В середині 70‑х років був розроблений та прийнятий міжнародний стандарт ІSО/3779, який встановив принципи побудови та структуру ідентифікаційного номеру транспортного засобу – VIN.

Цей стандарт встановлює 17-ти значну структуру ідентифікаційного номеру транспортного засобу та розповсюджується на автомобілі, причепи, мотоцикли та велосипеди з підвісним двигуном у відповідності з ІSО/3833; стосовно легкових автомобілів діє стандарт ІSО/3780.

Ідентифікаційний номер транспортного засобу – це послідовність знаків, призначена виробником для ідентифікації автомобіля. Цей код індивідуалізує автомобіль в цілому як кінцевий вироблений продукт, наноситься на деталі автомобіля та містить дані, які описують транспортний засіб в цілому.

Виробник – особа, фірма або товариство, відповідальне за виготовлення автомобілів та однозначність коду VIN.

Рік – календарний рік, у якому виготовлений автомобіль або рік випуску моделі за визначенням виробника. Міжнародний стандарт встановлює два варіанти розрахунку періодів виготовлення транспортних засобів: на основі календарного року та на основі іншого періоду, який часто називається «виробничим роком». Це обумовлено періодом масових літніх відпусток, після яких починається новий виробничий рік. Початок модельного року визначається початком випуску нової моделі автомобіля, а тому модельний рік може значно випереджати не лише календарний, але й звичайний виробничий рік.. При цьому в номері кузова автомобіля нової моделі вказується знак, який відповідає наступному виробничому року. Можлива ситуація, коли в номері кузова автомобіля, виготовленого у квітні 1998 року, буде вказано 1999 виробничий рік. Якщо випуск певної моделі автомобіля починається з випередженням певного виробничого року і продовжується в подальшому, то періоди випуску даної моделі приводяться до відповідних виробничих років.

Символ – розмежовував – символ, знак або відповідне маркірування для розділення частин VIN або відмітки меж VIN Ці символи не відносяться до VIN, не можуть бути схожими на арабські цифри або букви латинського алфавіту і представляють собою знаки виробників.

Літери І, О та Q в ідентифікаційних номерах не використовують, оскільки їх можна легко змінити.

В загальній структурі ідентифікаційного номеру транспортного засобу виділяється три частини:

Перша – код виробника;

Друга – частина, яка характеризує транспортний засіб;

Третя – частина, яка ідентифікує транспортний засіб

WMI має три символи. Перший символ – це літера або цифра, яка визначає географічний регіон. Другий символ – це літера або цифра, яка визначає країну в географічному регіоні. Країні може бути присвоєно декілька символів. Третій символ – це літера або цифра, яка присвоюється певному виробнику.

Друга частина, яка характеризує транспортний засіб, містить інформацію щодо основних складових транспортного засобу. Вона складається з шести знаків. Якщо один або декілька з них виробником не використовуються, то на цьому місці виробник ставить, як правило 0 або Z. Символи використовуються для позначення тип транспортного засобу, його конструкції, типу кузова, двигуна, конструкції приводу, робочого об'єму двигуна, тощо.

Третя частина, яка ідентифікує транспортний засіб, складається з 8 знаків. Якщо виробник вказує рік випуску та/або завод-виробник, то рік вказується на 10‑й позиції, а завод-виробник – на 11 позиції. Але, разом з цим, європейський Форд Моторс на місці 11 знаку вказує календарний рік, а на місці 12 знаку – місяць випуску автомобіля.

Ідентифікаційний номер розташовується в один або два рядки при збереженні однакових проміжків між; суміжними знаками номеру. У випадку розміщення номеру у два ряди кожна з частин VIN не розділяється.

Крім кузовів транспортних засобів виробники нумерують і інші комплектуючі та агрегати.

Номер двигуна звичайно наноситься на спеціально призначену для маркування площадку блоку циліндрів або на закріплену на площадці табличку. Номера двигунів не регламентуються системою VIN. Номер двигуна, як правило, складається з типового коду та порядкового номера. На номерних площадках двигунів можуть бути присутні і інші вдавлені позначення, які містять інформацію технічного характеру. На блоках циліндрів часто є позначки у вигляді фірмових знаків виробників, року виготовлення, які мають вигляд випуклих знаків та не відносяться до номеру двигуна. З 01.01.1998 року в нашій країні діє ДСТУ 3525–97, в додатку «Б» якого приведені приклади побудови ідентифікаційних номерів транспортних засобів.

Для випадку випуску понад 500 автомобілів за рік:

1 – код географічного району;

2 – код країни;

4–7 – модель;

8–9 – символи-заповнювачі;

10 – рік випуску;

11 – код заводу виробника;

12 – 17 – порядковий номер виробу.

Для випадку випуску менше 500 автомобілів за рук:

1 – код країни географічного району;

2 – код країни

9 – символ-заповнювач;

10 – рік випуску

11 – код заводу, де збирався автомобіль;

12–14 – код заводу-виробника;

15–17 – порядковий номер.

Приклад: УАЗ

Номер кузова – XTT046903L2005047

1–3 – код виробника;

4 – 7 – модель автомобіля

8–9 – конструкція кузова

10 – рік виготовлення

11 –17 серійний номер.

Номер двигуна складається з 11 знаків:

1 – вид палива;

2 – кількість циліндрів

3 – 5 – код виробника від А до Z;

6 – L – рік випуску;

7–11 – серійний номер.