На сьогодні страхова сфера є одним з найбільш динамічних секторів економіки України, який бурхливо розвивається завдяки зростаючим обсягам бізнесу й колосальному інвестиційному потенціалу. Страховий бізнес отримує нові імпульси подальшого розвитку у зв'язку з розширенням тралимійних та появою нових видів страхування. У свою чергу, це висуває нові вищі вимоги щодо розміщення залучених коштів й страхових резервів у надійні фінансові інструменти, передбачає обов'язкову диверсифікацію вкладень, встановлює жорсткі обмеження щодо об'єктів інвестування. Відтак, виникає проблема підвищення ефективності управління залученими страховими компаніями коштами, страховими резервами і активами страхових компаній взагалі.[17,c.103]

Проте, враховуючи той факт, що страховики повинні виступати основними провідниками інвестиційної політики й бути лідерами серед інституційних інвесторів (як це відбувається у світі), виникає необхідність продовження пошуку та практичної реалізації нових ефективних шляхів підвищення ефективності управління резервами та активами вітчизняних страхових компаній.

Страховий ринок є одним з найбільших та розвинених з-поміж інших вітчизняних ринків та має великий потенціал розвитку. Аналізуючи динаміку розвитку страхової гяпузі можна відзначити, то з 2004 р спостерігалось активне зростання рівня виплат з 14,6% (у 2004 р.) до 26,5% (у 2006 р.) та розміру валових страхових виплат з 1,54млрд грн (у 2004р.) до 2,6млрд грн (у 2006 р.) [5, с. 39]. Сьогодні активи страховиків становлять понад 70% від загальної суми активів усіх небанківських фінансових установ.Чинне законодавство дає змогу здійснювати управління активами страхових компаній безпосередньо страховиками, не вдаючись до послуг професійних компаній. Однак сьогодні страховий бізнес ще не напрацював ані достатнього досвіду, ані належної інформаційної бази для управління інвестиціями. Тож переважна частина коштів страховиків, що уміщена у фінансові інструменти, вкладена у банківські депозити (до 70%). Однак, як свідчить світова практика, активи інституційних інвесторів лише на 4-7% формуються за рахунок банківських інструментів, основна частина інвестується в акції (до 60%) та боргові цінні папери (до 25%) [4, с. 67].

Водночас Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачає можливість компаніям з управління активами (далі - КУА) у межах здійснення професійної діяльності управляти активами страхових компаній [19,c.20]. Таким чином, одним із шляхів вирішення завдання ефективного управління страховими резервами та активами може бути передача їх в управління КУА. На жаль, на сьогодні страховики та КУА майже не працюють один з одним. Насамперед, це може бути зумовлено слабким розумінням страховиками можливостей роботи з КУА, небажанням змінювати існуючі схеми роботи, а також надто тісна зв'язаність з банка­ми.

До основних можливостей, які КУА мо­жуть запропонувати страховиками, слід зарахувати такі:

1. Управління активами або частиною резервів страховиків.

2.Реалізація спільних проектів; Наприклад, КУА може управляти недержавним пенсійним фондом, засновником якого може виступати страхова компанія.

3. Вкладення в цінні папери КУА (сертифікати та акції), а також залучення КУА як однієї зі сторін у складних фінансових схемах. Наприклад, фінансування великих про­ектів, у якому задіяні банки, страхові компанії, лізингові компанії, кредитні союзи й інші фінансові заклади та установи.

Так, керуючи активами страховиків, КУА управляють частиною страхових резервів на онові аутсорсингу (профіль КУА - цінні папери та нерухомість). При цьому основною перевагою є зниження ризиків за рахунок професіоналізму КУА, мінімізація витрат на утримання власних аналітиків і управляючих, одержання максимального прибутку від вкладення резервів - набагато більше, ніж від банківських депозитів.

На підтвердження можна навести той факт, що у 2006 р. рівень отриманого страховиками інвестиційного доходу знаходився у межах 6-14% річних, тоді як подібні за інвестиційними стратегіями компанії з управ­ління активами забезпечили своїм учасникам інвестиційний прибуток на рівні 60%. Навіть фонди, які сповідують консервативну стратегію і формують свої активи виключно за рахунок інструментів з фіксованим дохо­дом, забезпечують на разі прибутковість інвестицій на рівні 14-16% [22,c.3]. До того ж відзначимо, що вкладення страховиків у банківські депозити, які сьогодні характеризуються лише "прийнятною дохідністю", у майбутньому у зв'язку з дією інфляції може впасти ще більше. Беручи до уваги незначну прибутковість цього інструменту, можна сказати, що невисокий інвестиційний дохід страховиків забезпечується саме розміщенням вільних коштів на депозитах. Тож вітчизняні страховики вже сьогодні повинні по­думати про знаходження інших, більш ефективних шляхів забезпечення собі достатнього рівня доходу.

Також КУА можуть ефективно брати участь у залученні інвестицій у страхову компанію. Так, можна досягти підвищення ефективності від участі КУА в страховій компанії шляхом участі в концентрації страхових активів у спеціалізованій холдинговій компанії, підвищити капіталізацію та ліквідність об'єднаних страхових активів, а також створити можливості для виходу акцій страхового холдингу на європейські фондові майдани [8, с. 64]. Ефективним також є вкладення страховиків у цінні папери КУА (сертифікати та акції). Так, середня прибутковість по банківських депозитах у гривні з 2005 до 2006рр. знизилася з 15 до 12%, тоді як прибутковість невенчурних КУА в 2006р. становила ВІД 15 ДО 37%, а венчурних-40,4% [15.c.321].

Можна виділити такі шляхи вирішення завдання підвищення ефективності управління страховими активами та резервами:

1. Довірче управління - на сьогодні де-юре може здійснюватися тільки банківськими установами (договір довірчого управління може містити умову залучення КУА для управління активами) - не більше ніж 35% суми страхових резервів.

2. Розміщення коштів страхової компанії в цінні папери інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), активами яких управляють КУА, за умови, що інвестування страхо­вих резервів у папери ІСІ дозволено зако­нодавством.

3. Створення страховою організацією "власного" інвестиційного фонду з переве­денням "страхових коштів" до такого фонду та наступною передачею активів цього фо­нду в управління КУА.

4. Створення правових передумов у Законі "Про страхування" для безпосереднього управління активами страхових компаній з боку КУА без опосередкування цієї проце­дури іншими структурами [2; 4].

На жаль, на сьогодні в Україні не створено відповідної нормативно-правової бази, яка б давала страховим компаніям змогу повною мірою використовувати зазначені шляхи. Це вимагає розробки та внесення відповідних пунктів, які б регламентували питання, що стосуються особливостей та механізмів здійснення КУА управління активами страхових компаній, у вітчизняне законодавство у сфері страхових відносин.

Найбільш дієвим у сучасних умовах виявляється інвестування страховою компанією страхових резервів у цінні папери корпоративних або пайових інвестиційних фондів (традиційні інститути спільного інвестування). Адже щодо цього виду інституційних інвесторів усі питання створення та діяльності врегульовані законодавче та випробувані на практиці. Зазначені фонди демонструють високу прибутковість, ґрунтуються на диверсифікації інвестиційного портфеля, звільнені від оподаткування в частині доходів, отриманих завдяки інвестиційним активам. Відпрацьовані також і механізми обслуговування діяльності таких ІСІ з боку КУА, зберігана, реєстратора власників цінних паперів ІСІ тощо [4, с. 67].

Відзначимо, якщо страхова компанія приймає рішення про інвестування своїх вільних коштів, то природно, що вона розраховує отримати максимальний прибуток, який, як доводить світовий досвід, можна отримати лише шляхом взаємодії з компаніями з управління активами