Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Ректор
професор __________________А.Ф. Крижановський
____________________20__р.
КРИМІНАЛьне право
(назва навчальної дисципліни)
Програма
Нормативної навчальної дисципліни
підготовки ______бакалавр__________________
(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)
напряму _____6.030401____Правознавство_____
(шифр і назва напряму)
Сімферополь
Рік
РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: ___ ____________________________________
(повне найменування кафедри)
РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: ___________________________
Обговорено та рекомендовано до видання Науково-методичної комісії з напряму підготовки ___________6.030401Правознавство_______________________________
(шифр і назва напряму)
“_______”__________________20___ року, протокол№__
З КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
(ОСОБЛИВА ЧАСТИНА)
Навчальна дисципліна «Кримінальне право. Загальна частина» є необхідним важливим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Здійснюючи охоронні, попереджувальні та виховні функції, сучасне кримінальне право сприяє контролю й обмеженню злочинності, сприяє зміцненню системи суспільної та особистої безпеки. У цьому зв'язку послідовне засвоєння системи норм кримінального права сприяє формуванню професійної правосвідомості юристів, придбанню студентами навичок фахівців в області правознавства.
Мета навчальної дисципліни «Кримінальне право» - формування у майбутніх фахівців юридичного профілю системи правових понять і концепцій що стосуються кримінального права, вироблення у студентів навичок застосування кримінально-правових норм при кваліфікаціі злочинів; засвоєння студентами положень, що стосуються кримінальної відповідальності, злочину, складу злочину, обставин, що виключають злочинність діяння; вивчення питань, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання тощо.
Зміст навчальної дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина» включає завдання Кримінального кодексу України, його дію в часі, просторі і про колу осіб; поняття злочину, його види і стадії; суб’єкт злочину; поняття осудності, неосудності і обмеженної осудності; вини та її форм; обставини, що виключають злочинність діяння; покарання та його види; призначення покарання; поняття судимості та її правові наслідки; примусові заходи медичного характеру; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
Міжпредметні зв’язки. Кримінальне право належить до циклу юридичних дисциплін тісно пов’язаних з такими галузями права як конституційне, адміністративне, міжнародне, кримінально-виконавче, а також з кримінальним процесом, криміналістикою.
В результаті вивчення Кримінального права студент має знати:
- юридичні концепції та теоретичні положення, що стосуються Загальної частин Кримінального права;
- основні правові поняття та принципи кримінального права;
- основні положення постанов Пленуму Верховного Суду України з питань кримінального законодавства тощо.
Форми вивчення навчальної дисципліни: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів за темами.
Форми підсумкового контролю знань – залік у четвертому семестрі та іспит – у п’ятому семестрі.
Предмет навчальної дисципліни
Предмет:Загально теоретичні засади Загальної частини кримінального права України та методичні засади застосування цих положень при кваліфікації злочинів.
Мета:
- ознайомити студентів із Загальною частиною кримінального права України;
- вироблення у студентів навичок застосовувати кримінально-правові норми при кваліфікації злочинів;
- засвоєння студентами положень, що стосуються кримінальної відповідальності, злочину, складу злочину, обставин, що виключають злочинність діяння;
- вивчення питань, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності, судимості, покарання, а також примусових заходів медичного характеру;
- з’ясування особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх тощо.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ
| № п/п | Назва теми | Обсяг годин | ||
| Лекції | С/з | Самост. раб. | ||
| iv семестр | ||||
| Поняття, предмет, метод, принципи та завдання кримінального права. Наука кримінального права | ||||
| Поняття, види, структура та тлумачення Кримінального закону. Розвиток Кримінального законодавства України | ||||
| Законодавство України про кримінальну відповідальність. Чинність Кримінального закону в просторі, у часі та по колу осіб | ||||
| Кримінальна відповідальність та її підстави. | ||||
| Поняття злочину. Склад злочину | ||||
| Об’єкт злочину | ||||
| Об’єктивна сторона злочину | ||||
| Усього за 4 семестр: | ||||
| v семестр | ||||
| Суб’єкт злочину | ||||
| Суб’єктивна сторона злочину | ||||
| Стадії вчинення умисного злочину | ||||
| Співучасть у злочині | ||||
| Множинність злочинів | ||||
| Обставини, що виключають злочинність діяння | ||||
| Поняття та цілі покарання. Система та види покарань | ||||
| Призначення покарання | ||||
| Звільнення від кримінальної відповідальності | ||||
| Звільнення від кримінального покарання та його відбування | ||||
| Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх | ||||
| Судимість. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування | ||||
| Основні питання Загальної частини кримінального права зарубіжних країн | ||||
| Усього за 5 семестр: | ||||
| Разом: |
ЗМІСТ ПРОГРАМАМИ
Тема 6. Об’єкт злочину
Поняття об’єкта злочину. Дискусія відносно об’єкта злочину в науці кримінального права.
Безпосередній об’єкт злочину. Ознаки основного і додаткового безпосередніх об’єктів у конкретних складах злочинів.
Характеристика загального та родового об’єкта.
Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину.
Тема 8. Суб’єкт злочину
Поняття суб’єкта злочину, тобто особи, яка підлягає кримінальній відповідальності. Обов’язкові ознаки суб’єкта злочину відповідно до ч.1 ст.18 КК.
Дискусія відносно визнання юридичних осіб, а також держави суб’єктами окремих злочинів.
Спеціальний суб’єкт злочину. Ч.2 ст.18 КК стосовно ознак спеціального суб’єкту злочину.
Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Формула осудності (ч.1 ст.19 КК).
Поняття неосудності за кримінальним правом. Формула неосудності за Кримінальним кодексом України (ч.2 ст.19 КК).
Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний).
Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад душевної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки. Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.
Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення.
Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.
Положення ч.3 ст.19 стосовно особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.
Поняття, критерії та наслідки визнання особи обмежено осудною (ст.20 КК).
Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст.21 КК).
Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст.22 КК). Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності.
Література
1. Конституція України //Відомості Верховної Ради України — 1996. - №30.
2. Кримінальний Кодекс України 2001 р.(із змінами та доповненнями станом на 1 вересня 2008 р.). — Харків «Одіссей» - 2008.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 15.07.2005 р.) — Харків «Одіссей» 2005.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. — Київ, 1993.
5. Закон України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних угод на території України». //Відомості Верховної Ради України, 1992. - №10. – Ст.137.
6. Закон України від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України» в редакції Закону ВРУ від 18 січня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України, 2001 р.
7. Закон України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» //Відомості Верховної Ради України, 1991 р.
Закон України від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» //Відомості Верховної Ради України, 1991 р.
8. Закон України від 12 травня 1991 р.«Про захист прав споживачів» //Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 12.
9. Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру України» //Відомості Верховної Ради України. – 1992.
10. Закон України від 18 лютого 1991 р. «Про оперативно-розшукову діяльність» (18.02.92).
11. Закон України від 25 березня 1992 р. «Про службу безпеки України» //Відомості Верховної Ради України. – 1992.
12. Закон України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» //Відомості Верховної Ради України. – 1993.
13. Закон України від 01 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії в Україні» //Відмості Верховної Ради України. – 1997.
14. Закон України від 05 липня 2001 р. «Про амністію»
Закон України від 16 липня 1999 р. «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» //Відомості Верховної Ради України. – 1999.
15. Закон України від 30 червня 1993 р. «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» //Відомості Верховної Ради України. – 1993.
16. Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах (20.04.59).
17. Конвенція про передачу засуджених oci6.(21.03.83).
18. Європейська конвенція про видачу правопорушників (17.03.78).
19. Європейська конвенція з прав людини (04.11.50)
Постанови Пленуму Верховного Суду України
1. Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної ситуації (30.09.94 р.).
2. Про судову практику по справам про необхідну оборону (26.04.2002 р.).
3. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина (30.05.97 р.).
4. Про стан здійснення правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України (19.01.2001 р.).
5. Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна (25.09.1981 р.).
6. Про судову практику у в справах про злочини проти життя і здоровя людини (1.04.1994 р.).
7. Про практику призначення судами кримінального покарання (24.09.2003 р.).
8. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування (3.06.2005 р.).
9. Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості (26.12.2003 р.).
10. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру (15.05.2006 р.).
11. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності (23.12.2005 р.).
12. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності (25.12.1992 р.).
13. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. — Х., Одіссей – 2003.
Література до всіх тем курсу
1. Багрий-Шахматов Л. В. Кримінальна відповідальність і покарання по радянському карному праву. — Мінськ: Вища школа, 1975.
2. Баулин Ю. В. Обставини, що виключають злочинність діяння.—Харків, 1991.
3. Брайнін Я. М. Кримінальний закон і його застосування. — М., 1967.
4. Бородін С. В. Злочини проти життя. — М.: Юрист, 1999.
5. Бурчак Ф. Г. Навчання про співучасть по радянському кримінальному праву. — К.: Наук. думка, 1969.
6. Бурчак Ф. Г. Кваліфікація злочинів. — К.: Політіздат України, 1983.
7. Бурчак Ф. Г. Співучасть: соціальні, кримінологічні і правові проблеми. — К.: Вища школа, 1986.
8. Волков В. С. Мотив і кваліфікація злочинів. — Казань, 1968.
9. Волков В. С. Мотиви злочинів. — Казань, 1982.
10. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в провину.—ДО.,1996.
11. Галіакбаров Р. Груповий злочин: постійні і перемінні ознаки. — Свердловськ., 1973.
12. Галиакбаров Р. Кваліфікація групових злочинів. — М., 1980.
13. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979.
14. Держава й право на рубежі століть (кримінологія, карне право, судове право). — М., 2001.
15. Дагель П. С., Котів Д. П. Субъективная сторона преступления и её установление.— Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. Іб.
16. Емельянов В. П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. — Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1980.
17. Жеребкин В. Е. Логічний аналіз понять права. — К.,1992.
18. Зелінський А. Ф. Усвідомлюване і неусвідомлюване в злочинному поводженні. — X., 1986.
19. Иногамова-Хегай Л. В. Конкуренція норм карного права. — М.: Щит-М, 1999.
20. Карпець И. И. Кримінальне право й етика. — М.: Юрид. літ, 1985.
21. Карпушин М. П., Курляндский В. И. Кримінальна відповідальність і склад злочину. — М., 1974.
22. Кондратюк Л. В. Антропологія злочину. — М.: Норма, 2001.
23. Кудрявцев В. Н. Загальна теорія кваліфікації злочинів. — М.: Юрид.24. Кудрявцев В. Н. Загальна теорія кваліфікації злочинів. — М.: Юрист, 1999.
25. Кривоченков Н. Класифікація злочинів.—Харків: Вища школа,1983.
26. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность.—М.: Изд-во МГУ, 1969.
27. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений. —М-: Изд-во МГУ, 1984.
28. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны.. - М.: Изд-во МГУ, 1980.
29. Коржанский М. Й. Кваліфікація злочинів. — К.: Юрінком Інтер, 1998.
30. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. — К.: Атіка, 2001.
31. Кочои С. М. Ответственность за корыстные преступления против собственности. — М.: Юристь, 1998. — 181с.
32. Крошко В. П. Теоретичні і практичні проблеми професійного (оперативного) ризику в діяльності органів внутрішніх справ. —ДО., 1995. — 159 с. — 345 с.
33. Левицкий Г. А. Квалификация преступлений. — М.: Юрид. літ., 1981.
34. Лесниевский-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной отв 35. Мальцев В. В. Проблеми уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. — Саратов, 1989.
36. Марогулова Й. Л. Амнистия и помилование в российском законодательстве. — М.: ЗАТ "Бизнес-шк.", "Интел-Синтез", 1998. — 140с.
37. Мельникова 3. Б. Ювенальна юстиція: Проблеми карного права, карного процесу і кримінології: Учеб. пособ. — М.: Справа, 2000. — 272 с.
38. Михєєв Р. И. Проблеми осудності і неосудності в радянському карному праві. — Владивосток: І Изд-во Дальневост. ун-та, 1983.
39. Михайленко П. П. Кримінальне право України. Загальна частина. — К.,1997.
40. Михлина. С. Последствия преступления. — М.: Юрид. літ., 1969.
41. Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру.—ДО.,1997.
42. Напроцький В. О. Кримінальне право України: Курс лекцій. — К.: Знання, 2000.—771 с.
43. Навроцкий В. А. Кваліфікація злочинів. — К., 1983.
44. Новосьолов Г. П. Навчання про об'єкт злочину. Методологічні аспекти. — М.: Норма, 2001.
45. Орлов В. С. Субъект преступления. . — М.: Госюриздат, 1958.
46. Павлов В. Г. Суб'єкт злочину і кримінальна відповідальність.—спб.2000.
47. Пинаєв А. А. Особливості складів злочинів з подвійною і змішаною формами провини: Уч. пособ. —харків: Изд-во Харьк. юрид. ін-та, 1984.
48. Прохоров В. С. Злочин і відповідальність. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984.
49. Рарог А. И. Вина и квалификация преступлений . — М.: Юрид. літ., 1982.
50. Сидоров Б. В. Афект, его уголовно-правовое и криминологическое значение.—Казань, 1978.
51. Словарь по уголовному праву /Отв. ред. проф. А. В. Наумов. —М.,1997.
52. Становский М. Н. Назначение наказания. — Спб.: Юридичний центр, 1999.
53. Степанюк А. Сутність виконання покарання. —X.: Фоліо, 1999. —256с.
54. Судові вироки. Практика Верховного Суду України. — К., 1996.
55. Тарарухин З А. Кваліфікація злочинів у судовій і слідчій практиці. — К., 1995.
56. Тарарухин С. А. Встановлення мотиву і кваліфікація злочину. — К., 1977
57. Таганцев Н. С. Российское уголовное право: Курс лекций. Часть Общая. — Тула: Автограф, 2001. — Т. Т. 1,2.
58. Таций В. Я. Об'єкт і предмет злочину по радянському кримінальному праву: Уч. пособ. — Харків: Вид-во Харьк. юрид. ін-ту,1988.
59. Тер-Акопов А. А. Добровольный отказ от совершения преступления— М.: Юрид. лит., 1982.
60. Тер-Акопов А. А. Бездействие, как форма преступного поведения. М.: Юрид. лит., 1980.
61. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. — М.: Юрид. лит., 1974.
62. Тельнов П. Ф. Квалификация преступлений по совокупности //Сов. юстиция, 1975. — № 17
63. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления. — Ростов: Изд-во Ростова, ун-та, 1977.
64. Ткачевский Ю. М. Прогрессивная система исполнения уголовных наказаний.: Учеб. пособ. — М.: Зерцало, 1997. — 143 с.
65. Уголовный закон: опыт теоретического моделирования. — М.: Наука, 1987.
66. Устименко В. В. Спеціальний суб'єкт злочину.Харків: Вища школа, 198 Уголовное право России: Учеб. у 2-х томах / Под. ред. А. Н. Игнатова, Ю. А. Красикова — М.: Норма-Инфра-М, 1998. — Т.1. Общая часть. — 639 с.; Т.2 Особснная часть. — 639 с.
67. Фойницкий Й. Я. Учение л наказании. — М.: Добросвет, 2000.
68. Фуко М. Наглядати і карати. Народження в'язниці. — М., 1999.
69. Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве. — М.: Гос-юриздат, 1963.
70. Шевченко М. Н. Правове регулювання відповідальності неповнолітніх. — К.: Вища школа, 1976.
71. Кримінальне право України на сучасному етапі. Загальна частина. —ДО.,1985
72. Флетчер Дж., Наумов А. В. Основні концепції сучасного кримінального права. — М., 1998.
73. Чубарев В. Л. Вага злочинного діяння. — К., 1992.
74. Юшков Ю. Кваліфікація злочинів, передбачених різними частинами однієї і тієї ж статті //Рад. юстиція, 1969. —№4.
75. Якушкин В. А. Ошибка и её уголовно-правовое заначение. — М., 1988.
76. Яковлев А. М. Принцип социальной справедливости и основания уголовной ответственности. //Сов. гос. и право, 1982. — № 3.
МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Дата: 2016-10-02, просмотров: 165.