Важливе значення в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього природного середовища мають спеціалізовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН), їх характерною особливістю є універсальність, тобто участь у них більшості країн світу, які мають різні економічні і соціально-політичні системи.

Завдання охорони здоров'я народів світу, визначене Статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), логічно передбачає заходи щодо оздоровлення і підтримання належної якості оточуючого людину середовища.

Статут Міжнародної організації праці (МОП) визначає, що до основних завдань МОП входить забезпечення кращих умов праці працюючих чоловіків, жінок, підлітків і дітей, що працюють тобто створення сприятливого виробничого середовища. Практична діяльність цієї організації свідчить про наявність у ній різних екологічних аспектів.

Міжурядова морська консультативна організація (ІМКО) має на меті сприяння міжурядовому співробітництву в усіх технічних областях, пов'язаних з міжнародним торговельним судноплавством. Однією з функцій діяльності цієї організації є розробка високих стандартів екологічної безпеки судноплавства. До компетенції ІМКО входить боротьба з забрудненням Світового океану нафтою. З цією метою був створений Комітет безпеки на морі. Характерним є заснування юридичного комітету.

У структурі органів Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) знайшли відображення спеціальні функції в галузі охорони навколишнього середовища. До складу виконавчого комітету ВМО входять групи експертів з питань забруднення навколишнього середовища, з кліматичних змін, з питань зміни погоди. Є спеціальний підрозділ, який займається питаннями забруднення атмосфери і атмосферною хімією. До компетенції Комісії з гідрології входять питання моніторингу навколишнього середовища.

У рамках ЮНЕСКО розроблений і успішно здійснюється цілий ряд важливих природоохоронних програм: "Людина і біосфера", "Міжнародна гідрологічна програма", "Програма вивчення Світового океану".

Згідно зі Статутом Продовольчої і сільськогосподарської організації (ФАО) до її завдань входить покращання харчування і підняття життєвого рівня народів засобами підвищення продуктивності сільського господарства. ФАО активно сприяє міжнародним і національним заходам в області збереження природних ресурсів. Вони стосуються охорони і раціонального використання ґрунтів, лісів, водойм, тварин. При ФАО створений комітет з рибальства в Центрально-Східній Атлантиці, комісія з рибальства в Центрально-Західній Атлантиці, постійна комісія конференції по використанню і охороні морських ресурсів південної частини Тихого океану. Діє відділ рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища та Служба з відтворення рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища. У 1974 році був створений спеціальний відділ координації програм у галузі охорони навколишнього середовища.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) багато уваги приділяє питанням впливу цивільної авіації на навколишнє середовище та можливості його зменшення.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) одним з найголовніших завдань вважає сприяння запобіганню і усуненню несприятливих наслідків мирного використання атомної енергії, забезпечуючи тим самим підтримання здоров'я і благополуччя людей. При МАГАТЕ діє міжнародна лабораторія радіоактивності моря та відділ ядерної безпеки і охорони навколишнього середовища.

Таким чином, наявність природоохоронної компетенції спеціалізованих установ ООН підтверджується не тільки здійсненням ними відповідних програм, але й включенням до їх структури спеціальних органів, які займаються питаннями охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.

Під егідою ООН проводяться міжнародні форуми, на яких обговорюються різні аспекти міжнародного природозбереження і координуються дії з міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища

Пріоритетними напрямками участі України в міжнародному співробітництві є:

- входження України в світовий правовий екологічний простір;

- втілення сучасної, гармонізованої з міжнародною, природоохоронної політики та системи стандартів і нормативів;

- отримання технічної допомоги в галузі охорони навколишнього середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;

- вирішення проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС;

- впровадження економічних інструментів природокористування;

- навчання персоналу, отримання інформації, баз даних та програмних продуктів у галузі охорони навколишнього середовища.

Україна є членом провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблем охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки. Однією з найбільш поширених і ефективних форм міжнародного співробітництва є участь України в розробці та реалізації спільних програм і проектів. Україна є учасницею декількох десятків природоохоронних конвенцій глобального та регіонального значення та деяких інших угод і протоколів.

Висновки

В процесі виконання контрольної роботи ми ознайомилися з принципами раціонального природокористування; стандартами і нормативами якості навколишнього середовища; екологічною експертизою; економічними механізмами природокористування; моніторингом навколишнього середовища та правовим регулюванням екологічних відносин, а також з державним управлінням в галузі природокористування.

Література

1. Андрейцев В.І. Екологія і законодавство України: У 2 кн. - К.: Юрінком Інтер, 1997.

2. Білявський Г.О., Бровдій В.М. Про класифікацію основних напрямів сучасної екології // Рідна природа. - 1995. - № 2. - С. 4-7.

3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: Теорія та практикум. - К.: Лібра, 2002.

4. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993.

5. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології. -К.: Либідь, 1997.

6. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки). - К.: НПУ, 2000.

7. Волошин В.В. Проблеми сталого розвитку України. - К.: Вид-во "БМТ", 1998.

8. Гебель П. Природное наследие человечества: Ландшафты и сокровища природы под охраной ЮНЕСКО / Пер. с нем. - М.: БММ АО, 1999.

9. Голубець М.А. Плівка життя. - Львів: Афіша, 1997.

10. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". - К.: УМК ВО, 1990.

11. Гончаренко М.С. Валеология в схемах. - Харьков: ХНУ, 2003.

12. Дерій СЛ., Ілюха В.О. Екологія. - К.: Фітосоціоцентр, 1998.

13. Джигирей B.C., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього середовища. - Львів: Афіша, 2001.

14. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Класифікація екосистем - імператив національної екомережі (ECONET) України // Український ботанічний журнал. - 2000. - Т. 58. - № 4. - С. 393-403.

15. Дорогунцов С.І., Муховиков A.M., Хвесик М.А. Оптимізація природокористування: У 5 т. - К.: Кондор, 2004.

16. Екологія людини / О.М. Микитюк, О.З. Злотін, В.М. Бровдій та ін. - 3-тє вид. - Харків: ХДПУ "ОВС", 2004.

17. Заповідники і національні природні парки України // Мінекобезпеки України. - К.: Вища школа, 1999.

18. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Либідь, 1998.

19. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003.

20. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. - К.: НІСД, 1997.

21. Крисаченко B.C. Екологічна культура: теорія і практика. - К.: Заповіт, 1996.

22. Крисаченко B.C. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. - К.: Заповіт, 1998.

23. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2000.

24. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Львів: Світ, 1999. - 319 с.

25. Лук'янова Л.Б. Основи екології. - К.: Вища школа, 2000.

26. Микитюк О.М., Злотін О.З. Словник з екології: українсько-російсько-англійсько-німецько-французький. - Харків: ХДПУ, 1995.

27. Мороз С.А. Історія розвитку біосфери Землі: У 2 кн. - К.: Заповіт, 1996.

28. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія та охорона природи: основні терміни та поняття // Тлумачний словник-довід-ник. - К.: Тов-во "Знання"; КОО, 2001.

29. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. - Львів: Афіша, 2000.

30. Основи екології та екологічного права / Ю.Д. Бойчук, М.В. Шульга, Д.С. Цалін, В.І. Дем'яненко; За заг. ред. Ю.Д. Бойчука і М.В. Шульги. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2004.

31. Приходченко А.А. Клінічна екологія / За ред. М.Д. Волошина. -Дніпропетровськ: Системні технології, 2002. - 288 с.

32. Салтовський О.І. Основи соціальної екології. - К.: МАУП, 1997. -168 с.

33. Семенюк Н.В. Екологія людини. - Хмельницький: ТУП, 2002. -171 с.

34. Серебряков В.В. Основи екології. - К.: Знання-Прес, 2001.

35. Хилько М.І. Екологічна політика. - К.: Абрис, 1999.

36. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування. - К.: Вища школа, 1999.

37. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу / Упо-ряд. О.Ю. і С.О. Шапаренко. - Харків: Торсінг, 2002.