Процес праці має дві складові. Одна з них пов'яза­на з цілями і технологією виробництва і може бути опи­сана за допомогою «квантів» поведінки, друга— з функ­ціональними можливостями людського організму.

Розглянемо випадок,, коли праця ділиться на диск­ретні елементи (може складатися з кількох «квантів» поведінки) однакової складності. У цьому випадку мож­на запропонувати три способи виконання роботи.

1. Видача чергового елемента роботи тільки після завершення обробки попереднього, без будь-яких обме­жень на тривалість його виконання. Такий режим роботи називається вільним. Його мають багато професійних груп розумової праці: письменники,, кінорежисери, артисти, лікарі (якщо не існує екстремальних ситуацій, що вима­гають швидкого прийняття рішення), інженери, вчителі, програмісти, оператори-спостерігачі, а також багато ка­тегорій користувачів ВДТ і т. п.

Очевидно, що за такого режиму роботи можна оці­нити працездатність, наприклад, за кількістю продукції, яка виробляється (у тому випадку, якщо одержання цієї продукції не дуже пов'язане з творчим процесом, і вона має чітко виділені одиниці роботи за досить великий проміжок часу. Це дає можливість визначити розбіжності ефективності роботи у різних умовах діяльності.

2. Надходження чергового елемента роботи здійс­нюється через заданий (часто однаковий) проміжок часу незалежно від того, чи виконано попереднє завдання. Такий режим роботи називається нав'язаним. Його ма­ють користувачі ВДТ, що працюють у діалоговому ре­жимі, диспетчери, касири та інші професійні групи.

У цьому випадку працездатність можна оцінити за якістю продукції за досить великий проміжок часу. Якщо темп пред'явлення елементів роботи для даної особи великий або вони досить складні, то працездатність можна охарактеризувати також за кількістю невиконаних завдань (помилки, що допускаються, можуть бути кількох типів: людина повільно виконувала роботу і не встигла її закінчити за відведений період; людина зробила помилку при виконанні завдання). Такий режим роботи дає мож­ливість порівняти працездатність однієї особи у різні періоди роботи. Найбільш адекватним таке порівняння може бути у тому випадку, коли темп пред'явлення зав­дань не дуже низький (щоб не викликати монотонності, вияв якої залежить від властивостей нервової системи та інших характеристик особи) й не дуже високий (щоб кількість помилок була невеликою, але праця досить інтенсивною). За вказаних умов можливе між індивідуальне порівняння працездатності.

3. Пред'явлення чергового елемента роботи здійснюється через неоднакові проміжки часу, залежно від успішності вирішення попередніх завдань. Очевидно, даний режим діяльності властивий деяким операторським професіям під час роботи в екстремальних ситуаціях, коли прийняте рішення призводить до наслідків, що вимагають прийняття чергового рішення у максимально короткі строки, та ін. Таке надходження завдань називається ре­жимом із зворотним зв'язком. В тих випадках, коли успішне вирішення завдання викликає зменшення експозиції наступного завдання, відбувається процес збалансування швидкості пред'явлення завдань з функціональними можливостями людини. Якщо завдання на даній швидкості виконуються правильно, то темп пред'явлення (залежно від змісту та організації робіт) може збільшуватися доти, поки людина не почне робити помилки. Потім швидкість знижується до тієї, коли знову забезпечується безпомилковість роботи.

Таким чином, темп пред'явлення завдань весь час наче підлаштовується під функціональні можливості працюючого. Якщо рівень мотивації максимальний, то у такому режимі робоче навантаження відповідає макси­мальній швидкості переробки конкретної інформації, що пред'являється даній особі. Тобто щоразу вона ставить своєрідний рекорд. В цьому випадку показники працездатності стають порівнюваними не тільки для однієї лю­дини, але й для різних людей. Такий режим організації праці специфічний для високоефективних виробництв, наприклад тих, що існують на японській фірмі «Тойота», і може бути реалізований для деяких категорій користу­вачів ВДТ, де комп'ютер спроможний оцінити надійність професійної діяльності людини.

Оцінка ефективності розумової праці (у тому числі праці користувачів ВДТ), особливо за невеликі проміжки часу (дні, тижні та місяці), звичайно, завдає значних труднощів. Для її здійснення частіше користуються фізіоло­гічними та психологічними індикаторами працездатності, доповнюючи їх показниками ефективності виконання різних тестових завдань. Показниками працездатності є не тільки швидкісні характеристики переробки інфор­мації, але й якість (своєчасне, надійне, ефективне та ін. виконання роботи, а також психофізіологічні характери­стики (наприклад, параметри уваги, пам'яті та ін.).

Розділ 3 Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні

3.1. Аналіз міжнародних розрахунків;