Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
РЕФЕРАТ
ТЕМА: "ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ В УКРАЇНІ"
Вступ
Актуальність обраної теми для написання даної роботи вбачається передусім у плановому розвитку нашої держави, що в тому числі передбачає і інноваційні роботи у різних галузях. Інноваційний шлях розвитку в епоху переходу від постіндустріальної економіки до економіки знань, у якій найповніше реалізуються новітні досягнення науки і високі технології, є єдино можливим варіантом, що забезпечує подальший розвиток суспільства в цілому.
Багаторічна практика розвитку економіки в провідних країнах показала, що лише самі ринкові механізми не здатні забезпечити необхідний ефект. Тому без активної регулятивної політики держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. У світі немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де держава відсторонилася б від регулювання й стимулювання ключових соціально-економічних, у т.ч. інноваційних, процесів.
В Україні кожен уряд і президент проголошують впровадження інновацій як одну із найважливіших стратегічних складових державної ідеології соціально-економічного розвитку країни та основ забезпечення її національної безпеки, що закріплено в законодавчому порядку. Не виключенням стали і останні передвиборчі перегони-2010.
Науково-технічна громадськість із глибоким задоволенням сприйняла інноваційну спрямованість програми нового українського уряду «Український прорив: для людей, а не політиків», серед завдань якої – необхідність розвитку інноваційних структур: технопарків та інших форм об'єднання зусиль науки та виробництва.
Однак державна політика, тобто реальні дії влади, часто прямо протилежна проголошеній ідеології. Реалізація режиму інноваційної діяльності, що передбачена Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків», постійно блокується. В 2005 році за ініціативою Мінфіну із закону було виключено основні економічні засади спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, а також було ліквідовано вільні економічні зони. Пізніший його варіант, що було прийнято в 2006 році, зі значними урізаннями режиму інноваційної діяльності виконується частково. Так і не були задіяні економічні положення Закону України «Про інноваційну діяльність», що має, на відміну від технопарківського закону, демократичніший характер і призначений, в першу чергу, для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств.
У результаті такої політики держави за час незалежності України:
• у 3,3 рази знизилася чисельність працівників в інноваційній сфері (у США й Західній Європі зросла в 2 рази, у Південно-Східній Азії – в 4 рази);
• у 3,5 рази знизилася кількість дослідників в галузі технічних наук. У той же час їхня чисельність у політичних науках збільшилася в 5,6 разу, у юридичних – в 3,5;
• у 14,3 рази зменшилося освоєння нових видів техніки;
• у 5 раз упала (з 56% до 11,2%) частка інноваційно-активних промислових підприємств (у Росії їхня частка становить 10%, у Польщі – 16%, у ЄС – у середньому 60%);
• приріст ВВП за рахунок впровадження нових технологій в Україні становить 0,7%, тоді як у розвинених країнах цей показник досягає 60 ÷ 90%.
У цілому Україна посідає у всесвітньому рейтингу інновацій 52-е місце, а у рейтингу конкурентоспроможності – 79-е місце після Кенії та Ботсвани, що зовсім не відповідає її реальному науковому потенціалу. Недаремно наші зарубіжні колеги, характеризуючи інноваційну діяльність в Україні, запровадили термін «інноцид». Про наявність системних недоліків і потенційних погроз, які склалися у сфері інноваційної діяльності, свідчать висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України – проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях». До аналогічних висновків прийшли парламентські слухання в 2008 та 2009 роках.
Проте в подальші роки такі заходи не були прийняті, що стало однією з причин, які посилили вплив в Україні нинішньої світової фінансової кризи.
На загальному фоні інноваційних негараздів особливо катастрофічною є ситуація в технопарках – на сьогодні єдиній інноваційній структурі, що реально працює в Україні. У десятирічній їхній історії чітко простежуються два періоди (табл. 1): період інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004) і період стрімкого їхнього падіння (2005–2009).
Табл. 1. Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків
| Показник | період | зміна | період | зміна | ||
| 2000–2001 | 2004 | 2005 | 2009 | |||
| Реалізація продукції за проектами технопарків, млн. грн. | 177 | 1787 | Зростання в 10,2 рази | 2273 | 1900 | Падіння в 1,2 рази |
| Реалізація ІП в рамках спецрежиму, млн. грн. | 177 | 1787 | Зростання в 10,2 рази | 1600 | 319 | Падіння в 5,02 рази |
| Постачання на експорт, млн. грн. | 74 | 294 | Зростання в 4 рази | 367 | 46 | Падіння в 8 разів |
| Частка ТП в ІП, % | 0,5 | 9,5 | Зростання в 19 разів | 8,1 | 0,9 | Падіння в 9 разів |
| Створено нових робочих місць | 314 | 828 | Зростання в 2,6 рази | 399 | 190 | Падіння в 2,1 рази |
| Перераховано до бюджету, млн. грн. | 7 | 116 | Зростання в 16,6 рази | 149 | 19 | Падіння в 7,8 рази |
| Обсяг держпідтримки ТП, млн. грн. | 25 | 173 | Зростання в 6,9 рази | 34 | 9 | Падіння в 3,8 рази |
Актуальність проблеми технологічних парків в Україні також вбачається у високому розумовому та трудовому потенціалі української нації і у не підтримці технологічних проектів з боку держави. Ця проблема актуальна протягом усього існування нашої незалежної Батьківщини і залишатиметься актуальною до того моменту, доки керманичі нашої держави не зрозуміють, що вклад у інноваційні технології такий самий важливий і прибутковий, які вклад у металургію, вугілля, спорт.
Проекти Технопарку
60
29
11
8
0
0
2
6
29
52
55
53
51
31
13
11
618
1284
1787
2273
2280
2557
3000
83
143
294
367
350
311
99
160
287
373
115
129
88
278
97
219
289
183
265
231
69
37
91
116
149
230
209
66
60
128
173
34
35
22
3
-23
-37
-57
+115
+195
+187
+63
610
623
828
399
166
201
222
0
320
129
11
8
6
31
287
367
360
196
405
286
1145
0
0
0
0
0
24
27
Висновки
На жаль, на сьогодні технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. Розмови про створення в країні національної інноваційної системи так і залишаються розмовами.
Разом з тим доводиться шкодувати з того, що внаслідок змін законодавства (повного виключення з нього будь-яких заходів державної підтримки інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови діяльності технопарків було різко погіршено. Протягом 2005, 2006 і практично всього 2007 року не було прийнято жодного нового проекту технопарків.
Перша редакція Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» №991 від 16.07.99 р. (далі – Закон про ТП) забезпечувала проектам технопарків такі заходи державної підтримки:
– звільнення від податку на прибуток;
– звільнення від податку на додану вартість з продажу в Україні;
– звільнення від сплати ввізного мита;
– звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;
– кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу;
– подовження терміну експортно-імпортних платежів із 90 до 150 днів.
Результати роботи провідних вітчизняних технопарків дозволяють стверджувати, що Закон про технопарки в його первісному вигляді є одним з найуспішніших економічних законів незалежної України і зараз був би ефективним антикризовим заходом.
Першим кроком з ліквідації державної підтримки інноваційної діяльності стала т. зв. «технічна помилка Уряду», коли з ініціативи Мінфіну на початку 2005 року було анульовано економічні статті Закону про інноваційну діяльність. Тоді ж було заблоковано Закон «Про спеціальний режим діяльності технопарків». І це незважаючи на те, що статею 8 Закону про технопарки держава гарантувала стабільність спеціального режиму на весь строк дії Закону, тобто на 15 років.
У березні 2006 року держпідтримку технопарків було частково відновлено, проте діє вона не повністю:
– звільнення від податку на прибуток (діє);
– звільнення від сплати ввізного мита (діє);
– кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу (діє);
– розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів (діє);
– сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих – 720 календарних днів, матеріалів – 180 днів (не діє);
– фінансова підтримка:
– повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (не діє);
– повна або часткова компенсація відсотків (не діє);
– прискорена амортизація основних фондів (не діє).
Але їх практичне виконання не було забезпечено. Більш того, блокування діяльності технопарків, що прямо порушує чинне законодавства, стало нормою.
Передбачене бюджетом 2007 року фінансування інноваційної діяльності Держінвестиції України використовували в основному на фінансування звичайних інвестиційних проектів. До технопарків дійшли тільки 3% виділених сум. Не вирішено ці питання в бюджетах 2008 та 2009 років.
Порушуючи чинний Закон про технопарки, митниця скасувала вексельну форму оплати ПДВ при митному оформленні імпортного постачання для виконання проектів технопарків. Досить незначні в загальному обсязі вексельних операцій на митниці (в 2007 р. технопарками було оформлено векселів ПДВ при ввозі на суму 18,3 млн. грн., з них в тому ж році погашено 9,2 млн. грн.), для технопарків митні векселі ПДВ на сьогодні є основною формою державної підтримки їхньої діяльності. Її ліквідація має для технопарків не лише економічний, але й психологічний ефект.
Результатом погіршення всупереч чинному законодавству умов діяльності технопарків є також втрата довіри зарубіжних і вітчизняних інвесторів до стабільності нормативно-правової бази інноваційної діяльності в Україні і згортання їхньої участі у фінансуванні ризикових інноваційних проектів, що призводить до зменшення інноваційної діяльності в цілому.
Аналіз наведених вище даних дозволяє стверджувати, що в короткій ще історії вітчизняних технопарків чітко досліджуються два етапи (табл. 3): етап інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004 рр.) та етап стрімкого їх падіння (2005–2008 рр.). Єдиний виняток в другому періоді становив факт незначного, але все ж зростання загального показника обсягів реалізації продукції, створеної за проектами технопарків, що свідчить про надійність створюваних виробництв та стабільний попит на цю продукцію.
Про наявність негативних тенденцій, системних недоліків і потенційних погроз, які склалися в сфері інноваційної діяльності, свідчить не лише практика останніх років діяльності українських технопарків, але й висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях».
Список використаних джерел
1. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.99 №991-ХІV.
2. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13.07.99 №916-ХІ.
3. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.06.2002 р. №40–1У.
4. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433.
5. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»: Закон України від 25.03.05 р. №2505–1У.
6. Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України (нормативна база, умови реалізації проектів) // Матеріали Міжнародного інвестиційний форуму «Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України: досягнення, проблеми, перспективи». – Харків, 2002. – 235 с.
7. Семиноженко В.П., Гриньов Б.В., Гагауз Н.І. та ін. Технологічні парки України. – Харків: Центр «Харківські технології», 2002. – 184 с.
8. Гринев Б.В. Инноватика. – Харьков, 2005. – 326 с.
9. Технологічні парки: світовий та український досвід / За ред. Д.В. Табачника, О.А. Мазура. – К.: ТП ІЕЗ, 2004. – 48 с.
10. Мазур А.А., Маринский Г.С., Гагауз И.Б. и др. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки. – Харьков: Институт монокристаллов, 2003. – 350 с.
11. Пила В.І., Чмир О.С. Особливі територіально-господарські утворення: СЕЗ і ТПР. – К.: КДТЕУ, Хмельницький: ХІУП, 2000. – 312 с.
12. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку. – К.: Вища школа, 2002. – 254 с.
13. Яцків Я. Чи чекає українську науку перебудова? // Дзеркало тижня. – 2005. – №17 (544).
14. Малицький Б., Кабацький Є. Олегу, ти не маєш рації?… // Дзеркало тижня. – 2005. – №11 (539).
15. Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств / За ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: КНУТД, 2005. – 775 с.
РЕФЕРАТ
ТЕМА: "ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ В УКРАЇНІ"
Вступ
Актуальність обраної теми для написання даної роботи вбачається передусім у плановому розвитку нашої держави, що в тому числі передбачає і інноваційні роботи у різних галузях. Інноваційний шлях розвитку в епоху переходу від постіндустріальної економіки до економіки знань, у якій найповніше реалізуються новітні досягнення науки і високі технології, є єдино можливим варіантом, що забезпечує подальший розвиток суспільства в цілому.
Багаторічна практика розвитку економіки в провідних країнах показала, що лише самі ринкові механізми не здатні забезпечити необхідний ефект. Тому без активної регулятивної політики держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. У світі немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де держава відсторонилася б від регулювання й стимулювання ключових соціально-економічних, у т.ч. інноваційних, процесів.
В Україні кожен уряд і президент проголошують впровадження інновацій як одну із найважливіших стратегічних складових державної ідеології соціально-економічного розвитку країни та основ забезпечення її національної безпеки, що закріплено в законодавчому порядку. Не виключенням стали і останні передвиборчі перегони-2010.
Науково-технічна громадськість із глибоким задоволенням сприйняла інноваційну спрямованість програми нового українського уряду «Український прорив: для людей, а не політиків», серед завдань якої – необхідність розвитку інноваційних структур: технопарків та інших форм об'єднання зусиль науки та виробництва.
Однак державна політика, тобто реальні дії влади, часто прямо протилежна проголошеній ідеології. Реалізація режиму інноваційної діяльності, що передбачена Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків», постійно блокується. В 2005 році за ініціативою Мінфіну із закону було виключено основні економічні засади спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, а також було ліквідовано вільні економічні зони. Пізніший його варіант, що було прийнято в 2006 році, зі значними урізаннями режиму інноваційної діяльності виконується частково. Так і не були задіяні економічні положення Закону України «Про інноваційну діяльність», що має, на відміну від технопарківського закону, демократичніший характер і призначений, в першу чергу, для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств.
У результаті такої політики держави за час незалежності України:
• у 3,3 рази знизилася чисельність працівників в інноваційній сфері (у США й Західній Європі зросла в 2 рази, у Південно-Східній Азії – в 4 рази);
• у 3,5 рази знизилася кількість дослідників в галузі технічних наук. У той же час їхня чисельність у політичних науках збільшилася в 5,6 разу, у юридичних – в 3,5;
• у 14,3 рази зменшилося освоєння нових видів техніки;
• у 5 раз упала (з 56% до 11,2%) частка інноваційно-активних промислових підприємств (у Росії їхня частка становить 10%, у Польщі – 16%, у ЄС – у середньому 60%);
• приріст ВВП за рахунок впровадження нових технологій в Україні становить 0,7%, тоді як у розвинених країнах цей показник досягає 60 ÷ 90%.
У цілому Україна посідає у всесвітньому рейтингу інновацій 52-е місце, а у рейтингу конкурентоспроможності – 79-е місце після Кенії та Ботсвани, що зовсім не відповідає її реальному науковому потенціалу. Недаремно наші зарубіжні колеги, характеризуючи інноваційну діяльність в Україні, запровадили термін «інноцид». Про наявність системних недоліків і потенційних погроз, які склалися у сфері інноваційної діяльності, свідчать висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України – проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях». До аналогічних висновків прийшли парламентські слухання в 2008 та 2009 роках.
Проте в подальші роки такі заходи не були прийняті, що стало однією з причин, які посилили вплив в Україні нинішньої світової фінансової кризи.
На загальному фоні інноваційних негараздів особливо катастрофічною є ситуація в технопарках – на сьогодні єдиній інноваційній структурі, що реально працює в Україні. У десятирічній їхній історії чітко простежуються два періоди (табл. 1): період інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004) і період стрімкого їхнього падіння (2005–2009).
Табл. 1. Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків
| Показник | період | зміна | період | зміна | ||
| 2000–2001 | 2004 | 2005 | 2009 | |||
| Реалізація продукції за проектами технопарків, млн. грн. | 177 | 1787 | Зростання в 10,2 рази | 2273 | 1900 | Падіння в 1,2 рази |
| Реалізація ІП в рамках спецрежиму, млн. грн. | 177 | 1787 | Зростання в 10,2 рази | 1600 | 319 | Падіння в 5,02 рази |
| Постачання на експорт, млн. грн. | 74 | 294 | Зростання в 4 рази | 367 | 46 | Падіння в 8 разів |
| Частка ТП в ІП, % | 0,5 | 9,5 | Зростання в 19 разів | 8,1 | 0,9 | Падіння в 9 разів |
| Створено нових робочих місць | 314 | 828 | Зростання в 2,6 рази | 399 | 190 | Падіння в 2,1 рази |
| Перераховано до бюджету, млн. грн. | 7 | 116 | Зростання в 16,6 рази | 149 | 19 | Падіння в 7,8 рази |
| Обсяг держпідтримки ТП, млн. грн. | 25 | 173 | Зростання в 6,9 рази | 34 | 9 | Падіння в 3,8 рази |
Актуальність проблеми технологічних парків в Україні також вбачається у високому розумовому та трудовому потенціалі української нації і у не підтримці технологічних проектів з боку держави. Ця проблема актуальна протягом усього існування нашої незалежної Батьківщини і залишатиметься актуальною до того моменту, доки керманичі нашої держави не зрозуміють, що вклад у інноваційні технології такий самий важливий і прибутковий, які вклад у металургію, вугілля, спорт.
Технологічні парки в Україні
Дата: 2019-07-30, просмотров: 149.