Стаття 95. Філії та представництва
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Задача 21

 

Які питання виникають із завдання? Проаналізуйте до- води кожної зі сторін та встановіть обсяг правоздатності кожної юридичної особи.

Із завдання виникають наступні питання: здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

Відповідно до ст. 86 ЦК

1. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснюватипідприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Тобто «Допомога» могли здійснювати безпосередньо підприємницьку діяльність, зокрема про ремонт та технічне обслуговування інвалідних візків, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої воно було створено, та сприяє її досягненню.

А непідприємницьке товариство громадське об’єднання «Допомога» не мало права створювати товариство однієї особи «Сприяння», діяльність якого передбачала торгівлю сільськогосподарською продукцією, оскільки об’єднання не має права займатись будь- яким видом підприємницької діяльності, доки не буде внесено змін до статуту, а товариство “Сприяння” має право займатись лише тим видом підприємницької діяльності, який відповідає меті (цілям) об’єднання та сприяє її досягненню.

Позиція ДПС також не є правильною, оскільки теза про те , що об’єднання не має права займатись будь-яким видом підприємницької діяльності, доки не буде внесено змін до статуту , немає правової основи, тож «Допомога» може займатися такою діяльністю.

Крім того, ч 2 ст 14 ЗУ «Про гром об’єднання»

2. Громадське об'єднання повідомляє уповноважений орган з питань реєстрації, в якому знаходиться реєстраційна справа громадського об'єднання (далі - реєстраційна справа) або повідомлення про утворення громадського об'єднання, про зміни до статуту громадського об'єднання, зміни у складі керівних органів громадського об'єднання, зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об'єднання, зміну місцезнаходження громадського об'єднання.

3. Зареєстроване громадське об'єднання вносить зміни до статуту громадського об'єднання, до складу керівних органів, місцезнаходження громадського об'єднання в порядку, визначеному статутом цього об'єднання, з урахуванням норм цього Закону.

6. Зареєстроване громадське об'єднання для повідомлення про зміни до статуту подає (надсилає) такі документи:

1) заяву довільної форми;

2) заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення вищого органу управління громадського об'єднання про внесення змін до статуту, прийнятого в порядку, визначеному статутом громадського об'єднання, та оформленого з дотриманням частини другої статті 9 цього Закону;

4) засвідчений печаткою громадського об'єднання примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію протоколу засідання керівного органу громадського об'єднання, на якому відповідно до статуту було скликано засідання вищого органу управління;

5) два примірники статуту з внесеними змінами;

6) примірник оригіналу (дублікат) статуту та свідоцтво (дублікат свідоцтва) про реєстрацію.

Документи, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї частини, підписує керівник громадського об'єднання.

7. Громадське об'єднання, утворене без статусу юридичної особи, у повідомленні про зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об'єднання, вказує відомості про особу в обсязі, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 12 цього Закону.

У разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням громадського об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню такого самого статусу, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету.

Пунктом 157.10 статті 157 Податкового кодексу України встановлено, що доходи або майно неприбуткових організацій не підлягають розподілу між їх засновниками, учасниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника, учасника або члена такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи.

 

 

Задача 22

 

Яке коло питань охоплює це завдання? Чи правомірною була відмова в державній реєстрації страхової компанії? Роз’ясніть вказаним особам порядок створення страхової ком- панії та особливість її правоздатності

Ч3 ст 91

3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

ЗУ Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності

2.1. Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

2.2. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

2.4. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 10 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

2.14. Ліцензії на обов'язкові види страхування видаються відповідно до цих Ліцензійних вимог та особливих умов ліцензування, установлених Кабінетом Міністрів України. Ліцензія на конкретний вид обов'язкового страхування видається, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом не менше ніж два роки слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). Для підтвердження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування

2.15. Страховик зобов'язаний дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України "Про страхування".

Ст. 2 ЗУ «Про страхування»

Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти);

зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).

Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи, що створені та мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до законодавства тих іноземних держав, у яких вони зареєстровані.

Положення цього Закону, що застосовуються до страховиків-резидентів, застосовуються до філій страховиків-нерезидентів з особливостями, встановленими цим Законом.

Процес створення страхової організації включає два етапи:

1. Формування юридичної особи.

2. Надання їй статусу страховика.

На першому етапі страхова організація як юридична особа повинна бути зареєстрована у виконавчому комітеті адміністрації за місцем розташування. СО створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. СО реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності і включається у державний реєстр суб'єктів господарювання.

Страховик, що одержав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, може виконувати операції, пов'язані з формуванням статутного фонду та підготовкою організації і ведення страхового бізнесу (формування штату організації, облаштування офісу, розроблення документів для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності тощо).

Мінімальний обсяг статутного фонду страховика, що здійснює ризикові види страхування, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн евро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України.

 

 

Задача 23

 

Яке питання випливає з цього завдання? Чи можна вважати заповіт установчим актом приватної художньої школи? Чи повинен засновник школи здійснювати управління нею та відповідати за її зобов’язаннями?

Ст. 1257 ЦК

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Ст. 87 ЦК

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

2.Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут абозасновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

3. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і взаповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

4. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Тобто заповіт не може бути установчим документом приватної школи, оскільки установчий документ повинен відповідати певним умовам:

Відповідно до ст. 88 ЦК

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

2. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Ч3 Ст. 96 ЦК

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Тобто засновник не буде відповідати за зобов’язання школи.

Ст. 97 ЦК

1. Управління товариством здійснюють його органи.

2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, управління товариством також здійснює не засновник, а конкретні органи.

 

 

Задача 25

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Явір” (далі – ТОВ), яке було створено в м. Харкові (Київський р-н) у 2013 р. і займалося виробництвом меблів, вирішило створити в м. Люботині, де в нього були контрагенти, відокремлений підрозділ, який би представляв і захищав його інтереси та здійснював би всі або певну частину його функцій. На загальних зборах учасників ТОВ рішення стосовно того, що це буде – філія чи представництво, прийнято не було і вирішення цього пи- тання передали генеральному директору ТОВ. Останній розробив Положення про представництво ТОВ, вказавши в ньому, що останнє є відокремленим структурним підрозділом ТОВ, не є юридичною особою та має право виступати в інтересах і від імені ТОВ, здійснюючи правочини та інші юридичні акти на підставі цього Положення. Крім того, в Положенні було зазначено, що представництво перед контрагентами несе самостійну відповідальність, бо ТОВ передає йому у власність частину свого майна. Юрисконсульт ТОВ, отримавши Положення, зробив зауваження, з якими генеральний директор не погодився і звернувся за роз’ясненням до незалежного фахівця.

Яке питання можна сформулювати з цього завдання? Яке роз’яснення потрібно дати?

Аналізуючи вищевикладені правові норми щодо створення представництва як відокремленого підрозділу юридичної особи випливає, що вона не потребує державної реєстрації, а створюється шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю про створеного ним представництва. Датою створення представництва буде дата внесення відомостей державним реєстратором до Єдиного державного реєстру про представництво.

Таким чином, для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про створення представництва юридичної особи, виконавчий орган підприємства або є уповноважена ним особа повинна подати державному реєстратору за місцем знаходження юридичної особи наступні документи:

Ø заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу;

Ø рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу

Крім того, з метою врегулювання діяльності створеного представництва, необхідно прийняти про неї положення. Вказане положення повинен прийняти той орган юридичної особи, який уповноважений її статутом. Таким органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю може наділити представництво своїм майном. Представництво може замовити печатку з метою здійснення своєї господарської діяльності, яка визначена статутом юридичної особи та положенням про представництво, затвердженого цією юридичною особою. Також представництво меже відкривати в установі банку рахунок для здійснення своєї господарської діяльності.

Філії, представництва та інші структурні підрозділи юридичних осіб за своєю правовою природою не є суб'єктами господарської діяльності. З визначень підприємництва (ст. 42) та некомерційного господарювання (ст. 52), що їх містить ГК України, випливає, що жодна з ознак цих правових категорій не може бути застосована до структурного підрозділу юридичної особи. Діяльність структурного підрозділу не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею напрямах; ознака діяльності на власний ризик, що характерна для підприємництва, також не застосовується до відокремлених підрозділів, оскільки усі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладаються на юридичну особу, що "наділяє" підрозділ майном.

Те ж саме можна зазначити і щодо ознак "мети досягнення економічних і соціальних результатів" та "одержання прибутку", оскільки це все є притаманним не відокремленому підрозділу, а юридичній особі. Тому діяльність філії, представництва та інших підрозділів в юридичному значенні нагадує діяльність найманого працівника, який виконує доручену йому роботу, проте не є самостійним суб'єктом господарювання. З огляду на це структурний підрозділ юридичних осіб не можна розглядати як суб'єкт господарювання (підприємництва).

Представництва як відокремлені підрозділи не несуть самостійну майнову, тобто цивільно-правову відповідальність перед іншими суб’єктами господарської діяльності та фізичними особами. В будь-якому випадку за дії та рішення представництва відповідальність несе підприємство яке створило своїм рішенням цей відокремлений підрозділ, зокрема саме це підприємство буде відповідачем чи позивачем у судах по будь-яких спорах, що випливатимуть із діяльності представництва. Не має при цьому значення те, що представництво має свій банківський рахунок, печатку чи фірмовий бланк.

Ст. 96 ЦК

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

 

Задача 26

 

1 Під час роботи повного товариства “Клімов і компанія” (далі – товариство), яке займалося вирощуванням кролів і виготовленням шапок та кожушків з їх хутра, виникла низка питань, які учасники самостійно не можуть вирішити, а саме: які правові наслідки того, що один з учасників товариства Петров став учасником ще одного повного товариства?

2Товариством був укладений договір купівлі шкірок кролів, які виявилися неякісними. Договір підписував Смирнов, але виявилось, що в засновницькому договорі визначено, що ведення справ товариства доручено Клімову. Смирнов стверджував, що він підписав договір за дорученням Клімова. Чи має вказаний договір юридичну силу для товариства?

3Покупцями продукції товариства було заявлено претензії стосовно якості пошиву капелюшків та кожушків. Один з учасників – Мішин, який займається вирощуванням кролів, вважає, що на нього не поширюються зобов’язання щодо пошиву капелюхів та кожушків, отже, він не несе відповідальності за цю ділянку ро- боти. Це знайшло своє закріплення і в засновницькому договорі. Чи відповідає це закону?

4 Один з учасників товариства Котов хотів би використа-ти майно товариства (швейну машинку, нитки, ножиці тощо) для того, щоб у вільний час із шкір, які належать йому на праві приватної власності, шити капелюхи і продавати їх на базарі. Інші учасники товариства з цим не погоджуються. Хто з них за законом правий?

5Учасник товариства Дімарін за його власними зо- бов’язаннями повинен сплатити кредиторам 1000 грн. У зв’язку з недостатністю у нього майна кредитори ставлять питання про звернення стягнення на частку останнього у складеному капіталі товариства. Чи відповідає це закону?

6Декілька кредиторів звернулися до товариства з вимогами про відшкодування збитків за невиконання останнім своїх до- говірних зобов’язань. Товариство не змогло їх задовольнити і кредитори вимагають притягнення до відповідальності всіх уча- сників товариства. На цей час відбулися зміни у складі учасників товариства: Марченко та Сидоров вийшли із товариства з власної ініціативи, і з ними здійснено розрахунки в повному обсязі. Чи повинні вони нести відповідальність?

7Смирнов отримав пропозицію увійти до складу командитного товариства “Артюхов і компанія”, про що він пові- домив учасників повного товариства. Чи існує у нього така можливість? У чому буде полягати різниця в його правовому статусі в командитному товаристві на відміну від повного? Дайте відповіді на питання

Якщо учасник повгого товариства отримав пропозицію увійти до складу командитного товариства. Чи існує у нього така можливість?

Чи відповідає це закону?

Ч1 ст 116

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

Відповідно до ч 1 ст 122

1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщозасновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.


Чи відповідає це закону?

Так, Ч1 ст 151

1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.

Задача 28

28. ТОВ “Світ” прийняло рішення про припинення своєї діяльності шляхом приєднання до АТ “Сонечко”. Кредитори ТОВ не були повідомлені про це належним чином, а дізналися про це із засобів масової інформації. Зобов’язання ТОВ перед ними не були виконані, у зв’язку з чим вони понесли чималі збитки та звернулися до правонаступника. АТ “Сонечко” пояс- нило, що в передавальному акті та розподільчому балансі не мі- ститься інформації про борги ТОВ “Світ”, тому відповідати за боргами останнього воно відмовляється. Яке питання теми потрібно розкрити? Який порядок припинення юридичних осіб передбачається ЦК України та йо- го правові наслідки? Чи повинно АТ “Сонечко” відповідати пе- ред кредиторами ТОВ “Світ”?

Необхідно розкрити питання припинення юридичних осіб,

Відповідно до ст. 104 ЦК

1. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

3. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

4. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Ч1 ст 106

1. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на цеустановчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно ч 1,2 ст. 107

1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

 

 

Задача 30

 

Для здійснення самозахисту сімнадцятирічний Варивода мав намір у спеціалізованій крамниці купити собі газовий пістолет, а своїй чотирнадцятирічній сестрі – газовий балончик. Продавець магазину відмовив Вариводі в укладенні договорів на тій підставі, що, по-перше, покупець є неповнолітнім, а по-друге, газова зброя – об’єкт, обмежений у цивільному обороті.

На яке питання розраховане це завдання? Визначте правовий режим спеціальних засобів самозахисту.

Завдання розраховане на питання щодо встановлення цивільної оборотоздатності речі

Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань

П5, 7 Постанови КабМіну «Про порядок продажу, придбання, реєстрації,обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами  сльозоточивої та дратівної дії»5. Упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам, які досягли 18-річного віку, суб'єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям без дозволу органів внутрішніх справ у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів. 7. Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них видаються органами внутрішніх справ  громадянам, які досягли 18-річного віку (за винятком осіб, зазначених у пункті 19 цього Положення), за умови наявності висновку (довідки)   медичного   закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання (носіння) і застосування. Ст. 178 ЦК

1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними відфізичної чи юридичної особи.

 

2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Газовий пістолет

Задача 21

 

Які питання виникають із завдання? Проаналізуйте до- води кожної зі сторін та встановіть обсяг правоздатності кожної юридичної особи.

Із завдання виникають наступні питання: здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

Відповідно до ст. 86 ЦК

1. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснюватипідприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Тобто «Допомога» могли здійснювати безпосередньо підприємницьку діяльність, зокрема про ремонт та технічне обслуговування інвалідних візків, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої воно було створено, та сприяє її досягненню.

А непідприємницьке товариство громадське об’єднання «Допомога» не мало права створювати товариство однієї особи «Сприяння», діяльність якого передбачала торгівлю сільськогосподарською продукцією, оскільки об’єднання не має права займатись будь- яким видом підприємницької діяльності, доки не буде внесено змін до статуту, а товариство “Сприяння” має право займатись лише тим видом підприємницької діяльності, який відповідає меті (цілям) об’єднання та сприяє її досягненню.

Позиція ДПС також не є правильною, оскільки теза про те , що об’єднання не має права займатись будь-яким видом підприємницької діяльності, доки не буде внесено змін до статуту , немає правової основи, тож «Допомога» може займатися такою діяльністю.

Крім того, ч 2 ст 14 ЗУ «Про гром об’єднання»

2. Громадське об'єднання повідомляє уповноважений орган з питань реєстрації, в якому знаходиться реєстраційна справа громадського об'єднання (далі - реєстраційна справа) або повідомлення про утворення громадського об'єднання, про зміни до статуту громадського об'єднання, зміни у складі керівних органів громадського об'єднання, зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об'єднання, зміну місцезнаходження громадського об'єднання.

3. Зареєстроване громадське об'єднання вносить зміни до статуту громадського об'єднання, до складу керівних органів, місцезнаходження громадського об'єднання в порядку, визначеному статутом цього об'єднання, з урахуванням норм цього Закону.

6. Зареєстроване громадське об'єднання для повідомлення про зміни до статуту подає (надсилає) такі документи:

1) заяву довільної форми;

2) заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення вищого органу управління громадського об'єднання про внесення змін до статуту, прийнятого в порядку, визначеному статутом громадського об'єднання, та оформленого з дотриманням частини другої статті 9 цього Закону;

4) засвідчений печаткою громадського об'єднання примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію протоколу засідання керівного органу громадського об'єднання, на якому відповідно до статуту було скликано засідання вищого органу управління;

5) два примірники статуту з внесеними змінами;

6) примірник оригіналу (дублікат) статуту та свідоцтво (дублікат свідоцтва) про реєстрацію.

Документи, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї частини, підписує керівник громадського об'єднання.

7. Громадське об'єднання, утворене без статусу юридичної особи, у повідомленні про зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об'єднання, вказує відомості про особу в обсязі, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 12 цього Закону.

У разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням громадського об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню такого самого статусу, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету.

Пунктом 157.10 статті 157 Податкового кодексу України встановлено, що доходи або майно неприбуткових організацій не підлягають розподілу між їх засновниками, учасниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника, учасника або члена такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи.

 

 

Задача 22

 

Яке коло питань охоплює це завдання? Чи правомірною була відмова в державній реєстрації страхової компанії? Роз’ясніть вказаним особам порядок створення страхової ком- панії та особливість її правоздатності

Ч3 ст 91

3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

ЗУ Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності

2.1. Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

2.2. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

2.4. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 10 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

2.14. Ліцензії на обов'язкові види страхування видаються відповідно до цих Ліцензійних вимог та особливих умов ліцензування, установлених Кабінетом Міністрів України. Ліцензія на конкретний вид обов'язкового страхування видається, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом не менше ніж два роки слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). Для підтвердження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування

2.15. Страховик зобов'язаний дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України "Про страхування".

Ст. 2 ЗУ «Про страхування»

Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти);

зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).

Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи, що створені та мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до законодавства тих іноземних держав, у яких вони зареєстровані.

Положення цього Закону, що застосовуються до страховиків-резидентів, застосовуються до філій страховиків-нерезидентів з особливостями, встановленими цим Законом.

Процес створення страхової організації включає два етапи:

1. Формування юридичної особи.

2. Надання їй статусу страховика.

На першому етапі страхова організація як юридична особа повинна бути зареєстрована у виконавчому комітеті адміністрації за місцем розташування. СО створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. СО реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності і включається у державний реєстр суб'єктів господарювання.

Страховик, що одержав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, може виконувати операції, пов'язані з формуванням статутного фонду та підготовкою організації і ведення страхового бізнесу (формування штату організації, облаштування офісу, розроблення документів для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності тощо).

Мінімальний обсяг статутного фонду страховика, що здійснює ризикові види страхування, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн евро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України.

 

 

Задача 23

 

Яке питання випливає з цього завдання? Чи можна вважати заповіт установчим актом приватної художньої школи? Чи повинен засновник школи здійснювати управління нею та відповідати за її зобов’язаннями?

Ст. 1257 ЦК

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Ст. 87 ЦК

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

2.Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут абозасновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

3. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і взаповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

4. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Тобто заповіт не може бути установчим документом приватної школи, оскільки установчий документ повинен відповідати певним умовам:

Відповідно до ст. 88 ЦК

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

2. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Ч3 Ст. 96 ЦК

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Тобто засновник не буде відповідати за зобов’язання школи.

Ст. 97 ЦК

1. Управління товариством здійснюють його органи.

2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, управління товариством також здійснює не засновник, а конкретні органи.

 

 

Задача 25

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Явір” (далі – ТОВ), яке було створено в м. Харкові (Київський р-н) у 2013 р. і займалося виробництвом меблів, вирішило створити в м. Люботині, де в нього були контрагенти, відокремлений підрозділ, який би представляв і захищав його інтереси та здійснював би всі або певну частину його функцій. На загальних зборах учасників ТОВ рішення стосовно того, що це буде – філія чи представництво, прийнято не було і вирішення цього пи- тання передали генеральному директору ТОВ. Останній розробив Положення про представництво ТОВ, вказавши в ньому, що останнє є відокремленим структурним підрозділом ТОВ, не є юридичною особою та має право виступати в інтересах і від імені ТОВ, здійснюючи правочини та інші юридичні акти на підставі цього Положення. Крім того, в Положенні було зазначено, що представництво перед контрагентами несе самостійну відповідальність, бо ТОВ передає йому у власність частину свого майна. Юрисконсульт ТОВ, отримавши Положення, зробив зауваження, з якими генеральний директор не погодився і звернувся за роз’ясненням до незалежного фахівця.

Яке питання можна сформулювати з цього завдання? Яке роз’яснення потрібно дати?

Стаття 95. Філії та представництва

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майномюридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Дата: 2019-11-01, просмотров: 214.