Національний банк неодноразово звертав увагу на різних рівнях на ризики внутрішнього і зовнішнього характеру, які постійно наростали і несли вагому загрозу порушенню стабільності в економіці. Національний банк вживав заходи, зокрема, щодо їх нівелювання:

• проводив стриману грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання монетарного чинника інфляції;

посилював пруденційні нормативи діяльності банків (у т.ч. в частині адекватності капіталу), стимулюючи їх укладати угоди в національній валюти і виваженіше підходити до управління власними активами та пасивами:

• розширював можливості банків з підтримки їх ліквідності - ще у квітні Національний банк почав приймати в забезпечення кредитів рефінансування акції істотної участі банків. При цьому навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операцій Національного банку з рефінансування перевищував обсяги проведення мобілізаційних операцій:

• проводив процентну політику, спрямовану на стимулювання заощаджувальної активності населення:

• нарощував валютні резерви.

Саме упереджувальні дії Національного банку, проведені напередодні вищезазначених подій, певною мірою забезпечили стійке підґрунтя для протидії кризовим явищам як в економіці, так і у фінансовій сфері. Цей висновок підтверджується такими фактами:

• міжнародні резерви за 9 місяців цього року зросли на 5 млрд. дол. США і на 1 жовтня становили 37.5 млрд дол США;

• кілька місяців поспіль знижується інфляція, яка. досягши свого піку в 31.1% у річному вимірі в травні, за результатами 2008 року становить 23,2%;

• за станом на початок жовтня банківська система мала досить значний запас ліквідності обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби, пов'язані з поточною діяльністю.

Діюча система валютного регулювання в Україні за останні роки зазнала певного коригування, виходячи з реалій макроекономічного розвитку країни. Зокрема, розширено перелік операцій, що здійснюються на валютному ринку (з банківськими металами, ввезення в Україну та вивезення за її межі валютних цінностей уповноваженими банками, здійснення переказів та вивезення іноземної валюти фізичними особами за кордон), спрощено процедуру купівлі іноземної валюти. Запроваджені заходи дещо розширили можливості роботи на валютному ринку його учасників та лібералізували потоки капіталу в іноземній валюті, проте з урахуванням прогресуючої динаміки економічних процесів (як внутрішніх, так і зовнішніх) у попередні роки, потребували одночасного удосконалення в системі попередження виникнення валютних та кредитних ризиків.

З цією метою Національним банком були прийняті постанови, які дозволили мінімізувати зазначені ризики та посилити контроль за потоками капіталу в країну, а саме:

1. Постанова Правління Національного банку України від 29.12.2006 №496 "Про внесення змін до Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків- нерезидентів у гривнях".

2. Постанова Правління Національного банку України від 30.05.2007 №200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України".

3. Постанова Правління Національного банку України від 27.05.2008 №148 "Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України".

4. Постанова Правління Національного банку України від 08.01.2008 №3 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" з метою вдосконалення порядку ведення банками рахунків клієнтів.

З огляду на попередні рішення видно, що Національний банк приділяв суттєву увагу розширенню зовнішнього кредитування, проте неодноразово відчував значний політичний тиск у разі прийняття своїх рішень.

Так під таким тиском, а також у зв'язку із значним резонансом у засобах масової інформації були внесені зміни до постанови Правління Національного банку України від 22.06.2007 №235 зі змінами від 23.10.2007 №350 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питання отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів». Саме ця постанова була чітко спрямована на обмеження зовнішнього кредитування та відповідно мінімізацію валютних ризиків.

Разом з нею була прийнята постанова Правління Національного банку України від 20.11.2007 №419 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", яка чітко визначала порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Продовження політики підтримки курсової стабільності призводило до зміцнення очікувань економічних агентів щодо його стабільності в майбутньому, що за умови вільного доступу до іноземних ресурсів призводило до постійного зростання валютних дисбалансів.

Отже, завданням Національного банку було проведення відповідної зміни курсової політики, яка б допомогла обмежити зростання валютних дисбалансів та знизити надзвичайно високий інфляційний "податок"" на населення та бізнес. Тобто, потрібен перехід до більш гнучкого курсоутворення, який дозволяє вирішувати поточні та майбутні економічні проблеми через можливість проведення власної незалежної монетарної політики.

Згідно зі світовою практикою, найкращим часом для проведення корекції курсу вважається той період, у якому є тиск на курс у бік ревальвації, оскільки це робить процес м'якшим, він супроводжується зниженням цін імпортованих товарів, зниженням інфляційних очікувань та відповідно зниженням самої інфляції.

Перехід до політики більш гнучкого обмінного курсу (а не ревальвації курсу . як це зазначається в засобах масової інформації) поряд з активними монетарними заходами дозволив.

• знизити інфляцію, зокрема через її імпортовану складову (за нашими оцінками 1% зміцнення курсу, за інших рівних умов призводить до зниження інфляції на 0,3 - 0,5 в.п. за 1,5 - 2 роки). Висхідний інфляційний тренд уже через місяць змінився на низхідний і на кінець III кварталу інфляція знизилася до 24,6° о (з 31,1% у травні 2008 року):

• знизити інфляційні очікування (до 15,8% у III кварталі 2008 року з 17.1% у II кварталі 2008 року);

•  запобігти посиленню валютних дисбалансів;

• сприяти активнішому управлінню ризиками банків та суб'єктів господарювання;

•   стримати бурхливий розвиток споживчого кредитування шляхом перенесення валютного ризику на споживача таких кредитів.

Підсумки діяльності банківської системи України за 9 місяців 2008 року свідчили про подальше зростання основних показників діяльності банків, проте темпи приросту більшості з них були майже вдвічі нижчими порівняно з показниками за відповідний період 2007 року:

• активи банків збільшилися на 26% (у 2007 році на 49%);

• кредити, надані - в реальний сектор економіки і населенню, зросли на 29% (52%):

• зобов'язання банків збільшилися на 25% (51%);

• кошти фізичних осіб зросли на 24% (32%);

• регулятивний капітал банків зріс на 34% (49%). Особливістю розвитку є те, що темпи приросту регулятивного капіталу значно перевищували темпи зростання активних операцій банків.

Таке зниження темпів приросту основних показників діяльності банків у 2008 році відбувалось в тому числі і за рахунок того, що Національний банк України ще задовго до початку виникнення кризових явищ намагався нівелювати виклики, які мали місце в роботі банків: зростання обсягів активних операцій банків, передусім споживчого кредитування та кредитування в іноземній валюті, нарощування кредитних операцій при значних розривах за строками між активами і пасивами, недостатній рівень концентрації та розпорошеність банківського капіталу тощо.

За станом на початок жовтня 2008 р. банківська система мала досить значний запас ліквідності - обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби для проведення поточної діяльності. Водночас, жодна банківська система не може залишатися стабільною в умовах штучно спровокованої недовіри вкладників, які почали масово знімати кошти зі своїх рахунків.