На малих річках і у річкових долинах є значна кількість природоохоронних об’єктів, які мають велике природоохоронне значення. У заплавах річок, ще зустрічаються ділянки, стан яких є близьким до їх первісного стану.

Для збереження водних ресурсів необхідне, у першу чергу, поширення режиму водоохоронних зон, обмеживши їх використання лише для вирощування лучних багаторічних трав. На еродованих ділянках необхідно провести берегозміцнювальну посадку дерев. Мул, що утворюється при очищенні річок і водойм варто було б повернути на поля, в якості добрив. Мул, забруднених важкими металами та радіонуклідами необхідно вилучати із природного середовища.

Поєднання деяких форм водокористування хоча і ставить деякі проблеми, але також обумовлює значну економію водних ресурсів. Наприклад, гарні результати дає рибництво на іригаційних водоймах, поєднане розведення риби і качок, використання нетоксичних стоків для зрошення полів, використання накопичувальних водойм для пляжного відпочинку та аматорського риболовства [25].

Іншим напрямком поліпшення стані річок є використання фільтрувальної здатності рослин. Якщо потік на своєму шляху зустрічає великі зарості очерету, рогоза, то значна кількість забруднень затримується рослинами, які виконують функції фільтрувального бар’єру.

Використання полезахисних смуг та масивів, водоохоронна роль яких виявляється у захисті грунту і долини від ерозійних процесів, які приводять до обміління річок і замулення джерел. Добре поглинають дощову і поталу воду заповідні цілинні степові ділянки, з яких стікає не більше 20% води, натомість як з ріллі – 30-80%.

При сільськогосподарському використанні водозахисних зон необхідне врахування протиерозійних і водоохоронних заходів, зокрема [25]:

1. Проводити оранку земель поперек схилів при крутизні схилу більше 7º.

2. Висів обно- і багаторічних просапних культур проводити на схилах крутизною не більше 7º, а на більш крутих схилах – висіювати лише багаторічні трави.

3. Використовувати такі добрива, які в меншій мірі вимивають грунт, зокрема гранульовані.

4. Винести за межі водозахисної зони тваринницькі комплекси та ферми.

Найголовнішою перспективою захисту малих річок є створення ландшафтних та біологічних заказників на території басейну малих річок та вилучення цих територій з господарської діяльності з метою їх збереження. Розглянемо деякі перспективні проекти в цій галузі.

1. Ділянка, що пропонується для створення ландшафтного заказника місцевого значення "Виток р. Берди", розташована біля західної околиці с. Вершина-Друга, Куйбишевського адміністративного району Запорізької області. У геоморфологічному відношенні ця ділянка розташована в межах акумулятивної рівнини заплавного типу (Додаток 5). Долина ріки трапецієподібна, завширшки до 3 км, глибиною до 50 м. Схили річки круті. Річище звивисте, глибоке, що пов'язано з виходом на поверхню гранітів. Похил русла становить 2,1 м/км [23].

Природні фітоценози тут збережені на невеликій площі, що пов'язано з господарською діяльністю людини (орні землі підходять близько до водотоку. Лучні угруповання представлені формацією пирію повзучого (Elytrigia repens). До домінанти рясно домішуються тонконіг лучний (Poa pratensis), грястиця збірна (Dactylis glomerata), та різнотрав'я - воловик Гмеліна, шавлія ефіопська, шавлія лучна (S. pratensis), дивина лікарська, конюшина лучна, жовтозілля еруколисте (Senecio erucufolius), морква дика, в'язіль барвистий, чина лучна тощо [24].

Прибережно-водні угруповання - очеретяні, у яких трапляються типові гідро- та гігрофіти - осока (Carex sp.), зніт шорсткий (Epilobium hirsutum), рогіз широколистий (Typha latifolia), куга озерна, череда трироздільна, гірчак почечуйний, осот болотний, частуха подорожникова тощо.

З фауни земноводних тут досить типовою є жаба озерна (Rana ridibunda). З плазунів подекуди зустрічається ящірка прудка (Lacerta agilis) та черепаха болотяна (Еmуs orbicularis), які входять у список Бернської конвенції (1999). Гадюка степова (Vipera ursini), яка занесена до Червоної книги України (1996) також мешкає на даній території [27].

Отже, Виток р. Берди відзначається значною ландшафтною цінністю тому, що представляє собою малопорушений водно-болотний та лучний комплекси витоків однієї з найбільших річок Північного Приазов'я, що безумовно повинні охоронятись для збереження витоків річки і подальшого її існування.

2. Ділянка, що пропонується для створення ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Волова", розташована біля південної околиці с. Білоцерківка в межах Куйбишевського адміністративного району Запорізької області (Додаток 6) [23].

Територія майбутнього заказника "Балка Волова" належить до Приазовської височинної області Лівобережно-Дніпровсько-Приазовської північно-степової провінції степової фізико-географічної зони.

Балка Волова є найбільшою правобережною балкою, яка впадає в р. Берду на південній околиці с. Білоцерківка Куйбишевського району. В ній добре збереглися угруповання зональних типчаково-ковилових степів (особливо з лівого боку, тобто у Куйбишевському районі).

3. Ділянка, що пропонується для створення ботанічного заказника місцевого значення "Степи біля р. Грузенької", розташована в околиці с. Білоцерківка в межах Куйбишевського адміністративного району Запорізької області (Додаток 7) [23].

Долина р. Грузенької знаходиться в межах Приазовського кристалічного масиву Українського кристалічного щита в області переважного поширення гранітів та гнейсів протерозойської групи, які перекриті лесами та лесоподібними відкладами.

У геоморфологічному відношенні ця ділянка розташована в межах пологово-хвилястої лесової рівнини, розчленованої ярами та балками. Долина річки трапецієподібна, завширшки до 3 км.

Типові степові та прибережно-водні ландшафти звичайної балки Північного Приазов'я з типовими та рідкісними степовими угрупованнями, а також прибережними угрупованнями.

4. Територія майбутнього заказника "витоки р. Молочної (Токмак)" належить до Чернігівського району Приазовської височинної області Лівобережно-Дніпровсько-Приазовської північно-степової провінції степової фізико-географічної зони (Додаток 8) [23, 26].

У геоморфологічному відношенні ця ділянка розташована в межах акумулятивної рівнини заплавного типу.

Ділянка представляє собою відносно добре збережену прибережну рослинність витоків та верхньої течії р. Молочної (Токмак-Токмачка-Молочна) та різного ступеня трансформованості лучні та степові угруповання.

5. Ділянка, що пропонується для створення ботанічного заказника місцевого значення "Степи до р. Тащенак", розташована біля с. Нове в межах Мелітопольського адміністративного району Запорізької області (Додаток 9).

Досліджена ділянка представляє собою добре збережені степові угруповання правого берега р. Тащенак в околицях залізничної станції однойменної назви. Тут окрім типових типчаково-кринітарієвих, типчаково-різнотравних, гіллясто-гострецевих асоціацій трапляються фрагменти рідкісних ковилових (з ковилою волосистою, Лессінга і українською) фітоценозів.

Висновки

Малі річки тісно пов'язані з економікою прилеглих територій і відіграють значну роль у розвитку соціального середовища. Водночас всебічне використання біоресурсів річок, їх зарегулювання, відбір вод на полив та господарсько-побутові потреби, а також перетворення річок на колектори стічних вод порушили їх природний стан. Річки стали забрудненими, спрямленими, мілководними, з поганою якістю води, збідненими рослинами й тваринами. Надміру інтенсивне використання в народному господарстві як самих річок, так і водозборів порушує їх природний гідрохімічний та гідробіологічний режим, зменшує водність і глибину, річки замулюються і заростають, збільшується їх евтрофікація за рахунок накопичення сполук азоту, фосфору та калію. Відмічено повсюдне забруднення води і донних відкладень річок господарсько-побутовими стоками, які вміщують величезну кількість органічних та біогенних елементів, пестицидів, важких металів, детергентів тощо. В окремих промислових районах Донбасу, Середнього Придніпров'я та Приазов'я річки сильно забруднюються промисловими стоками, в тому числі і шахтними водами, які вносять у річки величезну кількість мінеральних речовин – хлоридів і сульфатів, а також шкідливих токсичних речовин – фенолів, ціанідів тощо.

Встановлено, що в басейнах малих річок основними землекористувачами є сільське господарство – на його частку припадає від 70 до 90% усіх освоєних земель річкового водозбору.

Малі річки формують “водний потенціал” країни, тому потребують особливої уваги. Вони мають важливе господарське значення. Їх вода використовується для зрошування полів і водопою тварин, а також технічних потреб, насамперед сільського господарства. Тому вони першими виснажуються, засмічуються й замулюються.

Упродовж останнього століття внаслідок масової вирубки лісів і розорювання заплав, малі річки майже зовсім позбавлені природного захисту. Це призвело до того, що у басейнах річок високої активності набули ерозійні процеси, чому сприяло також порушення агротехніки на водозборах: розорювання схилів і заплав, випрямлення русел тощо.

Джерелами забруднення наших річок є населені пункти та великі й малі підприємства, не оснащені належним водо- і повітроочисним обладнанням, наземні і підземні комунікації, поверхневий стік сільськогосподарських угідь тощо.

Ефективна охорона малих річок передбачає: припинення або суттєве послаблення ерозійних процесів на водозборах; зменшення обсягів поверхневого водостоку із сільськогосподарських угідь; будівництво очисних споруд; дотримання вимог щодо зберігання та внесення в грунт агрохімікатів тощо.

Захист малих річок та їх відродження необхідно спрямувати у такі напрямки:

1) розробка спеціальних програм щодо відродження конкретної річки;

2) виконання природоохоронного законодавства, щодо умов розміщення та експлуатації у басейні малих річок;

3) санітарний контроль за станом малих річок;

4) створення сприятливих умов для відтворення рибних запасів; охорона тваринного світу річки;

5) запобігання антропогенній, водній і вітровій ерозії у долині річки;

6) насадження лісів і чагарників уздовж берегів долини, на її схилах і на заплаві.

Дотримування наведених водоохоронних ”заповідей” є легшою і доступнішою справою, ніж боротьба з наслідками забруднення поверхневих і підземних вод.