Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» перекладається з латинської як оздоровлення, видужання. Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.
Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться у межах фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності, на поворотній або безповоротній основі.
Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва. Оскільки санація підприємства пов’язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв’язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.
Санацію підприємства проводять у трьох основних випадках:
- до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;
- якщо підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);
- якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов’язання перед бюджетом.
В Україні спостерігають реальні спроби створити правову і методологічну бази для проведення санації і реструктуризації підприємств. Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 8.02.1994 затверджено «Положення про порядок проведення санації державних підприємств» (для підприємств недержавної форми власності це положення мас рекомендаційний характер). 30 червня 1999 р. був прийнятий Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регулює питання фінансової санації та банкрутство підприємств. Надзвичайно великим досягненням закону слід вважати законодавче врегулювання цілого спектра понять і заходів, які розкривають суть і зміст дій щодо відновлення господарської та фінансової життєздатності Залежно від масштабів кризового стану підприємства і умови надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:
- без зміни статусу юридичної особи; таку санацію здійснюють з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан - тимчасове явище;
- зі зміною статусу юридичної особи підприємства; ця форма санації має назву реорганізації підприємства і передбачає здійснення процедур зміни форми власності, організаційно-правових форм діяльності та ін.; реорганізацію підприємства проводять при його глибокому кризовому стані.
Пропоноване визначення санації унаочнює рис. 1.1.
Типи санаційних заходів
 |
|
|
|
|
 |
Рисунок 1.1 Економічний зміст поняття «санація»
Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Санація підприємства за зміни статусу юридичної особи може проходити у таких формах:
- погашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету; у такій формі сануються лише державні підприємства;
- погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту здійснює, як правило, комерційний банк, що обслуговує підприємство, після старанного аудиту його діяльності;
- переадресування боргу на іншу юридичну особу; юридичною особою у цьому випадку може бути будь-яке підприємство, що виявило бажання взяти участь у санації підприємства-боржника; умови переводу боргу обумовлюються угодою, однак, для переводу повинна бути згода кредитора;
- випуск облігацій (або інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора; таку форму санації здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство у випадку, коли надання прямого банківського кредиту неможливо. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собою так звана « класична модель санації » [6,с.28], яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб’єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою. Відповідно до класичної моделі санації підприємств (рис. 1.2), процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення причин фінансової кризи.
Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи, на підставі якого визначають зовнішні і внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибину та якість фінансового стану фірми. З урахуванням результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації.
 |
|
|
Санація Санація
 |
Ні Так
 | ||||
 | ||||
 | ||||
|
Рисунок 1.2 Класична модель санації
Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію підприємства. В іншому разі санація підприємства означатиме відстрочку в часі ліквідації підприємства. У випадку, якщо підприємство має реальну можливість відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення. Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації:
- зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника;
- зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства.
Добровільна ліквідація підприємства-боржника - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів. Примусова ліквідація підприємства - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство). У разі, якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту товарів, виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх. У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Окремим аналітичним блоком у моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. При визначенні цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси та можливості збуту продукції. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів, основні виробничі цільові показники, соціальні цілі. При досягненні консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами відповідальними за прийняття рішення, можна досягнути головної стратегічної мети санації.
У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб’єкта господарювання.
1.2 Принципи управління фінансовою санацією підприємств, складання та погодження плану фінансової санації підприємств
Можна погодитись з думкою відомих економістів, що процес організації фінансової санації підприємств складається з трьох основних блоків: розробка санаційної концепції та плану санації; проведення санаційного аудиту; управління санацією.
План санації розробляють за дорученням керівництва консалтингові чи аудиторські фірми у взаємозв’язку з внутрішніми службами контролінгу.
Санаційний аудит здійснюється аудиторською компанією на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.
Для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства передумовою є організація ефективного менеджменту, який можна розглядати в двох аспектах:
- інституційний аспект - до менеджерів санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками
підприємства чи силою закону провести фінансову санацію, тобто здійснити фактичне управління підприємством на період його оздоровлення. До таких осіб можна віднести контролюючі органи, консультантів, аудиторів, досвідчених менеджерів, колишніх керівників та ін.
- функціональний аспект - менеджмент санації - це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства (рис. 1.3).
До функціональних сфер менеджменту санації відносять:
- постановка цілей;
- формулювання та аналіз проблеми;
- пошук альтернатив, прогнозування та оцінювання їх реалізації;
- прийняття рішення;
- реалізація, тобто проведення конкретних санаційних заходів;
- контроль;
- аналіз відхилень.
Важливою складовою організації дієвого менеджменту санації є створення ефективної системи контролінгу, головним завданням якого є визначення стратегічних і тактичних цілей санації та орієнтація процесу управління на досягнення цих цілей. Однак вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.
Рисунок 1.3 Завдання менеджменту фінансової санації підприємства
Безперечно, що кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання
Рішення про проведення санації може прийматися в таких основних випадках.
- з ініціативи суб’єкта господарювання, який перебуває в кризі - якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація);
- після того як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник має подати до арбітражного суду план санації та (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймається лише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційне спроможним;
- по закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства - якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи;
- з ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність »[8,с.290] установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; спрямувати на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції;
- з ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб’єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці;
- з ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.
З ініціативи Національного банку України - якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Складання та погодження плану фінансової санації підпримств.
Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими та контролінговмми службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.
Для розроблення плану досудової санації державного підприємства утворюється робоча група на чолі з керівником підприємства, до складу, якої входить також представник уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їхньою згодою. У разі надходження пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється за їхньою участю у місячний термін з дня прийняття рішення щодо її проведення і подається на затвердження уповноваженому органу.
Згідно з положенням про проведення досудової санації державного підприємства, план досудової санації повинен містити:
- реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);
- відомості про фінансово-господарський стан;
- заходи з відновлювання платоспроможності (реструктуризація дія підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передання майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів на довготермінові, скорочення чисельності працівників тощо) і терміни їх виконання;
- розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
- визначення джерел, фінансування заходів (зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);
- умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно од законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів через переведення боргу у або його частини на інвестора тощо);
- очікувані наслідки виконання плану досудової санації
Основні принципи складання санаційного плану: завершеність, змістовність, правильність, ясність.
На підставі зарубіжного досвіду та вітчизняної практики розроблені і пропонуються методичні рекомендації зі складання плану санації.
План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів. Основні джерела інформації, яку використовують під час складання плану санації, наведено на рис.1.4.
Рисунок 1.4 - Джерела інформації, що використовують упроцесі оцінки санаційної спроможності
У вступі відображається загальна характеристика об’єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства.
У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві. Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:
- оцінка зовнішніх умов;
- аналіз фінансово-господарського стану;
- аналіз причин фінансової кризи та слабких місць;
- наявний потенціал.
Аналіз фінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками:
- аналіз виробничо-господарської діяльності;
- аналіз фінансового стану.
У ході аналізу з’ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків, (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового левериджу тощо).
Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає у систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення.
При вивченні наявного потенціалу підприємства розглядають його сильні сторони, можливі шанси у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний потенціал розвитку підприємства визначається такими основними факторами:
- фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;
- кваліфікований персонал;
- надійні та дешеві джерела постачання сировини та матеріалів;
- освоєні ринки збуту продукції;
- виробничий потенціал;
- ефективна організаційна структура;
- висока якість менеджменту.
Ефективність санації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного у підприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежують проведення санації.
На підставі аналізу вихідної ситуації приймають рішення про доцільність або санації підприємства, або його ліквідації.
У другому розділі плану розглядаються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.
Крім цього, розділ має запропонувати оперативну програму з відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства.
Розділ третій є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства у довгостроковому періоді.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 279.
