Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Міністерство освіти і науки України
КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ: «Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення»
Виконав:
Студент 3 курсу
2007
ЗМІСТ
Вступ
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
1.1.Сутність економічної ефективності та особливості її визначення у зерновому господарстві
1.2.Методичні основи аналізу ефективності виробництва та формування ринку зерна
СТАН ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА У ДПДГ «АСКАНІЙСЬКЕ»
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
2.2. Аналіз динаміки виробництва зерна та його економічної ефективності
2.3. Факторний аналіз економічної ефективності виробництва зерна
2.4. Динаміка та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових та зернобобових культур у господарстві “Асканійське”
2.5. Аналіз якості продукції зернових
2.6. Вплив факторів на зміну валового збору зерна
2.7. Економічна ефективність виробництва зернових
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Оптимізація посівних площ зернових культур
3.2. Норми затрат і вихід продукції в господарстві
3.3. Внесення оптимальних доз мінеральних добрив як один з ключових напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна
3.4. Впровадження та використання високоврожайних сортів та гібридів
3.5. Скорочення втрат продукції, підвищення її якості
3.6. Удосконалення реалізації продукції
3.7. Економічне обґрунтування показників виробництва зерна на 2005 рік
Висновки і пропозиції
ВСТУП
У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням.
Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості.
Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.
Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.
Площі посіву зернових культур в Україні в 2004 році становили 11,2 млн.га, або 45,2% загальної посівної площі. В її складі найбільшу частку мають зернові – 51,6%, ярі зернові та зернобобові – 48,4%. В складі озимих культур найбільші посівні площі відведено під озиму пшеницю – 45,5%. Ячмінь серед ярих зернових займає – 22,4% посівної площі зернових і зернобобових культур.
Однак, в останні роки спостерігається тенденція скорочення виробництва зерна. У загальному обсязі спаду валового збору зерна частка впливу зниження урожайності ( у 2004 році урожайність зернових культур в Україні становила 19,6 ц/га) складає 73%, а скорочення зібраної площі – 27%.
На душу населення виробництво зерна у 2004 році становило 740 кг. За даними спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використовується приблизно 6-7 млн. тон зерна з продовольчою метою, близько 10-11 млн. тон зерна – на корми і майже 0,5 млн.т. – для промислової переробки. На посів використовується приблизно 4 млн. тон зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна має становити близько 22,0-22,5 млн. тон.
Поживна цінність зерна (здатність повністю задовольняти потреби організму) поступово зменшується. Це явище впливає на погіршення кормових раціонів для тварин. Позитивний вплив на нарощування виробництва зерна, поліпшення його якості та підвищення ефективності зернового господарства мало широке впровадження у 80-х роках інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Протягом останніх років через обмеження матеріальних ресурсів на практиці зменшується застосування ресурсозаощадливих технологій. В результаті значно знизилась урожайність і погіршились властивості зерна. За даними статистичної звітності в Полтавській області (у 2005 році) зернові і зернобобові культури займали 4589444 га, що становить приблизно третю частину всієї площі під сільськогосподарськими культурами. Валовий збір зернових і зернобобових області разом з кукурудзою на зерно становить 1003352 ц, при середній урожайності зернових і зернобобових – 22,1 ц/га, а кукурудзи на зерно – 36,9 ц/га. І хоча урожайність зернових культур в останні роки за виключенням 2005 року, де урожайність сягнула 30-40 ц/га мала тенденцію до спаду, зернові і зернобобові культури мають найвищу питому вагу в структурі товарної продукції. Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження. Метою даного проекту було вивчення стану виробництва зерна (озимої пшениці) та його економічної ефективності, пошук резервів та опрацювання шляхів її подальшого зростання.
Об’єктом дослідження було обране аграрне підприємство “Асканійське” Каховського району, як типове підприємство Херсонської області. Дане господарство є передовим в районі як по рівню розвитку рослинництва так і тваринництва. Це обумовлено, насамперед, високим рівнем організації сільськогосподарського виробництва, раціональним вирішенням всіх питань як на місцевому, так і на районному рівнях. Сучасне приватне сільськогосподарське підприємство “Асканійське” одне із стабільних господарств району. Село має сучасний вигляд (усі дороги з твердим покриттям, оселі газифіковані, зведено капітальні споруди як господарського, так і побутового призначення, продовжується підтримка індивідуальних забудовників, за рахунок господарства утримуються школи, дитячі заклади, лікарня). Нині тут працюють з повною віддачею. В цілому господарство можна вважати за зразок, з якого можна було б брати приклад іншим сільськогосподарським підприємствам району.
Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річні звіти господарства, плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність. Крім цього методичною і методологічною основою досліджень послужили Закони України, Постанови Уряду з питань розвитку сільського господарства, зокрема Постанова Кабінету Міністрів “Про ринок зерна та шляхи підвищення його ефективності ”, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів-аграрників, дані науково-дослідних установ та організацій, статистичні дані з розвитку сільськогосподарського виробництва України та особисті спостереження автора.
В ході написання курсової роботи використані статистичні, економіко-математичні, розрахунково-конструктивний та монографічний методи дослідження та інші.
Ефективності
Перехід до ринку істотно розширив права і відповідальність підприємств стосовно як відносин, так і господарювання. Нині господарства самі розробляють і затверджують свої плани, а центральний механізм доведення планових завдань замінено договірними відносинами. Проте і тепер відчувається взаємна заінтересованість держави і виробника. Держава прагне одержати необхідний обсяг продукції, а підприємство – мати гарантований ринок збуту своєї продукції, нормальні закупівельні ціни, зустрічні поставки товарно-матеріальних цінностей та інше. Таким чином, звідси основне завдання – дати обґрунтовану оцінку доцільного розподілу продукції за основними напрямками, щоб продукція використовувалася за бажанням підприємств.
Найскладнішою процедурою планування є набір видів продукції, яку підприємство може виробляти для задоволення потреб ринку. Крім того визначитись, у якому обсязі і для кого призначається вироблена продукція (формування портфеля замовлень), за якою ціною можна її продати та інше, щоб забезпечити належні умови для нормального ведення господарства і соціального розвитку колективу. Для цього аналізується кон’юнктура ринку і оцінюється виробничий потенціал підприємства. Визначальним базисом для виробництва сільськогосподарської продукції є розмір земельних ресурсів. Не применшуючи важливість інших факторів виробництва і того, що тільки їх достатність у збалансованому вигляді може забезпечити належну віддачу, проте всі вони є похідними в сучасних умовах є можливість розв’язати проблеми належного забезпечення ними (за умови нераціонального використання наявного потенціалу) під виробництво передбачених на основі кон’юнктурного аналізу) видів продукції.
Тут аналіз покликаний допомагати найкращим чином розпорядитись наявними ресурсами, забезпечити від них максимальну віддачу. Таким чином, розробка виробленої програми пов’язана з одного боку з розрахунком потужностей, а з другого – з показниками ринкової коньюктури, на підставі яких підприємство визначає обсяг і структуру виробництва продукції.
Отже, щоб достатньо задовольнити потреби різних сфер народногосподарського значення та потреби господарств, сільськогосподарські виробники повинні намагатися досягти певних запланованих меж у обсязі одержання продукції. А це досягається шляхом виконання плану, зокрема по таких показниках як зібрана площа та урожайність.
Аналізуючи динаміку та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових і зернобобових культур у господарстві “Асканійське”, слід зазначити, що в цілому зміни по окремих видах культур за останні три роки мали різний характер. Так по пшениці (табл 5.), відбулося поступове зниження урожайності, яке досягло у 2006 році 46,4 ц/га, тоді як у 2004 році вона складала 59,5 ц/га. Проводячи спостереження по ярих культурах, тенденція урожайності мала характер до зниження її показники склали у 2006 році 29,4 ц/га, тоді як у 2004 вона становила 44,1. Що до кукурудзи то якісний показник урожайності цієї культури також несе за собою зменшення урожайності на 5,85%. Поряд із аналізом динаміки та виконання плану урожайності, проведемо дослідження щодо змін і виконання зібраної площі. Як свідчать нижченаведені дані та розрахунки (див. табл.5), загальна площа по зернових на протязі трьох років мала тенденцію до збільшення. Так, якщо у 2004 році розмір зібраної площі по зернових культурах склав 2618 га, то у 2006 цей показник збільшився на 1226 га, або ж на 47,82%.
Здебільшого такі зміни пояснюються значним збільшенням посівних площ окремих культур, зокрема збиральна площа пшениці у звітному році збільшилась на 475 г, або ж на 36% порівняно із 2004 роком – розмір якої сягнув 1319 га, проте у порівнянні з попереднім 2005 роком площа зменшилась на 236 га. Але крім цього, слід відмітити, що не по всіх культурах просліджується така динаміка. У 2006 році зменшення посівних площ спостерігається за такими культурами як ярове зерно і кукурудза
Таблиця 5.
Динаміка та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових та зернобобових культур у господарстві
|
Сільськогосподарські культури | 2004 рік | 20005 рік | 2006 рік | |||||||||
|
Зібрана площа, га |
Урожайність, ц/га |
Зібрана площа, га |
Урожайність, ц/га |
План |
Факт | % виконання плану | Відхилення (+,-) | |||||
| Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | |||||
відповідно на 201га і 73га, або ж 22,21% та 18,53% у порівнянні з даними 2004 року.
Найбільша частка недовиконання плану зібраної площі у звітному році спостерігається за кукурудзою, недовиконання якого прирівнюється до 8%. Друге місце посідає яре зерно, план збиральної площі був недовиконаний на 4% або ж на 26 га. Третє місце припадає на пшеницю, недовиконання плану якої склало 3%. Отже, основними факторами, які зумовили зміну розміру зібраних площ і їх структур були: метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання та недостатня сума активних температур. Що впливає на формування врожаю певних культур і на їх використання за призначенням. недостатня забезпеченість трудовими ресурсами, що зумовило зменшення площі під трудомісткими культурами.
Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим, використовуючи натуральні і вартісні показники.
Так, аналізуючи динаміку виконання плану по підприємству «Асканійське” в галузі рослинництво за останні два роки (табл.6), слід відмітити, що план валового збору зерна за 2006 рік по всім зерновим культурам в цілому був недовиконаний на 346ц, або ж на 1%.Суттєвіше було недовиконання плану по конкретним культурам таким як: пшениця на 8%,ячмінь- 11%,кукурудза- 19%, соя - 5%, горох - 3%.З технічних культур які представлені в у складі однієї культури - соняшника недовиконання плану таке ж незначне як і всього по зерну -1%. Ці результати пов’язані в основному за рахунок недовиконання плану валового збору всіх культур.
Щодо динаміки виробництва продукції в розрізі окремих культур за 2005-2006рр., то тут відмічається збільшення валового збору майже по всіх культурах порівняно з попереднім роком. Та ж сама картина спостерігається і в порівнянні із середніми показниками за 2005-2006рр. За виключенням сої, в якої обсяги виробництва знизились 284, або ж на 1%.
Таблиця 6.
Динаміка і виконання плану виробництва зерна у підприємстві
|
Сільськогосподарські культури | В середн ьому за 2005-2006рр |
2005р | 2006р. | Відхилення, (+,-) | 2006р. у % до | |||||
| План | Факт | від середнього за 2005-2006рр | від 2005р. | від плану | Среднього за. 2005-2006рр | 2005р | плану | |||
| Зернові і зернобобові всього: У тому числі: | ||||||||||
| пшениця | ||||||||||
| ячмінь | ||||||||||
| кукурудза | ||||||||||
| соя | ||||||||||
| горох | ||||||||||
| Технічні культури: соняшник | ||||||||||
Вартість валової продукції за 2006 рік склала 614,58 тис. грн., що на 52,64 тис. грн., менше, ніж у 2005 році. Крім цього мало міце недовиконання плану, де планувалося одержати 719,85тис. грн., а фактично одержано лише 614,58 тис. грн.
У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на дохідність підприємств у коротко-і довгостроковому періодах.
Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності.
Так, аналізуючи якість продукції зернових за останні два роки (табл.7.), слід відмітити, що виручка в цілому, від реалізації продукції у 2005 році по заліковій масі і діючих цінах склала лише 6804,01 тис. грн., тоді як у звітному році 7801,14 тис. грн., що на 997,13 тис. грн більше. Здебільшого це пояснюється покращенням рівня якості продукції по окремим видам, а також збільшенням обсягів виробництва тих культур, які приносять галузі найбільшу частку грошових надходжень. Для оцінки якості продукції використаємо індексний метод. Індивідуальний індекс якості продукції по окремих видах продукції розраховується за формулою:
ія = Qз/Qн, де Qз- обсяг реалізації продукції у заліковій масі, ц;
Qн- обсяг реалізації продукції у натурі, ц.
Таблиця 7.
Аналіз якості продукції зернових
|
Культури | 2005р. | 2006р. | ||||||||
| Обсяги реалізації, ц | Коефіцієнт заліковості | Виручка, тис. грн | Додаткова (+) недоодержана (-) сума тис. грн. | Обсяги реалізації, ц | Коефіцієнт заліковості | Виручка, тис. грн | Додаткова (+) недоодержана (-) сума тис. грн | |||
| У натурі | В заліковій вазі | У натурі | В заліковій вазі | |||||||
Як свідчать отримані розрахунки, якість продукції, у звітному році в розрізі окремих видів продукції була дещо краща, ніж у минулому році. Про це наглядно показує нам загальний індекс якості продукції (Ія). Він визначається як частка від ділення фактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції на умовний грошовий дохід. Цей показник вказує на відносну величину втрат підприємства від реалізації продукції нижче першого (вищого) сорту.
Ія=∑ія*Ві/∑Ві, де ія-індивідуальний індекс якості, і-го виду продукції;
Ві- виручка від реалізації і-го виду продукції, тис.грн.
Для 2005р. він становить: Ія=6700,75/6804,01=0,985;
Для 2006р. – Ія=7730,45/7801,14=0,991.
У зв’язку з покращенням якості продукції, зменшилась недоодержана сума виручки, яка визначається за формулою:
В=Ві-В/ія,
де В – додаткова (+), чи недоодержана (-) сума виручки, тис. грн. Ві- фактично виручено від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.
ія – індивідуальний індекс якості і-го виду продукції.
Для 2005р. – вона становить: В= -107,08 тис.грн.
Для 2006р.- В= -72,49 тис. грн.
Ця недоодержана сума знизилась у 2006 році порівняно з 2005 роком на 34,59 тис.грн. (107,08-72,49=34,59).
Потреба в зерні постійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічного розвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримувати заплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсяги зменшуються і не досягають потрібних меж виробництва. Для того, щоб виявити вплив основних чинників які безпосередньо впливають на обсяги валового збору зерна, застосовують факторний аналіз, який дає можливість більш точніше просліджувати за впливом кожного з факторів на одержані результати.
Аналізуючи вплив факторів на зміну валового збору по господарству «Асканійське” (табл 8.), слід відмітити, що в цілому по зернових культурах намітилася тенденція щодо збільшення валового збору майже по всіх видах продукції. Так, обсяги виробництва пшениці у звітному році зросли на 2543 ц порівняно з минулим роком. Такий приріст був обумовлений підвищеною урожайністю, яка зросла на 6,649ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 11928,31 ц.
Таблиця 8.
Вплив факторів на зміну валового збору зерна
|
Сільськогосподарські культури |
Площа |
Урожайність, ц/га |
Валовий збір, ц | Зміна (+,-) валового збору у 2006р. порівняно з 2005р. | ||||||
| 2005р. | 2006р | (+,-) | 2005р. | 2006р. | (+,-) | 2005р. | 2006р. | Загальна зміна | У тому числі за рахунок факторів | |
Щодо обсягів валового збору ячменя, то тут також спостерігається підвищення збору на 13371 ц, приріст був обумовлений двома факторами: зібраною площею, яка збільшилась на 135 га і принесла додатковий збір в обсязі 3820,5 ц, а також урожайністю, яка зросла на 1,33ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 936,32ц.
Просліджуючи динаміку валового збору сої збільшення валового збору відбулося тільки завдяки покращенню урожайності на 3,52 ц/га, що збільшило результат на 3245,44ц. Урожайність соняшника знизилась на 0,31 ц/га, що негативно відбилося на кінцевому результаті, проте ситуацію виправив факт збільшення посівної площі на 335га.
Загалом по усіх рослинах відбулося збільшення валового збору головним чином за участю двох факторів: урожайності та посівної площі, які мали пряме відношення до результату.
Умовах Степу України.
Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народногосподарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільськогосподарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з відчутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2004 і 2006 років. Тому розглядаючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продовольчому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, широко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.
Потенціал продуктивності ярої пшениці в Степу поки що використовується недостатньо. Як свідчать дані науково-дослідних установ, сортодільниць і передових підприємств, ця культура може формувати високі й стабільні врожаї на рівні 35— 40 ц/га. Проте середня врожайність за останні п'ять років (2002—2006) по Україні та в умовах Степу становила відповідно 20,8 і 17,6 ц/га, тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лише наполовину. Пов'язано це з використанням як посівний матеріал застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою технологічною забезпеченістю її вирощування, що не дає змоги одержувати врожай згідно з рекомендованими технологіями. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу, негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, супроводжує підвищення собівартості продукції тощо.
З огляду на це було поставлено завдання на основі експериментальних досліджень, проведених на землях Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН, обґрунтувати не тільки агробіологічні, але й економічні аспекти застосування різних елементів технології вирощування ярої пшениці в конкретному регіоні Степу України з погляду ресурсозбереження та прибутковості. Тим більше, що з економічних позицій як раніше, так і в сучасних умовах ці наукові розробки для зони південного Степу України аналізувалися недостатньо й тому нині відсутня узагальнена комплексна оцінка результатів тривалих випробувань по агроекономічних показниках.
Економічна оцінка результатів досліджень проведена відповідно до загальноприйнятих методик, розроблених в Інституті зернового господарства, ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН та інших науково-дослідних установах.
При розрахунках основними критеріями ефективності були прийняті: собівартість одиниці продукції, прибуток на 1 га посіву всього і в тому числі додатковий, а також рівень рентабельності.
Витрати на 1 га посіву та собівартість одиниці продукції при застосуванні різних елементів технології вирощування ярої пшениці обчислювали на основі складених технологічних карт і чинних методичних рекомендацій. Ці показники були розраховані за нормативами і розцінками, діючими в підприємствах степової зони. Вартість зернової продукції з розрахунку на 1 га площі визначена за середньоринковими цінами залежно від класу зерна станом на кінець 2006 року. Чистий прибуток розрахований як різниця між вартістю врожаю і виробничими витратами (собівартістю) на його одержання.
Щоб успішно розв'язати завдання стабільного виробництва продовольчого зерна в умовах Степу України, необхідно використати наявний потенціал продуктивності ярої пшениці. В цьому плані важливе місце посідає раціональне використання генетичного потенціалу сортових ресурсів даної культури. За своєю економічною суттю сорт, як засіб виробництва, поряд із технологією, є могутній заходом впливу на природу, ефективного використання землі й залежно від рівня врожайності формує реальну потенційну родючість ґрунту і його віддачу. В ситуації, що нині склалася, у товаровиробників при вирощуванні ярої пшениці цей фактор може дати не тільки збільшення врожаю зерна, але й підвищення ефективності його виробництва. Результати експериментальних досліджень свідчать, що сучасні сорти ярої пшениці при належній технології вирощування, навіть у порівняно жорстких кліматичних умовах південного Степу України, є одним із найдоступніших і ефективніших засобів у господарській діяльності будь-яких агроформувань сільськогосподарського виробництва. При цьому значним фактором підвищення ефективності сортів є створення умов для їх вирощування, насамперед, це ефективне використання добрив.
Економічна оцінка результатів трирічних дослідів показала, що яра пшениця дуже добре реагує на внесення мінеральних добрив (табл. 9). При цьому відмінності ефективності введених варіантів зумовлені як рівнем продуктивності сорту, якості продукції, так і витратами на її формування. Між цими показниками спостерігається досить тісна залежність.
Таблиця 9.
Економічна ефективність сортів ярої пшениці при різному режимі живлення рослин за 2004—2006 роки
| Фонд удобрення | Показники ефективності | Сорт | ||||
| Харківська 26 | Харківська 30 | Харківська 27 | Харківська 41 | Харківська 43 | ||
|
Без добрив
| Урожайність, т/га | 2,92 | 2,63 | 3,01 | 2,93 | 2,91 |
| Клас зерна | 6 | 6 | 3 | 3 | 3 | |
| Собівартість 1 т зерна, грн. | 567,1 | 621,3 | 593,2 | 584,4 | 587,9 | |
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн. | 650 | 650 | 820 | 820 | 820 | |
| Прибуток з 1 га, грн | 242,1 | 75,4 | 682,6 | 690,4 | 675,5 | |
| Рівень рентабельності,% | 14,6 | 4,6 | 38,2 | 40,3 | 39,5 | |
| М90Р90 | Урожайність, т/га | 3,38 | 3,29 | 3,76 | 3,83 | 3,86 |
| Клас зерна | 3 | 3 | 1 | 2 | 1 | |
| Собівартість 1 т зерна, грн. | 661,4 | 676,7 | 635,9 | 625,6 | 621,4 | |
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн. | 820 | 820 | 980 | 900 | 980 | |
| Прибуток з 1 га, грн | 536,0 | 471,5 | 1293,9 | 1050,8 | 1384.4 | |
| Рівень рентабельності,% | 24,0 | 21,2 | 54,1 | 43,9 | 57,7 | |
| М90Р60 | Урожайність, т/га | 3,35 | 3,25 | 3,60 | 3,70 | 3,65 |
| Клас зерна | 3 | 3 | 1 | 2 | 1 | |
| Собівартість 1 т зерна, грн. | 642,1 | 659,5 | 637,9 | 622,7 | 630,2 | |
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн. | 820 | 820 | 980 | 900 | 980 | |
| Прибуток з 1 га, грн | 596,0 | 521,5 | 1231,4 | 1025,9 | 1276,7 | |
| Рівень рентабельності,% | 27,7 | 24,3 | 53,6 | 44,5 | 55,5 | |
| Р60 | Урожайність, т/га | 3,27 | 3,00 | 3,40 | 3,41 | 3,51 |
| Клас зерна | 4 | 3 | 2 | 2 | 2 | |
| Собівартість 1 т зерна, грн. | 658,4 | 688,4 | 652,3 | 671,6 | 654,6 | |
| Ціна реалізації 1 т зерна, грн. | 780 | 820 | 900 | 900 | 900 | |
| Прибуток з 1 га, грн | 397,6 | 394,7 | 842,2 | 778,7 | 861,2 | |
| Рівень рентабельності,% | 18,5 | 19,1 | 38,0 | 34,0 | 37,5 | |
Розгорнута характеристика продуктивності та економічної ефективності сортів ярої пшениці за даними дослідів у середньому за 2004—2006 роки показує, що добрива підвищували врожайність у середньому по всіх сортах на 4,25 ц/га.
При цьому краще реагували на їх внесення сорти твердої пшениці — порівняно з м'якою приріст урожаю в середньому по фонах удобрення становив відповідно 4,24 та 3,53 ц/га. Сорти Харківська 27 і Харківська 43, маючи високий потенціал урожайності, при вирощуванні на інтенсивнішому фоні добрив (М90Р60 і М90Р90) забезпечили найвищий прибуток з одиниці площі за рахунок вищої якості зерна і ціни реалізації. Так, за однакових умов вирощування рівень рентабельності виробництва ярої пшениці сортів Харківська 27 і Харківська 43 становив — відповідно 53,6 і 55,5% на фоні застосування добрив у дозі М90Р60 та 54,1 і 57,7,3% при внесенні М90Р90, а при вирощуванні сортів Харківська 26 і Харківська 30 цей показник знижувався в першому випадку до рівня 27,7 і 24,3, у другому — 24,0 та 21,2%, або більше ніж удвічі. Неефективним виявилося застосування фосфорних мінеральних добрив у дозі по 60 кг діючої речовини. На цьому варіанті проти неудобреного фону в результаті незначного підвищення врожайності ( 0,7 ц/га на фоні Р60) собівартість 1 ц зерна цієї культури підвищувалась на 10,3%, що, в свою чергу, негативно позначилося на рівні окупності грошово-матеріальних витрат.
Важливою складовою системи заходів, які сприяють підвищенню продуктивності, поліпшенню якості й ефективності ярої пшениці в степових районах півдня України, велике значення має правильне і раціональне її розміщення в полях сівозмін. Ця культура досить вимоглива до умов вирощування, зокрема до місця в сівозміні. Правильний добір попередників позитивно впливає на ефективність виробництва цієї культури.
Міністерство освіти і науки України
КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ: «Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення»
Виконав:
Студент 3 курсу
2007
ЗМІСТ
Вступ
Дата: 2019-07-24, просмотров: 180.