Хронічне професійне захворювання виникає внаслідок тривалої та багатократної дії на організм людини шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Характер професійного захворювання визначає експертна комісія у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому МОЗ надало таке право.

Факт професійного захворювання встановлюється на підставі клінічних даних та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, які визначає заклад санітарно-епідеміологічної служби.

Лікувально-профілактичним закладом на кожного хворого складається повідомлення за формою П-З, яке протягом трьох днів надається роботодавцю, органу санітарно-епідеміологічної служби та Фонду соціального страхування.

Роботодавець, одержавши повідомлення, має протягом 10 робочих днів організувати розслідування.

Розслідування професійних захворювань проводить комісія у складі представників:

· Державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);

· Лікувально-профілактичного закладу;

· Підприємства та профспілкової організації, членом якої є хворий;

· Органу Фонду соціального страхування.

Комісія з розслідування зобов’язана:

· скласти програму розслідування й визначити причини та обставини, що призвели до профзахворювання:

· скласти акт розслідування за формою П-4 та визначити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання.

Протягом п’ятиденного терміну після закінчення розслідування, роботодавець видає наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення винних осіб до відповідальності за допущені порушення санітарного законодавства, що призвело до виникнення професійного захворювання.

На підставі актів розслідування, органи санітарно-епідеміологічної служби складають карти обліку професійних захворювань за формою П-5, які зберігаються протягом 45 років.

До гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.
Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо

35. Розслідування та облік аварій

Розслідування провадиться в тому випадку, якщо сталася аварія, що належить до першої чи другої категорії. До першої категоріїналежать аварії, унаслідок яких:

— загинуло5або травмовано10 і більше осіб;

— стався викид отруйних, радіоактивних і небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

— збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів;

— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення.

До другої категорії належать аварії, унаслідок яких:

— загинулодо 5 осібабо травмовановід 4 до 10 осіб;

— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 і більше осіб.

Затверджуються власні документи про розслідування аварій за погодженням з Держгірпромнаглядом.

Свідок аварії має негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підприємства, які, у свою чергу, зобов'язані поінформувати роботодавця.

Роботодавець чи особа, яка керує виробництвом під час зміни,зобов'язані діяти відповідно до плану ліквідації аварії, ужити першочергових заходів щодо порятунку потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, установлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Крім того, роботодавець зобов'язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган Держгірпромнагляду, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони і з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії та відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівників — також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасних випадків, не прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України, розслідування проводиться:

— комісіями, що створюються наказом ЦОВВ або розпорядженням МДА за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці та МНС, — у разі аварії першої категорії;

— комісіями, що створюються наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, або розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці та МНС, — у разі аварії другої категорії.

Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, або представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.

Під час розслідування комісія:— визначає характер аварії, з'ясовує обставини та причини;— установлює факти порушення вимог законодавства про охорону праці, цивільної оборони, правил експлуатації обладнання і технологічних регламентів;— визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт чи окремих вузлів та конструкцій, їх відповідність до вимог технічних і нормативних документів і проекту;— установлює осіб, які несуть відповідальність за виникнення аварії;— визначає заходи щодо ліквідації наслідків аварії та запобігання таким випадкам.

Комісія зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5. За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі висновків комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям та притягує до відповідальності.

Матеріали розслідування аваріїскладаються з документів, що належать до матеріалів спеціального розслідування (докладніше див. с. 54), а також доповідної записки про роботу аварійно-рятувальних служб або підрозділів державної пожежної охорони, якщо вони залучалися до ліквідації цієї аварії.

Облік аварій першої та другої категорій ведуть підприємства та органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією в журналі згідно з додатком 18 до Порядку № 1112.