Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й управлінському типах обліку, піддаються керуванню за допомогою методів, напрацьованих світовою практикою, сукупність яких і складає систему керування фінансами.

Однієї з задач реформи підприємства є перехід до керування фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхнього досягнення. При проведенні реформи підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політики підприємства є:

– максимізація прибутку підприємства;

– оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;

– досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;

– забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

– створення ефективного механізму керування підприємством;

– використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових засобів.

У рамках цих задач рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в області керування фінансами:

– проведення ринкової оцінки активів;

– проведення реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет;

– розробка заходів для зниження негрошових форм розрахунків;

– проведення аналізу положення підприємства на ринку і вироблення стратегії розвитку підприємства;

– проведення інвентаризації майна і здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства.

До основних напрямків розробки фінансової політики підприємства відносяться:

– аналіз фінансово-економічного стану підприємства;

– розробка облікової і податкової політики;

– вироблення кредитної політики підприємства;

– керування оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю;

– керування витратами, включаючи вибір амортизаційної політики.

Значення аналізу фінансово-економічного стану підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз спирається на показники квартальної і річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз здійснюється перед складанням бухгалтерської і фінансової звітності, коли ще мається можливість змінити ряд статей балансу, а також для складання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних підсумкового аналізу фінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Розробка облікової політики як системи методів і прийомів ведення бухгалтерського обліку обов'язкового для всіх підприємств відповідно до Положення бухгалтерського обліку «Облікова політика підприємства». [19]

У зв'язку з цим доцільно на підставі проведеного аналізу фінансово-економічного стану прорахувати варіанти тих або інших положень облікової політики, оскільки від прийнятих у цій частині рішень прямо залежить кількість і суми податків, що перелічуються, у бюджет і позабюджетні фонди, структури балансу, значення ряду ключових фінансово-економічних показників.

При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що стосується, головним чином, методів списання сировини і матеріалів виробництва, варіантів списання малоцінних предметів, методів оцінки незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної амортизації, варіанти формування ремонтних і страхових фондів і т. д.

Найбільший ефект оптимізації облікової політики дає на етапі маркетингових досліджень конкретних видів продукції, планування нових виробництв і ділянок, технологічних схем і створення нових структур.

З метою вироблення кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. [24]

На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їхній недолік. В останньому випадку приймається рішення про залучення позикових засобів, прораховується ефективність різних варіантів.

В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних засобів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект вкладення засобів може бути значно вище, ніж процентна ставка.

Приймаючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їхнього повернення, розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також джерела їхньої виплати з урахуванням порядку й умов оподаткування прибутку. Варто також враховувати порядок оподатковування курсових різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.

Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі висновки і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їхнього погашення з обліком усіх можливих джерел одержання підприємством засобів.

Керування оборотними коштами (грошовими), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (крім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямку найбільше яскраво виявляється основна проблема керування фінансами: вибір між рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

У результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з обліком їхніх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи: [26]

– ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків;

– розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет і позабюджетні фонди.

З метою керування витратами і вибору амортизаційної політики рекомендується використовувати дані фінансово-економічного аналізу, що дають первісне представлення про рівень витрат підприємства, а також рівня рентабельності. При розробці облікової політики підприємства рекомендується вибрати такі методи калькулювання собівартості, що забезпечують найбільш наочне представлення про структуру витрат виробництва, рівні постійних і перемінних витрат, частки комерційних витрат.

Економічним службам необхідно періодично проводити аналіз структури витрат виробництва, роблячи порівняння з різного роду базовими даними і вивчаючи природу відхилень від них.

При розробці облікової політики службам, що здійснюють планування діяльності підприємства, разом з бухгалтерією варто правильно вибрати базу для розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання або вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції.

З метою створення передумов для ефективної аналітичної роботи і підвищення якості прийнятих фінансово-економічних рішень чітко визначити й організувати роздільний управлінський облік витрат по групах:

– перемінні витрати; (витрати на закупівлю товарів, транспортні витрати).

– постійні витрати; (амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, оренда).

– змішані витрати; (поточний ремонт устаткування, поштові і телеграфні витрати, витрати на навчання персоналу).

Велику роль при формуванні фінансової політики підприємства грає вибір амортизаційної політики. Крім того, сума амортизації впливає і на оподатковуваний прибуток підприємства.

Інформаційною базою для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп витрат і розробці фінансової політики є бухгалтерські відомості по обліку витрат, журнали-ордера, звіти структурних підрозділів.

Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й управлінському типах обліку, і від того, наскільки якісно вони проведені, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень

Висновки

1. Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів, такими даними є фінансова звітність. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. До неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

2. Проаналізувавши нормативно-правову базу видно, як швидко змінюються нормативні документи, приймаються нові документи, доповнення та зміни до вже діючих. Так з дня прийняття незалежності України та до сьогоднішнього дня ще не створилася стала законодавча нормативна база, як б задовольняла всі групи користувачів.

3. Переглянувши зазначені літературні джерела можна зробити висновок про те, що досить велика увага як вітчизняних так і зарубіжних авторів приділяється питанням обліку і аналізу фінансової звітності.

4. Щоб більш повно оцінити зміни, які відбулися в діяльності ТОВ «Алло», було досліджено основні показники фінансових результатів 2007 рік.

Чистий обсяг реалізації компанії за підсумками 2007 року становив 762685,1 тис. грн., що у 1,4 рази перевищує результат 2006 року. Основою росту є орієнтація на більш платоспроможного покупця і зростання обсягів реалізації більш дорогих моделей мобільних телефонів та цифрової техніки в магазинах «Алло-Техно». Частка собівартості в чистому доході від реалізації продукції протягом 2007 року становила 88,0% і порівняно з 2006 роком зменшилась на 2,1 в. п. за рахунок успішної реалізації маркетингової політики підприємства.

5. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно з дня реєстрації Підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність на «ТОВ Алло» складається на основі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

6. Аналітичний і синтетичний облік фінансових результатів має бути організований на підприємстві з врахуванням специфіки його діяльності, тобто видів операційної (основної) діяльності, іншої та надзвичайної діяльності, і змісту Звіту про фінансові результати.

7. По даним аналізу фінансово-господарського стану можна зробити висновок, що Активи компанії зосереджені в оборотних коштах та ліквідних активах, що дає свідчить про те, що Компанія здатна покривати свої зобов’язання.

Джерела коштів Компанії зосереджені у вигляді довгострокових та поточних зобов’язань Як видно з таблиці, протягом періоду показники рентабельності перебувають на невисокому рівні, а показники ліквідності протягом 2007 року порівняно з кінцем 2006 року коливалися. Показники фінансової стійкості на кінець 2007 року знизилися і свідчать про поступове зниження боргового навантаження на ТОВ «Алло» від позикових коштів.

8. Комп'ютеризація управління підприємством є головним фактором, що визначає організацію роботи підприємства та бухгалтерії. Використання обчислювальної техніки призводить до якісно нових тенденцій в питанні побудови структури облікового аппарату.

9. Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й управлінському типах обліку, і від того, наскільки якісно вони проведені, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень.