Економічна криза та спад виробництва в Україні призвели до різкого зменшення сукупного попиту на робочу силу. Тенденція до щорічного зменшення кількості вакансій на підприємствах, в організаціях та установах зберігається і донині. Це особливо непокоїть з огляду на зростання прихованого й відкритого безробіття, оскільки особи, які шукають роботу, не можуть її знайти, що в свою чергу призводить до трудової міграції населення за кордон (особливо кваліфікованої робочої сили), а також різних негативних соціальних явищ.

З-поміж регіональних ринків праці України найгірша ситуація у Західному регіоні. Якщо для України загалом на жовтень 1998р. на одне робоче місце припадало у середньому 20 зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, то для Івано-Франківської, Закарпатської, Волинської, Львівської, Рівненської, Чернівецької та Тернопільської областей показник відповідно дорівнював 148, 81, 69, 61, 52, 49, 41.

Упродовж останніх років попит на працю у країні не відповідав реальному. Спад виробництва відбувався швидшими темпами, ніж скорочення зайнятості. Різні заходи щодо протистояння масовому безробіттю, з одного боку, формально зберегли робочі місця, а з іншого – призвели до масового затримання виплати заробітної плати. Загальна сума боргу із виплати заробітної плати у січні 1998р. становила 5 148 млн.грн., що дорівнює двомісячному фонду оплати, нарахованому для виплати працівникам, зайнятим в економіці, а в грудні 1998р. досягла 6 587 млн.грн., у тому числі в бюджетній сфері – 992 млн.грн. Масовим явищем на підприємствах і в організаціях стала вимушена неповна зайнятість населення. Найбільших розмірів приховане безробіття досягло у Західному регіоні України.

За відсутності попиту на робочу силу будь-які заходи щодо поліпшення зайнятості не допоможуть кардинально зменшити чисельність безробітних у регіоні. А відтак дефіцит сукупного попиту на працю є однією з головних причин безробіття.

Створення нових і збереження наявних робочих місць неможливе без подолання економічної депресії й загального підвищення виробництва. У 1997 – першій половині 1998р. хоча і тривав спад виробництва, але його вдалося загальмувати. Так, якщо в 1995р. зниження валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні порівняно з попереднім роком становило 12,2%, то у 1996 – 1997рр. цей показник відповідно дорівнював 10 і 3,2%. Темпи скорочення випуску промислової продукції у 1995-1997рр. відповідно тсановили 12, 5,1, 1,8%, а продукції сільського господарства – 3,6, 9,5, 1,9%. Якщо у 1995р. збитково працювало кожне п’яте підприємство, то у 1997р. – кожне друге, при цьому сума збитків, одержаних ними, за станом на початок грудня становила 4,3 млрд.грн. Проте за перше півріччя 1998р. порівняно відповідним періодом 1997р. приріст ВВП становив 0,2%, темпи освоєння капітальних вкладень зросли на 8,5%, випуск промислової продукції було збільшено на 0,7%.

У Закарпатській області в 1997р. валовий суспільний продукт у розрахунку на одного мешканця був удвічі, а обсяг капіталовкладень – у чотири рази менший відповідно показників України загалом. Дещо кращий стан економіки у Львівській області порівняно з іншими областями Західного регіону України. Якщо в 1995р. для області капітальні вкладення на одного жителя були в 1,6 раза, то в 1997р. – лише в 1,1 раза менше від аналогічного середньодержавного показника.

У 1996р. на обліку в службах зайнятості України перебувало 982,6 тис. незайнятих громадян, що значно перевищило їх число у попередні роки. Найбільша питома вага припадала на частку працівників, звільнених з підприємств, установ та організацій з власної ініціативи. Головна причина такого звільнення зумовлена стримуванням керівниками відповідних підприємств і установ процесу вивільнення надлишкової чисельності працюючих у зв’язку з неспроможністю забезпечити їх вихідною допомогою. Досить поширеною стала практика вимушених відпусток без збереження заробітної плати та роботи в режимі неповного робочого дня.

У 1998р. соціально-економічна напруженість в сфері зайнятості посилилася і набула ознак кризи ринку праці. Кількість громадян, яким надано статус безробітних, зросла в 1,6 раза. Серед безробітних, які перебувають на обліку, жінок - 65,8%, молоді віком до 28 років – 31,6%.

Рівень зареєстрованого безробіття порівняно з 1 січня 1998р. збільшився на 0,8 процентних пункта і становив на 1 жовтня 2,1% працездатного населення працездатного віку. Найвищим він залишається у Західному регіоні України : Волинська область – 4,6%, Івано-Франківська – 4,4, Житомирська – 3,5, Львівська – 3,5.

Ситуація на регіональних ринках праці України не однозначна. Найбільше навантаження на одне вакантне робоче місце спостерігається у ряді західних областей, а найменше – в південних. Наприклад, в Івано-Франківській області на одне робоче місце претендує 84, у волинській – 78, Львівській – 33 громадян.

Складні процеси формування ринкової економіки, конверсії, роздержавлення і приватизації негативно вплинули на зайнятість та її структуру в окремих регіонах та по країні в цілому.

Перший етап формування ринкових ринкових перетворень (1992-1995 рр.) показав чітко визначені риси щодо специфіки прояву безробіття в різних регіонах України. Можна вважати доцільним умовний поділ економічних регіонів України на такі три групи: а) з незначним рівнем безробіття; б) з середнім рівнем безробіття; в) із значним рівнем безробіття. Особливої уваги в практичній діяльності служб зайнятості і місцевих адміністрацій заслуговують райони посиленого безробіття (табл. 5.1.)

                                                                                                                                                                       Табл. 5.1