Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Комерційний банк Приватбанк був заснований у 1992 році. На сьогоднішній день Приватбанк є одним з банків, які найбільш динамічно розвиваються в України, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни.

Наприкінці 2005 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу Global Finance третій рік поспіль визнає Приватбанк "Кращим банком в Україні". Global Finance також в черговий раз визнав Приватбанк кращим банком України за підсумками щорічного рейтингу Best Emerging Market Banks 2005. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал "The Banker" за результатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, привласнив Приватбанку звання "The Bank of Year". Інший впливовий журнал - "Euromoney" п'ять років поспіль - у 1999, 2000, 2001, 2002 та 2005 роках визнає Приватбанк кращим банком України.

В ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK-USM, 19,8% опитаних жителів України назвали Приватбанк найбільш привабливим для себе українським банком. Приватбанк також має найбільш високий рівень впізнаваємості серед населення і найвищий показник привабливості: більше 26% опитаних, які знають бренд Приватбанку, вважають його послуги і якість обслуговування найбільш привабливими.

Приватбанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 16% населення України.

Приватбанк має генеральну ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій та здійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи, відразу зауважимо, що аналіз проводиться по консолідованій звітності КБ „Приватбанк”. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язан­ня та капітал (пасиви) — праворуч. Існує така рівність:

Активи — Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в поряд­ку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

 Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

· структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;

· коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясу­вати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому ви­користовують ряд коефіцієнтів).

Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банківської установи на основі фінансової звітності банку, що наведена в додатка А і Б (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Аналіз структури капіталу КБ „Приватбанк”

 

Показники

2003

2004

2005

Сума, тис.грн.                 Структура, % Сума, тис.грн.                 Структура, % Сума, тис.грн.                 Структура, %
Статутний капітал 147296,8 38,88 283113,8 54,10 942406,9 78,49
Нерозподілені прибутки 153624 40,55 145261 27,76 132465 11,03
Прибутки поточного року 77917 20,57 94964,1 18,15 125866,3 10,48
Усього капіталу 378837,8 100,00 523338,9 100,00 1200738 100,00

 

Як бачимо з наведеної таблиці у 2005 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2004 та 2005 роках. А у 2003 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.

Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.2 наведені дані розрахунки.

Таблиця 2.2

Розрахунок чистого капіталу КБ „Приватбанк”

тис. грн.

 

2003

2004

2005

Основний капітал

259018,8

550218,8

889438,4

Додатковий капітал

77917

94964,1

125866,3

Відверненя

170398

102961

125182

Чистий капітал

166537,8

542221,9

890122,7

 

    Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.3).

 

Таблиця 2.3

Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу КБ „Приватбанк”

Показник

Формула

Норматив

Значення

2002 2003 2004
Коефіцієнт К1 капітал / пасиви рекомендоване значення в межах 0,15-0,20 0,19 0,19 0,22
Коефіцієнт К2 чистий капітал / загальні активи не менш ніж 0,04 0,04 0,10 0,14
Коефіцієнт К4 чистий капітал / зобов’язання не менш ніж 0,25-0,3 0,05 0,12 0,18

Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення — у межах 0,15—0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.

Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2003 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.

Коефіцієнт К4 показує максималь­ну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нет­то-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30% покривати його зобо­в'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.

Розглянемо структуру зобов’язань банку (табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4

Структура зобов’язань КБ „Приватбанк”

 

Зобов'язання банку

2003

2004

2005

Сума, тис. гри. Структура, % Сума, тис. гри. Структура, % Сума, тис. гри. Структура, %
Коррахунки банків 987 0,03 1023 0,03 1245 0,03
Міжбанківські кредити 11796 0,41 0 0,00 52601 1,18
Кошти клієнтів до запитання 2682582 93,95 3708318 94,67 4156234 93,54
Строкові депозити 2111 0,07 22084 0,56 27155 0,61
Цінні папери власного боргу 0 0,00 0 0,00 0 0,00
Інші зобов'язання 157818 5,53 185801 4,74 206253 4,64
Усього зобов'язань 2855294 100,00 3917226 100,00 4443488 100,00

 

Таким чином, зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за ра­хунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання ста­новлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів.

Частка строкових депозитів — 0,61%, а міжбанківського кредиту — 1,18%.

Отже, аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ри­зик, вкладаючи такі кошти в кредити.

Розглянемо структуру активних операцій КБ „Приватбанк” (табл. 2.5).

 

Таблиця 2.5

Структура активних операцій КБ „Приватбанк”

 

Активи

 

2003

2004

2005

Відхилення
(2005-2003)

сума, тис. гри. % сума, тис. гри. % сума, тис. гри. % у сумі, тис. гри. у структурі, %
Валюта, монети 359715,50 9,25 402094,00 7,31 425630,00 6,70 65914,50 -2,55
Кошти на коррахунках у НБУ 401203,00 10,31 334270,00 6,08 345621,00 5,44 -55582,00 -4,88
Кошти на коррахунках в інших банках 754273,00 19,39 810271,00 14,74 805213,00 12,67 50940,00 -6,72
Депозити та кредити в інших банках 106710,00 2,74 132564,00 2,41 154632,00 2,43 47922,00 -0,31
Цінні папери у портфелі банку 371536,30 9,55 638106,90 11,61 645657,10 10,16 274120,80 0,61
Кредити надані, всього 1338122,00 34,40 2351512,00 42,78 3079955,60 48,45 1741833,60 14,05
Інвестиції капіталу 4752,00 0,12 8331,00 0,15 9562,00 0,15 4810,00 0,03
Нематеріальні активи 146848,00 3,77 182535,00 3,32 175452,00 2,76 28604,00 -1,01
Матеріальні активи 123944,00 3,19 213291,00 3,88 256894,00 4,04 132950,00 0,86
Інші активи 283258,00 7,28 424135,00 7,72 458610,00 7,21 175352,00 -0,07
Усього 3890361,80 100,00 5497109,90 100,00 6357226,70 100,00 2466864,90 0,00

 

З наведеної таблиці бачимо, що частка високоліквідних активів в загальній масі активів має сталу тенденцію до зниження, зростає лише сума наданих кредитів. Для того, щоб проаналізувати якість кредитного менеджменту розглянемо кредитний портфель банку за 2005 рік (табл. 2.6).

 

 

Таблиця 2.6

Аналіз кредитного портфелю КБ „Приватбанк” за 2005 р.

Класифікація кредитів у портфелі банку Сума, тис. грн. Структура, % Коефіцієнт ризику, % Сума резерву, тис. грн.
Стандартні 2227085,1 72,13 2% 44541,70
Під контролем 521546 16,89 5% 26077,30
Субстандартні 245110 7,94 5% 12255,50
Сумнівні 93210 3,02 50% 46605,00
Безнадійні 800,9 0,03 100% 800,90
Усього кредитний портфель 3087752 100,00 - 130280,40

 

    З наведених даних можна зробити висновок про професіоналізм менеджерів банку, адже відсоток сумнівних та безнадійних кредитів є дуже не великим.

    Розглянемо фінансовий стан банківської установи (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Аналіз фінансового стану КБ „Приватбанк”

 

Показники Нормативне значення Формула 2003 2004 2005
Норматив платоспроможності Н3 не менше 8% (Капітал / Активи)*100 9,75 9,53 21,96
Норматив достатності капіталу Н4 не менше 4% Основний капітал - Резерви на покриття кредитних ризиків / Активи *100 6,67 10,02 14,02
Норматив миттєвої ліквідності Н5 не менше 20% (Кошти на коррахунку + каса) / Поточні рахунки * 100 28,37 19,86 18,56
Норматив загальної ліквідності Н6 не менше 100% Активи / Зобов’язання * 100 123,03 123,71 128,14

Продовження таблиці 2.7

 

Показники Нормативне значення Формула 2003 2004 2005
Норматив співвідношення високоліквідних і робочих активів Н7 не менше 20% Високоліквідні активи / Робочі активи * 100 77,75 46,18 39,52
Максимальний розмір ризику на одного позичальника Н8 не більше 25% Сукупна заборгованість за позичками, міжбанківським кредитами і врахованими векселями / Капітал банку *100 1,62 0,00 3,77
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н12 не більше 200% Надані міжбанківські позики / Капітал банку * 100 14,67 12,60 11,09
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Н13 не більше 300% (Отримані міжбанківські позики + Залучені централізовані кошти) / Капітал банку * 100 43,29 49,37 40,38

 

    З таблиці 2.7 бачимо, що всі основні нормативи знаходяться в межах рекомендованих значень. Тільки норматив миттєвої ліквідності у 2005 році не відповідає рекомендованому значенню, це пов’язано із зменшенням високоліквідних активів підприємства через направлення їх в сферу кредитування.

    Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний. Щодо рекомендацій банку, то тут хотілося б відмітити про необхідність зміни політики стосовно ресурсної бази (слід вишукати більш надійні джерела ресурсів ніж поточні рахунки клієнтів).

2.3 Практика мінімізації кредитного ризику в Ємільчинському ТВБВ КБ "Приватбанк"

 

Здійснення кредитних операцій будь-яким банком безперечно пов’язане із застосуванням заходів щодо мінімізації кредитного ризику. В першому розділі цієї роботи розглянуті теоретичні засади таких заходів, тепер розглянемо як на практиці банківська установа здійснює захист від можливого невиконання позичальниками своїх зобов’язань.

Оцінка кредитоспроможності позичальника.. Враховуючи те, що Національний банк України запропонував ряд показників для оцінки фінансового стану позичальника без певних нормативних значень (а лише з віддаленими від дійсності теоретичними значеннями, виконання яких у більшості випадків є неможливим для українських підприємств), застосування їх для об’єктивної оцінки кредитного ризику майбутнього кредиту не є корисним. Деякі з банків опрацювали запропоновану НБУ методику, змінивши її і наблизивши до реального життя.

Працівники кредитного відділу Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” велику увагу приділяють оцінці звіту про фінансові результати підприємства. Майже повністю обмежується видача кредитів підприємствам, що в звітному році отримали збитки.

По випискам з особового рахунку клієнта кредитний інспектор може зробити висновок про співвідношення надходжень і витрат клієнта підчас операційної діяльності. На користь позичальника слугує висновок про значні постійні залишки коштів на поточних та інших рахунках. Дані відділу грошового-готівкового обороту про своєчасне отримання клієнтом готівки у повному обсязі для виплати заробітної плати – це ще один додатковий плюс.

Нормування. Такий метод застосовується у разі невірного розрахунку позичальником суми необхідного йому кредиту. Кредитний інспектор перевіряє документи, що стосуються кредитованого заходу, проводить аналіз техніко-економічного обґрунтування. Надлишковість кредитних коштів визначається методом підрахування затрат. Наприклад, позичальник подав заявку на відкриття кредитної лінії для будівництва ресторану на трасі республіканського значення на 75000 грн.. Працівник банку має підрахувати загальну суму витрат, які необхідно здійснити для здійснення проекту (на здійснення ремонту приміщення, закупівлю необхідних меблів, посуду, обладнання, на оплату роботи декораторів, тощо). Не допускаються великі суми непередбачуваних витрат. У разі відхилення суми кредиту у заявці від розрахованої кредит може бути наданий, але на меншу суму, ніж того бажає позичальник. У прикладі, що аналізується, сума позички була зменшена до 50000 грн. по тій причині, що клієнт використав у розрахунках витрат ціни на товари, завищені порівняно із середньоринковими . До того ж на непередбачувані витрати позичальник мав бажання отримати близько 10000 грн., що складало 20% від суми запрошеного кредиту. У Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк” питання нормування суми кредиту вирішується на засіданні кредитної комісії.

Граничним варіантом застосування такого методу мінімізації кредитного ризику, як нормування, є відмова позичальнику у наданні позики. Це застосовується працівниками досліджуваної банківської установи у разі кардинального неспівпадання інтересів банку і позичальника. Так у другому кварталі 2004 року у багатьох підприємств, які обслуговуються у банківській установі, виникла недостатність обігових коштів, у зв’язку з чим клієнти почали звертатися до банку з проханням надати їм кредити на тимчасове поповнення обігових коштів. Але разом із тим в Україні зросли ціни на ринку кредитних ресурсів. Ємільчинське ТВБВ також вимушена була збільшити процентну ставку за користування позичками. Лише частина клієнтів мала змогу запропонувати банку процент по кредиту, вищий за той, за яким ТВБВ купує кошти у Головного банку. Тому відмова клієнтові була економічно вигіднішою для банку, особливо якщо врахувати підвищення кредитного ризику по кредитуванню підприємств у другому кварталі 2004 року.

Також нормування використовується у випадках пролонгації дії кредитних договорів. Отримавши заяву позичальника на пролонгацію кредиту, банком в свою чергу виставляються зустрічні вимоги, які повинен виконати клієнт :

· або зменшити кредитний ризик шляхом часткового погашення основної суми заборгованості за кредитом;

· або сплачувати банку більші проценти за користування позичкою.

Звичайно виконання обох цих вимог є найоптимальнішим варіантом для банківської установи, але складним для позичальника, якщо потреба у пролонгації виникла з причини ускладнень у фінансовому становищі підприємства. За даними, отриманими у Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк”, у 13 з 31 випадку пролонгацій додаткова угода укладалась на суму меншу , ніж у основному договорі, і ще в кількох випадках сума кредиту зменшувалась підчас дії договору про пролонгацію.

 Лімітування. Основна і найпоширеніша форма лімітування – це встановлення банком ліміту по кредитній лінії, коли кредитний ризик мінімізується через кількісне обмеження. Ємільчинське ТВБВ КБ „Приватбанк” теж практикує таку форму кредитування як відкриття кредитних ліній. Але роль ліміту, встановленого філіалом, в мінімізації кредитного ризику майже зводиться до нуля. Кредитні лінії відкриваються на короткі строки і передбачають погашення основної суми боргу за один раз в кінці строку дії кредитного договору. Тобто характер надання такої форми кредиту мало чим відрізняється від простого кредитування (не вимагається періодичне погашення суми боргу по частинам).

Інша форма лімітування – встановлення граничних меж кредитування для окремих груп позичальників (така вимога, як правило, включається до методики оцінки кредитоспроможності та табличних і нормативних додатків до внутрібанківського положення про кредитування ).

В Положенні про кредитування Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”  немає окремих пунктів, в яких би обмежувалась можливість кредитування будь-яких груп населення.

Диверсифікація кредитного портфеля. Диверсифікація покликана мінімізувати кредитний ризик в масштабі всього кредитного портфеля. Але аналіз структури кредитного портфеля Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”  довів, що значну питому вагу займають кредити в сферу торгівлі. Майже відсутнє кредитування виробництва. Тому, коли торгові підприємства мають ускладнення в своїй роботі, це автоматично погіршує стан портфелю банку.

Що стосується диверсифікації кредитного портфеля за строками, то ТВБВ надає тільки короткострокові позички. При чому якщо до середини 2003 року це були, в-основному, кредити строком від 3 до 6 місяців, то в третьому, четвертому кварталі при наданні кредитів перевага надавалась кредитам на термін до 3 місяців. Зросла також питома вага позик до 1 місяця. Лише з початку 2005 року банк відновив кредитування на більш тривалі терміни: було видано кілька кредитів строком до 6 та 9 місяців.

Взагалі слід відмітити, що за теперішніх умов українські банки мало приділяють уваги урівноваженню ризику неповернення довгострокових кредитів видачею більш короткотермінових позичок. Пов’язане це із малою питомою вагою довгострокових кредитів.

Забезпечення. Забезпечення кредиту ще називають останньою лінією оборони для банку. В науковій літературі про банківську діяльність акцент робиться на тому, що рішення про надання кредиту повинно завжди базуватися на привабливості проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Щоб видача кредиту не перетворилася на обмін кредитних коштів на забезпечення, питання про останнє повинно вирішуватися вже після того, як кредитна угода була визначена як прийнятна для банку.

Для мінімізації кредитного ризику в процесі кредитування Ємільчинське ТВБВ КБ „Приватбанк” використовує забезпечення наданих позичок двох видів:

· застава;

· порука.

Договори поруки, як правило, використовуються при укладанні кредитних угод із фізичними особами. Договір оформляється у письмовому вигляді і підписується трьома сторонами (поручителем, кредитором і позичальником). При цьому поручителями виступають працівники банку. Це забезпечує сплату заборгованості у разі непогашення її позичальником за рахунок постійних доходів співпрацівників філії. Порука передбачає сплату заборгованості як за основною сумою боргу, так і за процентами.

Рідше використовується порука для забезпечення кредитів юридичних осіб. В-основному, договір поруки за юридичних осіб укладається для підвищення гарантії повернення коштів як додаткове забезпечення до договору застави. Порука використовується у випадках пролонгування дії кредитної угоди або ж якщо ризик по даному кредиту є досить високий. Перед укладанням договору поруки кредитний інспектор Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” вивчає засновницькі та фінансові документи майбутнього поручителя. Якщо поручительство запропонованого кандидата є ненадійним, то клієнтові відмовляють у прийнятті такого договору в якості забезпечення. Перевага надається крупним виробничим підприємствам або іншим юридичним особам, які є клієнтами ТВБВ, і репутація яких є надійною. Якщо підприємство має фінансово стійких засновників, то третьою стороною в підписання договору поруки може виступити поручитель.

В договорі поруки вказується, що поручитель погашає всю заборгованість позичальника перед банком у випадку, якщо останній виявляється неплатоспроможним, в дводенний строк. При чому банк має право списати в безакцептному порядку з рахунку поручителя суму в розмірі боргових зобов’язань позичальника.

В свою чергу поручитель за час прострочки також сплачує нараховані на суму заборгованості відсотки і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Договір поруки укладається в трьох примірниках по одному для кожної сторони.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання. Предметом застави в законі України "Про заставу", введеного в дію Постановою ВР №2655-12 від 02.10.92 р., визначаються майно та майнові права. В банківській практиці використовуються кілька різновидів застави: іпотека, застава рухомого майна, товарів в обороті або переробці, цінних паперів, майнових прав, заклад.

Ємільчинським ТВБВ КБ „Приватбанк” застава використовується як основний спосіб мінімізації кредитного ризику. ТВБВ запровадило в методику своєї роботи із клієнтами під час кредитування вимогу, яка стосується обов'язкового забезпечення позики майном. Виключення робилися лише в окремих випадках для постійних клієнтів банку (за умови пред'явлення договору поруки). Але поступово такі умови кредитування взагалі були відкинуті і зараз жодний кредит не виддається юридичним особам і фізичним-не працівникам банку без реального забезпечення майном. При цьому застава покликана виконувати дві функції. Перша і основна - це спонукати позичальника повернути борг та сплатити відсотки , друга - гарантувати банку повне або часткове відшкодування збитків, які понесе банк у випадку невиконання зобов'язань позичальником.

При вирішенні питання про заставу необхідно враховувати наступні фактори :

1. Ліквідність застави.

2. Умови зберігання.

3. Ступінь зносу.

4. Ринкову вартість застави (як часто вона змінюється, чи мають зміни сезонний характер).

5. Відношення ринкової вартості та суми кредиту.

6. Попит на предмет застави на ринку.

7. Захист застави від інфляції.

8. Чи може бути застава відчуженою (чи немає претензій з боку інших осіб).

9. Чи є можливість контролювати і перевіряти стан застави, якщо договір про неї буде підписаний на умовах зберігання майна у заставодавця.

10. Які витрати на зберігання понесе банк, якщо договір застави передбачатиме перебування заставленого майна у заставоотримувача .

Всі ці питання вирішуються під час підготовки до підписання кредитної угоди і закріпляються у договорі застави.

В практичній роботі Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”  для забезпечення позичок укладаються угоди як між двома сторонами (заставодавець - заставодержатель), так і за участю третьої особи - майнового поручителя. При чому частіше всього угоди мають форму договорів застави товарів в обороті.

В якості застави ТВБВ без перешкод приймає нафтопродукти і товари для побуту та офісів. Хоча за два роки роботи ТВБВ не була реалізована (з метою відшкодування заборгованості за позичкою) жодна застава, перелічені товари вважаються досить ліквідними. Оптовий продаж їх у разі необхідності не повинен викликати великих ускладнень і витрат. На користь такої застави слугує така її характеристика, як можливість тривалого зберігання.

Якщо мова іде про нафтопродукти, то найбільш зручною заставою є готова продукція : бензин, дизельне паливо, мазут, тощо. У випадку, коли позичальник може запропонувати банківській установі лише сиру нафту, кредитний інспектор повинен вимагати і прослідкувати за відповідними документами, щоб нафта була однорідна (тобто видобута на родовищах однієї місцевості). У разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом та необхідності реалізації заставленого майна більш ліквідним товаром на ринку України, звичайно, буде нафта Західно-Сибірських (а можливо і українських) родовищ, для роботи з якою пристосовані вітчизняні нафтопереробні підприємства.

При прийнятті у заставу споживчих товарів перевага надається техніці та іншій продукції імпортного виробництва (відомих транснаціональних компаній), які вже зайняли певний сектор на товарному ринку України.

Для оформлення застави товарів в обороті, позичальник повинен представити у кредитному інспектору Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”  цілий ряд документів.

По-перше, це специфікація на товар, який заставляється. Вона являє собою перелік усіх видів товару із указанням кількості одиниць та цін на них.

По-друге, це виписка з балансу підприємства про наявність товарів, що передаються в заставу.

По-третє, це інші товарні документи: накладні, митні декларації, акти прийому-передачі, тощо. Ці документи мають підтвердити законність володіння і розпорядження товарами позичальником.

По-четверте, це лист в якому міститься гарантія того, що товар не буде відвантажуватися з місця його зберігання без спеціального дозволу Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”. Такий лист має допомогти проконтролювати наявність заставленого майна у повному обсязі в місці, яке обумовлене в договорі.

По-п'яте, це протокол засідання засновників даного господарського товариства із зазначення їх рішення про надання в заставу Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк” саме тих товарів, які перелічені у специфікації (такий документ обов'язковий у разі, якщо керівник підприємства не має права самостійно підписувати угоди по заставі майна даної фірми).

Працівниками кредитного відділу особлива увага приділяється перевірці документів, що встановлюють права заставодавців на це майно, та повноважень представників заставодавців на підписання договорів застави. Бо недотримання таких умов може призвести до визнання договору застави недійсним з поверненням предмету застави заставодавцю, як того вимагає Цивільний Кодекс.

У стандартній формі договору застави, яка використовується філією, зазначається, що заставодавець має право реалізувати заставлене майно за умови одночасної заміни заставленого товару, що вибуває, іншим однорідним товаром на рівну або більшу вартість. Отже під час дії договору застави заставодавець може звернутися до керівника ТВБВ із проханням про можливість заміни заставлених товарів іншими. Якщо виконуються вимоги до вартості, ліквідності та виду товарів, то прохання заставодавця задовольняється із оформленням додаткової угоди. В практичній роботі, наприклад, мали місце заміни запасів дизельного палива на менші обсяги бензину, які за вартістю перевищували останнє. У випадках заставлення споживчих товарів заміна проводилася на товари схожі з попередніми функціональним призначенням та якістю. При укладанні додаткової угоди позичальником надавалися нові товарні документи, специфікація, протокол засідання засновників, виписка з балансу, тощо.

У випадку реалізації заставодавцем заставленого майна без одночасної заміни товару, що вибуває, на товар на більшу або рівну вартість , заставодавець сплачує банку штраф у розмірі 25 % від зменшеної вартості предмету застави.

При заставі товарів в обороті заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави. Ризик випадкової загибелі заставлених товарів несе їх власник. Він повинен у повному обсязі відшкодувати банку збитки, спричинені втратою, нестачею або пошкодженням заставленого майна.

Якщо під час дії кредитного договору позичальник погасив достроково значну частку основної суми боргу, то за заявою заставодавця обсяги товарів, заставлених банкові, можуть бути зменшені за згодою банку. Скорочення обсягу заставлених товарів до оптимального розміру також слугує на користь банківській установі: спрямування товарів у подальший оборот збільшує оборотність активів підприємства, а отже і його прибутковість, що в свою чергу позитивно впливає на мінімізацію кредитного ризику.

Інший різновид застави, що приймається банком для забезпечення кредитів, - це застава нерухомості (іпотека). Частіше всього в якості заставленого нерухомого майна юридичних осіб виступають нежилі приміщення, а фізичних -- квартири, приватні будинки та надвірні споруди.

Для оформлення договору застави позичальник пред'являє кредитному інспекторові наступні документи :

· документи на право власності заставленого майна (споруди, будівлі, квартири, будинку );

· справка із державної нотаріальної контори про те, що заставлене майно не є під арештом або забороною (справка має бути оформлена в день підписання договора застави) ;

· справка-характеристика на об'єкт застави;

· для фізичних осіб - документ про те, що майно є власністю даної особи;

· виписка з балансу за даним об'єктом;

· акт оцінки вартості майна;

· протокол засідання засновників на заставу.

Особливою вимогою до кредитного інспектору при підготовці всіх документів для підписання договору застави є перевірка параметрів предмету застави.

Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації (ЗУ "Про заставу"). Але так як серед позичальників Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”  не було державних підприємств, то увага приділяється перевірці інших можливих порушень.  

Проаналізувавши кредитний портфель філії, автор даної роботи згрупувала надані за два роки за кредитами та коефіцієнтом співвідношення "застава / заборгованість" (таблиця 2.8). Як видно з таблиці, у всіх випадках прийняття забезпечення (застави позичальника та майнової поруки) сума забезпечення перевищувала суму кредиту. Питома вага кредитів, які надані позичальникам під забезпечення, що за вартістю перевищує суму позики на 10 - 100 %, складає близько 37,78%. Частка кредитів, забезпечення по яких перевищує суму кредитів більш, ніж в два рази, складає більше 62 %. Але слід зауважити, що показники були розраховані по всій сукупності кредитів, які були видані за час існування Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”. Якщо ж врахувати фактор часу, то визначальною є тенденція до збільшення питомої ваги позичок, забезпечення по яких вдвічі та більше перевищує основну суму боргу за кредитом.

Таблиця 2.8

 Розподіл кредитів, виданих Ємільчинським ТВБВ КБ „Приватбанк” за весь час існування, за коефіцієнтом співвідношення суми забезпечення (застави) та суми заборгованості за позикою)

Коефіцієнт співвідношення вартості застави та заборгованості по кредиту, %

Питома вага кредитів виданих під забезпечення із таким співвідношенням, %

до основної суми боргу до основної суми боргу та нарахованих відсотків
80 - 100 ---- 6,67
100 - 120 6,67 6,67
120 - 140 8,89 8,89
140 - 160 8,89 4,44
160 - 180 4,44 11,11
180 - 200 8,89 15,56
200 - 220 13,33 24,44
220 - 240 11,11 13,33
240 - 300 24,44 6,67
300 - 400 6.67 4,44
400 і більше 6,67 ----

 

Так у 75 % випадків прийняття забезпечення у вигляді застави позичальника та майнової поруки кредит надавався на суму, що складала не більше 60 % забезпечення.

Якщо ж окрім основної суми боргу по кредиту до розрахунків приймати також суму нарахованих по ній відсотків, то картина дещо змінюється. Так ми маємо, що у близько 7 % випадків кредитування повна заборгованість за позикою не покривається сповна сумою наданого забезпечення (лише на 80 - 95 %). Але для сукупного кредитного портфеля цей показник є досить низький, особливо якщо врахувати, що в останні квартали частка таких кредитів постійно зменшується.

Страхування. Ємільчинське ТВБВ КБ „Приватбанк” опосередковано використовує послуги страхових компаній лише з приводу страхування заставленого майна.

Як правило, страховий поліс вимагається ТВБВ при передачі позичальником у заставу предмету іпотеки. Майно має бути застраховане за рахунок заставодавця у повному обсязі на користь банку на весь термін дії договору застави. При настанні страхового випадку (загибелі заставленого майна) банківська установа матиме переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування. Але при розрахунку ступеню мінімізації кредитного ризику за умов страхування заставленого майна, увага кредитного інспектора обов'язково звертається на те, що страхове відшкодування майже завжди менше вартості застрахованого майна (50 - 80 %). Отже якщо, наприклад, заборгованість за позикою складає 80 % від вартості застави, то у разі загибелі майна (здійснення страхового випадку) заборгованість позичальника може бути не погашена у повному обсязі за рахунок виплат страхової компанії.

Створення страхових резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями. Резерв формується відповідно до загальної суми позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на коефіцієнти ризику. Резерв розподіляється на резерв під стандартну заборгованість та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами. Також окремо формуються резерви в тих валютах, в яких надані позики. Резерв формується як Головним банком, так його філіями.

У Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк” щоквартально уточнюється загальний обсяг резерву відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику, яка склалася станом на останній робочий день звітного кварталу. Для розрахунку обсягів резервів, що підлягають створенню в наступному кварталі, кредитною комісією Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” здійснюється оцінка кредитного портфелю.

Оцінка кредитних ризиків здійснюється з урахуванням таких двох критеріїв:

· оцінка фінансового стану позичальника ;

· погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника банк враховує показники його діяльності. Оцінка показників проводиться за бальною системою. Сума набраних балів визначає належність позичальника до певного класу (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Розподіл позичальників по класах відповідно до суми набраних балів (методика Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”)

Клас А Б В Г Д
Для юридичних осіб Не менш як 6 балів Не менш як 5 балів Не менш як 4 балів Не менш як 2 балів менш як 2 балів
Для фізичних осіб Не менш як 6 балів Не менш як 4 балів Не менш як 2 балів Не менш як 1 балів 0 балів
Для банківських установ Не менш як 10 балів Не менш як 8 балів Не менш як 6 балів Не менш як 3 балів Менш як 3 балів

 

Ранжування класів від А до Д відповідає характеристикам фінансового стану позичальників від найкращої до найгіршої.

При оцінці кредитів юридичних осіб бали надаються за параметрами:

· Забезпечення ( застава-4, порука-3, бланковий-0);

· Наявність прибутку чи збитку за звітній період (прибуток-1,збиток - -1);

· Клієнт банку чи ні (так-2, ні -2);

· Виконання зобов'язань позичальником в минулому (за кожне належне виконання-1, за кожне неналежне виконання -1);

· Ефективність управління позичальника (добра-1, погана -1);

· Дотримання фінансових показників : коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт автономності, коефіцієнт маневреності власних коштів із нормативними значеннями, запропонованими НБУ (дотримання всіх показників-2, трьох-1.5, двох-1, одного-0.5, недотримання жодного-0);

· Ринкова позиція позичальника (добра-2, недобра-0).

При оцінці кредитів фізичних осіб бали надаються за параметрами :

· Забезпечення (застава-4, порука-2, без забезпечення-0);

· Прибуток чи матеріальний стан позичальника відносно суми кредиту (високий-4, середній-2, низький-0);

· Контакт з банком (постійний-3, тісний-2, по необхідності-1, відсутній-0);

· Соціальна стабільність клієнта (висока-2, середня-1, низька-0).

Після підрахунку суми балів по кожній позичці та визначення характеру погашення кредиту позичальником згідно Положення НБУ кожний кредит відноситься до певної групи ризику. Подальший розрахунок здійснюється за допомогою встановлених НБУ норм відрахування.

Як видно, методика оцінки кредитного портфеля установами КБ „Приватбанк” є досить простою. Недоліком її можна назвати абстрактність окремих показників та критеріїв їх визначення. Наприклад, яке співвідношення матеріального стану позичальника та суми кредиту слід вважати низьким або середнім, чи як визначити ринкову позицію позичальника. Досить малу вагу при розрахунках отримує критерій "прибутковість-збитковість". Дана методика є характерним прикладом адаптації банком оціночних критеріїв до практичного застосування, про яку йшла мова раніше.

Використання резервів для відшкодування збитків здійснюється лише в тому разі, якщо позика визнана безнадійною до стягнення. У будь-якому випадку використання резервів, створених за рахунок банку, для погашення збитку носить характер компенсації кредитного ризику, а не його мінімізації. Резерви по кредитах - це пасивний спосіб захисту від ризику, він ні в якому разі не впливає на імовірність непогашення позики клієнтом. Незалежно від того який обсяг зарезервованих коштів має банківська установа, стан позичальника та його кредитоспроможність можуть погіршитися або покращитися. Тому увага кредитного інспектора Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”  повинна акцентуватись на покращенні ризик-менеджменту самого банку.





Дата: 2019-07-24, просмотров: 193.