукати в каталогах, що знаходяться в інших файлових системах;
ü mindepth <n>: дозволити пошук файлу глибше, ніж n рівнів вниз від вказаного каталога;
ü maxdepth <n>: шукати файли не глибше ніж n рівнів вниз від вказаного каталога;
ü follow: слідувати по символічних посиланнях на каталоги. За умовчанням find не ходить по символічних посиланнях;
ü daystart: при використовуванні перевірок за часом (див. нижче), замість значення за умовчанням (24 години тому від поточного часу) за точку відліку приймається початок поточного дня.
Критеріями можуть бути одна або декілька атомарних перевірок. Ось деякі корисні перевірки:
ü type <type>: пошук по типу файлу; <type> може бути одним з: f (звичайний файл), d (каталог), l (символічне посилання), s (сокет), b (файл блокового типу), с (файл символьного типу) або p (іменований канал);
ü name <зразок>: Знайти файли, чиї імена містять <зразок>. За наявності цієї опції, <зразок> розуміється як шаблон підстановки;
ü iname <pattern>: теж саме що і -name, тільки регистронезалежними;
ü atime <n>, -amin <n>: Шукаються файли доступ до яких був проведений <n> днів тому (-atime) або <n> хвилин тому (-amin). Існує також можливість вказати +<n> або –<n>, в цьому випадку будуть знайдені файли, доступ до яких був проведений відповідно більше або менше, ніж <n> днів/хвилин тому;
ü anewer <file>: Шукаються файли, доступ до яких був раніше, ніж до файлу <file>;
ü ctime <n>, -cmin <n>, -cnewer <file>: теж саме, що -atime, -amin і -аnewer, але застосовно до дати останньої модифікації, а не останнього доступу;
ü regex <образец>: теж саме, що і -name, але зразок сприймається як регулярний вираз;
ü iregex <зразок>: теж саме, що і -regex, але не залежить від регістра.
Дії для кожного знайденого файлу:
ü print: Виводить імена файлів на стандартний висновок. Це дія за умовчанням;
ü ls: Виводить знайдені файли в стандартний висновок еквівалентно команді ls -ilds;
ü exec <command>: виконує команду <command> для знайдених файлів. Командний рядок <command> закінчується символом ";", який повинен бути захищений (деактивує) для того, щоб shellйого не інтерпретувала
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботи.
3. Описати послідовність виконання роботи та вказати в звіті файли, які були знайдені в процесі виконання лабораторної роботи.
4. Відповісти на контрольні питання.
Контрольні питання
1. Призначення команди find та її синтаксис.
2. Види та призначення опцій.
3. Критерії пошуку для команди.
4. Яким чином можна скоротити ємність пошуку?
Лабораторна робота 27
Теоретична частина
Для того, чтобы запустить Midnight Commander, надо набрать в командной строке оболочки mc и нажать <Enter>.
Почти все пространство экрана при работе с Midnight Commander занято двумя "панелями", отображающими списки файлов двух каталогов. Над панелями расположена строка меню, причем к выбору команд в этом меню можно переключиться по клавише <F9> или с помощью мыши (если сразу после запуска mc вы не видите строки меню, не огорчайтесь — видна или нет строка меню, определяется настройками программы).
Самая нижняя строка представляет собой ряд экранных кнопок, каждая из которых ассоциирована с одной из функциональных клавиш <F1> – <F10>. Можно считать эту строку подсказкой по использованию функциональных клавиш, а можно и непосредственно запускать соответствующие команды, щелкая мышкой по экранной кнопке.
Вторая снизу строка на экране – это командная строка программы Midnight Commander (точнее – командная строка текущей оболочки shell), где можно ввести и выполнить любую команду системы.
Лабораторна робота 28
Тема: Текстовій редактор VI
Мета:Освоїти роботу з текстовим редактором VI
Теоретична частина
Спочатку потрібно запустити Vim, що робиться також, як і для Emacs. Потім слід набрати:
Vim file1 file2
Файл запускається в командному режимі, в якому не можна вставляти текст. Щоб це зробити, потрібно перейти в режим --ВСТАВКА--, тобто ввести одну з команд, які дозволять це зробити:
– a або i– для вставки тексту до або після курсору відповідно (А або I для вставки тексту в кінці або початку поточної лінії відповідно );
– o або О: щоб вставляти текст відповідно нижче і вище поточної лінії.
У режимі вставки буде видно рядок - -ВСТАВКА- - внизу екрану (таким чином, ви точно знатимете в якому режимі ви знаходитеся). У цьому, і лише в цьому режимі можна набирати текст. Щоб повернутися в командний режим, слід набрати Esc та ":".
В режимі вставки є можливість використовувати клавіши Backspace і DEL для видалення тексту по ходу. Для переміщення по тексту в обох режимах, командному і вставки, використовують клавіші із стрілками.
Еx – режим доступний по натисненню клавіші ":" у командному режимі. Ті ж ":" з'являються внизу екрану і курсор переміщається туди. Все, що буде набрано потім, після натиснення клавіши Enter, буде розглянуто Vim як команда ex. Якщо вилучити команду і все надруковане в ":", користувач повертається в командний режим і курсор переміститься на свою колишню позицію.
Щоб зберегти зміни у файл, слід набрати ":w" у командному режимі. Якщо потрібно зберегти вміст буфера в інший файл, набрати
:w <имя_файла>.
Обробка буферів
Також як і в Emacs, можна працювати одночасно з декількома буферами, відображеними на екрані. Щоб так робити, використовують команду :split.
Щоб переміщатися від одного файлу до іншого в буфері, слід набрати :next для переміщення до наступного файлу і :prev відповідно до попереднього файлу. Також можна використовувати
:e <имя_файла>,
що дозволить перейти до потрібного файлу якщо він вже відкритий або відкрити інший файл. Тут знову працює заповнення.
Для зміни буфера потрібно набрати Ctrl+w j і можна перейти в буфер нижче або Ctrl+w k щоб перейти до буфера вище. Можна також використовувати клавіші із стрілками замість j або k. Команда :close ховає буфер, команда :q його закриває.
Примітка
Будьте уважні, тому як Vi вельми вередлива: якщо спробувати заховати або закрити буфер з незбереженими даними, команда не виконається і ви одержите наступне повідомлення:
No write since last change (use! to override) (Не було записано з попередніх змін (використовуйте ! для перезапису))
У такому разі слід набрати :q! або :close!.
Формат команди
Vim [аргументи] [файл]
Аргументи: R – тільки для читання
m – без можливості зберігання змін
M – без можливості внесення змін в текст
X – редагування шифрованих файлів
Вихід з Vim
Для виходу існує команда :q (фактично, ця команда закриває активний буфер, як ми вже бачили, і, якщо це єдиний з відкритих буферів, ви просто вийдете з Vim). Це поєднання клавіш притаманні тільки тоді, коли редагується тільки один файл. Отже, щоб вийти слід використовувати:
ü :wq – зберегти зміни і вийти (швидше рішення це ZZ), або
ü :q! – вийти без збереження.
Необхідно знати, що якщо є декілька буферів, :wq запише активний буфер і закриє його.
Поєднання клавіш для dl (видалити один символ вперед) це x; поєднання клавіш для dh це X; dd видаляє поточний рядок.
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботиі.
3. Відповіді на контрольні питання.
Контрольні питання
1. Режими роботи редактора та перехід від одного до іншого?
2. Призначення команди ех?
3. Команди для переходу до іншого файлу.
4. Аргументи редактора.
5. Команди ефекту.
6. Команди редагування тексту та переміщення по тексту.
Лабораторна робота 29
Теоретична частина
Центр управления Mandriva Linux (MCC) позволяет системному администратору удобным образом настроить оборудование и службы, используемые всеми пользователями.
Вызовите Центр управления Mandriva Linux через главное меню (Система+Настройка—>Настройка компьютера).
Оформлення звіту
1. Тема лабораторної роботи.
2. Мета лабораторної роботи.
3. Питання, що поставлені в ході роботи
Лабораторна робота 32
Теоретична частина
Проект HardDrake был разработан для упрощения определения и настройки оборудования в GNU/Linux путём предоставления дружественного интерфейса.
HardDrake - это служба обнаружения оборудования, запускаемая во время загрузки системы, а также полноценная графическая утилита, связывающая воедино множество утилит, уже включенных в дистрибутив GNU/Linux. Она автоматизирует и упрощает процесс установки нового оборудования. В целом HardDrake в состоянии определить большинство устройств.
С одной стороны HardDrake используется для вывода информации, а с другой - для запуска утилит настройки. С помощью простого в использовании интерфейса вы можете просмотреть всё оборудование своей системы.
Для запуска HardDrake вы можете использовать:
• Центр управления Mandriva Linux: просто выберите категорию Оборудование, а затем щёлкните по значку Оборудование.
• <
Дата: 2016-10-02, просмотров: 249.
