Для перевірки ефективності використання розрахункових задач у процесі навчання хімії ми провели пробний експеримент в 10-х класах загальноосвітньої школи № 10 м. Полтави. Навчання десятикласників у цій школі проводиться диференційовано. З цією метою за рівнем учбових можливостей усі учні чотирьох 10-х класів були розділені на групи.
У групі “А” зібрані учні з низьким рівнем учбових можливостей. У групах “Б” і “В” – основним, і в групах “Г” і “Д” зібрані учні з високим і творчим рівнем. Як і передбачено програмою, кожна група займається вивченням хімії 2 години на тиждень, але для цього в школі складено додатковий розклад, згідно з яким іноді проводяться нульові і сьомі уроки.
Перед тим, як почати роботу з цими групами, були проведені спостереження за діяльністю учнів на уроках хімії, бесіди з учителем хімії про особливості учнів кожної групи, індивідуальні бесіди з школярами 10-х класів, були вивчені їхні письмові роботи з розв’язками розрахункових задач. Також ознайомилися з методичними прийомами, які використовувалися при навчанні учнів розв’язувати розрахункові задачі різних типів, виявили різноманітність підходів до розв’язування задач, встановили помилки і проблеми, які виникали в процесі розв’язування задач, виявили їх причини.
Спостерігаючи за учнями, ми цікавилися також їхнім відношенням до розв’язування задач.
Індивідуальні бесіди, які проводили з учнями до початку уроків і після них передбачали: виявити рівень знань учнів з хімії (особливо із задач). Передбачалося також зниження недовіри учнів до творчого підходу при розв’язуванні задач і налагодження робочої атмосфери.
Цінним фактичним матеріалом були продукти діяльності учнів – розв’язування розрахункових задач. Ці матеріали, головним чином, використовувалися для фіксації і аналізу проблем і помилок, які виникали при діяльності учнів.
На уроках були проведені 10-ти хвилинні самостійні роботи з розв’язування розрахункових задач. Також ми запропонували за 10 хвилин до кінця уроку розв’язувати задачі інших типів.
Констатуючий експеримент показав, що розв’язувати правильно розрахункові задачі можуть Ѕ учнів. Приблизно ј частина учнів приступають до розв’язування завдань не зрозумівши змісту умови задачі, і не завжди у зв’язку з цим, передбачають собі той результат, який повинен бути отриманий. Практично 2/3 учнів не уміли правильно виконувати елементарні дії (провести подумки експеримент, який потребує всебічного аналізу хімічного процесу, на базі якого сформований сюжет задачі, виявлено багато суттєвих помилок при записі формул, умов задачі).
У подальшій своїй роботі, перед тим, як приступати до розв’язування розрахункових задач ми ознайомили учнів з тими знаннями і уміннями які необхідні для розв’язування задач з тем: “Ацетиленові вуглеводні” та “Ароматичні вуглеводні”. Учні повинні знати та уміти:
Знати:
1. Склад, хімічну будову ацетиленових і ароматичних вуглеводнів.
2. Хімічні властивості і застосування, умови проведення хімічних реакцій;
3. Назви вивчених сполук.
Уміти:
1. Складати електронні та структурні формули речовин, пояснювати їх зміст;
2. Складати рівняння хімічних реакцій, які характеризують властивості вивчених сполук їх взаємозв’язок;
3. Обчислювати: масу, об’єм або кількість речовини за відомими даними про вихідні речовини, один з яких взято в надлишку; вихід продуктів реакції відносно теоретичного і молекулярну формулу речовини за результатами аналізу, знаючи її відносну густину або масову частку елементів, які входять до складу цієї речовини.
Велику увагу приділяли самопідготовці учнів, якість якої перевірялася на початку формуючого експерименту.
Починали ми формувати уміння розв’язувати розрахункові задачі з демонстраційного розв’язування задач, акцентуючи увагу учнів на найбільш суттєвих моментах.
Деякі задачі розв’язували сильні учні, вони ж і пояснювали хід розв’язку класу.
Наступним етапом було розділення класів на групи. У групах “Б” і “В” першу задачу нового типу розв’язував учитель, приймаючи до уваги запропоновані учнями шляхи розв’язку. У групах “Г” і “Д” на розв’язування цих же задач викликалися 2 сильні учні. Увесь клас активно приймав участь, пропонуючи ті чи інші шляхи розв’язку.
На наступному рівні була запропонована групова форма роботи по розв’язуванню розрахункових задач. У кожній групі був визначений консультант, який відповідав за підготовку всієї групи. Він пояснював учням незрозумілі моменти у проведенні розрахункової частини задачі. Коли було необхідно вони консультувалися в учителя.
Потім з кожної групи виступав представник (ми намагалися, щоб це був слабкий учень), який розповідав про обраний шлях розв’язування задачі. По відповіді цього учня ми оцінювали роботу всієї групи.
На окремих уроках під час опитування 1 – 2 учні розв’язували задачі біля дошки. Проводили 15-ти хвилинну самостійну роботу. На ній було 6 варіантів. Завдання давалися різних рівнів складності.
Оцінювання проводили за такою шкалою:
| Рівень | Показники якості розв’язування розрахункових задач |
| високий | Умова задачі може бути передана своїми словами чи коротко записана, самостійно вибраний раціональний хід розв’язування. Якщо можливо, розв’язування проведено кількома способами. В оформленні і розв’язуванні задачі відсутні логічні помилки. Розрахунки зроблені правильно з поясненнями. |
| середній | Хід розв’язування раціональний. Логічних помилок не має, але пояснення неповне. Допущено не більше однієї суттєвої помилки. |
| достатній | У розрахунках допущено 1 – 2 не суттєвих помилки. Хід розв’язування не раціональний. Робота виконана з допомогою вчителя. |
| низький | Зроблено менше Ѕ роботи. При розв’язку допущені суттєві помилки. Задача не розв’язана. |
Аналіз показав, що із 57 учнів:
| групи “Г” і “Д” | групи “Б” і “В” | |
| І. Виконали завдання повністю | 15 | 7 |
| ІІ. Виконали частково | 7 | 12 |
| ІІІ. Не виконали зовсім | — | 6 |
Коефіцієнт формування умінь розв’язувати розрахункові задачі рівний:
К = S Lo ¸ n ´ LA
де, SLo – загальна сума виконаних завдань;
n – загальна кількість учнів;
LA – загальне число запропонованих завдань.
К » 0,3 бали.
Успішність при цьому:
Х = 5 ´ 11 + 13 ´ 4 + 18 ´ 3 + 5 ´ 2 ¸ 57 = 3,1
При розв’язуванні розрахункових задач з теми “Ацетиленові вуглеводні” ми запропонували учням розв’язувати 1 складну задачу замість 2 посередніх. Тут ми знову притримувалися індивідуально-диференційованого підходу.
Ось що показали результати аналізу роботи:
| групи “Г” і “Д” | групи “Б” і “В” | |
| І. Виконали завдання повністю | 10 | 4 |
| ІІ. Виконали складну частину | 12 | 6 |
| ІІІ. Виконали завдання середньої важкості | 5 | 19 |
| ІV. Не виконали зовсім | — | 7 |
К = 0,35 бали
Успішність:
Х = 14 ´ 5 + 22 ´ 4 + 20 ´ 3 + 7 ´ 2 ¸ 63 = 3,4
Ми продовжували роботу з учнями і при вивченні теми “Ароматичні вуглеводні”, де були отримані наступні результати:
К = 0,41 бал.
Успішність:
Х = 18 ´ 5 + 23 ´ 4 + 18 ´ 3 + 2 ´ 2 ¸ 61 = 3,7
Після проведення діагностичного експерименту, ми прийшли до висновків, що розрахункові задачі ефективно використовувати на уроках з хімії, так як при розв’язуванні цих задач удосконалюються знання з хімії, підвищується розуміння хімічних процесів, розвивається логічне мислення, підвищується успішність учнів.
Безумовно, для формування творчого підходу до розв’язування розрахункових задач потрібно більше часу. Але навіть на основі експерименту не важко побачити, що постійне акцентування уваги учнів на розрахункових задачах через певний час дасть переможців олімпіад.
ВИСНОВКИ
Результати теоретичного й експериментального дослідження підтверджують висунуту гіпотезу й дозволяють сформулювати такі висновки:
1. Аналіз науково-методичних та психолого-педагогічних джерел дав можливість прийти до висновку про необхідність розгляду проблеми розвитку творчих здібностей у гносеологічному і особистісно-процесуальному аспектах.
Розвиток інтелектуальних здібностей учнів шляхом включення в активну навчально-пізнавальну діяльність як її суб’єкта – обов’язкова умова досягнення освітніх, виховних і , особливо, розвиваючих цілей навчання.
2. Проведений психолого-педагогічний аналіз проблеми, опрацювання навчально-методичної літератури з хімії дозволили висунути і обґрунтувати ідею про необхідність розробки і доцільність впровадження у шкільну практику системи хімічних задач для розвитку творчих здібностей учнів.
3. Експериментальне дослідження показало, що використання запропонованої системи розрахункових задач є ефективним засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях з хімії, сприяє формуванню в них стійких пізнавальних інтересів, що поступово переходять у пізнавальну потребу, творчих вмінь робити винаходи, досліджувати, оцінювати, розкривати сутність хімічних явищ, процесів, законів та методів пізнання.
4. Наслідування внутрішньої логіки хімічної науки при навчанні методам розв’язування розрахункових задач досягається за умови встановлення зв’язку між відомою учням і новою для них навчальною інформацією та врахування циклічності процесу і служить реальною передумовою розвитку творчих здібностей школярів на заняттях з хімії.
5. Цілеспрямоване включення системи розрахункових задач у навчальний процес з хімії сприяє розвитку у них конвергентного і дивергентного мислення, мнемічних здібностей, формує реалістичну “я – концепцію”, дає можливість наблизити навчальну діяльність до наукової, що підвищує науковий рівень шкільного курсу з хімії.
6. Вивчення і використання запропонованої методичної системи викладачами шкіл розширить їх погляд на хімічну задачу, як на загально-дидактичну категорію, метод навчання та засіб розвитку творчих здібностей учнів навчальному процесі з хімії.
СПИСок використаних джерел
1. Абкин Г.А. Методика решения вычислительных задач по химии. – М.: Учпедгиз. – 1958. – 86с.
2. Астахов О.І. Методика викладання хімії. – К.: Рад. Школа. – 1954.
3. Балюбаш Я., Дробчан В.Д. Розвивати творчі здібності школярів // Радянська школа. – 1988. – № 8. – С. 34 – 36.
4. Бердоносов С.С., Добрынина Н.А. Решение задач на процентную концентрацию растворов // Химия в школе. – 1976. – № 1. – С. 59.
5. Богданова А., Борисов С. Складові творчості // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 2 – 5.
6. Богданова А., Борисов С. Технологія організації творчого педагогічного процесу // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 6 – 9.
7. Богоявленская Д.Б., Богоявленская М.Е. Творческая работа – просто устойчивое словосочетание // Педагогика. – 1998. – № 3. – С. 36 – 43.
8. Брайко В.И., Мушкало Н.М. Олимпиадные задачи по химии. – К.: Рад. Школа. – 1979.
9. Буринська Н., Величко Л. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів хіміко-біологічного профілю навчання // Хімія. Біологія. – 2001. – № 53.
10. Буринская Н.Н. Методика преподавания химии. – К.: Высшая школа. – 1987.
11. Буринская Н.Н., Дроздов С.Н. Творческий поиск учителя // Химия в школе. – 1985. – № 3. – С.52 – 55.
12. Веденин А.Я. решение расчётных задач по химии. – М.: Просвещение. – 1972.
13. Вывюрский В.Я. Самостоятельные работы по органической химии. – М.: Высшая школа. – 1982.
14. Галатюк Ю. Творча функція навчання // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 36 – 43.
15. Гара Н.М. Учить творчеству. – М.: Высшая школа. – 1987.
16. Гирін В. Учнівські олімпіади з хімії: якими їм бути? // Хімія. Біологія. – 2000. – № 25 – 26. – С. 4.
17. Глинка Н.Л. задачи и упражнения по общей химии. – Ленинград.: Химия. – 1984.
18. Гольдфарб Я.Л., Ходаков Ю.В. Сборник задач и упражнений по химии. Изд. 3-е. – М.: Просвещение. – 1974.
19. Глориозов П.А. формирование умений и навыков в процессе обучения химии // Химия в школе. – 1980. – № 3. – С. 18 –20.
20. Грузнова С., Зарицька Т. Комбінований підхід до підбору олімпіадних завдань // Хімія. Біологія. – 2000. – № 25 – 25. – С. 3.
21. Дейнеко В.И. Как научить школьников решать задачи по химии. – М.: Просвещение, 1987
22. Денисова В.Г. Школьная химическая олимпиада // Химия в школе. – 2001. – № 8. – С. 78 – 82.
23. Ерыгин Д.П., Шишкин Е.А. Методика решения задач по химии. – М.: Просвещение. – 1989.
24. Енгекова Т.М. Как мы используем качественные задачи при изучении химии // Химия в школе. – 1982. – № 5. – С. 44.
25. Зуева М.В. Развитие учащихся при обучении химии. – М.: Просвещение. – 1978. – 125с.
26. Из опыта решения задач повышенной трудности // Химия в школе. – 1989. – № 3. – С. 80.
27. Казанцева І. Творча діяльність як засіб формування міцності знань школярів // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 26 – 28.
28. Калягин Ю.М., Оганесян В.А. Учись решать задачи. – М.: Просвещение. – 1980.
29. Клесктон Г. Любой ребёнок склонен к творчеству // Шкільний світ. – 2001. – № 11 – 12. – С. 12 – 13.
30. Клименко В. Механізм творчості: чим його розвивати // Шкільний світ. – 2001. – № 25 – 28. – С. 1 – 94.
31. Коновальчук С. Підготовка старшокласників до участі в предметних олімпіадах // Хімія. Біологія. – 2001. – № 62. – С. 3 – 4.
32. Корчанова О. Формування в учнів досвіду творчої діяльності // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 35 – 39.
33. Кульман А.Г. Сборник задач по общей химии. Издание 2-е. – М.: Высшая школа. – 1975.
34. Лабий Ю.М. Решение задач по химии с помощью уравнений и неравенств. – М.: Просвещение, 1980.
35. Линькова Н.О. Анализировать ход поиска решений // Наука и техника. – 1984. – № 11. – С. 34.
36. Методика обучения химии в средней и высшей школе. – М.: Просвещение. – 1978.
37. Момот Л., Шелестова Л. Творчий розвиток учнів у процесі навчання // Шлях освіти. – 1998. – № 1. – С. 10 – 12.
38. Момот Л., Шелестова Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 53 – 59.
39. Никифоров В.Д. К исследованию эффективности решения задач различными методами // Химия в школе. – 1975. – № 2. – С. 75.
40. Орієнтовна програма підготовки до олімпіади з хімії // Хімія. Біологія. – 1999. – № 45. – С. 3.
41. Осадченко І. Проблема стимулювання активної творчості школярів // Рідна школа. – 2001. – № 11. – С.54 – 55.
42. Пасечникова И. Создание условий для формирования творческой личности учащегося // Імідж сучасного педагога. – № 3 – 4.– С. 87.
43. Плетнер Ю.В., Полосин В.С. Практикум по методике преподавания химии. – М.: Просвещение, 1981.
44. Преподавание неорганической химии в средней школе. – М.: Просвещение. – 1975.
45. Протасов П.Н., Цитович И.К. Методика решения расчётных задач по химии. Издание 3-е. – М.: Просвещение. – 1978. – 136с.
46. Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 70 – 74.
47. Пойя Д. Как решать задачу. – М.: Учпедгиз. – 1961.
48. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Вища школа. – 1998. – 465с.
49. Рудзитис Г.Е., Фельдман Ф.Р. Неорганическая химия. – М.: Просвещение. – 1990.
50. Семёнов И.Н. Психология рефлексии и педагогика творчества // Химия: методика преподавания в школе. – 2001. – № 4. – С. 46 – 52.
51. Середа И.П. конкурсные задачи по химии. – К.: Высшая школа. – 1984.
52. Скребков К.Ф. Решение задач на смешение растворов // Химия в школе. – 1975. – № 3. – С. 41.
53. Творчі здібності людини // Основи психології (за ред. В.А. Рошенця). – К.: Освіта, 1995. – С. 343 – 346.
54. Тушева В. Формувати творчу активність учнів // Рідна школа. – 1998. – № 4. – С. 67 – 68.
55. Уфимцева А.С., Хрусталёв А.Д., Процайко Т.А., Ковальчук А.А. К решению расчётных задач // Химия в школе. – 1987. – № 6. – С. 45.
56. Ходаков Ю.В., Энштейн Д.А., Глориозов П.А. Неорганическая химия. – М.: Просвещение. – 1986.
57. Хомченко И.Г. Сборник задач и упражнений по химии. – М.: Высшая школа. – 1989.
58. Хомченко Г.П., Хомченко И.Г. Задачи по химии для поступающих в Вузы. – М.: Высшая школа. – 1986.
59. Хрусталёв А.Ф. О решении некоторых задач на выведение молекулярной формулы вещества // Химия в школе. – 1975. – № 4. – С. 64.
60. Хрусталёв А.Ф. Выбирать оптимальные варианты решения задач // Химия в школе. – 1984. – № 1. – С.54.
61. Цветков Л.А., Иванова Р.Г, Полосин В.С. Общая методика обучения химии. – М.: Просвещение. – 1981.
62. Черненко А.П. Основи творчості // Радянська школа. – 1989. – № 7 – 8. – С. 11 – 34.
63. Чернобельская Г.М. Основы методики обучения химии. – М.: Просвещение. – 1987.
64. Шаповалов А.І. Методика розв’язання задач з хімії. – К.: Радянська школа. – 1963.
65. Шевалёва А.С. Задачник-практикум по методике решения расчётных задач по химии. – М.: Учпедгиз. – 1963.
66. Шаповаленко С.Г. Методика обучения химии. – М.: Учпедгиз. – 1963.
67. Шелинский Г.И., Никанорова Л.А. Существенные недостатки в знаниях по химии // Химия в школе. – 1987. – № 5. – С. 47.
68. Шишкин Е.А. О решении задач когда одно из веществ взято в избытке // Химия в школе. – 1975. – № 3. – С. 43.
69. Шмуклер Е.Г. Развития у учащихся умений и навыков в решении типовых задач в ІХ и Х классах // Химия в школе. – 1989. – № 2. – С. 34.
70. Якушкина М.С., Кондратюк И.П. Воспитание одарённости: альтернативная олимпиада // Химия в школе. – 2001. – № 62. – С. 3 – 4.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 244.
