Оподаткування земель

Плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Платником земельного податку (платником) є власник земельних ділянок, земельних часток (паїв) землекористувач (статті 269-270 Податкового Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (стаття 286 Податкового Кодексу). Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Податковим Кодексом.

Оподаткування земельних ділянок, які знаходяться у власності, здійснюється на підставі Закону України «Про плату за землю». Згідно норм вищезгаданого закону податок на землю стягується залежно від категорії землі. Так, податок на землю, яка знаходиться за межами населеного пункту, окрім земель вказаних в частині 2 статті 6 Закону, стягується з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

· для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,1;

· для багаторічних насаджень - 0,03.

Орендна плата за землю

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю

встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків

внесення орендної плати за земельні ділянки державної та

комунальної власності, які встановлюються відповідно до

Податкового кодексу України Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як

правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника

земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може

встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Чинники які впливають на розмір орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності

фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної

плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився

не з його вини. Розмір орендної плати визначається з таким розрахунком, щоб можна було компенсувати витрати орендодавця, пов’язані з придбанням нових основних засобів і отриманням доходу в межах мінімального банківського відсотка. Орендар щороку сплачує за користування орендованим майном суму, яка включає суму нарахованого зносу і винагороду за користування орендованим майном. У ринкових умовах сума винагороди не може бути нижчою за мінімальний банківський відсоток, інакше орендодавцю буде невигідним такий вид підприємництва, як оренда. Орендна плата може визначатися як певна сума, на яку погодилися сторони, або як відсоток вартості майна. Крім того, зазначаються форми виплати її. При виплаті орендної плати в натуральній і відробітковій формах обов’язково погоджуються ціни.

Поняття бонітування

Бонітування ґрунтів (від лат. boniyus – доброякісність) – порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх родючістю щодо конкретних сільськогосподарських культур або груп біологічно близьких культур за однакових рівнів агротехніки, інтенсивності землеробства, а також природно-кліматичних умов. Бонітування ґрунтів встановлює відносну придатність ґрунтів за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечуючи виділення агровиробничих груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. Бонітування ґрунтів будується на об'єктивних ознаках і властивостях, що мають найважливіше значення для росту сільськогосподарських культур. Облік якості ґрунтів за природною родючістю виражається в балах при зіставленні й уточненні їх із середньою багаторічною урожайністю основних сільськогосподарських культур, а на природних кормових угіддях – за виходом сіна і зеленої маси. Мета бонітування ґрунтів – встановити, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший за інший. Об'єкт бонітування ґрунтів – ґрунт, виражений чітко встановленими таксономічними одиницями відповідно до матеріалів детального обстеження ґрунту.

Поняття земельної ренти

Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва. Розрізняють такі форми земельної ренти: диференційна рента І-го роду — диференціація земель за їх якістю; диференційна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі; абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження; монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни. Абсолютна земельна рента — форма земельної плати, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування. Економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю. Її джерело — надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення — значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Сплачується земельним орендарем за рахунок його прибутку (якщо інше не передбачено законодавством) земельному власнику за будь-яку землю.

Види земельної ренти

Земельна рента виступає у формі абсолютної ренти, диференціальної ренти і монопольної ренти. Абсолютна земельна рента - один з видів доходу від власності на землю, плата власнику за дозвіл застосовувати капітал до землі; сплачується орендарем абсолютно з усіх ділянок землі незалежно від родючості (звідси назва цього виду ренти). Диференціальна рента - додатковий дохід, що отримується за рахунок використання більшої родючості землі і більш високої продуктивності праці. Диференціальна рента існує у двох формах: диференціальна рента I і диференціальна рента II. Джерелами диференціальної ренти I є більш продуктивну працю на відносно кращих і середніх за родючістю землях, а також відмінності в місці розташування ділянок землі по відношенню до ринків збуту, транспортних шляхів і т. д. Диференціальна рента II пов'язана з додатковими вкладеннями капіталу в один і той же ділянка, забезпечують отримання додаткового прибутку. Диференціальна рента виникла як результат обмеженості землі: ціна виробництва сільськогосподарського продукту визначається умовами виробництва не на середніх і кращих ділянках, а на гірших, т. к. продукт тільки кращих і середніх ділянок недостатній для покриття суспільного попиту. У результаті утворюється додаткова додаткова вартість, що представляє собою різницю між ціною виробництва на гірших ділянках (суспільна ціна виробництва) і індивідуальною ціною виробництва на середніх і кращих ділянках. Монопольна рента - особлива форма земельної ренти, утворюється при продажу певних видів сільськогосподарських продуктів по монопольної ціною, що перевищує їх вартість.

Оподаткування земель

Плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Платником земельного податку (платником) є власник земельних ділянок, земельних часток (паїв) землекористувач (статті 269-270 Податкового Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (стаття 286 Податкового Кодексу). Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Податковим Кодексом.

Оподаткування земельних ділянок, які знаходяться у власності, здійснюється на підставі Закону України «Про плату за землю». Згідно норм вищезгаданого закону податок на землю стягується залежно від категорії землі. Так, податок на землю, яка знаходиться за межами населеного пункту, окрім земель вказаних в частині 2 статті 6 Закону, стягується з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

· для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,1;

· для багаторічних насаджень - 0,03.

Орендна плата за землю

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю

встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків

внесення орендної плати за земельні ділянки державної та

комунальної власності, які встановлюються відповідно до

Податкового кодексу України Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як

правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника

земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може

встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

чинники які впливають на розмір орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності

фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної

плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився

не з його вини. Розмір орендної плати визначається з таким розрахунком, щоб можна було компенсувати витрати орендодавця, пов’язані з придбанням нових основних засобів і отриманням доходу в межах мінімального банківського відсотка. Орендар щороку сплачує за користування орендованим майном суму, яка включає суму нарахованого зносу і винагороду за користування орендованим майном. У ринкових умовах сума винагороди не може бути нижчою за мінімальний банківський відсоток, інакше орендодавцю буде невигідним такий вид підприємництва, як оренда. Орендна плата може визначатися як певна сума, на яку погодилися сторони, або як відсоток вартості майна. Крім того, зазначаються форми виплати її. При виплаті орендної плати в натуральній і відробітковій формах обов’язково погоджуються ціни.