Іде, мрячить, ллє, накрапає — (дощ).
Дме, свище, завиває — (вітер).
Пливуть, вкривають небо, закривають сонце — (хмари).
2.3. У цій таблиці записані слова, ліворуч — початок слова, а праворуч — кінець. Але вони переплутались. Знайдіть до початку слова його кінець і з'єднайте лініями. Увага! З кожного першого складу можна утворити два слова.
лок
сик
пе ле
пи л
по лікан
лин
3.1. Закінчіть речення.
По хліб кожного дня я ходжу.
Вчора ... (ходив).
Завтра, також ... (піду).
Кожного дня я граюсь на подвір'ї.
Вчора з Петриком ... (грався).
І завтра також ... (гратимусь).
3.2. Прочитайте речення. З довідки доберіть і запишіть у клітинки потрібні слова.
Алла (і) Пилип поливали клен, А Іван (та) Поліна плавали. (І, та).
3.3. Переставте слова місцями так, щоб вийшли речення. Запишіть.
Слова, Панас, писав (Панас писав слова).
Пісні, співала, Оксана (Оксана співала пісні).
4.1. Розгляньте малюнки. За малюнками та запитаннями складіть розповідь.
... Коли відбуваються події?
Що робить Петрик?
Що робить півник?
Чи вдалось півнику розбудити Петрика?
Що вирішив зробити півник?
Що зробила корова?
Тема уроку. Буква щ та її звукове значення.
Мета. Ознайомити дітей з буквою щ, дати уявлення про її звукове значення, вчити правильно читати слова з буквою щ.
Завдання:
1) ознайомлення з правильною артикуляцією звука [шч], розвиток фонематичного сприймання та правильної звуковимови;
2) збагачення словника словами з буквою щ;
3) удосконалення граматичного ладу;
4) розвиток зв'язного мовлення.
1.1. Опис правильної артикуляції
Під час вимови звука [шч], який позначається на письмі буквою щ:
- губи висунуто вперед, зуби видно;
- зуби зближені;
- широкий кінчик язика піднятий вверх;
- потік повітря йде через рот посередині язика;
- голосові зв'язки не напружені, голос не утворюється.
1.2. Уважно послухайте слова. Знайдіть зайве слово.
Щиро, щедро, гордо.
Щасливі, блищить, блимає.
Щедрувати, щебетати, співати.
1.3. Вивчіть скоромовку.
Дощ хлющить на зелен плющ,
Під плющем сховався хрущ.
2.1. Запишіть слова — назви малюнків у рядочки відповідно до номерів. У виділеному стовпчику прочитайте слово.
2.2. Прочитайте слова, до слів з лівого стовпчика доберіть слова з правого і з'єднайте їх лініями.
Смачний ящірка
Зелений борщ
Сильний кущ
Прудка дощ
2.3. Змініть слова за зразком:
Читання - читати,
спів — (співати),
праця — (працювати),
щедрівка — (щедрувати),
блиск — (блищати).
3.1. Прочитайте вірш, вставте і запишіть пропущені закінчення слів:
Зубат(а) щука і щупах
Щербат(ий) чистили п'ятак
Щіткою щербат(ою)
У щупака за хат(ою).
3.2. Прочитайте речення. Вставте і запишіть пропущені слова
Діти пішли (до) лісу. (У) небі щебетав соловейко. (На) камінцях побачили ящірку. (Під) кущем сидів зайчик.
3.3. За малюнками тварин та схемами складіть і запишіть речення.
Щиглик літає у небі.
Щука плаває у воді.
4.1. Розгляньте малюнок. Передайте розмову між хлопчиками, які в зимовому саду побачили щиглика.
4.2. Послухайте вірш про шиглика і перекажіть його своїми словами.
Щиглик
Підборами поскрипує
мороз-вусач,
а щиглику під липою
хоч сядь та плач,
бо мав зерняток з осені
не жменьку — міх,
а випав сніг, то й досі їх
знайти не зміг.
І де в таку погоду є
смачні стручки?
Аж гульк — вітрець погойдує
годівнички,
не знати ким розвішані
між віт вгорі
на дубі, на горішині,
на яворі.
Засніжено, занесено
зимовий гай,
а щиглику так весело,
що хоч співай.
В. Скомаровський [13; 27].
Висновок
Підсумовуючи все вищесказане, слід наголосити на необхідності включення комплексу мовленнєвих вправ у структуру кожного уроку навчання грамоти.
Завдання вчителя — добирати до вправ мовний матеріал, який би відповідав конкретній темі, меті і завданням уроку навчання грамоти. Такий підхід допомагає вчителеві систематизувати весь комплекс завдань, спрямованих на розвиток мовлення, оскільки мова вивчається не задля мови, а задля мовлення. Потрібно усвідомити, що робота з удосконалення звуковимови граматичного ладу та словникова робота є основою, на якій будуються зв'язні висловлювання учнів. Тому так важливо саме в період навчання грамоти, коли закладаються основи мовленнєвих навичок, привчити і навчити дітей висловлюватись фонетично, лексично і граматично правильно.
Цими фрагментами прагнули показати можливості даних рекомендацій і загалом реалізації положення про розвиток мовлення як провідного принципу навчання грамоти. Пропонований комплекс вправ сприятиме гармонійному розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності першокласників.
“Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості і серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини” – зазначав В. О. Сухомлинський.
Роботі над словом, оволодінню рідної мови В. Сухомлинський надавав великого значення і в своїй практичній роботі, найважливішим способом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Під час спілкування з природою слово ставало в руках учителя знаряддям, за допомогою якого він відкривав дітям очі на духовне багатство навколишнього світу.
Тому подорож в країну Слова вчителеві слід розпочинати дуже обережно. Спочатку необхідно виявити рівень мовленнєвої підготовки учнів і на цій основі планувати на кожному уроці роботу над словом і словосполученням, образним висловом, точнісю і доречністю їх вживання. Розвивати в учнів уміння свідомо підходити до правильного оформлення власної думки, виховувати інтерес та увагу до слова в процесі оволодіння граматичним матеріалом (див. Додаток ІІ).
Список використаної літератури:
Журнали початкова школа
1) № 11, 1990, с. 14-19 “Звукова робота в період навчання грамоти шестиліток”.
2) № 2, 1991, с. 22-38 “Активізація мовленнєвої діяльності учнів”.
3) № 10, 1991, с. 32-35 “Навчання діалогічного мовлення на ситуаційній основі”.
4) №4, 1994, с. 11-16 “Навчання грамоти – одне з головних завдань початкової школи”.
5) № 3, 1996, с. 28-30 “Культура мови”.
6) № 4, 1996, с. 15-18 “Вивчення мови на фонетико-фонологічному рівні”.
7) № 5, 1996, с. 31-36 “Культура мови”.
8) №1, 1997, с. 15-20, “Вправи з української орфоепії й орфографії”.
9) № 4, 1997, с. 21-24 “Системність роботи зі словниковими словами”.
11) № 9, 1997, с. 14-18 “Етимологічний аналіз слів – активізуючий засіб розвитку зв’язного мовлення”.
12) № 10, 1997, с. 5-8 “Етимологічний аналіз слів – активізуючий засіб розвитку зв’язного мовлення”.
13) № 12, 1997, с. 25-30 “Комплексні вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти”.
14) № 11, 1999, с. 12-14 “Робота над розвитком мовлення першокласників”.
15) № 11, 1999, с.39-41 “Проблема спілкування учнів початкових класів”.
16) № 12, 2000, с. 10-13 “Теоретичні основи і шляхи вдосконалення методики мовленнєвої підготовки дітей до школи”.
17) № 2, 2002, с. 11-14 “Психолого-педагогічні аспекти навчання шестиліток читання та письма”.
18) № 7, 2002, с. 19-22 “Розвиток діалогічного мовлення школярів на уроках української мови”.
19) № 10, 2002, с. 9-12 “Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність школярів на уроках української мови”.
20) № 11, 2002, с. 24-27 “Взаємозв’язане навчання мови і мовлення”.
21) № 3, 2003, с. 44-47 “Невиразне мовлення молодих школярів”.
22) № 11, 2003. с. 27-35 “Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодих школярів”.
23) № 5, 2004, с. 16-20 “Диференційовані завдання на уроках розвитку мовлення”.
24) №5, 2005, с. 9-12 “Проблеми психологічної готовності дитини до школи”.
25) № 5, 2005, с. 19-22 “Вивчення словникових слів на уроках словникової мови”.
26) № 11, 2005, с. 8-11 “Розвиток діалогічного мовлення молодих школярів”.
27) № 11, 2005, с. 29-33 “Формування в молодих школярів умінь будувати зв’язні висловлювання”.
28) №2, 2007, с. 3-7 “Розвиток зв’язного мовлення учнів 1-2 класів”.
Висновок
Підкреслюючи все, що було сказано варто зазначити, що розвиток мовлення першокласників посідає одне з головних завдань навчального процесу в цілому.
Провідним завданням у цій роботі є формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення.
Робота над цим завданням, розпочинається вже в першому класі на уроках грамоти. Паралельно з формуванням у першокласників умінь читати і писати, вчитель відповідно до начальної програми, готує дітей до побудови зв’язних висловлювань, а саме: збагачує лексичний запас школярів словами різних тематичних груп, вчить будувати словосполучення і речення, перебудовувати деформовані речення, доповнювати незавершене речення 1-2 словами, складати речення за малюнком, добирати заголовок до тексту, усно переказувати сюжетний текст букварного типу.
Однак, рівень сформованості в молодших школярів умінь створювати зв’язні висловлювання недостатньо великий. Про це свідчать результати перевірки стану проблеми розвитку монологічного мовлення учнів у початковій школі.
Анкетування вчителів проведене з метою з’ясування їхньої готовності до реалізації проблеми розвитку зв’язного мовлення молодших лекторів, показало, що 59,3% опитаних педагогів потребують методичної допомоги в підготовленні та проведенні уроків, присвящених написанню переказів та творів, 51,2% учасників анкетування вважають за доцільне доповнити і систематизувати подані в підручниках з рідної мови вправи та завдання спрямовані на розвиток монологічного мовлення учнів початкових класів [27; 29].
Зважаючи на зазначене, варто зауважити, що проблема розвитку зв’язного мовлення учнів у початкових класах існує і потребує негайного розв’язання.
Необхідною умовою для забезпечення успішної побудови зв’язного мовлення учнями початкових класів зв’язних висловлювань є:
- багатство словникового запасу молодших школярів;
- уміння пов’язувати слова і слосполучення, речення;
- за допомогою речень логічно висловлювати думку;
- застосовувати у висловлюваннях засоби міжфразеологічного зв’язку;
- будувати план майбутнього висловлювання;
- використовувати виражені засоби мови;
- знати і вміло застосовувати правила орфографії і живопису.
Важливою умовою ефективного формування в молодших школярів будувати зв’язні висловлювання є знання і вміле застосовування правил орфоепії (під час усних висловлювань та орфоепії і правопису) під час письмових творчих робіт.
Ці знання та вміння формуються впродовж вивчення всього початкового курсу рідної мови шляхом вивчення правил та виконання вправ. Однак, під час підготовчої роботи до побудови усних висловлювань та написання переказу чи твору вчитель звертає увагу учнів на ті слова, в яких можна припуститися помилок, наголошує на розділових знаках, які доведеться використовувати.
Удосконалення комунікативних вмінь – процес нескінченний. Важливо, щоб воно відбувалося не заради самого процесу, а на благо людини, дитини! Тут кожен педагог може йти своєю стежкою до мети. Мета ця – людина, її вдосконалення і щастя.
Додаток 1
Дата: 2019-07-24, просмотров: 289.
