Урок, як форма організації навчання

Інтерактивне навчання, як новітній підхід до організації навчального процесу в школі

Класифікація сучасних форм організації діяльності учнів на уроці

Розділ II . Види технологій інтерактивного уроку в процесі навчання

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

Традиційним навчанням і структурою навчального матеріалу, і способом його викладу узгоджуються інформаційно-пізнавальні конфлікти: вчитель заздалегідь усе пояснює, позбавляючи можливості „поламати над суперечністю голову”. А в чім доцільність виявлення і суперечностей у процесі учнівського пізнання не викликає сумнівів. С.Л. Рубінштейн вважав, що „мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з подиву або здивування, із суперечності”. [4; 58]

Ф. Ніцше писав: „Людина – це стріла, пущена в майбутнє». Стріла реалізує себе в леті! Дати дитині цей лет – завдання вчителя.

Основні напрями реалізації цих шляхів: забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження сучасних технологій та наукових досягнень у навчальний процес, усунення уніфікації освіти, авторитарної педагогіки, що склалася у тоталітарній державі і призвела до нівелювання природних здібностей; підготовка нової генерації педагогічних кадрів; реорганізація існуючих та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання педагогічних інноваційних та освітніх модулів.

Діяльність всіх типів загальноосвітніх закладів повинна спрямовуватись на формування національної інтелігенції, виховання обдарованої особистості, здатної самостійно діяти й приймати рішення у будь-яких ситуаціях.

Домінуючими в організації навчально-виховного процесу мають бути переорієнтація стратегії освіти (навчання та виховання) на здібності, інтереси учнів, подолання відчуження між учителем та учнем, звернення до надбань світової культури, насичення навчальних процесів ідеями людяності, толерантності. Розвиваюче навчання повинно забезпечуватись оновленим змістом освіти, цілеспрямованим формуванням способів діяльності, умінь і навичок.

Методи навчання мають забезпечити розвиток природних здібностей особистості. При цьому вчитель повинен бути психічно готовим до роботи з дітьми із різною обдарованістю.

Сучасний етап розвитку народної освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, в управлінні.

В педагогіці виник новий напрям – педагогічна інноватика, яка стає спеціальною галуззю наукового знання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями і закономірностями розвитку [2, 27].

Педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень, різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій, як процес творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Саме інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи і педагогіки. Інновації в педагогіці функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Кожен з цих рівнів має свою технологію і особливості, залежні від багатьох чинників.

Інноваційні процеси зумовлюються рядом суперечностей, що відрізняються джерелом, предметним походженням, складністю. Основна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання і розвитку учнів новим умовам життя. Неоднозначний розвиток науково-технічного прогресу, нових форм господарювання, соціальні та екологічні стреси викликають необхідність оновлення змісту, форм методів і умов освіти.

Стрімке зростання обсягу інформації обумовлює необхідність її аналізу та оптимального підбору. Постійна робота щодо відбору навчального матеріалу і його оновлення – одна із суттєвих джерел інноваційних процесів у педагогіці.

Соціальне замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави – це особистість, здатна творчо засвоювати знання. Це, у свою чергу, вимагає нових методів навчання, нестандартних форм виховання індивідуального підходу до особистості, тобто більших витрат часу порівняно із традиційними, усталеними у нашій школі. Ця суперечність також спонукає до пошуків інновацій.

Мета курсової роботи дослідити та проаналізувати форми організації сучасного уроку.

На основі вище поданої мети перед нами постають такі завдання:

1. Опрацювати науково-педагогічну літературу з проблеми організації уроку в сучасній школі.

2. Визначити форми та методи організації в початковій та середній школі.

3. Проаналізувати не традиційні підходи до проведення уроків.

Об‘єктом дослідження є уроки іноземної мови у школі.

Предметом дослідження є використання сучасних методів проведення уроків з іноземної мови.

Гіпотеза передбачити, що сучасний урок іноземної мови відрізняється за змістом, формою та структурою, що зумовлено новими вимогами щодо організації навчально-виховного процесу.