МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра хімії
Розвиток творчої активності школярів у процесі розв’язування розрахункових задач з хімії
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Творча активність школярів, як педагогічна проблема
1.1 Поняття творчої активності
1.2 Шляхи формування творчої активності школярів
1.3 Розвиток творчої активності школярів в процесі вивчення хімії
Розділ 2. Задачі з хімії як засіб формування творчої активності школярів
2.1 Розрахункові задачі в процесі навчання хімії
2.2 Система розрахункових задач для учнів 9 – 11 класів загальноосвітньої школи
2.3 Система розрахункових задач для позакласної і індивідуальної роботи з обдарованими дітьми
Розділ 3. Експериментальна перевірка ефективності використання розрахункових задач з хімії у розвитку творчих здібностей школярів
3.1 Суть і методика експериментального дослідження
3.2 Аналіз результатів експериментальних даних
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність дослідження. Освіта, що є могутнім фактором культури, повинна сприяти максимальній реалізації закладених у людині можливостей. Тому, розвиток конкретного учня є основною метою навчального процесу.
Розуміння особистості, як суб’єкта розвитку, обумовлює необхідність організації активної інтелектуальної діяльності у навчанні. Треба зазначити, що це можливо через постійне створення проблемних ситуацій, що переходять в усвідомлення учнями хімічних задач. Одним з головних показників засвоєння учнями знань з хімії є вміння успішно користуватися знаннями при розв’язуванні розрахункових задач. В умовах задач завжди передбачено використання знань в конкретних, а не рідко в зовсім нових для учнів зв’язках.
Формування і розвиток творчих здібностей учнів у процесі розв’язування задач є проблемою, що займає чинне місце у психологічних і дидактичних дослідженнях і відноситься до числа найбільш актуальних питань сучасної науки і практики.
Ось чому у працях Г.С. Альтшуллера, Л.С. Виготського, Дж. Гілфорда, П.Я. Гальперіна, К. Дункера, В.С. Івашкіна, Т.В. Кудрявцева, Ю.М Кулюткіна, Н. Майера, Я.О. Пономарьова, Н.Ф. Тализіної, О.К. Тихомирова та інших дослідників розкривається зміст деяких методів вивчення і одночасного розвитку творчого мислення в процесі розв’язування задач. Визначенням місця і ролі творчих задач у процесі навчання хімії та методів їх розв’язування займалися Н.М. Буринська, І.П. Середа, О.Г. Ярошенко, В.І. Новицька, В.В. Сорокін, І.В. Світанько, С.С. Чуранов, Ю.В. Холін, Л.О. Слета, Г.М. Розанцев, П.П. Попель, В.І. Староста та інші вчені-методисти.
Високо оцінюючи наукове і практичне значення виконаних досліджень з проблем розвитку творчих здібностей учнів у процесі розв’язування хімічних задач, ми змушені зазначити, що на сьогоднішній день ряд її аспектів не знайшов належного розв’язання. Зокрема, це питання впливу використання творчих задач з хімії в роботі з учнями загальноосвітньої школи на розвиток інтелекту.
У дидактичній літературі і методичних посібниках неповно розкриваються можливості використання ускладнених задач у навчальному процесі, задачі представлені в недостатній кількості.
Вищевикладені обставини обумовили вибір теми нашої дипломної роботи: “Розвиток творчої активності школярів у процесі розв’язування розрахункових задач з хімії”.
Об’єктом дослідження є навчальний процес з хімії в загальноосвітній школі.
Предметом дослідження вибрано хімічні задачі, як методом розвитку творчих здібностей учнів загальноосвітньої школи.
У відповідності до предмета дослідження визначена його мета: виявлення можливостей систематичного використання розрахункових задач для розвитку творчих здібностей учнів, побудова системи таких задач, а також теоретична розробка, обґрунтування педагогічної доцільності та експериментальна перевірка ефективності розробленої методичної системи, спрямованої на розвиток творчої активності школярів на уроках хімії в загальноосвітній школі.
В основу нашого дослідження покладено таку гіпотезу: використання запропонованої системи розрахункових задач з хімії активізує розвиток творчих здібностей учнів загальноосвітньої школи ІІ – ІІІ ступенів, сприяє підвищенню якості знань і оволодіння способами їх добування школярами.
Поставлена мета і сформульована гіпотеза дослідження визначають його конкретні завдання та логічну послідовність:
1. Розглянути психолого-педагогічні аспекти проблеми розвитку здібностей.
2. Провести аналіз сучасного погляду на навчальну задачу з хімії, розглянути її структуру, характерні особливості і специфіку.
3. Виявити можливості вдосконалення навчального процесу з хімії і підвищення якості його результатів за рахунок включення у процес навчання творчих задач. Розглянути їх як засіб стимулювання розвитку інтелекту учнів.
4. Розробити систему хімічних задач для розвитку творчих здібностей учнів загальноосвітньої школи.
5. У ході експериментального навчання, перевірити доступність і оцінити ефективність розробленої методичної системи, виявити її вплив на міцність, глибину й усвідомленість знань школярів, розвиток їх творчих здібностей.
Характер дипломного дослідження і його завдання зумовлюють використання таких методів дослідження:
– теоретичний аналіз проблеми на основі вивчення філософсько-методологічної, психолого-педагогічної літератури, пов’язаної з тематикою дипломної роботи;
– сукупність традиційних для дидактики методів (спостереження навчального процесу, анкетування, тестування, опитування, бесіда, вивчення шкільної документації, аналіз існуючого педагогічного досвіду), спрямованих на виявлення стану проблеми у шкільній практиці;
– проведення дослідно-експериментальної роботи в школі, що мала на меті апробацію запропонованої методичної системи і корекцію окремих її елементів;
– якісний і кількісний аналіз експериментально одержаних даних.
У ході дослідження названі методи використовувалися у взаємозв’язку і доповнювалися один одним. Саме дослідження проводилося у три етапи:
І етап. Вивчена психолого-педагогічна та науково-методична література з досліджуваної проблеми, аналіз програм і підручників.
ІІ етап. Розроблена система розрахункових задач з хімії 10 клас для розвитку творчих здібностей учнів. Також проводився пробний педагогічний експеримент, у ході якого відбувалася попередня перевірка, оцінювання і корекція розробленої методичної системи.
ІІІ етап. Був присвячений організації і проведенню остаточної експериментальної перевірки запропонованої методичної системи, обробці даних, отриманих у ході педагогічного експерименту, аналізу й узагальненню результатів дослідження, оформленню роботи.
Теоретичне значення проведеного дослідження заключається:
– у теоретичному обґрунтуванні можливостей розвитку творчих здібностей учнів засобами розв’язання системи творчих задач;
– в обґрунтування загальної системи хімічних задач, що сприяють розвитку творчих здібностей учнів загальноосвітньої школи;
– у розробці методичного підходу до організації навчання з метою оволодіння учнями знаннями і розвиток їх творчих здібностей.
Практичне значення дослідження визначається:
– побудованою загально-методичною системою хімічних задач для розвитку творчих здібностей, найбільш можливою, на нашу думку, її конкретизацією;
– розробкою методичних рекомендацій щодо розв’язання творчих задач, найбільш ефективного використання розробленої системи у навчальному процесі з хімії в загальноосвітній школі.
Схема 2
Кожна з груп включає різноманітні типи задач (схема 3).
Різноманітність типів задач, які отримані авторами – Шаповаленко С.Г., Шевальовою А.С., Плентером Ю.В. і Полосіним В.С. – Єригін Д.П і Шишкін Є.А. оформили у вигляді таблиці (таблиця 2).
Коли навчаєш хімії, на практиці, часто бувають випадки, коли кількісні задачі розв’язуються без достатнього якісного аналізу, підстановкою даних в пропорцію або формулу, які підбираються за допомогою формальних властивостей. При цьому, на перший план виступають математичні операції, які перекривають хімічну суть задачі.
Схема 3
За психологічними дослідженнями розв’язування хімічних задач досить часто ускладнюється великим розрахунковим апаратом, який створює видимість розумових зусиль, а насправді, штучно утримує використання активних форм розумової діяльності учнів. Захоплення математичними розрахунками під час розв’язку хімічних задач призводить до того, що хімічна суть переходить на другий план. Внаслідок цього друга сигнальна система, яка функціонує під час визначення словесними і математичними формулами не знаходить достатньої опори у першій сигнальній системі, а отже , – і в фактах дійсності.
Тільки це і дало можливість М.В. Зуєвій зробити висновки про незначну методичну цінність розрахункових хімічних задач.
Таблиця 2 Класифікація задач за типами, які запропоновані різними методистами
| Шаповаленко С.Г. | Шевальова А.С. | Плетнер Ю.В, Полосін В.С. |
| 1. Ознайомлення з хімічною мірою маси, “моль”. | 1. Розрахунки за формулами. | 1. Розрахунки за формулами. |
| 2. Розрахунки за хімічною формулою співвідношень мас елементів. | 2. Обчислення за хімічною формулою, пов’язані з поняттям “моль” і законом Авогадро. | 2. Розрахунки маси розчинника і розчиненої речовини для приготування розчину заданої концентрації. |
| 3. Розрахунки за формулою маси елемента по масі речовини. | 3. Розрахунки за хімічними рівняннями. | 3. Знаходження об’ємних співвідношень реагуючих газів. Обчислення відносної густини газів. |
| 4. Розрахунки відносної молекулярної маси за відносною густиною і об’ємом газів за масою речовин. | 4. Виведення формул речовин. | 4. Знаходження відносної молекулярної маси за масою даного об’єму газу і виведенням молекулярної формули речовини. |
| 5. Розрахунки за розчинами. | 5. Періодичний закон і будова атома. | 5. Знаходження практичного виходу речовин. |
| 6. Розрахунки за хімічними рівняннями. | 6. Розчини. | 6. Знаходження кількості речовини, яке буде в продуктах реакції, якщо одна з речовин взята в надлишку. |
| 7. Співставлення найпростіших і молекулярних формул. | 7. Комбіновані задачі з політехнічним змістом. | 7. Знаходження кількості речовини, яке може бути одержаним із вихідної речовини, що містить певний відсоток домішок. |
| 8. Знаходження кількості газоподібних продуктів реакції в об’ємних одиницях виміру. |
При розв’язуванні кількісних задач необхідний глибокий і всебічний якісний аналіз, знаходження хімічної суті задачі. У такому випадку розв’язування кількісних задач буде сприяти глибокому і усвідомленому засвоєнню учнями законів, теорій і понять хімії, формуванню міцних знань, вихованню діалектико-матеріалістичного світогляду учнів.
Виходячи з числа залежностей, які включені в задачу, кількісні хімічні задачі діляться на прості і комбіновані.
Прості задачі потребують нескладного аналізу і незначних математичних розрахунків, які наскільки спрощені, що їх можна розв’язувати усно. Мета розв’язування простих задач – допомогти учням запам’ятовувати формули , конкретизувати одержані знання, закріпити знання від окремих хімічних явищ і фактів.
За дидактичною метою майже всі прості задачі відносяться до тривіальних.
Якщо в задачах використовується кілька закономірностей із різних розділів хімії, а іноді і фізики, то їх називають комбінованими. Такі задачі іноді містять матеріал, який впливає на створення проблемної ситуації. Комбіновані задачі можна використовувати для поглиблення знань учнями, розширення їх бачення про хімічні явища, а також для тематичної перевірки знань учнів. За дидактичною метою майже всі комбіновані задачі відносяться до пізнавальних або розвиваючих.
Вміння розв’язувати прості задачі – необхідні умови для розв’язування складних задач. При наявності такого вміння проблема в тому, щоб знайти сукупність простих задач розв’язання яких призведе до шуканої відповіді. Пошук такої сукупності може відбуватися двома шляхами: синтетичним і аналітичним.
Аналіз задач активізує мислення учнів. Оволодіння аналітико-синтетичними операціями – одна із складних, але в той же час і важливих цілей навчання школярів розв’язуванню хімічних задач. Зрозуміти задачу – значить так чи інакше передбачити її розв’язування, розібратися у тому, що дано і що потрібно знайти. Аналіз задачі важливий для всього процесу розв’язку, так як дає можливість “намітити гіпотезу, як ідею розв’язування задачі (Гаврусейко І.П.)”.
Як показує практика, складності в розв’язуванні задач, обумовлені невмінням аналізувати запропоновану задачу. При систематичному методі аналізу роздуми будуються від змісту задачі до питання, тобто від відомих величин до невідомих, а при аналітичному – від шуканої величини до відомої.
Учитель повинен пояснити учням два способи мислення, щоб можна було використовувати той шлях, який найбільше відповідає їх мисленню. При використанні синтетичного шляху встановлюється, що дано в умові задачі, які величини це дозволяють визначити, що потрібно знайти в кінцевому результаті, чи досить інформації для знаходження шуканої величини.
Якщо ж учню важко встановити зв’язок між відомими і невідомими величинами, то дослідження задачі краще вести аналітичним шляхом, де звертається увага на невідому величину, як її визначити, тобто яке теоретичне положення або закон необхідно для цього використати. Виявивши питання, виділяють прямі і непрямі зв’язки шуканої величини з відомими даними умови задачі.
На практиці при розв’язуванні хімічних задач практично неможливо чітко розділити методи аналізу і синтезу. Вони поєднуються і доповнюються один одним. Аналітичний метод впливає на розвиток продуктивного, логічного і функціонального мислення учнів. Внаслідок систематичного використання аналітичного методу в учнів швидше, ніж при використанні синтетичного, формується вміння самостійно розв’язувати нові для них задачі.
Шляхи розв’язування задач різноманітні. Розв’язування хімічних задач складається з різноманітних і багатьох операцій, які повинні бути конкретних чином взаємопов’язані між собою, використовуватися у певній послідовності, мати певну логіку. Важливим фактором при навчанні розв’язування задач є необхідність обробки деякої послідовності дій. Вона може бути такою (схема 4):
Схема 4
У практиці роботи учителів хімії зустрічаються два способи розв’язування задач. Традиційний спосіб здійснюється за такою схемою: пояснення методів розв’язування – колективне розв’язування – самостійне розв’язування контрольних задач. Іноді колективне розв’язування заміняють самостійною роботою вдома. У цьому випадку ефективність навчання значно знижується.
Другий спосіб відбувається за такою схемою: пояснення шляхів розв’язування задач – колективне розв’язування задач – напівсамостійна робота учнів – самостійна робота – контрольна робота. Методична і навчаюча ефективність цього методу досить висока. На жаль, на практиці роботи вчителів хімії цей метод використовується дуже рідко (С.Г. Шаповаленко).
У методичних посібниках при навчанні вмінню розв’язувати розрахункові задачі, пропонують активно використовувати алгоритми, які допомагають вибирати найбільш раціональний спосіб розв’язування задач, а також прискорюють темпи навчання. При цьому суттєво зменшуються не продуктивні затрати часу на уроці. Цей прийом активізує діяльність учнів, розвиває у них логічне і творче мислення, сприяє виробленню необхідних при розв’язуванні розрахункових задач умінь і навичок.
Таким чином, як свідчить аналіз літератури, розв’язування розрахункових задач – важливий процес навчання хімії. Найкращих результатів можна досягти при систематичному розв’язуванні різноманітних видів задач. Методологічною основою розв’язування розрахункових хімічних задач являється єдність якісної і кількісної сторін хімічних явищ, отже в процесі розв’язування задач важливо обумовити хімічну частину, а потім тільки робити розрахунки.
ВИСНОВКИ
Результати теоретичного й експериментального дослідження підтверджують висунуту гіпотезу й дозволяють сформулювати такі висновки:
1. Аналіз науково-методичних та психолого-педагогічних джерел дав можливість прийти до висновку про необхідність розгляду проблеми розвитку творчих здібностей у гносеологічному і особистісно-процесуальному аспектах.
Розвиток інтелектуальних здібностей учнів шляхом включення в активну навчально-пізнавальну діяльність як її суб’єкта – обов’язкова умова досягнення освітніх, виховних і , особливо, розвиваючих цілей навчання.
2. Проведений психолого-педагогічний аналіз проблеми, опрацювання навчально-методичної літератури з хімії дозволили висунути і обґрунтувати ідею про необхідність розробки і доцільність впровадження у шкільну практику системи хімічних задач для розвитку творчих здібностей учнів.
3. Експериментальне дослідження показало, що використання запропонованої системи розрахункових задач є ефективним засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях з хімії, сприяє формуванню в них стійких пізнавальних інтересів, що поступово переходять у пізнавальну потребу, творчих вмінь робити винаходи, досліджувати, оцінювати, розкривати сутність хімічних явищ, процесів, законів та методів пізнання.
4. Наслідування внутрішньої логіки хімічної науки при навчанні методам розв’язування розрахункових задач досягається за умови встановлення зв’язку між відомою учням і новою для них навчальною інформацією та врахування циклічності процесу і служить реальною передумовою розвитку творчих здібностей школярів на заняттях з хімії.
5. Цілеспрямоване включення системи розрахункових задач у навчальний процес з хімії сприяє розвитку у них конвергентного і дивергентного мислення, мнемічних здібностей, формує реалістичну “я – концепцію”, дає можливість наблизити навчальну діяльність до наукової, що підвищує науковий рівень шкільного курсу з хімії.
6. Вивчення і використання запропонованої методичної системи викладачами шкіл розширить їх погляд на хімічну задачу, як на загально-дидактичну категорію, метод навчання та засіб розвитку творчих здібностей учнів навчальному процесі з хімії.
СПИСок використаних джерел
1. Абкин Г.А. Методика решения вычислительных задач по химии. – М.: Учпедгиз. – 1958. – 86с.
2. Астахов О.І. Методика викладання хімії. – К.: Рад. Школа. – 1954.
3. Балюбаш Я., Дробчан В.Д. Розвивати творчі здібності школярів // Радянська школа. – 1988. – № 8. – С. 34 – 36.
4. Бердоносов С.С., Добрынина Н.А. Решение задач на процентную концентрацию растворов // Химия в школе. – 1976. – № 1. – С. 59.
5. Богданова А., Борисов С. Складові творчості // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 2 – 5.
6. Богданова А., Борисов С. Технологія організації творчого педагогічного процесу // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 6 – 9.
7. Богоявленская Д.Б., Богоявленская М.Е. Творческая работа – просто устойчивое словосочетание // Педагогика. – 1998. – № 3. – С. 36 – 43.
8. Брайко В.И., Мушкало Н.М. Олимпиадные задачи по химии. – К.: Рад. Школа. – 1979.
9. Буринська Н., Величко Л. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів хіміко-біологічного профілю навчання // Хімія. Біологія. – 2001. – № 53.
10. Буринская Н.Н. Методика преподавания химии. – К.: Высшая школа. – 1987.
11. Буринская Н.Н., Дроздов С.Н. Творческий поиск учителя // Химия в школе. – 1985. – № 3. – С.52 – 55.
12. Веденин А.Я. решение расчётных задач по химии. – М.: Просвещение. – 1972.
13. Вывюрский В.Я. Самостоятельные работы по органической химии. – М.: Высшая школа. – 1982.
14. Галатюк Ю. Творча функція навчання // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 36 – 43.
15. Гара Н.М. Учить творчеству. – М.: Высшая школа. – 1987.
16. Гирін В. Учнівські олімпіади з хімії: якими їм бути? // Хімія. Біологія. – 2000. – № 25 – 26. – С. 4.
17. Глинка Н.Л. задачи и упражнения по общей химии. – Ленинград.: Химия. – 1984.
18. Гольдфарб Я.Л., Ходаков Ю.В. Сборник задач и упражнений по химии. Изд. 3-е. – М.: Просвещение. – 1974.
19. Глориозов П.А. формирование умений и навыков в процессе обучения химии // Химия в школе. – 1980. – № 3. – С. 18 –20.
20. Грузнова С., Зарицька Т. Комбінований підхід до підбору олімпіадних завдань // Хімія. Біологія. – 2000. – № 25 – 25. – С. 3.
21. Дейнеко В.И. Как научить школьников решать задачи по химии. – М.: Просвещение, 1987
22. Денисова В.Г. Школьная химическая олимпиада // Химия в школе. – 2001. – № 8. – С. 78 – 82.
23. Ерыгин Д.П., Шишкин Е.А. Методика решения задач по химии. – М.: Просвещение. – 1989.
24. Енгекова Т.М. Как мы используем качественные задачи при изучении химии // Химия в школе. – 1982. – № 5. – С. 44.
25. Зуева М.В. Развитие учащихся при обучении химии. – М.: Просвещение. – 1978. – 125с.
26. Из опыта решения задач повышенной трудности // Химия в школе. – 1989. – № 3. – С. 80.
27. Казанцева І. Творча діяльність як засіб формування міцності знань школярів // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 26 – 28.
28. Калягин Ю.М., Оганесян В.А. Учись решать задачи. – М.: Просвещение. – 1980.
29. Клесктон Г. Любой ребёнок склонен к творчеству // Шкільний світ. – 2001. – № 11 – 12. – С. 12 – 13.
30. Клименко В. Механізм творчості: чим його розвивати // Шкільний світ. – 2001. – № 25 – 28. – С. 1 – 94.
31. Коновальчук С. Підготовка старшокласників до участі в предметних олімпіадах // Хімія. Біологія. – 2001. – № 62. – С. 3 – 4.
32. Корчанова О. Формування в учнів досвіду творчої діяльності // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 35 – 39.
33. Кульман А.Г. Сборник задач по общей химии. Издание 2-е. – М.: Высшая школа. – 1975.
34. Лабий Ю.М. Решение задач по химии с помощью уравнений и неравенств. – М.: Просвещение, 1980.
35. Линькова Н.О. Анализировать ход поиска решений // Наука и техника. – 1984. – № 11. – С. 34.
36. Методика обучения химии в средней и высшей школе. – М.: Просвещение. – 1978.
37. Момот Л., Шелестова Л. Творчий розвиток учнів у процесі навчання // Шлях освіти. – 1998. – № 1. – С. 10 – 12.
38. Момот Л., Шелестова Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 53 – 59.
39. Никифоров В.Д. К исследованию эффективности решения задач различными методами // Химия в школе. – 1975. – № 2. – С. 75.
40. Орієнтовна програма підготовки до олімпіади з хімії // Хімія. Біологія. – 1999. – № 45. – С. 3.
41. Осадченко І. Проблема стимулювання активної творчості школярів // Рідна школа. – 2001. – № 11. – С.54 – 55.
42. Пасечникова И. Создание условий для формирования творческой личности учащегося // Імідж сучасного педагога. – № 3 – 4.– С. 87.
43. Плетнер Ю.В., Полосин В.С. Практикум по методике преподавания химии. – М.: Просвещение, 1981.
44. Преподавание неорганической химии в средней школе. – М.: Просвещение. – 1975.
45. Протасов П.Н., Цитович И.К. Методика решения расчётных задач по химии. Издание 3-е. – М.: Просвещение. – 1978. – 136с.
46. Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 70 – 74.
47. Пойя Д. Как решать задачу. – М.: Учпедгиз. – 1961.
48. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Вища школа. – 1998. – 465с.
49. Рудзитис Г.Е., Фельдман Ф.Р. Неорганическая химия. – М.: Просвещение. – 1990.
50. Семёнов И.Н. Психология рефлексии и педагогика творчества // Химия: методика преподавания в школе. – 2001. – № 4. – С. 46 – 52.
51. Середа И.П. конкурсные задачи по химии. – К.: Высшая школа. – 1984.
52. Скребков К.Ф. Решение задач на смешение растворов // Химия в школе. – 1975. – № 3. – С. 41.
53. Творчі здібності людини // Основи психології (за ред. В.А. Рошенця). – К.: Освіта, 1995. – С. 343 – 346.
54. Тушева В. Формувати творчу активність учнів // Рідна школа. – 1998. – № 4. – С. 67 – 68.
55. Уфимцева А.С., Хрусталёв А.Д., Процайко Т.А., Ковальчук А.А. К решению расчётных задач // Химия в школе. – 1987. – № 6. – С. 45.
56. Ходаков Ю.В., Энштейн Д.А., Глориозов П.А. Неорганическая химия. – М.: Просвещение. – 1986.
57. Хомченко И.Г. Сборник задач и упражнений по химии. – М.: Высшая школа. – 1989.
58. Хомченко Г.П., Хомченко И.Г. Задачи по химии для поступающих в Вузы. – М.: Высшая школа. – 1986.
59. Хрусталёв А.Ф. О решении некоторых задач на выведение молекулярной формулы вещества // Химия в школе. – 1975. – № 4. – С. 64.
60. Хрусталёв А.Ф. Выбирать оптимальные варианты решения задач // Химия в школе. – 1984. – № 1. – С.54.
61. Цветков Л.А., Иванова Р.Г, Полосин В.С. Общая методика обучения химии. – М.: Просвещение. – 1981.
62. Черненко А.П. Основи творчості // Радянська школа. – 1989. – № 7 – 8. – С. 11 – 34.
63. Чернобельская Г.М. Основы методики обучения химии. – М.: Просвещение. – 1987.
64. Шаповалов А.І. Методика розв’язання задач з хімії. – К.: Радянська школа. – 1963.
65. Шевалёва А.С. Задачник-практикум по методике решения расчётных задач по химии. – М.: Учпедгиз. – 1963.
66. Шаповаленко С.Г. Методика обучения химии. – М.: Учпедгиз. – 1963.
67. Шелинский Г.И., Никанорова Л.А. Существенные недостатки в знаниях по химии // Химия в школе. – 1987. – № 5. – С. 47.
68. Шишкин Е.А. О решении задач когда одно из веществ взято в избытке // Химия в школе. – 1975. – № 3. – С. 43.
69. Шмуклер Е.Г. Развития у учащихся умений и навыков в решении типовых задач в ІХ и Х классах // Химия в школе. – 1989. – № 2. – С. 34.
70. Якушкина М.С., Кондратюк И.П. Воспитание одарённости: альтернативная олимпиада // Химия в школе. – 2001. – № 62. – С. 3 – 4.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра хімії
Дата: 2019-07-24, просмотров: 210.
