Згідно з положеннями національної стандартизації України існують такі основні види стандартів на ЗАТ «Подільський ї цукор»: основоположні стандарти, загальні технічні вимоги, стандарти на продукцію, послуги, процеси, методи випробовування (вимірювання, аналізування, контролювання), сумісність продукції, послуг чи систем в їхньому спільному використовуванні [3]. Розглянемо можливі шляхи отримання економічного ефекту в разі впровадження стандартів різних видів.

Основоположні стандарти на ЗАТ «Подільський цукор» поширюються на певну область діяльності та встановлюють організаційно-методичні й загально технічні положення, термінологію, вимоги, норми і правила для взаємозв'язку, узгодженості та сумісності робіт протягом усього життєвого циклу продукції, а також безпеки й охорони довкілля. Стандарти на сумісність встановлюють «вимоги стосовно сумісності виробів чи систем у місцях їх поєднання» [4]. Економічний ефект від упровадження таких видів стандартів на ЗАТ «Подільський цукор» може бути одержано внаслідок підвищення загального рівня виробництва, якості продукції; продуктивності праці та зниження різного роду витрат (у т.ч. штрафів за невиконання екологічних і санітарних норм, а також пов'язаних із травматизмом і захворюваністю) внаслідок оптимізації робочого процесу, усунення дублювання робіт, зниження часу на розроблення й узгодження; можливості сумісного функціонування різних видів устаткування; використання уніфікованих деталей (комплектуючих, витратних матеріалів) тощо.

Стандарти на продукцію та послуги встановлюють вимоги до груп однорідної продукції та послуг. Стандарти на процеси встановлюють вимоги до методів виконання робіт у технологічних процесах. Стандарт загальних технічних вимог «містить перелік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо» [4]. Економічний ефект від упровадження них видів стандартів на ЗАТ «Подільський цукор» можливий внаслідок підвищення якості продукції та послуг, зростання продуктивності праці, зниження питомих матеріальних, енергетичних і трудових витрат, зниження витрат, пов'язаних із ліквідацією аварій та шкідливих екологічних наслідків.

Стандарти на методи контролювання (випробовування, вимірювання, аналізування) встановлюють послідовність операцій, способи (режими, норми, правила) і технічні засоби їх виконання [4]. Впровадження нього виду стандартів дає економічний ефект унаслідок підвищення якості продукції, зниження витрат, пов'язаних з організацією випробувань, їх тривалістю та повторюваністю.

Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» [1] в розробленні стандартів можуть брати участь (у т.ч. фінансову) зацікавлені юридичні та фізичні особи незалежно від їх відомчої приналежності. Цим законом також встановлено, що одним із принципів державної політики у сфері стандартизації є вільний вибір видів стандартів для виробників і постачальників продукції. Обов'язковим застосування стандартів на ЗАТ «Подільський цукор» стає у випадку, якщо не передбачено технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами, а також для учасників угоди – якщо в ньому є посилання на цей стандарт; для виробників і постачальників продукції – за наявності декларації або сертифікату про відповідність продукції вимогам стандарту або в разі використання позначення стандарту в її маркуванні.

Надання стандарту чинності передбачає підвищення якісного рівня виробництва, тобто модернізацію наявного устаткування або заміну його на нове, сучасніше, поліпшення якості продукції або збільшення її випуску з одночасним зниженням собівартості, впровадження нових технологій, організаційно-технічних методів, підвищення якості сировини тощо. До того ж певні зміни часто стосуються суміжних галузей промисловості. Все разом дає підставу розглядати стандарт як інвестиційний проект з усіма притаманними йому властивостями.

Для оцінювання ефективності та, відповідно, доцільності розроблення і впровадження стандартів потрібен загальний підхід з розгляданням усіх економічних, екологічних і соціальних складових. Крім того, необхідно враховувати вилив інфляції, економічної та законодавчої нестабільності в країні, інтереси виробників і споживачів продукції, обов'язкові вимоги безпеки продукції /для людини та довкілля. Таке оцінювання ефективності стандарту можна проводити відповідно до основних положень методики ІОН ІДО [6]. Необхідно підкреслити, що витрати на створення стандарту та ефект від його впровадження рознесені в часі, тобто спочатку вкладаються засоби в розроблення стандарту, а потім, після його затвердження і надання чинності, можна одержати очікуваний ефект.

Надання чинності державному стандарту, як правило, впливає не лише на ЗАТ «Подільський цукор», які його безпосередньо застосовують, а й на ті, які з ними взаємодіють. Тому ефект від упровадження стандарту можна розгляди як суму результатів на всіх (основних і суміжних) підприємствах за всіма аспектами: економічним, екологічним і соціальним.

Висновки

Ефективність виробництва завжди виражає відношення ефекту до витрат, здійснених на його отримання. Це означає, що визначення ефективності вимагає застосування методів кількісного аналізу і вимірювання, що припускає встановлення критерію економічної ефективності. Економічна ефективність виражається в підвищенні продуктивності праці. Отже, рівень продуктивності праці є критерієм економічної ефективності виробництва. Чим вище продуктивність праці і, отже, нижче за витрачання виробництва, тим вище економічна ефективність витрат праці. Рівень економічної ефективності витрат і ресурсів як в масштабі всього виробництва, так і в окремих його галузях, залежить від вибору найвигіднішого варіанту виробництва того або іншого виду промислової продукції. Тому для успішного розвитку промисловості і її окремих галузей виняткової важливості набувають правильні і точні методи визначення економічної ефективності засобів, що направляються на збільшення виробничих фондів, на технічне оснащення і вдосконалення організації виробництва в окремих галузях промисловості, це породило систему методів оцінки ефективності управління.

В Україні існує тенденція на покращення систем менеджменту якості, використання міжнародних стандартів на підприємствах є підтвердженням цьому. Цей процес лише може бути прискореним чи уповільненим обставинами, які складаються у світі. Важливо йти поряд із тенденцією на покращення нових технологій, наукових розробок, використання молодих та перспективних кадрів, які виведуть виробництво на новий технічний рівень. Оскільки якість є невід'ємною частиною виробництва та підприємства, важливим є обґрунтування найбільш прийнятних у даних умовах системи показників і методу оцінки якості.

Нині обов'язковою умовою виходу на міжнародний ринок є наявність у продавця сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність продукції вимогам міжнародних стандартів ICO серії 9000, які швидко поширюються в світі і регулюють єдині всесвітні вимоги до систем якості фірм-постачальників. Нині складається така ситуація, що фірми, які не володіють сертифікатом на систему якості, підтверджуючи тим самим її відповідність стандартам ICO серії 9000, майже не мають шансів на укладання більш-менш пристойного контракту і на участь у міжнародних тендерах, а їх товар оцінюється на світовому ринку в 2–4 рази дешевше.

Крім того, потрібно брати до уваги, що забезпечення якості відповідно до стандартів ICO серії 9000 – це умова необхідна, але не завжди достатня для гарантії конкурентоспроможності товару, оскільки багато фірм й далі вдосконалюють виробництво з орієнтацією на випуск товару з ще кращими якісними параметрами, ніж цього вимагають указані стандарти.

На початку 1993 року Україна стала членом ICO та Міжнародної електротехнічної комісії – ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами світу брати участь у діяльності більш ніж 1000 міжнародних робочих органів технічних комітетів по стандартизації і сертифікації та використовувати понад 12000 міжнародних стандартів.

Для набуття максимально можливого зиску та іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати і сертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ICO 8402 «Якість. Словник» система якості являє собою сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи підтримується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк – один рік, два роки тощо. Правом видачі сертифікату на систему якості може володіти національний орган по сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифікату на неї дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. Вагомість сертифікату і рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, яка видає такий документ.

На підприємствах України аналогічні системи якості ще треба створювати. Вони повинні обов'язково передбачати комплексне управління якістю, що вимагає лише колективної діяльності і спільних зусиль. З огляду на це можна окреслити головні принципи (моменти) формування системи якості:

- підготовка усіх категорій кадрів найвищого професійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);

- безпосередня зацікавленість першого керівника та усього ешелону керівництва підприємства у повсякчасному розв'язанні проблем якості продукції; підпорядкування поставленій меті організаційної якості продукції; підпорядкування поставленій меті організаційної структури системи (зокрема здійснюване нерідко на практиці сполучення посад заступника директора підприємства з питань якості та начальника відділу технічного контролю вкрай недоцільне, оскільки технічний контроль – це далеко не саме головне у системі);

- управління якістю продукції за участю усіх без винятку працівників підприємства (від директора до робітника); поточний розподіл відповідальності між підрозділами і їх керівниками; залучення робітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (за досвідом Японії, США) тощо.

При цьому дуже важливою і вкрай необхідною треба визнати активну політику підтримки підприємств у справі розробки, запровадження і сертифікації систем якості продукції.