Курсова робота

Фінансова санація підприємств : сутність, роль, джерела та порядок здійснення

Студент групи

М.П. Зварич

2008

Зміст

Вступ

1 Сутність фінансової санації підприємств та порядок її проведення

1.1 Економічна сутність санації підприємств, класична модель фінансової

санації

1.2 Принципи управління фінансовою санацією підприємств, складання та погодження плану фінансової санації підприємств

1.3 Вітчизняний та зарубіжний досвід фінансового оздоровлення підприємств

Фінансові джерела санації підприємств

2.1 Внутрішні та зовнішні фінансові джерела санації підприємств

2.2 Державна фінансова підтримка санації підприємств

Механізм санації та економіко–правові аспекти

3.1 Санація шляхом реорганізації, санаційний аудит та баланс

3.2 Санація підприємств України через створення промислово фінансових груп у системі державного регулювання економіки

Висновки

Практичне завдання (варіант 14)

Перелік посилань

Додатки

Вступ

В даній курсовій роботі ми розглянемо питання санації підприємства, його оздоровлення та реорганізацію. Метою роботи є розгляд та вивчення економічної сутності санації підприємств; принципів управління фінансовою санацією підприємств; вивчення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансової санації; визначення механізму санації та економіко – правові аспекти; санаційного аудиту та бюджету.

Завданням курсової роботи на тему фінансова санація підприємств : сутність, роль, джерела та порядок здійснення є:

- визначення сутність фінансової санації підприємств та порядок її проведення;

- розгляд принципів управління фінансовою санацією підприємств;

- розкрити питання щодо вітчизняного та зарубіжного досвіду фінансового оздоровлення підприємств;

- дати поняття та розглянути фінансові джерела санації підприємств, внутрішні та зовнішні;

- розкрити питання державної фінансової підтримки санації підприємств;

- визначити механізм санації та економіко – правові аспекти;

- розглянути санацію шляхом реорганізації;

- дати визначення санаційного аудиту та бюджету

У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання. Існування будь-якої незамкнутої системи передбачає постійний вплив на неї зовнішніх чинників та реагування системи у відповідь на їх дію. Наслідком цього є зміна впливу зовнішніх чинників на систему, яка змушує останню знову коригувати свої дії. Перманентність такого процесу змінює саму систему, переводячи її з одного стану динамічної рівноваги в інший. Здатність своєчасно, адекватно і в повній мірі збалансувати зовнішні об’єктивні чинники внутрішніми важелями системи забезпечує її подальше функціонування, створює саму можливість існування даної системи. Розвиток економічної системи будь-якого суспільства завжди супроводжується нерівномірним розвитком її складових та необхідністю їх збалансування. Результатом таких суспільних процесів є виникнення і чергування періодів піднесення та спаду економіки. В свою чергу, такі коливання, коливання цілої системи, не можуть не впливати на складові цієї системи. Діалектичний зв’язок макро- та мікрорівнів (вся економічна система та окремий суб’єкт господарювання) визначає наявність таких впливів та характеризує їх. Такий підхід дозволяє пояснити характер життєвого циклу підприємства. Життєвий цикл підприємства включає в себе ряд етапів: виникнення, становлення, піднесення (розвиток), вища точка, спад, ліквідація (реорганізація). Тому управління процесом розвитку підприємства зводиться до управління кожним етапом життєвого циклу підприємства. При цьому характерною особливістю такого підходу є те, що управління кожним етапом включає в себе елементи антикризового управління (адже кризові ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства), але безпосередньо реалізація санаційного механізму в повній мірі починається лише на останньому.Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собі потенційну загрозу руйнації самої системи. Криза являє собою ситуативну характеристику будь-якого суб’єкта, яка є наслідком невизначеності в його зовнішньому та внутрішньому оточенні. Цей факт ілюструє діалектичний взаємозв’язок кризи та невизначеності, а в економічній сфері - кризи та економічного ризику діяльності підприємства. Саме рівень економічного ризику діяльності підприємства в значній мірі детермінує появу в майбутньому та глибину фінансової кризи (управління ризиками дає можливість підприємству уникнути кризових явиш або значно послабити їх вплив і наслідки, тобто здійснювати антикризове управління).

Фінансова криза - це розбалансування системи «підприємство» та обмеженість впливу його керуючої ланки через фінансові відносини на відновлення стійкої рівноваги. Наслідками кризових явищ на підприємстві, як правило, є його неплатоспроможність та банкрутство, діяльність його в неприбутковій зоні, відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства - це неспроможність його здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності, нездатність виконувати свої боргові зобов’язання. Зрозуміло, що неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб’єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже, оздоровити державну фінансову систему. Водночас оздоровлення економіки значною мірою залежить від своєчасної та якомога безболіснішої ліквідації (реорганізації) неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюють бюджету держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки. Поглиблений комплексний аналіз операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства дозволяє оцінити перспективи розвитку, внутрішні резерви мобілізації фінансових ресурсів, можливості залучення інвесторів та досягнення прибутковості у майбутньому. Це є передумовою вибору найбільш дієвих заходів по відновленню платоспроможності боржника та розробки програми санації.

На думку авторів О.О. Терещенка і А.М. Поддєрьогіна, фінансову кризу на підприємстві характеризують три основні параметри: вид кризи, глибина (фаза) кризи, джерело кризової ситуації.

Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України - «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.