Визначним прикладом творчого рішення цієї проблеми є твір І.Ю. Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Peпін працював над картиною більше дванадцяти років [18, 4].

Полотно Іллі Рєпіна "Запорожцi пишуть листа турецькому султановi" (1889-1896) належить до перiоду розквiту творчої дiяльностi художника.  У результатi натхненної працi над цiєю патрiотичною темою з iсторiї запорозького козацтва, яка тривала майже два десятилiття, Рєпiн створив двi великi картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить Росiйському музею в Петербурзi, другу, що ранiше знаходилась у Державнiй Третьяковськiй галереї, 1932 року було передано на батькiвщину Рєпiна — в Харкiв.

Початок роботи над "Запорожцями" добре вiдомий: мистецтвозна вець М. В. Прахов, спiвучень Рєпiна по Академiї, порадив використати лист запорожцiв до турецького султана як сюжетну основу для картини. Творча уява художника була пiдготовлена до цiєї теми дитячими i юнацькими враженнями на Слобожанщинi, його захопленням українською iсторiєю та етнографiєю.

Поїздка 1880 року на мiсця колишньої Запорозької Сiчi за маршрутом, розробленим iсториком М. I. Костомаровим, дала необхiдний iсторико-документальний i натурний матерiал. Рєпiн ближче познайомився з козацькими старожитностями та архiтектурою, народним побутом. Він здійснив подорож по місцям, які зв'язані з подвигами i життям запорожців — Нікополь, Чертомлин, Грушевку, Покровське, Дніпровські пороги i зібрав багатий матеріал для картини. Він слухав "думи" народних співаків-бандуристів про Запорізьку Ciч, зробив багато замальовок i етюдів з типових представників козацтва, зi зброї характерної для козацтва, одягу i різних речей, які збереглися в музеях.

Тодi ж, 1880 року, художник приступив до створення першого варiанта "Запорожцiв". Картина ще не була завершена, а Рєпiн, який надзвичайно серйозно ставився до поняття iсторичної правди, вiдчув брак допомiжного матерiалу i знань. Особливо це стало очевидним пiсля знайомства в 1887 році з Д. I. Яворницьким — земляком художника, знавцем iсторiї запорозького козацтва. [8, 4-5]

За новим маршрутом, запропонованим Яворницьким, в 1888 i 1889 роках Рєпiн вiдвiдує Україну, Кубань, Пiвнiчний Кавказ, де зустрiчається з нащадками запорожцiв. Яворницький став дiяльним порадником художника у роботi над запорозькою темою, допомагає йому глибше вивчити життя i побут народу. Новий колоритний типаж, блискучi екскурси Яворницького в iсторiю Сiчi та нарис про легендарного кошового Iвана Сiрка — також земляка Іллі Рєпіна iз Мерефи, написаний спецiально для Рєпiна, дали iмпульс подальшiй роботi над цiєю темою.

В 1889 році Рєпiн розпочинає новий твiр. "Картину свою на колишньому холсті, здавалося, ось-ось мав би закінчити. Але під напливом новых знань почав на новому холсті, и вийшло дві картини", — пише М. I. Мурашко в 1890 році, пiсля вiдвiдування майстернi художника. Багатющий матерiал останнiх поїздок, емоцiйне переосмислення теми стали основою створення нашого полотна.

На вiдмiну вiд петербурзького варiанта з його досить академiчною, урiвноваженою композицiєю i горизонтально-фризовою ритмiкою, харкiвськiй картинi притаманне жанрово-романтичне звучання, бiльш емоцiйний пiдхiд до вирiшення iсторичної теми.

Чуття генiального художника i людини, що зросла на Українi, допомогло Рєпiну вiдбити в "Запорожцях" дух нацiї, її менталiтет. А захват i повага, що вiн вiдчував до цього лицарського народного ордену, втiлились в оригiнальнiй багатофiгурнiй композицiї — виявi сутi запорозької вольницi. Показуючи запорожцiв у момент найвищого прояву їх життєлюбства i безстрашностi, Рєпiн розкриває справжню стихiю народних характерiв, дух лицарства i товариства, притаманний козакам.  "...Ну i народець!!! ...Голова обертом йде від їх гаму і шуму, з ними неможливо розлучитися, — писав Рєпiн Стасову, — веселий народ. Чортовський народ!" [19, 6] У цiй "хоровiй" картинi кожен персонаж веде свою партiю — кожен зображений має свiй характер, свiй норов. Такий же динамiчний, соковитий i темпераментний живопис, витриманий в теплiй червоно-вохристiй колористичнiй гамi, що передає приглушенi фарби лiтнього надвечiр'я, диму, туману, що огортають козацьке товариство.  За глибиною i серйознiстю втiлення iсторичної теми, фундаментальнiстю i рiвнем наукового пiдходу обидвi картини належать до кращих зразкiв iсторичного живопису. Роль "Запорожцiв" у творчiй спадщинi Рєпiна оцiнив Стасов — ще в ескiзi вiн вiдчув їх значущiсть як "найвищого творіння", порiвнявши з "Нiчним дозором" Рембрандта.

Харкiвську картину Рєпiн завершив 1896 року. Вперше її показано на Виставцi дослiдiв художньої творчостi росiйських та iноземних художникiв в 1896-1897 роках у Петербурзi. Тодi ж картину купив П. М. Третьяков. До його галереї вона потрапила в 1897 році, пiсля Виставки мистецтва й iндустрiї в Стокгольмi.