Сприятливе ділове середовище навколо вільної економіч­ної зони є необхідною передумовою для залучення прямих зарубіжних інвестицій. Це, зокрема, означає, що має бути створена відповідна фізична інфраструктура. Ніякі фінансові стимули не приваблять потенційних інвесторів, якщо вони змушені будуть довго чекати на відвантаження сировини та готової продукції. Однією з рис успішно діючої вільної еко­номічної зони є сьогодні кількість коштів та зусиль, витрачених на вдосконалення комунікацій і створення враження про те, що дана приймаюча країна вітає іноземців. Наприк­лад, майже 20% всієї суми інвестицій у Масані (Республіка Корея) було спрямовано на земляні роботи і спорудження портів. Для зручностей зарубіжного персоналу було також надано житло та інші послуги. В Батаані (Філіппіни) та Шенноні (Ірландія) було проведено аналогічні заходи по вдосконаленню комунікацій та інших елементів інфра­структури. Кожна з цих країн також проводила велику кам­панію по створенню іміджу країни, яка відкрита для зару­біжних прямих інвестицій.

Ефективна фізична інфраструктура нерідко є визначальною для конкретної зони з урахуванням її вирішального впливу на прибутковість окремих підприємств. У цьому відношенні наявність надійного постачання енергії та води, а також міс­цевих і міжнародних високоякісних комунікаційних мереж заслуговує на окрему увагу. Якщо зони добре обладнані фі­зичною інфраструктурою, то початкові витрати інвесторів зна­чно зменшуються, робота галузей розгортається швидше і ра­ніше починає іти прибуток на капітал.

Обмежена кількість стандартних заводських споруд нерід­ко зводиться із спекулятивною метою чи то для здачі в орен­ду, чи то для продажу. Для ВЕЗ це нор­мальне явище. Це не тільки дозволяє інвестору швидко роз­почати виробництво, а й позбавляє необхідності зводити за­вод у незнайомій обстановці. Корисно також мати тимчасові офіси для приїжджих інвесторів, які чекають на завершення власних виробничих приміщень.

В ідеалі вільна економічна зона є науково-парковим комплексом, у якому діючі підприємства після вкладення інве­стицій лише у ноу-хау і технології повинні мати вигоди від використання висококваліфікованої робочої сили. Сінгапур­ський науковий парк, безперечно, є найяскравішим прикла­дом такого парку, навіть при тому, що здійснення проекту стикалося з проблемами, що виникли з нестачі спеціалізо­ваного випробувального устаткування і послуг для вироб­ництва промислових зразків.

Те, наскільки керівні органи ВЕЗ зможуть забез­печити надання цих послуг, залежить від наявності та якості послуг, що їх надають комерційні фірми, місцеві органи вла­ди і держава. Серед можливостей, які слід надавати, мають бути консультаційні послуги для фірм, що перебувають на стадії становлення, а також звичайні комерційні, промислові та комунальні послуги. Найважливішими комерційними по­слугами є банківські послуги, вантажні роботи, експедитор­ська робота та загальна упаковка. Ці послуги треба якнай-раніше запровадити в зоні і доручити їх виконання фірмам з високою репутацією. Серед інших комерційних та фінан­сових можливостей, які можна розглянути, назвемо послуги, які надає головна контора зони (сюди входять послуги від забезпечення перекладу, друкування, копіювання і видавни­чої діяльності до обробки даних і комп'ютерних послуг), пра­вові, бухгалтерські та спеціалізовані технічно-ремонтні по­слуги, а також надання гаражів для ремонту транспортних засобів. За винятком агентів по перевезеннях і експедиторів, працівники допоміжних служб можуть надавати свої послуги як всередині зони, так і поблизу неї.

Комунальні послуги всередині зони або поряд з нею по­винні включати протипожежну і поліцейську охорону, пош­тове, телефонне, телефаксне і телексне обладнання, громад­ський транспорт і видалення відходів (там, де це не органі­зовано у приватному порядку). Адміністрація зони також повинна розглянути питання надання послуг центральної те­лексної і телефаксної служби для тих фірм, які не мають для цього власних можливостей.

Адміністративна система повинна бути в змозі діяти швидко і ефективно при застосуванні норм, що стосуються контрактів на передачу споруд, митні послуги, ремонт тощо. Під час створення, функціонування і завершення свого біз­несу інвестори вимагають простих процедур і уникнення ус­кладнень. В ідеалі їм доводиться мати справу з одним відом­ством з усіх адміністративних питань. Керівництво зони по­винно мати необхідні повноваження і допоміжні послуги для обслуговування інвесторів, особливо в початковий період. До­поміжні послуги включають сприяння у наймі робочої сили і підтримання зв'язків з комунальними підприємствами в та­кий період становлення. Сюди може також входити допомога у розміщенні зручних житлових приміщень, навчальних за­кладів і місць відпочинку для зарубіжного персоналу та їхніх сімей.

У будь-якому разі зацікавлений орган повинен мати не­залежні повноваження, особливо тому, що звичайно доводиться створювати правила для діяльності допоміжних служб і, що ще важливіше, у зв'язку з необхідністю шукати дина­мічні рішення для конкретних проблем у справах, що стосу­ються стану фізичної інфраструктури, бюджетів та реклам­но-пропагандистських компаній.

Капітальні витрати приймаючої країни на створення матеріальної бази ВЕЗ та відповідної інфра­структури можна розглядати з двох точок зору. По-перше, ство­рюється матеріальна цінність для національної економіки, оскільки фінансові ресурси перетворюються на реальні фізичні активи. По-друге, слід брати до уваги витрати внаслідок при­йняття альтернативного курсу або відсутність капіталовіддачі при альтернативному використанні капіталу.

Оцінка справжніх оптимальних витрат (а не внутрішньої ринкової ціни), створення матеріальної бази ВЕЗ та відповідної інфраструктури вимагає поділу цих витрат на компоненти: землю, робочу силу, матеріали місцевого виробництва, послуги та витрати у іноземній ва­люті. У такому разі кожен компонент слід оцінювати за його прихованою ціною. Що ж стосується оптимальних витрат державних коштів, які приймаюча країна витрачає на матеріа­льну базу ВЕЗ, то можна зазначити, що оптимальні витрати вітчизняного капіталу подаються по ди­сконтній ставці, що відбиває суспільну норму прибутку, який одержує економіка приймаючої країни при здійсненні мінімально ефективного інвестиційного проекту. Таким чи­ном, оптимальні витрати вітчизняного капіталу будуть бра­тися до уваги шляхом застосування дисконтної ставки до ка­пітальних затрат за певні періоди часу. У будь-якому випад­ку вартість для приймаючої країни її інвестицій у матеріа­льну базу ВЕЗ слід покривати належним чином вирахуваних ставок оренди землі та орендної плати за споруди, що дають норму прибутку, яка амортизує інвес­тиції у економічно прийнятний період часу. Норми комер­ційної прибутковості можуть служити приблизним орієнти­ром.

Фінансування будівництва матеріальної бази ВЕЗ за рахунок іноземної позики потребує окремих міркувань. Іноземну позику можна розглядати як перевагу, що випливає з реалізації проекту зони. З іншого боку, її вар­тість для економіки складатимуть валютні витрати на ви­плату проценту ставки і суми боргу.

Метод фінансування (використання внутрішніх коштів чи позики за кордоном) може вплинути на економічну рентабельність проектів ВЕЗ. Іноземна позика на ділі може зробити позитивний вне­сок у чисту поточну вартість проекту, якщо ставка проценту на іноземну позику менша, ніж соціальна дисконтна ставка, яка застосовується у аналізі «витрати-випуск» при виплаті боргів. Позика на допомогу розвитку є одним із таких ви­падків. Якщо зарубіжна позика являє собою субсидований кредит постачальника, то імовірно, що ставка проценту буде сприятливішою, ніж соціальна дисконтна ставка, що засто­совується у аналізі (тобто гранична норма прибутку на інвестиції), в той час як на товари, що постачаються по іншому кредиту, ціни будуть значно завищені. Необхідно буде робити коригування для будь-якої надлишкової вартості імпортованих матеріалів і обладнання, що виникає внаслідок прив'язування позики до імпорту цих товарів. Така надлишкова вартість знижує вигідність зарубіжної позики. Надання пе­реваги зарубіжній позиці у порівнянні з внутрішніми капі­тальними ресурсами призведе до одержання прибутку для економіки приймаючої країни, якщо різниця між ставками проценту перевищить надлишкову вартість «прив'язаного» імпорту.

У випадку фінансування за рахунок іноземних позик ве­ликий імпортний компонент у створенні матеріальної бази ВЕЗ є економічно вигідним за умови, що позика повністю покривається платою користувачів ВЕЗ за оренду землі і заводських приміщень. Імпортний компонент по суті являє собою чистий додаток до капіталовкладень приймаючої країни. Ніяка вартість націо­нальних ресурсів не створюється у таких розмірах, як ім­портні компоненти, і на зміст імпорту в кінцевому рахунку справляють вплив розміри фактичної експортної виручки ко­ристувачів зони.

РОЗДІЛ 3

Світовий досвід щодо функціонування та організації вільних економічних зон.