Розділ 1. Характеристика природних, економічних умов ведення господарства, лісового фонду
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Вступ

 

Мисливство як галузь народного господарства до цього часу не набуло відповідного статусу, хоч з давніх-давен було тою чи іншою мірою заняттям багатьох людей. І сьогодні значна частина громадян України захоплюється полюванням, яке для цих людей є спілкуванням з природою, активним відпочинком, естетичною насолодою.

Ліс та існуючі в ньому тварини є комплексом біоценозу та впливають в значній мірі на існування людини. Велике значення відіграють біотехнічні заходи, спрямовані на підвищення продуктивності угідь. Людина своєю діяльністю може впливати на життєдіяльність тваринного світу та місце його проживання. Вводячи наукові дослідження, досвід в практику ведення мисливського господарства можна досягти гарних результатів по підвищенню продуктивності угідь, доводячи щільності тварин в угіддях до максимального.

Проводячи біотехнічні заходи людина може значно збільшити поголів’я тварин та підвищити продуктивність угідь.

Найбільшу увагу слід приділити недостатній кількості кормів в зимовий період, створення небезпечних місць для їхнього існування, розмноженню тварин, хворобам та боротьбі з ними.

Така тварина як кабан може приносити як користь так і шкоду лісовому та сільському господарствам. Але ми можемо цілеспрямовано направити діяльність тварин на користь господарства, проводячи розумну політику.

Правильне проведення біотехнічних заходів з налаштованою охороною сприяє збільшенню чисельності вже існуючого кабана в господарстві, але також є способом притягування їх сюди із сусідніх господарств.

Завдяки екологічній пластичності, багатоплідності і всеїдності кабан – дуже цінний і перспективний мисливський вид. При правильній орієнтації на кабана мисливське господарство може дуже швидко стати рентабельним. Полювання дозволяється за ліцензіями, що видають користувачі мисливських угідь.

Раціональне природоохоронне мисливське господарство на сучасному етапі немислиме без проведення біотехнічних заходів. Розміщення мисливських тварин по території перебуває у прямій залежності від кількості і якості кормів на ній в усі пори року. Тому при створенні мисливських господарств потрібно перш за все враховувати кормовий баланс угідь.

При необхідності його слід нарощувати. Якщо у весняно-літньо-осінній період для більшості видів мисливських тварин вистачає природних кормів, то в зимовий період, особливо багатосніжний, для багатьох видів тварин характерна їх нестача. Наростити кормову базу можна шляхом висіву чи насадження рослин, створенням реміз, заготівлею і викладкою кормів, створенням штучних місць підгодівлі, лісогосподарськими заходами, спрямованими на поліпшення кормової бази тощо. Участь у створенні та поповненні кормової бази мисливських угідь обов’язкова.

Метою роботи є оцінка статусу популяції та вдосконалення біотехнічних заходів, спрямоване на підвищення чисельності кабана в угіддях ДП “Лубенське лісове господарство”.

Завданнями роботи є:

1. Здійснити аналіз динаміки чисельності, поширення, статевого та вікового складу популяції кабана дикого.

2. Провести оцінку угідь та біотехнічної діяльності господарства, спрямовану на підвищення чисельності кабана дикого.

3. Скласти рекомендації щодо покращення мисливсько-господарських заходів для оптимізації чисельності виду.

 



Розділ 1. Характеристика природних, економічних умов ведення господарства, лісового фонду

Кліматичні умови

За фізико-географічним районуванням територія держлісгоспу розташована у лівобережно-Дніпровській лісостеповій провінції і розподіляється між двома областями: Північно-Полтавською підвищеною (більша частина) і Північнодніпровською терасовою низовиною (Оржицький, Хорольський і частина Семенівського районів). Згідно лісорослинного районування територія держлісгоспу відноситься до 6-го лісорослинного району 2-ої зони лівобережного лісостепу України.

Клімат району розташування помірно континентальний з переважаючими вологими західними та північно-західними вітрами.

Таблиця 1.2 подає коротку характеристику кліматичних умов, які мають значення для лісового господарства.

 

Кліматичні показники

Найменування показників Одиниці вимірювання Значення Дата
1. Температура повітря: - середньорічна - абсолютна максимальна - абсолютна мінімальна 2. Кількість опадів на рік 3. Тривалість вегетаційного періоду 4. Останні заморозки весною 5. Перші заморозки восени 6. Середня дата замерзання рік 7. Середня дата початку паводку 8. Сніговий покрив: - потужність - час появи - час сходження у лісі 9. Глибина промерзання ґрунту 10. Напрям переважаючих вітрів по сезонах: - зима - весна - літо - осінь 11. Середня швидкість переважаючих вітрів по сезонах: - зима - весна - літо - осінь 12. Відносна вологість повітря   °С –”– –“– мм днів   см     см   румб –”– –”– –”–   м/с –”– –”– –”– %   + 7,0 + 36 – 35 502 200 - - - -   20 - - 47   З; ПдЗ Пд; ПдСх ПдСх; Сх Зх; ПдЗ   4,5 4 3,7 4 79   - 20.06 10.01 - 13.04 – 28.10 12.05 17.09 20.12 17.03   - 20.12 27.03 -   - - - -   - - - - максимальна – січень, мінімальна – травень

 

Ґрунти та рельєф

 

Типи і види ґрунтів при перевазі в зоні діяльності чорноземних суглинистих свіжих на території держлісгоспу розподіляються таким чином:

- сірі і темно-сірі лісові суглинисті – 21,6%;

- чорноземні суглинисті і супіщані різного ступеня змитості – 38,6%;

- дерново-підзолисті глинисто-піщані – 14,9%

- сірі лісові супіщані – 3,8%;

- лучно-болотні суглинисті – 3,8%;

- торф’янисто-болотні – 3,2%;

- дерново-слабопідзолисті піщані – 3,1%;

- лучно-болотні піщані – 2,7%;

- заплавно-лучні суглинисті – 2,1%;

- лучні слабоопідзолені суглинисті і супіщані – 1,9%;

- чорноземовиді глеюваті супіщані – 1,3%;

- заплавно-лучні – 1,2%;

- інші типи і види ґрунтів – 1,8%.

Грунтово-лісотипологічне обстеження земель держлісгоспу не проводилося.

Ерозійні процеси різних ступенів інтенсивності в зв’язку з кліматичними та ґрунтовими умовами мають місце на всій території. Найбільш характерними являються площинна і лінійна водна ерозія, пов’язана з наявністю ярів та балок. На території безпосередньо держлісгоспу водна ерозія розповсюджена у Калайденцівському лісництві та на прийнятих від інших користувачів ділянках.

 

Гідрологічні умови

Територія держлісгоспу розташована в басейнах рік Сули з Удаєм та Хорола, які в свою чергу, відносяться до басейну Дніпра.

За ступенем вологості більшість ґрунтів відноситься до категорії свіжих – 84,8% вкритих лісовою рослинністю земель; питома вага інших становить: сухі – 0,9%, вологі – 0,6%, сирі – 6,5%, мокрі – 3,2%.

На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 9,7% площі вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають площу 1597,3 га.

Гідролісомеліоративні роботи на території держлісгоспу не проводились.

Стан земель лісового фонду

 

Аналіз сучасного розподілу площі лісового фонду по категоріям земель дозволяє зробити висновки, що лісові землі в практичній діяльності використовуються ефективно. Про це свідчить збільшення питомої ваги вкритих лісовою рослинністю земель (3 80,0% до 80,2%), зменшення площі не вкритих лісовою рослинністю земель на 4,9% і незімкнутих лісових культур (з 2,3% до 0,3% від загальної площі.

 

Лісорослинні умови

 

Територія ДП „Лубенське лісове господарство” покрита в основному твердолистяними породами дуба, граба, акації, клена, в’яза, які займають 57% вкритої лісом площі. М’яколистяні породи – вільха, верба, тополя, осика в низовинних місцях становлять 27% лісовкритих земель, решта земель (16%) вкрита хвойними насадженнями, в основному сосни звичайної. Середній запас деревини на 1 га вкритих лісом земель складає біля 180 м³, а окремі деревостани тополі мають запас більше 400 м³/га. Щорічний середній приріст – близько 5,0 м³/га. Вікова структура насаджень нерівномірна: молодняки займають 36% вкритих лісом площ, середньовікові – 58%, достигаючі – 4%, стиглі та перестиглі – 2%.

 



Кабан – великий звір, на перший погляд дещо незграбний, від домашніх свиней відрізняється більш високим тулубом і відносно короткими ногами. Морда витягнута, конусоподібна, закінчується голим плоским, хрящем “п’ятачком”. Восени, взимку і навесні тіло звіра покрите щетиною, особливо міцною та довгою (12–13 см) на хребті, де вона утворює “холку”. Колір щетини у кабанів буває різноманітний: чорно-бурий, сіро-бурий і рудуватий. Під щетиною залягає густа і м’яка підпушина.

Влітку після весняної линьки, кабан майже зовсім втрачає волосяний покрив, покритий лиш рідкими, короткими щетинками.

Довжина тіла 125 – 175 см, висота разом з холкою 80 – 100см, вага дорослих особин 150 – 300 кг. Конусоподібна, стиснута з боків форма тіла кабана з цупкою щетиною сприяє легкому переміщенню в густих заростях. В Україні живе два підвиди дикої свині. У північних, центральних і східних областях – європейський, а в Карпатах, південних і південно-західних областях – румунський підвид. Останній трохи масивніший, маса окремих особин самців сягає 250 і більше кілограмів. Самки у обох підвидів менші. Самці мають верхні нижні ікла – бажаний трофей мисливців. Кольори шерсті різних підвидів відрізняються. Для румунського характерне світло-буре або чорно-буре забарвлення з сіруватим відтінком. Європейський підвид має темніші тони.

Кабан відноситься до всеїдних тварин з однокамерним шлунком. Годуються в більшості рослинною їжею, добуваючи частини рослинності за допомогою видозміненої форми щелеп, що утворюють “рило”. Віддають перевагу сільськогосподарським культурам, чим інколи завдають шкоди; в раціон їхньої їжі входять також і безхребетні та дрібні хребетні.

Зуби добре розвинуті, особливо клики. Клики верхньої щелепи, порівняно короткі, зігнуті направлені до гори. Тригранної форми клики нижньої щелепи ростуть до гори. Особливо вони небезпечні у сікачів-трирічок, на 4–5-му році життя, коли вони починають закручуватись. У сікачів клики досягають до 10 см у довжину, клики свині значно менші.

Статева зрілість наступає в двохрічному віці, вагітність продовжується біля чотирьох місяців. Народжується до 10 добре сформованих поросят, швидко розвиваються. Поросята з’являються в квітні і до осені досягають 20–40 кг, в залежності від кормової бази району.

Дикі свині – кабани – розповсюджені дуже широко на території України, Білорусії, Росії та Прибалтики.

Від домашньої свині дикий кабан відрізняється більш плоскою формою тулуба, міцними, доволі довгими ногами і крупною, різко витягнутою формою худої голови.

 

Гон

 

Дикі кабани, являються стадними звірами, збиваються інколи в значні групи. Старі самці частіше за все тримаються окремо і приєднуються до стада тільки в період гону. З листопада і до початку року самці приєднуються до груп самок із молодняками, і саме в цей час проходять жорстокі бійки між ними.

Гон у кабанів проходить з початку листопада до кінця грудня, інколи закінчується у першій – другій декаді січня. Терміни початку і закінчення гону часто можуть значно змінюватися, залежно від кліматичних умов року. Масовий опорос самок випадає на кінець березня – початок квітня.

Молоді тварини досягають статевої зрілості вже в перший рік життя. При сприятливих умовах самки в цьому віці вперше приймають участь в гоні. Молоді самці майже до трьохрічного віку не допускаються до гону дорослими самцями, й можуть бути вигнаними із стада на період гону.

У різних частинах ареалу встановлено, що терміни гону кабана характеризуються різними періодами як в різних географічних зонах так і в одній і тій же місцевості. Багато в чому залежать від стану кормової бази, метеорологічних умов року, в тім числі від термінів залягання і сходу снігового покриву.

Одною із вагомих ознак гону є поява в місцях скупчення кабанів, стійкого неприємного запаху, який довго тримається в повітрі. При наявності снігового покриву на відбитках великих самців помітні жовті плями, як наслідок роботи статевих залоз.

М’ясо вбитих в сезон гону самців має також неприємний та стійкий запах, через що вважається непридатним до вживання.

В деяких випадках поведінка звірів кардинально змінються, часті прояви агресії один до одного між дорослими самцями стада за право на самку, переростають в бійку, так званий “турнір”, внаслідок чого від чисельних отриманих поранень в деяких випадках тварини навіть гинуть. Кабани, які збираються прийняти участь “турнірі”, постійно труться об стовбури хвойних дерев, посилюючи таким чином свій захист, змащуючи смолою своє тіло. У деяких випадках пошкодження на стовбурах ялин та сосен від дій кабанів можуть розташовуватися навіть на висоті 1,5 м, що свідчить про розміри та емоціональний стан звіра.

Більшість дорослих самок приходить в охоту до кінця листопада, грудня. В цей період і проходить масове та масштабне спаровування кабанів, однак вперше прийнявши участь в гоні, свині запліднюються пізніше цих строків. Вагітність протікає чотири з половиною місяці.

Ріст та розвиток кабана

 

З'явившись на світ перший тиждень поросята зазвичай не відходять від родильних гнізд, де під чутливим наглядом свині проводять декілька тижнів. На 14 – 15 день поросята вже досить непогано бігають та харчуються, але переважно перший місяць в раціон поросят входить лише майже одне молоко матері.

У віці двох місяців вони вже досить активно добувають коренеплоди, дощових червів та інших безхребетних, разом з тим харчування поросят молоком матері продовжується до 5 місяців. На протязі одного року існування поросята тримаються однією добре організованою сім’єю, слідуючи за свинкою та набираючись від неї всіх необхідних навичок, керуючись природними інстинкт-тами.

Загальний розвиток у кабанів проходить досить повільно до повного фізіологічного розвитку, можна виділить сім вікових груп:

1 група – поросята віком до одного року, при народженні мають тільки молочний різець, в 3,5 місяця має вже всі молочні зуби;

2 група – підсвинки віком 2 років, до цього віку зазвичай закінчується зміна молочних зубів;

3 група – напівдорослі в цей час різці помітно стерті;

4 група – дорослі тварини, всі зуби мають сліди стертості;

5 група – тварини що досягли фізіологічної зрілості, різці сильно сточені і укорочені.

6 група – старіючі тварини, передкорінні зуби зношені достатньо сильно;

7 група – старі тварини, зуби з помітними ознаками руйнування.

Самці відрізняються від одновікових самок більшими розмірами та расовістю передньої частини тулуба, більшою головою. Найбільша інтенсивність росту спостерігається протягом першого року життя, що обумовлено харчуванням молоком матері. На другий рік життя жива вага кабана складає від 50 до 100 кг, загальна довжина тіла у самців складає 150 – 170 см. Самки в той же час вже помітно відстають в рості їх довжина тіла коливається від 130 до 150 см.

Найоптимальніші розміри тварини здобувають в перші два роки свого життя, незважаючи на те що ріст продовжується 5–6 років.

Облік чисельності кабана

 

Без даних про кількість тих або інших видів тварин неможливе ведення мисливського господарства, так як буде спостерігатися недовикористання або перевикористання фауни. Способи обліку різноманітні та залежать від поставлених цілей а також від перелічених можливостей.

Окладний облік зводиться до обходу того або іншого об'єкту лісу та визначення кількості звіра по різниці вхідних та вихідних слідів.

Маршрутний облік заключається в тому, що б підрахувати кількість звірів на маршрутах, потім вираховується ймовірна кількість тварин.

Одним найбільш потужним способом є облік прогоном. Обліковець відмічає всі свіжі сліди та об'єкти, потім розставляє людей через 30 – 40 метрів і проводиться прогін даного кварталу. Підрахунок тварин в основному ведеться по вихідним слідам. Головним недоліком цього способу являється висока роботоємність та досить великий фактор турбування.

Облік з літака застосовується у віддалених важко доступних регіонах, головним чином у листяних лісах. Проводять обрахунок в зимовий період року коли проглядність крони досить значна, а також проводять маршрутно-візуальний.

 

Полювання на дикого кабана

 

Полювання може проводитися індивідуально, коли полює мисливець сам чи у супроводі з собакою, або колективне, коли участь у полюванні беруть більше мисливців.

Для індивідуального полювання мисливець готується самостійно, а колективне полювання проводиться обов'язково під керівництвом старшого (керівника полювання), яким, як правило, може бути голова колективу, єгер, мисливствознавець, директор мисливського господарства чи інша службова особа.

Залежно від того, на якого звіра полюють і в якій місцевості, групові полювання можуть бути різних варіантів. Обов'язковою особливістю групового полювання, незалежно від його варіанту, є інструктаж всіх членів полювання. При інструктажі керівник полювання оголошує денну програму, методи полювання, види диких тварин, на які дозволене полювання, детально спиняється на дотриманні техніки безпеки.

Також на інструктажі дається характеристика території; визначаються основні орієнтири на місцевості, що буде охоплена полюванням, встановлюється час і місце збору після закінчення полювання; а також встановлюються сигнали, що подаватимуть у процесі полювання від його початку до закінчення.

Полювання на кабанів є одним із захоплюючих, емоційних і в той же час небезпечним. Небезпечним тому, що при нагінках мисливцям потрібно дуже обережно поводитися, щоб кулею не влучити випадково у нагоничів. Також існує загроза при пораненні тварини її нападу на переслідувача.

При нагоні кабанів мисливці розташовуються біля просіки (дороги, галявини) з боку нагінки в лісі так, щоб можна було стріляти у звіра, який проходить через просіку. Відстань між мисливцями може бути 40–100 м залежно від рельєфу місцевості. Якщо лінія вогню тягнеться непрямою просікою, необхідно намітити можливі напрями стрільби, окремо виділяючи при цьому заборонені зони. Керівник полювання при розташуванні мисливців повідомляє кожному його номер. Бажано при загінному полюванні на кабана ставити 2–3 мисливця позаду нагінки, бо часто трапляються випадки, коли піднятий звір біля нагоничів повертає назад. У разі поранення звіра ніхто не має права покидати місце свого стояння, розшукувати поранену тварину можна лише за участю досвідченого мисливця після сигналу про закінчення нагінки.

Успіх загінного полювання на кабанів великою мірою залежить від керівника полювання, його знання території і вміння розставити мисливців у більш ймовірних місцях виходу кабанів. Важливу роль відіграє напрям вітру. При полюванні на кабана бажано використовувати собак, які допомагають не лише підняти звіра з густих хащів, а й знайти пораненого. Захоплюючим і результативним є полювання на кабанів з собаками повинні бути натренованими і беззаперечно брати кабана. Найкраще на кабанів полювати з лайкою, парою лайок та іншими породами собак, якщо вони призвичаєні працювати разом.

Зайшовши до лісу, для більшої оперативності практикують мисливців Розділяти на 2 – 3 групи. Оскільки квартальні лінії в лісі завжди розміщенні паралельно, одна група йде по одній квартальній лінії, а друга група лишається на попередній квартальній лінії.

При наявності кабанів цей метод полювання безрезультативним майже не буває.



Висновки та рекомендації

 

1. Лісові угіддя ДП „Лубенський лісгосп” є сприятливими для помешкання кабана дикого, який виступає на території господарства найважливішим мисливським видом.

2. Встановлено, що популяція кабана на території господарства є стабільно. Фактично чисельність (60 особин) є вищою за оптимальну (25 особин).

3. З’ясовано, що обсяги біотехнічних робіт у господарстві, спрямованих на підвищення чисельності кабана є достатніми. Вони включають: солонців – 15 шт.; підгодівельних майданчиків – 11 шт.; реміз і кормових полів – 1 га. Взимку викладається у годівниці: силосу – 10 тон; зернових відходів – 10 тон; кукурудзи в качанах – 10 тон; картоплі – 0,2 тони;

4. Ведення мисливського господарства потребує посилення охоронних заходів, спрямованих на боротьбу з браконьєрством.

З метою підвищення чисельності кабана дикого на території господарства, рекомендую збільшити кількість підгодівельних майданчиків в декілька разів.



Вступ

 

Мисливство як галузь народного господарства до цього часу не набуло відповідного статусу, хоч з давніх-давен було тою чи іншою мірою заняттям багатьох людей. І сьогодні значна частина громадян України захоплюється полюванням, яке для цих людей є спілкуванням з природою, активним відпочинком, естетичною насолодою.

Ліс та існуючі в ньому тварини є комплексом біоценозу та впливають в значній мірі на існування людини. Велике значення відіграють біотехнічні заходи, спрямовані на підвищення продуктивності угідь. Людина своєю діяльністю може впливати на життєдіяльність тваринного світу та місце його проживання. Вводячи наукові дослідження, досвід в практику ведення мисливського господарства можна досягти гарних результатів по підвищенню продуктивності угідь, доводячи щільності тварин в угіддях до максимального.

Проводячи біотехнічні заходи людина може значно збільшити поголів’я тварин та підвищити продуктивність угідь.

Найбільшу увагу слід приділити недостатній кількості кормів в зимовий період, створення небезпечних місць для їхнього існування, розмноженню тварин, хворобам та боротьбі з ними.

Така тварина як кабан може приносити як користь так і шкоду лісовому та сільському господарствам. Але ми можемо цілеспрямовано направити діяльність тварин на користь господарства, проводячи розумну політику.

Правильне проведення біотехнічних заходів з налаштованою охороною сприяє збільшенню чисельності вже існуючого кабана в господарстві, але також є способом притягування їх сюди із сусідніх господарств.

Завдяки екологічній пластичності, багатоплідності і всеїдності кабан – дуже цінний і перспективний мисливський вид. При правильній орієнтації на кабана мисливське господарство може дуже швидко стати рентабельним. Полювання дозволяється за ліцензіями, що видають користувачі мисливських угідь.

Раціональне природоохоронне мисливське господарство на сучасному етапі немислиме без проведення біотехнічних заходів. Розміщення мисливських тварин по території перебуває у прямій залежності від кількості і якості кормів на ній в усі пори року. Тому при створенні мисливських господарств потрібно перш за все враховувати кормовий баланс угідь.

При необхідності його слід нарощувати. Якщо у весняно-літньо-осінній період для більшості видів мисливських тварин вистачає природних кормів, то в зимовий період, особливо багатосніжний, для багатьох видів тварин характерна їх нестача. Наростити кормову базу можна шляхом висіву чи насадження рослин, створенням реміз, заготівлею і викладкою кормів, створенням штучних місць підгодівлі, лісогосподарськими заходами, спрямованими на поліпшення кормової бази тощо. Участь у створенні та поповненні кормової бази мисливських угідь обов’язкова.

Метою роботи є оцінка статусу популяції та вдосконалення біотехнічних заходів, спрямоване на підвищення чисельності кабана в угіддях ДП “Лубенське лісове господарство”.

Завданнями роботи є:

1. Здійснити аналіз динаміки чисельності, поширення, статевого та вікового складу популяції кабана дикого.

2. Провести оцінку угідь та біотехнічної діяльності господарства, спрямовану на підвищення чисельності кабана дикого.

3. Скласти рекомендації щодо покращення мисливсько-господарських заходів для оптимізації чисельності виду.

 



Розділ 1. Характеристика природних, економічних умов ведення господарства, лісового фонду

Дата: 2019-07-30, просмотров: 187.