МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ СПЕЦІАЛІСТА
для студентів зі спеціальності 7.03050701
«Маркетинг» усіх форм навчання
Київ
НТУУ «КПІ»
2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ СПЕЦІАЛІСТА
для студентів зі спеціальності 7.03050701
«Маркетинг» усіх форм навчання
Затверджено Методичною радою НТУУ «КПІ»
Київ
НУТУ «КПІ»
2012
Гриф надано Методичною радою НТУУ ”КПІ”
(Протокол № від 2012 р.)
Укладачі:
Солнцев С.О., д-р фіз.-мат. наук., проф.;
Зозульов О.В., канд. екон. наук, доц.;
Язвінська Н.В., канд. екон. наук, доц.;
Діброва Т.Г., канд. екон. наук, доц.;
Кубишина Н.С., канд. екон. наук, доц.;
Співаковська Т.В., канд. екон. наук.
Відповідальні редактори:
Зозульов О. В., канд. екон..наук, доц.;
Язвінська Н.В., канд. екон. наук, доц.
Рецензент:
Довгань Л.Є., канд. екон. наук, проф.
Методичні вказівки до виконання дипломних робіт спеціаліста для студентів зі спеціальності 7.03050701 «Маркетинг» усіх форм навчання. Укл. Солнцев С.О., Зозульов О.В., Язвінська Н.В., Діброва Т.Г., Кубишина Н.С., Співаковська Т.В. – К.: НТУУ «КПІ», 2012. – 46 с.
ВСТУП
Перехід України до ринкових відносин вимагає підготовки фахівців – економістів високої кваліфікації. В ринковій економіці важлива роль відводиться маркетингу, який посідає центральне місце в структурі управління підприємством. Маркетингу належить провідна роль в організації повноцінного ринкового господарства, цілковито орієнтованого на задоволення потреб споживачів у товарах і послугах.
Потреба у підготовці спеціалістів в галузі маркетингу зумовлена необхідністю розробки ефективної продуктово-ринкової стратегії підприємства в умовах сучасної економіки України. Застосування маркетингових підходів у процесі розробки управлінських рішень дає змогу підвищити результативність виробництва без залучення додаткових ресурсів.
Завершальним етапом підготовки фахівців з маркетингу є дипломна робота. В процесі її виконання студент має продемонструвати теоретичні знання та вміння їх практичного застосування у сферах маркетингових досліджень, промислового маркетингу, міжнародного маркетингу, стратегічного маркетингу, товарної та збутової діяльності, ціноутворення, стратегії просування.
Завдання цих методичних вказівок – надати студенту допомогу щодо змісту та оформлення дипломної роботи та допомогти з організацією роботи над нею.
Ці методичні вказівки призначені для студентів та керівників дипломної роботи за спеціальністю 7.03050701 “Маркетинг” (освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст).
І. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Написання дипломної роботи є заключним етапом навчання студентів. Метою роботи є розвиток навичок самостійної роботи та опанування методики розробки продуктово-ринкової стратегії підприємства.
Основними завданнями дипломної роботи є:
- систематизація, закріплення та розширення теоретичних та практичних знань із спеціальності, застосування їх при розв’язанні конкретних наукових, економічних та виробничих завдань;
- проведення маркетингових досліджень українського ринку конкретного продукту;
- статистична обробка отриманої інформації;
- розробка продуктово-ринкової стратегії підприємства на основі отриманої ринкової інформації;
- економічне обґрунтування обраної стратегії маркетингу.
Головним завданням дипломної роботи є розробка продуктово-ринкової стратегії конкретного підприємства, що визначає критерії її оцінки. Дипломна робота є кваліфікаційним документом, на підставі якого у процесі захисту Державна екзаменаційна комісія визначає відповідність знань студента професійно-кваліфікаційному рівню спеціаліста, його здатність до самостійної роботи в галузі маркетингу.
ІІ. ОБ’ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Об’єктом дипломної роботи за спеціальністю 7.03050701 “Маркетинг” (освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст) є процеси або явища, пов’язані з діяльністю підприємств і організацій будь-якої форми власності, які пропонують товари (продукцію, послуги тощо) на промисловому ринку України. Зокрема, об’єктом дипломної роботи може виступати політика, стратегія, тактика, система, заходи пов’язані з маркетинговою діяльністю підприємства.
Під час виконання дипломної роботи студент, за згодою наукового керівника, обирає конкретний продукт чи послугу (згідно з досвідом попередньої роботи: виробничої та переддипломної практики, виконання курсових робіт, наукових доповідей на семінарах, конференціях) і працює над розробкою продуктово-ринкової стратегії підприємства, яке пропонує такий продукт ринку.
Предметом дипломної роботи є теоретичні та методичні засади пов’язані з об’єктом роботи.
ВСТУП
Вступ відображає загальну характеристику роботи та має містити такі елементи, які виділяються у тексті жирним шрифтом:
- Актуальність теми. Розкривається теоретична та практична актуальність даного дослідження, надається характеристика сучасного стану проблеми, наводиться маркетингова управлінська проблема (або симптоматика маркетингової управлінської проблеми або ключові ринкові результати, які спонукають до дій).
- Мета і завдання дослідження. Вказується мета дослідження та відповідні дослідницькі завдання (теоретичного та прикладного характеру), які наводяться у вигляді списку. На підставі визначених мети та завдань дослідження наводяться об’єкт (ринок, фірма, товар тощо) та предмет дослідження (маркетингова стратегія підприємства, підходи, методики та методи дослідження ринку тощо), суб’єкт дослідження (споживачі, конкуренти тощо).
Практичне значення одержаних результатів. Визначається практичне значення отриманих результатів, їх провадження на підприємствах, інших організаціях та установах. У даному пункті вказується ,чи пройшло обговорення роботи на підприємстві, чи впроваджені результати дослідження, який отримано економічний ефект.
Маркетингове дослідження.
Мета: Планування вирішення маркетингової управлінської проблеми та визначення необхідної теоретичної та емпіричної бази.
2.2.1. Формалізація теоретико-методичних засад реалізації обраної альтернативи вирішення маркетингової управлінської проблеми.
Навести необхідні теоретико-методичні положення щодо заходів реалізації обраної альтернативи вирішення маркетингової управлінської проблеми. Запропонувати науково-обґрунтовану логічно впорядковану послідовність заходів та дій досягнення запропонованої мети. Визначити місце, мету та задачі маркетингового дослідження. Наприклад, якщо обрана альтернатива вирішення МУП – «Формування лояльності споживачів», то в даній частині необхідно навести визначення поняття «лояльність споживачів», розглянути види та форми такої лояльності, методи її формування тощо; визначити доцільний методо формування лояльності споживачів для нашого підприємства і виходячи з цього визначити поточні потреби в маркетинговій інформації. Сформулювати мету маркетингового дослідження.
2.2.2. Планування маркетингового дослідження.
Охорона праці
· опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці;
· державний нагляд за охороною праці;
· контроль стану умов праці;
· облік ергономічних вимог до робочих місць;
· запобігання дії електричного струму на людину;
· питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях;
Промислова безпека
· аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;
· нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони;
· гарантії прав на охорону праці;
· організація безпечної роботи електроустановок;
· особливості заходів електробезпеки на підприємствах;
· вимоги безпеки до місць виконання робіт;
· шляхи попередження травматизму;
· захист людини від впливу іонізуючого випромінювання
· вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря;
· санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці;
Пожежна безпека
Завданням з пожежної безпеки можуть бути наступні питання:
· евакуація людей з будівлі;
· пожежогасіння;
· протипожежні перешкоди;
· основні причини виникнення горючого середовища і загоряння в електричному устаткуванні;
· утримання евакуаційних шляхів і виходів;
· первинні засоби гасіння пожеж;
· оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння;
· забезпечення безпечної евакуації персоналу;
· попередження пожеж та вибухів;
· загальні вимоги пожежної безпеки.
1. Вимоги виробничої санітарії до робочого місця.Площа робочого місця має бути такою, щоб, по-перше, дозволяла зручно, з найменшими витратами енергії, безпечно та продуктивно проводити трудовий процес, тобто щоб відповідала нормам технологічного проектування, і, по-друге, складала не менше 4,5 м2 на одного працівника, що передбачено СН 245-71.
Кожне робоче місце повинне:
· обладнуватись необхідними засобами колективного захисту;
· укомплектовуватись необхідними засобами індивідуального захисту;
· мати достатнє природне та штучне освітлення;
· мати параметри мікроклімату відповідно до санітарних норм;
· мати вентиляцію;
· мати параметри інших санітарно-гігієнічних факторів такі, що не перевищують гранично допустимих значень відповідних нормативних документів (див. відповідні підрозділи).
2. Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку.Під час роботи від працівника вимагається підвищена увага, певна швидкість виконання окремих технологічних операцій, швидка переробка одержаної інформації, точна координація рухів та ін., що може викликати перевантаження і перевтому організму та зниження працездатності. До таких самих наслідків призводить і монотонна робота при виконанні спрощених одноманітних операцій у примусовому режимі та заданій позі (наприклад, при роботах на конвеєрах чи поточно-механізованих лініях). Таку перевтому можна зменшити створенням оптимального режиму праці і відпочинку.
Під оптимальним режимом праці і відпочинку слід розуміти таке чергування періодів праці й відпочинку, при якому досягається найбільша ефективність трудової діяльності людини і хороший стан її здоров’я. Оптимальний режим праці й відпочинку досягається: паузами та перервами в роботі (для прийому їжі, обігрівання, охолодження), зміною форми роботи (наприклад, розумової і фізичної), зміною умов довкілля (наприклад, роботою при низьких і нормальних температурах), усуненням монотонності в роботі, відпочинком у спеціальних кабінетах-кімнатах, використанням психічного впливу музики.
Чергування праці й відпочинку встановлюють залежно від зміни працездатності людини протягом робочого дня. На початку зміни завжди має місце стадія “впрацьовування” або наростаючої працездатності, коли відбувається відновлення робочих навиків. Тривалість цього періоду 0,5…1,5 год. залежно від характеру праці й тривалості попередньої перерви в роботі. Швидкість і точність дій у цей період невеликі. Потім настає стадія високої стійкої працездатності тривалістю до 3 год. залежно від характеру роботи, ступеню підготовки та стану працівника. Після цього наступає стадія зменшення працездатності або стація розвитку втоми, рухи уповільнюються і увага розсіюється, сприйняття притупляється. В цей час зазвичай роблять обідню перерву.
Після обідньої перерви впрацьовування настає швидко — за 10…15 хв., оскільки робочі навики не втрачені. Працездатність у другій половині дня дещо нижча, ніж до обіду, і становить 80…90% дообіднього рівня. Через 2,5…3 год. після обідньої перерви працездатність зменшується і в кінці робочого дня приблизно сягає рівня, який був на початку робочого дня.
Для зменшення стомлення встановлюють регламентовані перерви в роботі у періоди, що передують зменшенню працездатності. Так, при тяжкій фізичній праці рекомендують часті (через 2…2,5 год.) короткі перерви (по 5…10 хв.), а при розумовій праці ефективні довгі перерви на відпочинок і переключення на фізичну роботу. Загальна тривалість відпочинку встановлюється у відсотках до тривалості робочої зміни: при фізичній роботі вона має становити 4…20%, при роботі із нервовою напругою – 14…25%, а при розумовій праці – до 10…12%.
При дефіциті м’язових зусиль (рухова недостатність) з одночасним збільшенням нервової напруги така форма відпочинку, як спокій, не може задовольнити потреби організму. Тому під час перерв у роботі рекомендується активний відпочинок, наприклад, спеціально розроблені комплекси виробничої гімнастики.
Загальні положення
Світло – один із суттєвих чинників виробничого середовища, завдяки якому забезпечується зоровий зв’язок працівника з його оточенням. Близько 80% всієї інформації про навколишнє середовище надходить до людини через очі – зоровий апарат. Правильно організоване освітлення позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню виробничого травматизму тощо. Так, наприклад, збільшення освітленості від 100 до 1000 люкс при напруженій зоровій роботі приводить до підвищення продуктивності праці на 10–20%, зменшення браку на 20%, зниження кількості нещасних випадків на 30%. Вважають, що 5% травм можуть спричинюватись такою професійною хворобою, як робоча міопія (короткозорість).
Слід відмітити особливо важливу роль у життєдіяльності людини природного освітлення, його ультрафіолетової частини спектру. Природне освітлення стимулює біохімічні процеси в організмі, поліпшує обмін речовин, загартовує організм, йому властива протибактерицидна дія тощо. У зв’язку з цим при недостатньому природному освітленні в умовах виробництва санітарно-гігієнічні нормативи вимагають у системі штучного освітлення застосовувати джерела штучного світла з підвищеною складовою ультрафіолетового випромінювання — еритемні джерела світла.
Спроможність зорового сприйняття визначається енергетичними, просторовими, часовими та інформаційними характеристиками сигналів, що надходять до людини. Видимість об’єкту залежить від властивості ока, а також освітлення (або власного світла об’єкту).
Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей здебільшого залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація, конвергенція.
Адаптація — здатність ока пристосовуватися до різної освітленості звуженням і розширенням зіниці в діапазоні 2–8 мм .
Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на різній відстані, за рахунок зміни кривизни кришталика.
Конвергенція — здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.
Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Діючи на око, випромінювання, що мають різну довжину хвилі, викликають відчуття того або іншого кольору.
Природне освітлення
Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для людини, має психологічну дію, створюючи відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин, покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох ; площа та орієнтація світлових отворів; конструкція вікон і чистота скла; геометричні параметри приміщень та відбиваючі властивості поверхонь; зовнішнє та внутрішнє затемнення світла різними об’єктами.
Оскільки природне освітлення не постійне у часі, його кількісна оцінка здійснюється за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО):
КПО = (Евн/Езов)×100%,
де Евн (лк) — природна освітленість у даній точці площини всередині приміщення, яка створюється світлом неба (безпосереднього або після відбиття); Езов (лк) — зовнішня горизонтальна освітленість, що створюється світлом у той самий час повністю відкритим небосхилом.
В основі нормування виробничого освітлення покладена залежність необхідного рівня освітлення від зорової напруги (розряду зорової роботи), яка визначається передусім розміром об’єкта розпізнавання, контрастом між об’єктом і фоном, характеристикою фона. Нормування освітлення в громадських, допоміжних та житлових будівлях здійснюють залежно від призначення приміщення.
За системи бічного природного освітлення (через віконні прорізи у стінах) нормується мінімальне значення КПО. Для односторонньої бічної системи — це КПО у точці робочої поверхні (або підлоги), розташованій на відстані 1м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів. За системи верхнього природного освітлення (через ліхтарі — світлові прорізи у покритті будівлі) та системи верхнього та бічного природного освітлення нормується середній КПО, обчислений за результати вимірювань у N точках (не менш 5) умовної робочої поверхні (або підлоги). Перша та остання точка приймаються на відстані 1 м від поверхні стін.
Освітлення робочих місць
Сприятливі умови зорового сприйняття є важливими чинниками, які сприяють підвищенню продуктивності праці і зниженню рівня виробничого травматизму і професійних захворювань.
Цей розділ містить методику розрахунків і алгоритми методичної послідовності вирішення таких завдань:
– проектування системи штучного освітлення виробничого приміщення;
– проектування прожекторного освітлення будівельного майданчика (об’єкта).
Нормування освітленості робочих місць
Нормативна освітленість не є однаковою для всіх виробничих процесів і залежить від характеру роботи.
Штучне освітлення
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на наступні види: робоче, аварійне, евакуаційне й охоронне.
Джерела світла поділяються на теплові й газорозрядні. До теплових джерел світла відносяться лампи розжарювання, до газорозрядних – люмінесцентні, дугові ртутні високого тиску ДЛР, металогалогенні ДРІ, дугові ксенонові трубчаті лампи ДКсТ, натрієві лампи ДНА та ін.
Загальні положення
Навколишнє повітряне середовище є найважливішим фактором існування людини і має визначені фізичні й хімічні властивості. Фізичні властивості можуть бути представлені параметрами мікроклімату (температура, вологість, швидкість руху повітря, барометричний тиск), іонним складом, електромагнітними й акустичними полями тощо. Іншим найважливішим показником якості повітряного середовища є його хімічний склад, обумовлений природним складом повітря і різними забрудненнями. У виробництві природні (фонові) параметри повітря додатково забруднюються викидами різних технологічних процесів (в основному при спалюванні палива, термічній і механічній обробці матеріалів, хімічних процесах). Розглянемо докладніше параметри природного газового складу атмосфери й забруднюючих речовин у повітряному середовищі та їхній вплив на людину.
Методи регулювання параметрів повітряного середовища є невід'ємною частиною загальнодержавного підходу до керування навколишнім середовищем відповідно до стандарту ДСТУ ІSO 14001-97 (Системи управління навколишнім середовищем . Київ, Держстандарт України).
Методи керування якістю повітряного середовища можуть бути класифіковані за рівнем значущості, в тому числі на робочому місці – герметизація (локалізація) робочого місця і створення нормальних параметрів повітряного середовища, застосування засобів індивідуального захисту, організаційні методи роботи.
Успіх функціонування системи керування параметрами повітряного середовища, що діє на людину, залежить від ефективності всіх її ієрархічних і функціональних рівнів. Однак, для сучасного підприємства найбільш поширеним інженерним методом впливу на атмосферу є організація повітрообміну (вентиляція) у приміщеннях, а також локалізація джерел викидів з наступним видаленням забрудненого повітря і його очищенням (аспірація).
Вентиляція
Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. За способом переміщення повітря розрізняють системи природної і механічної вентиляції. Якщо система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то вона називається припливною, якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною. Можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція.
Кондиціонування повітря
Кондиціонування повітря – це створення автоматичного підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов (постійних чи таких, що змінюються), за визначеною програмою температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря. Відповідно до вимог для конкретних приміщень повітря нагрівають або охолоджують, зволожують або висушують, очищають від забруднюючих речовин або піддають дезінфекції, дезодорації, озонуванню. Системи кондиціонування повітря повинні забезпечувати нормовані метеорологічні параметри та чистоту повітря в приміщенні при розрахункових параметрах зовнішнього повітря для теплого і холодного періодів року згідно з ДСН 3.3.6.042-99 (Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень) та ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ (Воздух рабочей зоны).
Кондиціонування повітря здійснюється комплексом технічних засобів – системою кондиціонування повітря (СКП). До складу СКП входять: прилади приготування, переміщення та розподілу повітря, засоби автоматики, дистанційного керування та контролю. Технічні засоби СКП повністю або частково агрегатуються в апараті – кондиціонері.
Установки для кондиціонування повітря можуть бути центральними, які обслуговують декілька приміщень або будинок, і місцевими, які обслуговують невеликі приміщення. Також існують розробки кондиціонерів, які розташовуються на окремих робочих місцях.
Місцеві системи кондиціонування поділяються на автономні й неавтономні. Автономні кондиціонери можуть мати все устаткування для оброблення повітря і потребують тільки підключення до електромережі або також до водопостачання і каналізації. Неавтономні кондиціонери підключаються, окрім того, до систем подачі тепла та холоду. Останнім часом поширюється розповсюдження місцевих кондиціонерів типа “спліт”-системи. Кондиціонер типу “спліт”-система має два блоки, один розташовується усередині приміщення, другій зовні на стіні будівлі. У першому блоці розташовані компресор, вентилятор, випаровувач (радіатор), у зовнішній частині розташовується конденсатор (радіатор) та вентилятор. Компресор, випаровувач та конденсатор з’єднані мідними трубами, в яких циркулює фреон. Робота кондиціонера здійснюється так: на вхід компресора подається газоподібний фреон під малим тиском 3.5 атмосфери. Компресор стискає фреон до 10…15 атмосфер, при цьому фреон нагрівається і поступає в конденсатор, що розташований у зовнішній частині. При інтенсивному обдуві конденсатора зовнішнім вентилятором фреон охолоджується та переходить в летку фазу. Далі з конденсатора леткий фреон прямує через знижуючий тиск клапан до випаровувача, де випаровується з поглинанням тепла. Температура поверхні випаровувача знижується, що охолоджує повітря, яке прямує через випаровувач за допомогою внутрішнього вентилятора до приміщення. Далі цикл повторюється. Таким чином, ця система тільки охолоджує внутрішнє повітря без подачі свіжого повітря. Існують “спліт”-кондиціонери, які спроможні не тільки охолоджувати, а й нагрівати повітря приміщень (реверсивні типи).
Вибір “спліт”-кондиціонера здійснюють за потужністю (охолодження) з урахуванням усіх теплоприпливів — зовнішнього, від обладнання та робітників. Орієнтовно, розрахунок потрібної потужності (Qк) “спліт” — кондиціонера можна зробити за формулою:
Qк = Qз + Qо + Qр ,
де Qз – зовнішній приплив тепла; орієнтовно Qз = q×V, де q — коефіцієнт (30…40 Вт/м3 ); для вікон південної орієнтації — q = 40 Вт/м3 , для північної — q = 30 Вт/м3, середнє значення q = 35 Вт/м3 ;
V — об’єм приміщення, м
Qо — виділення тепла від обладнання, кВт (орієнтовно для персонального комп’ютера та копіювального пристрою Qо = 0,3 кВт, для інших електричних приладів Qо =0,3×Р, де Р — паспортна потужність, кВт;
Qр — виділення тепла від робітників (при спокійній роботі Qр= 0,1 кВт).
Далі вибирають ближчу за потужністю марку кондиціонера або розраховують кількість заданих по потужності кондиціонерів.
Пожежна безпека
Пожежна безпека об’єкта —стан об’єкта, за яким з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об’єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать:полум'я та іскри; підвищена температура навколишнього середовища; токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів, речовин; дим; знижена концентрація кисню.
Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються: уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок; електричний струм, пов’язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур; небезпечні фактори вибухів, пов’язаних з пожежами; вогнегасні речовини.
Висвітлення цих питань має цілком відповідати положенню (документації) підприємства про охорону праці та мати обсяг 8–12 сторінок.
ВИСНОВКИ
У цьому розділі дипломної роботи наводяться основні висновки щодо отриманих результатів з урахуванням поставлених завдань. Висновки безпосередньо співвідносяться з переліком завдань, наведених у вступі. У висновках мають бути наведені практичні результати та рекомендації щодо їх впровадження у практику ринкової діяльності досліджуваного підприємства.
Висновки наводяться, починаючи з нового аркуша. Текст висновків можна розділити на підпункти.
ЛІТЕРАТУРА
З нової сторінки наводиться перелік посилань на літературні джерела(40–50 шт.).Бібліографічні описи наводяться відповідно до державних стандартів України, прийнятих у бібліотечній та видавничій практиці (див. сайт книжкової палати України ім. І. Федорова, http://www.ukrbook.net/ ).
До літературних джерел вносяться проаналізовані українські та міжнародні законодавчі та нормативні акти, джерела статистичної інформації, наукові (монографії, статті, доповіді на наукових конференція), навчальні (підручники та навчальні посібники) та методичні видання.
У роботі допускається обмежене посилання на інформаційні ресурси Інтернету, а саме, офіційні сайти державних організацій та установ, інформаційно-аналітичні сервери. У даному випадку вказується точна адреса ресурсу відповідно до встановлених стандартів.
Список наводиться у наступному порядку: закони, методологічна література, сайти, електронні джерела.
ДОДАТКИ
Додатки є обов’язковою складовою дипломної роботи. До додатків можуть бути включені:
- проміжні результати обробки статистичної інформації;
- заповнені під час проведення маркетингового дослідження анкети;
- додаткові ілюстрації або таблиці;
- матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (договори, інструкції, програми тощо).
Факультет менеджменту та маркетингу
До захисту допущено
Завідувач кафедри
________проф. Солнцев С.О.
« » 2012 р.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «СПЕЦІАЛІСТ»
з спеціальності 7.03050701 “Маркетинг”
на тему: «…………………………………………………………»
Студент групи ЗУМ-31 Іванова Івана Івановича _____________
Керівник роботи доц., к.е.н. Діброва Т.Г. _____________
Київ 2012
Додаток 2
Факультет менеджменту та маркетингу
НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН-ГРАФІК
Виконання дипломної роботи
студентом Івановим І.І.
| № з/п | Назва етапів роботи та питань, які мають бути розроблені відповідно до завдання | Термін виконання | Позначки керівника про виконання завдань |
| 1. | Текст про розділ І | початок - закінчення | Підпис керівника |
| 2. | Текст про розділ ІІ | початок - закінчення | Підпис керівника |
| 3. | Текст про розділ ІІІ | початок - закінчення | Підпис керівник. |
| 4. | Охорона праці | початок - закінчення | Консультант з охорони праці (Вказати прізвище, ініціали) |
| 5. | Оформлення дипломної роботи спеціаліста | Підпис керівника |
Студент ____________________
(підпис)
Додаток 3
Факультет менеджменту та маркетингу
ДОДАТКИ
до дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «СПЕЦІАЛІСТ»
з спеціальності 7.03050701 “Маркетинг”
на тему: «…………………………………………………………»
Студент групи УМ-31 Іванова Івана Івановича _____________
Керівник роботи доц., к.е.н. Діброва Т.Г. _____________
Київ 2012
Методичні вказівки до виконання дипломних робіт спеціаліста для студентів зі спеціальності 7.03050701 «Маркетинг» усіх форм навчання. Укл. Солнцев С.О., Зозульов О.В., Язвінська Н.В., Діброва Т.Г., Кубишина Н.С., Співаковська Т.В. – К.: НТУУ «КПІ», 2012 р. – 51 с.
Укладачі: Солнцев Сергій Олексійович, д-р ф.-м. наук, проф.;
Зозульов Олександр Вікторович, канд. екон. наук, доц.;
Язвінська Надія Вікторівна,канд. екон. наук, доц.;
Діброва Тетяна Георгіївна,канд. екон. наук, доц.;
Кубишина Н.С.,канд. екон. наук, доц.;
Співаковська Тетяна Володимирівна,канд. екон. наук.
Відповідальні
редактори: Зозульов Олександр Вікторович,канд. екон. наук, доц.;
Язвінська Надія Вікторівна,канд. екон. наук, доц.
Рецензент: Довгань Л.Є., канд. екон. наук, проф.
Темплан 2009 р., поз. 000
Під. до друку 10.10.12. Формат 60´84 1/16. Папір друк. № . Друк. офс.
Ум. друк. арк. 0, 36. Обл.-вид. арк. Зам. № 000. Наклад 100 пр.
Інформаційно-видавничий центр “Політехніка”
Друкарня НТУУ “КПІ”
03056, Київ –56, просп. Перемоги, 37
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ СПЕЦІАЛІСТА
для студентів зі спеціальності 7.03050701
«Маркетинг» усіх форм навчання
Київ
НТУУ «КПІ»
2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Дата: 2016-10-02, просмотров: 227.
