Соціальні групи можна розглядати як спільності людей зі стійкими взаємодіями й наявністю взаємних очікувань, координацією дій, кооперацією й солідарністю із приводу загальних цілей і культурних зразків. Кожний індивід у різні моменти свого життя входить на правах учасника в кілька груп. Так, він є членом родини, студентської групи, спортивного товариства, дружньої групи й т.д. У результаті соціолог, який вивчає суспільство, зіштовхується з величезним числом найрізноманітніших груп, які розрізняються за розмірами, ступенем організованості, характером внутрішньо-групових взаємодій, поводженням членів групи й багатьма іншими ознаками. Ця строката картина ускладнюється тим, що ті самі люди через призму свого соціального досвіду й своєї культури бачать по-різному ці групи. Все це говорить про необхідність починати вивчення соціальних груп із класифікації, що дозволяє виділяти і оцінювати основні види груп, а також визначати ступінь внутрішньо-групової й міжгрупової взаємодії.

Інгрупа й аутгрупа. Кожний індивід виділяє деяку більшість груп, до яких він належить, і визначає їх як «мої». Це може бути "моя родина", "моя професійна група", "моя компанія", "мій клас". Такі групи будуть вважатися інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою приналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, що розцінює членів інгрупи як "ми". Інші групи, до яких не належить індивід — інші родини, інші компанії друзів, інші професійні групи, інші релігійні групи, — будуть для нього аутгрупами, для яких він підбирає символічні значення: "не ми", "інші". [30; 103]

У найменш розвинених, примітивних суспільствах люди живуть малими групами, ізольованими один від одного, які представляють собою клани родичів. Ці родинні відносини в більшості випадків і визначають природу інгруп і аутгруп у цих суспільствах. Коли зустрічаються два незнайомці, то вони в першу чергу починають шукати родинні зв'язки, і якщо якийсь родич пов'язує їх, то обидва вони є членами інгрупи. У протилежному випадку, якщо родинних зв'язків не виявляється, то в багатьох суспільствах такого типу ці люди почувають себе ворожими по відношенню один до одного й поводяться відповідно до цих почуттів.

У сучасному суспільстві відносини між його членами будуються на багатьох видах зв'язків крім родинних, але почуття інгрупи, пошук її членів серед інших людей залишаються дуже важливими для кожної людини. Коли індивід попадає в середовище незнайомих людей, він насамперед намагається з'ясувати, чи немає серед них тих, хто становить його соціальний клас або прошарок, який дотримується його політичних поглядів і інтересів. Того, наприклад, хто займається спортом, цікавлять люди, що розбираються в спортивних подіях, а ще, які вболівають за ту ж команду, що й він. Запеклі філателісти мимовільно ділять всіх людей на тих, хто просто збирає марки, і тих, хто цікавиться ними, і шукають однодумців, спілкуючись у різних групах. Очевидно, що ознакою людей, що належать до інгрупи, повинно бути те, що вони розділяють певні почуття й думки, скажімо, сміються над тими самими речами, і мають деяку єдність щодо сфер активності й цілей життя. Члени аутгрупи можуть мати багато рис і ознак, загальних для всіх груп даного суспільства, можуть розділяти багато загальних для всіх почуттів й прагнень, але в них завжди є певні приватні риси й ознаки, а також почуття, відмінні від почуттів членів інгрупи. І люди несвідомо й мимоволі відзначають ці риси, ділячи раніше незнайомих людей на "ми" і "інші". [30; 109]

У сучасному суспільстві індивід належить одночасно до багатьох груп, тому велике число інгрупових і аутгрупових зв'язків може перехрещуватися. Студент більше старшого курсу буде розглядати студента молодшого курсу як індивіда, який належить до аутгрупи, але студент молодшого курсу разом зі студентом старшого курсу можуть бути членами однієї спортивної команди, де вони входять в інгрупу.

Дослідники відзначають, що інгрупові ідентифікації, перетинаючись по багатьом напрямкам, не знижують інтенсивності самовизначення розходжень, причому складність включення індивіда в групу робить більше хворобливими виключення з інгруп. [30; 111] Так, людина, що зненацька одержала високий статус, має всі атрибути, щоб потрапити у вище суспільство, але не може цього зробити, тому що його вважають вискочкою; підліток запекло сподівається на участь у молодіжній команді, однак вона його не приймає; робітник, що прийшов працювати в бригаду, не може прижитися в ній і часом служить предметом глузувань. Таким чином, виключення з інгруп може бути дуже жорстоким процесом. Наприклад, більшість примітивних суспільств вважають сторонніх людей частиною тваринного світу, багато з них не розрізняють слів "ворог" і "сторонній", вважаючи ці поняття ідентичними. Не занадто сильно від цієї точки зору відрізняється установка нацистів, які виключали євреїв з людського суспільства. Рудольф Хосс, що керував концтабором в Аушвице, де було знищено 700 тис. євреїв, характеризував цю бойню як "видалення далеких расово-біологічних тіл". У цьому випадку інгрупові й аутгрупові ідентифікації привели до фантастичної жорстокості й цинізму. [26; 239]

Неможливо зрозуміти жорстокі вчинки, які неодноразово повторювалися в історії без розуміння інгрупових і аутгрупових відносин. Розрізнення й відділення інгрупи й аутгрупи роблять психологічно можливим навіть для хороших і гуманних людей робити жорстокі вчинки. Досить характерний історичний приклад, що стосується великого діяча Англійської революції, наведений американським письменником Г.Р. Тревор-Рупером: "Англійці XVII ст. звичайно були терплячими й людяними. Навіть у громадянських війнах і революції вони постійно пам'ятали, що їхні супротивники такі ж, як і вони самі, а тому вони були м'якими й великодушними в боях. Олівер Кромвель ішов поперед свого століття в пропаганді цієї терпимості. Але, коли Кромвель вторгся в Ірландію, він зовсім змінив свій характер стосовно супротивника. Для нього і його наближених ірландець був зовсім відмінний від англійця. В англійській армії, як і в англійському суспільстві, зложилася думка, що ірландці не люди, а тільки трохи нагадують людей. Цю думку зміцнювала офіційна пропаганда. І англійці відповідно до цієї установки поводилися стосовно ірландців вкрай жорстоко" [26; 243].

Минулі три століття мало змінили відношення людей до тих, кого вони вважають іншими, сторонніми, "не такими, як ми", коротше кажучи — членами аутгрупи. Багато національних конфліктів, які відбуваються на території колишнього СРСР, показують, що сторони, які конфліктують, вважають своїх супротивників приналежними до "нижчої" національності, людьми другого сорту, що дозволяє кожній стороні проявляти до них нелюдське відношення. Те ж можна сказати й про соціально-класові зіткнення, коли одна сторона вважає іншу "масою" або "бидлом", а противна сторона — "кровожерами", "звироднілими від неробства". [26; 247]

Підбиваючи підсумок сказаному, слід зазначити, що поняття інгрупи й аутгрупи важливі тому, що самовіднесення кожної особистості до них впливає на поводження індивідів у групах. Від членів — соратників в інгрупі (помітимо: соратник — той, хто знаходиться в одній раті, в одному війську) кожний вправі очікувати визнання, лояльності, взаємодопомоги. Очікуване від представників аутгрупи поводження при зустрічі різниться залежно від виду цієї аутгрупи. Від одних з них ми очікуємо ворожості, від інших — більш-менш дружелюбного відношення, від третіх — індиферентності. Очікування певного поводження від членів аутгруп згодом зазнають значних змін. Так, дванадцятирічний хлопчик уникає й не любить дівчаток, але через кілька років він стає романтичним коханцем, а ще через кілька років чоловіком. Під час спортивного матчу представники різних груп ставляться один до одного з ворожістю й можуть навіть вдарити один одного; але варто пролунати фінальному свистку, їхні відносини різко міняються, стають спокійними або навіть дружніми.

Ми не однаковою мірою включені в наші інгрупи. Хтось може, наприклад, бути душею дружньої компанії, але в колективі за місцем роботи не користуватися повагою й бути слабко включеним у міжслужбові зв'язки. Не спостерігається однакової оцінки індивідом навколишніх його аутгруп. Завзятий послідовник релігійного вчення буде закритий для контактів із представниками комуністичного світогляду більше, ніж із представниками соціал-демократії. У кожного існує власна шкала оцінки аутгруп.

Р. Парком і Є. Берджесом (1924 р.), а також Є. Богардусом (1933 р.) була розроблена концепція соціальної дистанції, що дозволяє виміряти почуття й відношення, які проявляються індивідом або соціальною групою до різних аутгруп [3; 68-69]. В остаточному підсумку була розроблена шкала Богардуса, що служить вимірником ступеня прийняття або закритя стосовно інших груп [3; 69]. Соціальна дистанція виміряється шляхом роздільного розгляду взаємозв'язків, у які люди вступають із представниками інших груп. Існують спеціальні опитувальники, відповідаючи на які члени однієї групи оцінюють взаємозв'язки, відкидаючи або, навпаки, приймаючи представників інших груп. Інформованих членів групи просять при заповненні опитувальників відзначити, кого зі знайомих їм членів інших груп вони сприймають як сусіда, товариша по роботі, як партнера для шлюбу, і в такий спосіб визначаються взаємозв'язки. Опитувальники по вимірі соціальної дистанції не можуть точно пророчити дії людей у тому випадку, якщо член іншої групи дійсно стане сусідом або товаришем по роботі. Шкала Богардуса — це тільки спроба виміряти почуття кожного члена групи, несхильність до спілкування з іншими членами даної групи або інших груп. Що буде робити особистість у якійсь ситуації, у величезному ступені залежить від сукупності умов або обставин цієї ситуації (це називається ситуаційною детермінацією поведінки).