Розуміти походження слова і вміти його пояснювати — основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв'язного мовлення.

Кожна мова постійно змінюється. Одні слова поступово відмирають, інші, навпаки, з'являються у мові. Щоб з'ясувати походження слів, необхідно звертатися до історії мови і встановлювати їх первісне значення. Але такі завдання не передбачаються програмою для початкових класів.

Проте аналіз змісту Букваря (М.С. Вашуленко, Н.Ф. Скрипченко. — К., 1995) та Рідної мови для 2 класу, тема «Іменник» (М.А. Білецька, М.С. Вашуленко) виявив значну кількість лексики, походження якої можна легко пояснити учням, починаючи вже з періоду навчання грамоти. Для зручності пояснення етимології слів на уроках рідної мови нами укладено для допомоги вчителеві 15 тематичних груп з короткою вказівкою походження кожною слова.

Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. Тому, як засвідчує експериментальне дослідження, в 1-4 (3) класах досить ефективно цю роботу вести за трьома напрямками:

1. Учитель розповідає про доходження певного слова, яке зустрічається у змісті навчання на уроках рідної мови, читання, природознавства.

2. В учнів тривалими вправами виробляється уміння пояснювати походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі — малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.п.

3. Діти самостійно пояснюють походження слів, аналізуючи їх.

Згідно з цими напрямками, пропонуємо на допомогу учням педучилищ, студентам педуніверситетів за спеціальністю «учитель молодших класів» та вчителям-практикам тематичний словничок лексики та систему вправ, які стимулюють пізнавальний інтерес під час уроків рідної мови.

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИЧОК НАЗВИ ПТАХІВ

ВОРОНА — у перекладі з давньоруської на сучасну мову означає чорна. Названо за чорний колір пір'я.

ГЛУХАР — від слова глухий. Під час токування ці птахи немовби глухнуть, не чують сторонніх звуків.

ГОЛУБ — від прикметника голубий. Голубого кольору буває пір'я на шийці птаха.

ГРАК    — від гракати, граяти, тобто від звуконаслідування.

ГУСИ — з германської. Наслідування вигуків ге-ге-ге (нім. гоне).

ЖУРАВЕЛЬ — спільнослов'янське жерав, горав — від гер — вигуку, що подають ці птахи.

ЗОЗУЛЯ — від давньоруського зегзиця, зегзуля.

КАЧКА — зміна вигуку ках, що відтворює крик качки.

КУРКА — від звуконаслідування — кур.

ЛАСТІВКА — від слов'янського слова ласта, тобто літати.

ОРЕЛ — грецьке орніс — птах.

ПЕЛІКАН — від латинського пеліканус — молот; молоток, сокира.

СИНИЦЯ — назва пов'язана із словом синій. Інше пояснення: синицю спочатку звали зиниця. Слово це звуконаслідувальне. Пташка виспівує щось схоже на зинь-зинь.

СНІГУР — від слова сніг. Птах, що не боїться снігу.

СОВА — від звуконаслідування: сикати — шипіти.

 СОЙКА - від сяяти (за кольором пір'я).

СОЛОВЕЙ — від праслов'янського солвъ, що означало

жовтувато-сірий.

СТРАУС — грецьке струтос — птах.

ЧАЙКА — крик птаха чаї — звуконаслідування.

НАЗВИ КОМАХ

БДЖОЛА — від звуконаслідувального кореня буг у слові

бучати, що означає шуміти.

ЖУК — від основи жу-.

НАЗВИ ТВАРИН

АКУЛА — норвезьке гаккел — риба

БІЛКА — від слова білий (за кольором дуже цінного

білого різновиду тварини).

БОБЕР — індоєвропейське бобр — бурий, коричневий.

ВОВК — від звуків, які видає тварина: воу-воу. Інше пояснення: від слова волокти, тягти.

ЖАБА— німецьке жаббе — мокра маса.

ЗАЄЦЬ — від давньоруського слова заяти, що означає стрибати.

ЇЖАК — означає того, що їсть змій.

КІТ — латинське капус — дика кішка.

КОЗА — слов'янське козіка —вовна.

КОРОВА — спільнослов'янське корва — рогата тварина; від ріг, вершина, верхівка.

ЛИСИЦЯ — від діалектного слова лисий — рудий.

ПЕС— латинське слово спеціо — дивлюся, тобто доглядач.

ЧЕРЕПАХА — від слова череп (має панцир).

НАЗВИ РОСЛИН

а) квіти

ДЗВОНИКИ — від дзвін. За формою квітки нагадують дзвін.

РОМАШКА — латинське слово романа — римська, привезена з Риму.

б) дерева, кущі

БЕРЕЗА — первісне значення назви дерева світла, білява.

ВЕРБА — від слів гнути, крутити, вертіти.

ГОРОБИНА — індоєвропейське слово ороб — червона.