Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
КУРСОВА РОБОТА
з педагогіки:
Сучасний урок: форми, структура, зміст і методи проведення
Студентки групи ФКА-42
Відділення „Англійська мова
та література”
Іванюк Ірини Миколаївни
Викладач:
Мачинська Наталія Ігорівна
Львів-2004
ЗМІСТ
Вступ
Розділ I . Сучасні підходи до організації навчання й інтерактивні технології
Урок, як форма організації навчання
Інтерактивне навчання, як новітній підхід до організації навчального процесу в школі
Класифікація сучасних форм організації діяльності учнів на уроці
Розділ II . Види технологій інтерактивного уроку в процесі навчання
Висновки
Література
Додатки
ВСТУП
Традиційним навчанням і структурою навчального матеріалу, і способом його викладу узгоджуються інформаційно-пізнавальні конфлікти: вчитель заздалегідь усе пояснює, позбавляючи можливості „поламати над суперечністю голову”. А в чім доцільність виявлення і суперечностей у процесі учнівського пізнання не викликає сумнівів. С.Л. Рубінштейн вважав, що „мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з подиву або здивування, із суперечності”. [4; 58]
Ф. Ніцше писав: „Людина – це стріла, пущена в майбутнє». Стріла реалізує себе в леті! Дати дитині цей лет – завдання вчителя.
Основні напрями реалізації цих шляхів: забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження сучасних технологій та наукових досягнень у навчальний процес, усунення уніфікації освіти, авторитарної педагогіки, що склалася у тоталітарній державі і призвела до нівелювання природних здібностей; підготовка нової генерації педагогічних кадрів; реорганізація існуючих та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання педагогічних інноваційних та освітніх модулів.
Діяльність всіх типів загальноосвітніх закладів повинна спрямовуватись на формування національної інтелігенції, виховання обдарованої особистості, здатної самостійно діяти й приймати рішення у будь-яких ситуаціях.
Домінуючими в організації навчально-виховного процесу мають бути переорієнтація стратегії освіти (навчання та виховання) на здібності, інтереси учнів, подолання відчуження між учителем та учнем, звернення до надбань світової культури, насичення навчальних процесів ідеями людяності, толерантності. Розвиваюче навчання повинно забезпечуватись оновленим змістом освіти, цілеспрямованим формуванням способів діяльності, умінь і навичок.
Методи навчання мають забезпечити розвиток природних здібностей особистості. При цьому вчитель повинен бути психічно готовим до роботи з дітьми із різною обдарованістю.
Сучасний етап розвитку народної освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, в управлінні.
В педагогіці виник новий напрям – педагогічна інноватика, яка стає спеціальною галуззю наукового знання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями і закономірностями розвитку [2, 27].
Педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень, різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій, як процес творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Саме інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи і педагогіки. Інновації в педагогіці функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Кожен з цих рівнів має свою технологію і особливості, залежні від багатьох чинників.
Інноваційні процеси зумовлюються рядом суперечностей, що відрізняються джерелом, предметним походженням, складністю. Основна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання і розвитку учнів новим умовам життя. Неоднозначний розвиток науково-технічного прогресу, нових форм господарювання, соціальні та екологічні стреси викликають необхідність оновлення змісту, форм методів і умов освіти.
Стрімке зростання обсягу інформації обумовлює необхідність її аналізу та оптимального підбору. Постійна робота щодо відбору навчального матеріалу і його оновлення – одна із суттєвих джерел інноваційних процесів у педагогіці.
Соціальне замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави – це особистість, здатна творчо засвоювати знання. Це, у свою чергу, вимагає нових методів навчання, нестандартних форм виховання індивідуального підходу до особистості, тобто більших витрат часу порівняно із традиційними, усталеними у нашій школі. Ця суперечність також спонукає до пошуків інновацій.
Мета курсової роботи дослідити та проаналізувати форми організації сучасного уроку.
На основі вище поданої мети перед нами постають такі завдання:
1. Опрацювати науково-педагогічну літературу з проблеми організації уроку в сучасній школі.
2. Визначити форми та методи організації в початковій та середній школі.
3. Проаналізувати не традиційні підходи до проведення уроків.
Об‘єктом дослідження є уроки іноземної мови у школі.
Предметом дослідження є використання сучасних методів проведення уроків з іноземної мови.
Гіпотеза передбачити, що сучасний урок іноземної мови відрізняється за змістом, формою та структурою, що зумовлено новими вимогами щодо організації навчально-виховного процесу.
Мотивація
Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих внутрішніх підвалин: мотивації учнів і мотивації навчальної діяльності – не може бути ефективного пізнання.
З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія (“мозковий штурм“, “мікрофон“ тощо).
Пасивна модель навчання
Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.
Активна модель навчання
Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.
3. Інтерактивна модель навчання Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» —взаємний! «act» —діяти. Таким чином, інтерактивний — здатний до взаємодії, діалогу.
Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.
Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.
Дослідження, проведені Національним тренінговим центром, показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».
| Лекція - 5% засвоєння |
| ||||||||||||
| Читання - 10% засвоєння |
| ||||||||||||
| Внідео/аудіо матеріали - 20% засвоєння |
| ||||||||||||
| Демонстрація - 30% засвоєння |
| ||||||||||||
| Дискусійні групи - 50% засвоєння |
| ||||||||||||
| Практика через дію - 75% засвоєння |
| ||||||||||||
| Навчання інших / застосування отриманих знань відразу ж - 90% засвоєння | |||||||||||||
З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75%, навчання інших чи негайне застосування — 90%). Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських психологів.
Однією з причин незадовільного засвоєння учнями почутого на уроці є темп, із яким учитель говорить, і ступінь сприйняття дітьми його мовлення.
Більшість викладачів промовляє приблизно від 100 до 200 слів за хвилину. Але діти не здатні сприйняти такий потік інформації. За високої концентрації уваги людина може сприйняти від 50 до 100 слів за хвилину, тобто половину. Проте здебільшого, навіть тоді, коли навчальний матеріал цікавий, учням важко зосереджувати увагу протягом тривалого часу. Вони відволікаються, починають обдумувати деталі почутого, чи навіть проблему або ситуацію, що не стосується уроку.
Наукові дослідження твердять, що для того, щоб учні слухали і не думали над сторонніми речами, викладачі повинні промовляти від 400 до 500 слів за хвилину. Адже це неможливо, людина говорить у чотири рази повільніше, а тому учні відволікаються, і часом їм стає нудно.
Дослідження, проведене в одному з американських «коледжів, де переважає лекційна форма навчання, показало, що студенти були неуважні приблизно 40 процентів часу. Більше того, коли за перші десять хвилин студенти ще могли запам'ятати 70 процентів інформації, то за останні десять хвилин уроку вони сприймали всього 20 процентів матеріалу. Не дивно, що студенти під час викладання лекційного вступного курсу до психології знали лише на 8% більше, ніж контрольна група, яка не слухала курсу взагалі.
Два відомих фахівці в галузі кооперативної освіти Д. та Р. Джонсон разом з К.Смітом указують на кілька проблем, пов'язаних із читанням лекцій:
• увага учнів падає з кожною хвилиною;
• ця форма навчання подобається учням, у яких розвинена в основному слухова пам'ять;
• рівень засвоєння фактичного матеріалу низький;
• вважається, що всім учням потрібна однакова інформація, і всі учні засвоюють її однаковими темпами, що насправді не так.
Використання наочності під час лекції збільшує запам'ятовування матеріалу від 14 до 38% . Експеримент, проведений американськими дослідниками, показав, що використання візуальних засобів під час вивчення слів на 200 процентів поліпшує результати. Крім того, така презентація матеріалу забирає на 40 процентів менше часу, вона підсилює усну подачу матеріалу. Наочність варта не тільки сотень слів, а й утричі ефективніша за одні лише слова.
Якщо ж до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.
Однак використання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.
Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю, і
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок,
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.
Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.
Усе сказане вище, звичайно, не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання і всі види методик та технологій. Як можна помітити з поданого нижче опису різноманітних інтерактивних технологій, обов'язковим складником їх є і так звані пасивні методи. Сильні й слабкі сторони пасивного, активного та інтерактивного навчання можна подати у вигляді таблиці.
| Критерії порівняння | Пасивна модель (Суб'єкт-об'єкт навчання) | Активна модель (Суб'єкт-об'єкт навчання) | Інтерактивна модель |
| 1. Обсяг інформації | Великий обсяг інформації можна подати за короткий час у структурованому вигляді великій кількості учнів. | Високий рівень подання інформації. Велика кількість учнів, які можуть одночасно отримувати інформацію. | На вивчення невеликого обсягу інформації витрачається значний час. |
| 2. Рівень засвоєння знань та результати навчання (знання, знання та навички, життєва компетенція) | Як правило, орієнтована на рівень знання й розуміння, розвиток уміння слухати, записувати, конспектувати велику кількість інформації та вміння відтворювати її. | Орієнтована на розвиток широкого спектра пізнавальних умінь і навичок. Передбачає диферентціацію навчання шляхом індивідуальних програм та завдань. | Можливість роз- витку соціальної та громадянської компетентності учнів з усіх предметів. Розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел. Можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів. |
| 3. Відсоток засвоєння | Як правило, невисокий. | Досить високий. | Як правило, високий. |
| 4. Контроль над процесом навчання | Викладач добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачені. Зворотній зв'язок вчителя з учнями відсутній. | Можливість співпраці учителя з кожним з учнів окремо. Постійний зворотний зв'язок вчителя з учнями. | Опосередкований контроль вчителя за обсягом і глибиною засвоєння знань, часом і ходом навчання. Результати роботи тих, хто навчається, менш передбачені. Є необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок учнів. |
| 5. Роль особистості педагога | Безпосередній вплив учителя(або автора навчальних матеріалів) на учнів. Особисті якості педагога залишають ся «в тіні», він виступає як «джерело» знань. | Особисті якості педагога та його професійна майстерність є однією з умов функціонування цієї моделі. Високий рівень навантаження на вчителя. | Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як організатор, консультант, фасилікатор дискусії. Забезпечення можливості демократичного, рівноправного партнерства між вчителем і учнями та в середині учнівського колективу. |
| 6. Роль учнів | Відносно пасивна; учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання | Відсутність взаємодії всередині учнівського колективу. Небезпека вилучення частини учнів з навчального процесу. | Учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання, мають можливість спілкування і розвитку комунікативних умінь та навичок. Поєднання різноманітних видів діяльності учнів. |
| 7. Джерело мотивації навчання | Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство). | Поєднання зовнішніх (оцінки, педагог, батьки, суспільство) та внутрішніх (інтерес самого учня) мотивів. | Глибока внутрішня мотивація (інтерес самого учня). |
| 8. Навчально-методичне забезпечення спільне для всіх моделей навчання. | |||
Ця таблиця також допоможе вчителеві вибрати тип уроку залежно від завдань і умов роботи. Як правило, сучасна системі навчання чекає від учителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на «знання» і «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивного навчання. У середньовіччі використання пасивних методів було виправдано. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учню. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все навіть у якійсь вузькій галузі знання. До того ж, я: відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютера Учні ж повинні мати інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї й концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати і конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інтерактивні технології. Проте, як ми бачимо з таблиці, при їхньому застосуванні: педагог стикається з певними труднощами.
Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:
§ Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».
§ Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вас і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.
§ Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
§ Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання.
§ Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
Ø дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
Ø відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
Ø під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно а не механічно або «граючись» виконали його;
Ø на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
Ø дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
Ø проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
Мозковий штурм
На уроках іноземної мови використовувалась також відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко застосовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. “Мозковий штурм“ спонука учнів проявити уяву та творчість, дав їм можливість вільно висловлювати свої думки.
Мета “мозкового штурму” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.
Організація роботи:
Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання запропоновано всім висловити ідеї, коментарі щодо цієї проблеми. Усі пропозиції записуються на дошці чи великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів.
Звертається увага на такі моменти:
1. Під час “висування ідеї“ не пропускала жодної. Бо якщо судити про ідеї і оцінювати їх, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на пропозиції нових.
2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати і фіксувати навіть фантастичні ідеї.
3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники “штурму“ мають можливість пофантазувати.
4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання висунутих раніше ідеї призвело до появи нових, які перевершили первинні.
(Див. додаток 2).
Ажурна пилка
Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може змінити лекцію у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.
Організація роботи:
1.Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, слід підібрати матеріал, необхідний для уроку і підготувати індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня ( вирізки з газет, статті тощо).
2. Підготувати таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входить у дві групи - “домашню“ і “експертну“. Спочатку учні були об'єднані у “домашні“ групи, а потім створені “експертні“ групи за допомогою кольорових позначок. У кожній “домашній“ групі всі учасники мали позначки різних кольорів, а у кожній “експертній“ – однакові.
3. Учнів розписали по “домашніх“ групах від 3 до 5 осіб - , залежно від кількості учнів. Кожен учень був поінформований, хто входить до його “домашньої“ групи, тому що її члени збирались раніше. “Домашнім“ групам дали “порцію“ інформацію для засвоєння, щоб обмінятись нею потім з іншими.
4. Після завершення роботи домашніх груп учні розійшлися по своїх кольорових“ групах, де вони стали експертами з окремої теми ( своєї частини інформації). Наприклад, всі “червоні“ зібралися біля дошки, а всі “сині“ – у холі. В кожній групі був представник з кожної домашньої групи.
5. Кожна експертна група вислухала всіх представників домашніх груп і проаналізувала матеріал в цілому, провела його експертні оцінку за визначений час. Після завершення роботи учням було запропоновано повернутись “додому“. Кожен учень поділився інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї “домашньої“ групи. Наприклад, всі учні під номером 1 зустрілись перед класом. В “домашніх“ групах було по одній особі з експертних груп. Учні донесли інформацію якісно і в повному обсязі за визначений учителем час. (Див. додаток 3).
Організація роботи:
1. Було обрано явище, тему для імітації.
2. Сплановано все, що необхідно для імітації, продумано участь у ній всього класу.
3. Надано учням достатньо інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі процедури.
4. Перед імітацією було зроблено короткий вступ.
5. Заздалегідь продумано запитання для підбиття підсумків. (Див. додаток ).
Складніші імітаційні ігри називаються симуляціями. Це – створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у прощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльність суспільних інститутів, які існують у справжньому житті. Готуючи учнів до симуляції, вчитель має не тільки розподілити ролі, а й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань.(Див. додаток 4)
Рольова гра
Імітує реальність призначенням ролей учасникам і наданням їм можливості діяти, наче насправді. Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.
Мета рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра була використана для отримання конкретних навичок, вмінь і знань. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомогло учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяти розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити і розглядати можливості дій, співчувати іншим.
У ході рольової гри учасники “розігрували у ролях“ визначену ситуацію. Рольова гра потребувала початкові вправи, була простою з наступними ускладненнями. Учні розігрували свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це була ситуація. в яких вони вже побували.
Організація роботи:
1. Сформульовано проблему, яку ілюструє рольова гра.
2. Спільно з учнями визначено кількісний склад учасників а також продумано, як доцільніше працювати над грою. Нерішучих учнів заохочували до співучасті.
3. Учням надано достатньо інформації, щоб вони переконливо виконували свої ролі.
4. Продумано сам сценарій рольової гри, який може бути складений у вигляді:
а) розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її, розкриваючи зміст через ролі своїх персонажів.
б) інсценізації, під час якої герої діють частково спонтанно, але відтворюють основну ідею.
Було забезпечено активну участь всього класу в проведенні вправи. Наприкінці ретельно обговорили міркування учнів з приводу вправи. Вправи проводились в обстановці довіри, щоб учні не почувались та розуміли, що реагувати можна по-різному. Практика допомогла учням почувати себе впевненіше при проведенні таких вправ.
Відповідаючи на певні запитання і обговорюючи ситуацію, діти поступово вийшли з ролей. (Див.додаток 5)
Дискусія
Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Є такі види дискусій: дискусія в стилі телевізійного ток-шоу та оцінювальна дискусія.
При плануванні дискусії враховувалось кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття, місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення учнями проблеми і стеження за її перебігом решти учнів, матеріали, необхідні для роботи учнів. Протягом усієї роботи груп в полі зору трималось три основних моменти: мета, від якої не слід відхилятися, час, якого слід дотримуватись, щоб досягнути мети, підсумки, щоб не втратити сенс самої дискусії. В основній вступній частині було створено емоційний та інтелектуальний настрій дискусії.
Організація роботи. 1.Обрано тему для дискусії. Вона була сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними.
2. Дуже важливим елементом дискусії є план. Він був запропонований учасникам заздалегідь.
3. Було підготовано матеріал, який учні повинні були прочитати вдома. У ньому було викладено всі точки зору.
4. Складено список запитань, які допомагають привертати увагу до проблеми.
5. Було створено атмосферу довіри, щоб дискусія була відвертою.
ВИСНОВКИ
Як і чим зацікавити учнів різного віку, щоб предмет був для них цікавим, потрібним, таким, коли на урок хочеться йти, а з уроку – ні. Напевно, найважливіше – створювати такі ситуації на уроці, щоб учні були постійно в пошуку і знаходили відповіді на різні питання.
Гуманізація й диференціація шкільної освіти вимагає пошуків нових підходів не лише до змісту, форм і методів навчання, а й до учіння – активної пізнавальної діяльності школярів у процесі навчання.
З-поміж найбільш ефективних і цікавих для учнів форм організації і проведення занять можна назвати різноманітні тренінги, моделюючі заняття, практичні заняття з навчання діагностики рівнів інтелектуального та морального розвитку учнів, виконання вправ, характерних для шкільного навчально- виховного процесу, конкурси педагогічної майстерності, ділові, рольові ігри, дискусії різних видів.
При цьому я спиралась на наявні у сучасній педагогічній літературі рекомендації, зокрема про те, що основний сенс сучасної навчальної діяльності повинен полягати у підвищенні пізнавальної активності учнів, стимуляції інтересу до навчальних занять; розвитку ініціативи і творчості потенціалу особистості учня;вона також повинна допомогти створити у вчителів установку на творчу професійну діяльність, на постійний пошук.
Добра поінформованість вчителів про новації є передумовою схильності до творчості.
Задоволення професією і своїм місцем роботи збільшує позитивне відношення до новацій.
Застосування новацій в навчальній технології стимулює вчителя застосовувати відповідні новації в організації і методиці навчальної роботи.
Інноваційні процеси визначають динаміку прогресивного розвитку освіти і виховання
І найістотніший висновок – учні більше цінять вчителів які застосовують новації, на таких уроках вони більш активні, творчість вчителя збуджує в них бажання випробовувати й власні сили в творчій діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Артемчук Г. Про сучасні підходи до вивчення та викладання іноземних мов. Рідна школа.-2003. - № 9. с.15-16.
2. Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. –Запоріжжя: Просвіта. 2000. – 260с.
3. Богданова І.М. Професійна підготовка майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій. Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук. – К.: Либідь. 1998. -22с.
4. Буркова Л. Гіпотетична побудова моделі адаптивної експертної системи освітніх інновацій. Рідна школа.- №9. с. 10-12.
5. Гавриш І. В. Інноваційні процеси – невід'ємна ознака освітнього українського сьогодення. Теорія і практика упр. соц. системи: психологія. педагогіка, соціологія. - 2—1.- № 1 .- с. 66-71.
6. Гуманкова О.П. Заглиблюючись у світ науки. // Іноземні мови в навчальних закладах. 2003. -№1. с. 100-103.
7. Дьяченко В.К. Новая дидактика. М.: Пед..... России. 2002. -227с.
8. Кравченко Г. Ю. Інноваційний процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. / Харків. держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. – Харків, 2002. – Вип. 17. – с. 18-21.
9. Ксензова Г.Ю. Перспективные школьные технологии. -М.: 2001. -76с.
10. Махмутов М.И. Современный урок. –М. 1984.
11. Мельникова С.И., Яворская Л.Н. Игровые формы учебных занятий. –Х.:ХГУ, 2001. – 50с.
12. Онищук В.А. Урок в современной школе. –М.: Просвещение, 1988, -150с.
13. Побірченко Н. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх вчителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти. Рідна школа.- 2003.-№3. с. 5-7.
14. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –К., 2002. -135с.
15. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. –К.: Вища школа,1997, -415с.
16. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. М.: Народное образование, 1998, -360с.
17. Смирнов С.А. Педагогіка. –М., 2002, -204с.
18. Суровцева Р. Ф. Проблема інноваційної діяльності в педагогічній теорії та практиці. Наука і освіта. - 2001.- № 6.- с. 116-120.
19. Фальтус Р. Приготуватися до роботи в групах. // Робота в групах. Вибрані статті. Переклад з польської – Варшава, 1994, -с.7-14.
20. Хутірський А.В. Современная дидактика. – С.-Петербург, 2001, -533с.
21. Чорная Н.М. Дидактические иммитационно-моделирующиє игры в современной школе и педагогике США. //Диссертация на соискание степени канд. пед. наук.
22. Щербань П.М. Національне спрямування навч.-вих. процесу закладів освіти. //Рідна школа, 2001, - №5. с. 10-13.
23. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. –К.: Партнер, 1997, -193с.
ДОДАТОК 1
РОБОТА В ПАРАХ
ДОДАТОК 2
МОЗКОВИЙ ШТУРМ
Чому ми брешемо?
1. Учитель звертається до всього класу: “ Як ми думаємо або чому ми брешемо?" Називає проблему, яку треба розв'язати та запрошує взяти участь в її обговорення шляхом обдумування. Він розповідає історію з життя, яка пов'язана з темою даного інтерактивного методу.
2. Обрана проблема записується на дошці.
3. Всі учасники “штурму“ думають про проблему, здійснюється вибір правильних ідей і пошук спільних причин, які створюють цю проблему.
4. На дошці записуються всі ідеї, які пропонуються:
Причина 1 – бажання самоствердитись,
причина 2 – намагання приховати провину,
причина 3 – внести азарт в своє життя.
5. Робота в зошиті: після того, як майже всі причини зібрано, учні в зошитах аналізують, розвивають ці причини.
6. Проводиться обговорення і оцінювання запропонованих визначень, вибирається якомога більше ідей щодо вирішення проблеми.
ДОДАТОК 3
АЖУРНА ПИЛКА
На попередньому уроці вчитель роздав кожному учневі картку певного кольору з номером на ній (від 1 до 4). Сформувалося 4 групи по чотири особи в кожній . Групи отримали певні завдання.
“Червоні“ – сформулювати, довести та пояснити на прикладах утворення вищого ступеня порівняння прикметників в англійській мові.
“Сині“ – сформулювати, довести та пояснити на прикладах утворення найвищого ступеня порівняння багатоскладових прикметників.
“Зелені“ – сформулювати, довести та пояснити на прикладах утворення присвійного іменника в англійській мові.
“Жовті“ – Сформулювати, довести та пояснити на прикладах утворення ступенів порівняння одно- та двоскладових прикметників.
Вправа будується за такими етапами:
1) учням пропонується об'єднати в групи відповідно до кольору картки, яку вони отримали (“домашні“ групи). У домашніх групах учні обмінюються інформацією, проводять взаємоопитування, розв'язують завдання, підготовані вдома.
2) учитель пропонує учням об'єднатися в групи відповідно до своїх номерів (“експертні“ групи). У кожній “експертній“ групі опиняються представники з кожної “домашньої“ групи. Учасники та учасниці формулюють, доводять, показують на прикладах утворення ступенів порівняння прикметників та записують у зошитах.
3) учитель пропонує учням об'єднатися в “домашні“ групи, учасники яких обмінюються між собою інформацією, отриманою в “експертних“ групах (формулюють, доводять та пояснюють утворення найвищого ступеня порівняння прикметників та показують на прикладах).
4) клас об'єднується в загальне коло для підбиття підсумків уроку.
КУРСОВА РОБОТА
з педагогіки:
Сучасний урок: форми, структура, зміст і методи проведення
Студентки групи ФКА-42
Відділення „Англійська мова
та література”
Іванюк Ірини Миколаївни
Викладач:
Мачинська Наталія Ігорівна
Львів-2004
ЗМІСТ
Вступ
Дата: 2019-07-31, просмотров: 222.