Розділ 1. Правові аспекти припинення діяльності суб'єктів господарювання

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Зміст

Вступ

Розділ 1. Правові аспекти припинення діяльності суб'єктів господарювання

1.1 Аналіз становлення інституту припинення діяльності суб'єктів господарювання

1.2 Визначення та правовий зміст припинення діяльності суб'єктів господарювання

1.3 Види та підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання

Розділ 2. Загально-правова характеристика припинення діяльності

2.1 Нормативно-правове забезпечення припинення діяльності суб'єктів господарювання

2.2 Порядок здійснення процедури припинення діяльності суб'єктів господарювання

2.3 Відповідальність за порушення законодавства про припинення діяльності суб'єктів господарювання

Розділ 3. Удосконалення правового змісту та механізму припинення діяльності суб'єктів господарювання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми обумовлена тим, що питання припинення діяльності суб’єктів господарювання посидає важливе місце в розвитку підприємництва та його правового регулювання. Припинення суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення. Припинення суб'єктів господарювання регулюється значною кількістю нормативних актів, до яких, насамперед, належать ЦК України, ГК України, закони України від 15 травня 2003 р. № 755-ГУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) та інші нормативні акти, в тому числі відомчі. З прийняттям нових ГК та ЦК України законодавець насамперед розширив поняття суб'єкта господарювання. Так, відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Таким чином, під припиненням суб'єктів господарювання слід розуміти припинення не лише юридичних, але й фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Припинення суб'єкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або шляхом ліквідації. Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце остаточне припинення будь-якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, у другому - припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. В обох випадках "припинення суб'єкта господарювання" суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквідацією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорганізацією вона триватиме, але вже не в колишній, а в новій організаційно-правовій формі суб'єкта господарювання. Тобто можна сказати, що головна відмінність двох способів припинення суб'єктів господарювання полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва. Таким чином, під реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов'язків до правонаступника в порядку загального правонаступництва. Під правонаступником розуміють юридичну особу, до якої переходять усі права та обов'язки реорганізованої юридичної особи. ГК України визначають чотири шляхи припинення суб'єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення. Під ліквідацією розуміють такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який пов'язаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника. ГК України визначає, що скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання є підставою для вилучення його з державного реєстру шляхом внесення до державного реєстру запису про припинення діяльності суб'єкта господарювання. Саме після внесення зазначеного запису суб'єкт господарювання вважається ліквідованим та таким, що припинив свою господарську діяльність. Зазначений запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу власником суб'єкта господарювання або ж органом, який призначив ліквідаційну комісію. Реєстр суб'єктів підприємницької діяльності визначається як автоматизована система збирання, накопичення та обробки даних про юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законодавством України порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, який ведеться відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Насамперед слід зауважити, що у нормах нових ЦК та ГК України вживається термін "скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання", хоча Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яким встановлено порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання та відповідно її скасування, містить таке поняття, як "державна реєстрація припинення юридичної особи" та "державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи". Державна реєстрація припинення юридичної особи позбавляє останнього статусу юридичної особи та є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України ведеться на основі нормативних, установчих та ліквідаційних документів, а щодо суб'єктів підприємницької діяльності - на основі копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію в органах державної реєстрації за місцезнаходженням суб'єкта відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118. Новелою нового Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є те, що він дає визначення поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Підстави, за яких відбувається припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця визначені в ч. 15 ст. 58 та ч. 1 ст. 59 ГК України. В названих статтях законодавець виділяє дві підстави: перша - припинення у добровільному порядку та друга - припинення у примусовому порядку. Детальніше та чіткіше визначення підстав для державної реєстрації припинення діяльності суб'єктів господарювання дає Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Ним чітко розділено підстави припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Припинення юридичної особи в добровільному порядку здійснюється за: рішенням власника або уповноваженого ним органу, рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників без наведення мотивів прийняття відповідного рішення за власною заявою; досягнення юридичною особою цілей та мети, закріплених в установчих документах та заради якої її було створено; закінчення певного строку, на який була розрахована діяльність юридичної особи. В примусовому порядку припинення юридичних осіб здійснюється за рішенням суду (господарського суду) у разі: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідності мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених чинним законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Щодо фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності припинення підприємницької діяльності здійснюється у випадку: прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи, яка була зареєстрована як підприємець; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця з наступних підстав: 1) визнання фізичної особи-підприємця банкрутом; 2) провадження фізичною особою підприємницької діяльності, що заборонена законом; 3) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Таким чином, можна зробити висновок, що припинення суб'єкта господарювання може здійснюватися в добровільному і примусовому порядку відповідно до рішення власника або уповноважених ним осіб, засновників суб'єкта господарювання або їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду. Стосовно суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм "уповноваженими особами" на прийняття рішень про їх припинення будуть, наприклад, для державних підприємств - міністерства, відомства; для казенних підприємств - Кабінет Міністрів України. Для суб'єктів колективної форми власності це будуть загальні збори в господарських товариствах, кооперативах, колективних підприємствах. Для приватного підприємства - фізична особа як власник майна і вона ж засновник. Позов до господарського суду про припинення господарських товариств і державну реєстрацію припинення їх діяльності може бути подано органами, що здійснюють контроль за діяльністю товариств у разі систематичного або грубого порушення норм чинного законодавства. Такими, що систематично порушують законодавство, визнаються господарські товариства, які раніше двічі допускали порушення законодавства і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до відповідальності за попередні порушення. Як виняток, з урахуванням конкретних обставин, пов'язаних із характером вчиненого порушення законодавства, причин його здійснення, тривалості у часі та наслідків, систематичним може бути визнане і повторне порушення законодавства. Грубим може вважатися одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його вимогами з боку товариства (наприклад, провадження без спеціального дозволу (ліцензії) господарської діяльності, щодо якої чинним законодавством встановлено обмеження) та/або потягло наслідки у вигляді значної шкоди, заподіяної державі, юридичним чи фізичним особам. Особливий статус надано податковим органам, які мають повноваження звертатися у передбачених законом випадках до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; в усіх інших випадках відповідний позов подається органом реєстрації. Приймаючи рішення про ліквідацію підприємства, про визнання недійсними установчих документів (рішення про створення підприємства), а так само про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, господарський суд зобов'язує власника або орган, уповноважений створювати підприємство, здійснити ліквідацію в установленому порядку, якщо інше не передбачено законодавством.

Мета роботи полягає у виявленні і теоретичної розробки проблем правовідносин, які стосуються припинення діяльності суб'єктів господарювання.

Завданнями дослідження можна вважати:

- надати юридичну характеристику поняття «припинення діяльності суб'єктів господарювання», визначити не тільки саме поняття „підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання ”, а й дослідити правову природу цього юридичного явища;

- проаналізувати існуючі та обґрунтувати відповідні напрями вдосконалення системи структурно-видової класифікації підстав припинення діяльності суб'єктів господарювання;

- розглянути й проаналізувати правові наслідки припинення діяльності суб'єктів господарювання за підставами організаційно-правового характеру;

- внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про припинення діяльності суб'єктів господарювання.

Об’єктом дослідження є загально-правова характеристика відносини, що складаються у сфері правового регулювання припинення діяльності суб'єктів господарювання.

Предметом дослідження виступає діяльність суб'єктів господарювання.

Методи дослідження. Виходячи з мети і завдань дослідження, у роботі використовувалися: діалектичний, історико-правовий, статистичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, соціологічний і інший методи пізнання процесів і явищ, а також спеціальні юридичні методи: документального аналізу, граматичного розгляду і тлумачення правових норм. За допомогою діалектичного та історіко-правового методів досліджено генезис системи припинення діяльності суб'єктів господарювання, виділені основні етапи формування її організаційних і правових основ. Формально-логічний і соціологічний методи дозволили визначити значення процесів припинення діяльності суб'єктів господарювання в сучасних умовах. Статистичний і порівняльно-правовий методи використовувались для визначення основних напрямків удосконалення правових основ припинення діяльності суб'єктів господарювання.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань. Загальний обсяг роботи складає 100 сторінок. Перелік посилань нараховує 48 позицій і займає 4 сторінки.

Висновки

Припинення діяльності підприємства – одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття припинення” входять юридичні підстави (“умови”), ати та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб’єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства. Особливі підстави і форми припинення діяльності підприємств окремих видів встановлені також законами про ці підприємства та іншими нормативними актами (зокрема про корпоратизацію приватизацію та ін.). Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовим. Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміни профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду) про визначення недійсними установчих документів підприємства (невідповідність їх чинному законодавству) та акту (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в семиденний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон “Про банкрутство”.

Закон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію. У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб’єкт права без правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств, як суб’єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права переходять всі майнові права та обов’язки підприємства, що реорганізується.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов’язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов’язки приєднаного підприємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб’єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов’язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що х діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з роздільним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності в іншу (наприклад, державної в колективну) і відповідно зміну організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації масово застосовується в процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов’язки колишнього підприємства.

Перелік підстав припинення підприємницької діяльності, визначений ст. 51 ГК України, наступний:

1) власна ініціатива підприємця;

2) закінчення строку дії ліцензії;

3) припинення існування підприємця;

4) на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГК та іншими законами.

Оскільки згідно із законодавством (наприклад, ст. 40, ч. 2 ст. 76 ГК України), окрім суду, рішення про припинення підприємницької діяльності в окремих випадках можуть приймати й інші державні органи, обгрунтовується необхідність доповнення переліку підстав припинення підприємницької діяльності, передбаченого ст. 51 ГК України, п. 5 такого змісту: “на підставі рішення уповноваженого державою органу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами”.

В Україні на законодавчому рівні визначено черговість задоволення вимог кредиторів, що значно полегшує вирішення майнових питань у процесі припинення підприємницької діяльності.

Аналізуючи неузгодженості ГК України з питань припинення підприємницької діяльності, наголошується на недоцільності відмови від традиційних і виважених вітчизняною правовою наукою і нормотворчою практикою концепцій. З метою уніфікації правової термінології та уникнення непорозумінь у правозастосовчій практиці відстоюється збереження у законодавстві терміну “реорганізація”, який є загальновживаним у господарському обороті України, і внесення відповідних змін до ЦК України.

На основі проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

З огляду на необхідність уточнення визначення поняття “підприємництво”, для відмежування від діяльності, що здійснюється від імені суб’єктів господарювання учасниками господарських товариств, посадовими особами органів управління підприємств, адвокатами, діяльність найманих працівників тощо, запропоновано нову ознаку підприємництва “здійснення діяльності від власного імені”.

Для подальшого забезпечення комплексного і збалансованого розвитку підприємницького сектору економіки аргументовано необхідність нормативного закріплення в ГК України основних видів підприємницької діяльності з метою спрощення процесу законодавчого встановлення особливостей їх здійснення і забезпечення термінологічної єдності.

У сучасних умовах господарювання розвиток окремих сфер економіки вимагає спеціальних підходів у правовому регулюванні розвитку та припиненні господарської діяльності.

З метою забезпечення прав кредиторів у процесі здійснення підприємницької діяльності доцільним є закріплення за приватним, дочірнім підприємством і підприємством об’єднання громадян переданого засновником майна на праві власності із встановленням для цих підприємств обов’язку формування статутного фонду, мінімальний розмір якого повинен визначатись законодавством.

Запропоновано з метою вдосконалення державного регулювання підприємницької діяльності в Україні законодавче закріплення принципу партнерських відносин держави і суб’єктів підприємництва, суть якого полягає у встановленні взаємних зобов’язань держави і підприємців, виконання яких має підпорядковуватись основам правового господарського порядку.

Для подальшого розвитку та вдосконалення напрямків державної підтримки підприємництва обгрунтовано необхідність: зменшення кількості дозвільних документів, необхідних для започаткування підприємницької діяльності, і забезпечення прозорості процедури для їх отримання; включення до законів про Державний бюджет України на наступні роки фінансування заходів по державній підтримці підприємництва; забезпечення централізованого контролю за цільовим використанням коштів, виділених в рамках реалізації програм сприяння розвиткові підприємництва.

З урахуванням необхідності приведення правової регламентації державної підтримки суб’єктів підприємницької діяльності, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, у відповідність з сучасними реаліями визначено умови надання такої підтримки, а саме:

- збереження виробництва суб’єкта підприємницької діяльності має бути обумовлено суспільними потребами;

- відсутність надмірного обмеження господарської конкуренції;

- наявність плану реструктуризації, цілеспрямованого на відновлення рентабельності, конкурентоздатності підприємця, у разі обмеження розміру державної підтримки витратами, необхідними для його реалізації, звітності та контролю за виконанням.

З метою вдосконалення чинного законодавства України запропоновано:

- ч. 1 ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” викласти в такій редакції: “Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими, загальнодоступними і підлягають розміщенню в Інтернеті, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків”;

- вдосконалення порядку визначення узгоджених дій як форми прояву неправомірного обмеження конкуренції шляхом заміни суб’єктивного критерію об’єктивним. Для цього у ст. 30 ГК слова “спрямовані на” слід замінити словами “пов’язані з”;

- встановлення відкритого переліку дискримінаційних дій органів влади щодо суб’єктів господарювання (ст. 31 ГК України);

- доповнення переліку підстав припинення підприємницької діяльності, передбаченого ст. 51 ГК України, п. 5 такого змісту: “на підставі рішення уповноваженого державою органу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами”;

- збереження у законодавстві терміну “реорганізація” з внесенням відповідних змін до ЦК України.

Враховуючи викладене, наголошуємо на необхідності дотримання діючих норм законодавства щодо своєчасного проведення визначених Законом процедур припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи–підприємця у разі прийняття рішення про ліквідацію. Тобто остаточне припинення – відмітка у державного реєстратора.

Перелік посилань

1. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

2. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

3. Вінник О.М Господарське право: Курс лекцій. – Атіка, 2005. – 624 с.

4. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

5. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

6. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм / Відп. ред. І.Б. Шицький. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 465 с.

7. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

8. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч.закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424 с.

9. Кибенко Е. Р. Корпоративное право. Учебн. Пособие. — Харьков, 1999 –С. 269

10. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

11. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 104 с.

12. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.- 897 с.

13. Белых B.C., Дубинчин А.А., Скуратовский М.Л. Правовые основы несостоятельности (банкротства). – М., 2001. – 265 с.

14. Хозяйственное право: Учебн. / Под ред. В.К. Мамутова. — К., 2002. — С. 417-418

15. Орлюк О.П. Банківське право. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с.

16. Підприємницьке право. Підручн. / За ред. О.В. Старцева 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

17. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч.закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424 с.

18. Батрак Н. Преобразование хозяйственных обществ с точки зрения нового ГКУ //Бухгалтерия. - 2004. - № 26. - С. 83.

19. Дзера О., Боброва Д., Довгерт А. та ін. Цивільне право України: Підручн. — К., 2004- 867 c.

20. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. по-сіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець: Наук, керівник Л. А. Жук. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 292 с.

21. Підприємницьке право України: Підручник // За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. – Харків, 2000. – 480 с.

22. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис ... канд. юрид. наук. — К., 2001. — С. 9

23. Щербина B.C. Господарське право України. Навч. Посібник – К.: Атіка, 1999. – 336 с.

24. Костюченко О.А. Правові аспекти банківської діяльності. – К.: Криниця, 2003. – 320 с.

25. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

26. Хозяйственное право: Учебн. / Под ред. В.К. Мамутова. — К., 2002. — С. 417-418

27. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356

28. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

29. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

30. Харитонов Є.О., Саніахметова И.О. Цивільне право України: Підручник. - К., 2003.- 896 c.

31. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред.. М. И. Брагинского — М. 1998 — С.110

32. Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 42-43. - Ст. 378

33. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

34. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356

35. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Податк. правовідносини / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. – 584 с.

36. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України.- К.: МАУП, 1998- 235 с.

37. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под ред. Н.А. Саниахметовой. – X.: Одиссей, 2000. – 550 с.

38. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.- 897 с.

39. Підприємницьке право. Підручн. / За ред. О.В. Старцева 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.

40. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356

41. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

42. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

43. Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 42-43. - Ст. 378

44. Хозяйственное право: Учебн. / Под ред. В.К. Мамутова. — К., 2002. — С. 417-418

45. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів – К.: Атіка, 2004. – 488 с.

46. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

47. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

48. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356

49. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

50. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

51. Белых B.C., Дубинчин А.А., Скуратовский М.Л. Правовые основы несостоятельности (банкротства). – М., 2001. – 265 с.

52. Вінник О.М Господарське право: Курс лекцій. – Атіка, 2005. – 624 с.

53. Гарагонич О.В. Засади правового регулювання підприємницької діяльності в країнах Центральної Європи // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2002. - №1. - С. 111-116.

54. Предпринимательское право Украины: Практикум / Под общ. ред. 11 А. Саниахметовой. — Харьков, 1999

55. Мамутов В.К. та ін. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України - К., 2004.

56. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України.- К.: МАУП, 1998- 235 с.

57. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Податк. правовідносини / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. – 584 с.

58. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. по-сіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець: Наук, керівник Л. А. Жук. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 292 с.

59. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 104 с.

60. Паламар Л.Н. Криміналістична характеристика злочинів у сфері банківського кредитування // Право України. – 2006. – № 12. – 87 с

61. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів – К.: Атіка, 2004. – 488 с.

62. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис ... канд. юрид. наук. — К., 2001. — С. 9

63. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред.. М. И. Брагинского — М. 1998 — С.110

64. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под ред. Н.А. Саниахметовой. – X.: Одиссей, 2000. – 550 с Орлюк О.П. Банківське право. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с.

65. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України.- К.: МАУП, 1998- 235 с.

66. Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 42-43. - Ст. 378

67. Підприємницьке право.Книга-2: Підручн. / За ред. О.В. Старцева 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 448 с.

68. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

69. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Харків, 2001р. – 46 с.

70. Підприємницьке право України: Підручник // За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. – Харків, 2000. – 480 с.

71. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356

72. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682

73. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

74. Винник О. Имущественная самостоятельность как необходимое условие для осуществления предпринимательской деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 3. - С. 3-6.

75. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

76. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

77. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков та ін. // За ред. О.В. Мозенкова. – X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. – 243 с.

78. Бисага Ю.М., Гарагонич О.В. Правовий механізм державної підтримки підприємництва в Чехії, Словаччині та Україні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору”. - 2003. - Спецвипуск. - С. 120-127.

79. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

80. Вінник О.М Господарське право: Курс лекцій. – Атіка, 2005. – 624 с.

81. Гамза В.А., Ткачук И.Б. Безопасность коммерческого банка: организацион-но-правовьіе и криминалистические проблеми. Монография. – М.: Изд-ль Шумилова И.И., 2002. – 239 с.

82. Щербина B.C. Господарське право України. Навч. Посібник – К.: Атіка, 1999. – 336 с.

83. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

84. Горбенко І.Д. Концептуальні підходи до створення, впровадження та функціонування інфраструктури відкритих ключів Національного банку України // Вісник Української академії банківської справи. – 2006. – № 1. – 146 с.

85. Щербина В. С. Господарське право Навч. Посіб. — К., 2001 —С. 137

86. Гарагонич О.В. Засади правового регулювання підприємницької діяльності в країнах Центральної Європи // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2002. - №1. - С. 111-116.

87. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

88. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356

89. Штефан М.И. Цивільний процес. – К.: Видавничий Дім „ІнЮре", 2001 – 575 с

90. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

91. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003 - 480 с.

92.

93. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Податк. правовідносини / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. – 584 с.

94. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

95. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм /

96. Дзера О., Боброва Д., Довгерт А. та ін. Цивільне право України: Підручн. — К., 2004- 867 c.

97. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

98. Костюченко О.А. Правові аспекти банківської діяльності. – К.: Криниця, 2003. – 320 с.

99. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. — Ст. 144.

100. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 104 с.

101. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право: Учебное пособие. – М.: Русская Деловая Литература, 1997. – 606 с.

102. Мамутов В.К. та ін. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України - К., 2004.

103. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.- 897 с.

104. Паламар Л.Н. Криміналістична характеристика злочинів у сфері банківського кредитування // Право України. – 2006. – № 12. – 87 с

105. Орлюк О.П. Банківське право. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с.