Реабілітація (за Цубером, Вейсом і Кохом) – це зусилля, спрямовані на те, щоб попередити перетворення хвороби чи недоліку у стійке порушення особистісних, соціальних і професійних умов життя чи звести чи наслідки до мінімуму.

Недолік (Недостатність) (за Бінтігом) – наявність відносно важкого, тривалого, але принципово придатного для реабілітації порушення – соматичного, розумового, психічного чи такого, що торкається органів чуттів – котре суб’єктивно чи об’єктивно утруднює життя і може мати наслідком поведінку, яка відхиляється від норми. Тобто недостатність характеризується не лише самим порушенням, але і його наслідками, його переробкою самим і індивідом і реакцією соціального оточення.

У недоліках (недостатностях), за визначенням ВООЗ, враховуються щонайменше три аспекти: ураження (impairment), функціональне обмеження (disability), соціальне порушення (handicap).

Однією з цілей реабілітації є соціальна інтеграція (активна участь у житті суспільства людини і формування сприятливого для неї оточуючого середовища) хворого чи неповноцінної людини.

Цубер, Вейс і Кох виділяють медичну, професійну і шкільну реабілітацію. Спектр реабілітаційних заходів у цих сферах представлений у таблиці 4.

На противагу медичній, професійні і шкільній реабілітації, психосоціальна реабілітація не має у своєму розпорядженні громадських, церковних і приватних носіїв. Оскільки психосоціальна реабілітація, відділена від інших галузей, очевидно не має сенсу і суперечить інтегрованому реабілітаційному підходу.

Таблиця 4

Спектр реабілітаційних заходів

Психосоціальні послуги надаються не лише психологами. Психологічне мислення має бути присутнім всіх сферах реабілітації.

Головну задачу психосоціальної реабілітації Вітте вбачає регуляції стосунків між неповноцінною людиною і оточуючим її середовищем:

§ у сенсі реаккомодації (лат. re... – префікс зворотної або повторної дії, accomodatoi - пристосування) психологічна допомога має сприяти підвищенню почуття власної цінності й впевненості в собі у неповноцінних осіб;

§ у сенсі реассиміляції (лат. re... – префікс зворотної або повторної дії, assimilatio - уподібнення) психологічна допомога має бути спрямована на формування нового оточуючого світу, який би являв собою оптимальний для неповноцінних осіб життєвий простір.

У зв’язку з останнім завданням для означення осіб з недостатностями (недоліками, вадами) здоров’я у нашій країні використовують більш бережливий і коректний термін – люди з особливими потребами.

Фази і психологічні завдання реабілітації

1 – гостра фаза: психодіагностичні завдання, доцільні психологічні та психотерапевтичні бесіди (напр., для ослаблення депресивних реакцій чи для мотивації пацієнтів до активного пошуку рішення);

2 – фаза підготовки до реабілітації та пошуку форм реабілітації: психодіагностичні завдання (допомога в планування подальшої реабілітації), підтримуючі психотерапевтичні заходи;

3 – фаза професійної і шкільної реабілітації: психологічні заходи по полегшенню процесу навчання і психологічній підтримці через псих консультування і психотерапію; цьому процесу допомагає і психодіагностика;

4 – фаза соціальної і професійної інтеграції: допомога людині у пошукову свого місця в житті і після завершення реабілітаційних заходів.

Робочі техніки психолога в реабілітації (в галузі психологічної діагностики чи оцінки, в консультуванні чи терапії) не є специфічними; специфічними є адресати цієї допомоги, їхні проблеми і умови надання психологічної допомоги.