Графічна діяльність учнів на уроках трудового навчання має широкі можливості для їх розумового розвитку. Проаналізовані у процесі досліджень механізми навчально-пізнавальної діяльності на уроках трудового навчання дають підстави стверджувати, що «будь-яка графічна дія спочатку здійснюється подумки, на основі чого в учня створюється певний графічний образ, а потім він втілюється у реальних графічних побудовах» [11, 32]. Непомітна зовні розумова діяльність являє собою тісну взаємодію мислительних операцій, образного мислення і пам’яті. В результаті цього і «утворюється графічний образ предмета, який фіксує в уяві учня його властивості, що умовно відображені на кресленні, або ще підлягають відображенню шляхом побудови необхідних зображень» [24, 19].

У своєму дослідженні графічну діяльність ми розглядаємо як цілісний багатогранний процес, який являє собою взаємодію розумових та практичних дій, спрямованих на створення уявлень про просторові властивості предметів та їх умовне відображення на площині або відтворення цих просторових властивостей в уяві на основі існуючих умовних зображень.

Розумові дії в графічній діяльності на уроках трудового навчання є передумовою створення образів, які відображають просторові властивості і відношення предметів [4, 62]. Адже «тільки на основі створеного образу з’являється уявлення про предмет або виконується зображення його» [62, 77]. Від правильності та повноти створеного образу безпосередньо залежить сприйняття властивостей зображеного предмета та інформаційна наповненість і виразність виконаного на його основі рисунка.

Аналіз змісту образного мислення на уроках трудового навчання дає підстави вважати, що за своєю суттю процеси створення образів виступають психологічною основою графічної діяльності, пов’язаної з читанням та виконанням рисунків. В основі створення графічного образу лежить ряд послідовно взаємопов’язаних психологічних процесів: органи відчуття (зір, дотик, слух) ⇒ відчуття ⇒ сприйняття ⇒ уява ⇒ мислительні операції, образне мислення, пам’ять ⇒ образ ⇒ практичні дії, спрямовані на відображення образу у вигляді конкретного зображення [75, 27]. Така послідовність утворення графічного образу заперечує позицію багатьох дослідників, що розумовий розвиток учнів на уроках трудового навчання слід зводити лише до розвитку просторових уявлень та уяви.

Чисельні дослідження змісту графічної діяльності школярів у процесі виконання рисунків свідчать про те, що вона супроводжується складними аналітико-синтетичними діями [15, 19]. Тому і розумовий розвиток школярів на уроках трудового навчання повинен відбуватись саме в такій діяльності, яка передбачає необхідність активних розумових дій. З нашої точки зору такою діяльністю є розв’язування графічних завдань відповідного змістового наповнення. Проведений нами всебічний аналіз типових графічних завдань курсу трудового навчання показав, що процес їх розв’язання завжди наповнений розумовими діями, в основі яких лежать мислительні операції.

Під графічним завданням ми розуміємо «навчальну проблему, яка передбачає умовне відображення просторових властивостей предмета за допомогою розумових і практичних дій, в основі яких лежать певні знання про правила виконання та оформлення рисунків і уміння застосовувати їх на практиці» [59, 18].

Виходячи з того, що в графічному завданні зосереджується потреба в практичному застосуванні знань і на їх основі формуються відповідні уміння, головним засобом розвитку розумових операцій в учнів на уроках трудового навчання в процесі дослідження було обрано саме графічні завдання. Організаційно-методичною основою забезпечення цього є обґрунтована в дослідженні В.К.Сидоренка система графічних завдань [61-62]. Критерієм вибору цих задач виступала їх можливість для активного включення школярів в розумову діяльність. Тобто відбираються саме ті завдання, процес розв’язування яких ґрунтується на мислительних операціях.

Порівняльний аналіз та співставлення типових графічних завдань з курсу трудового навчання у залежності від їх можливостей для розумового розвитку учнів дозволив нам розділити їх на дві групи, кожна з яких має свої відмінні специфічні особливості.

Виконаний у процесі проведення дослідження аналіз психологічних основ розумової діяльності школярів на уроках трудового навчання дає підстави стверджувати, що процес розв’язування графічних завдань являє собою складну взаємодію:

1) психічних та психологічних процесів, на яких ґрунтуються здійснювані учнями мислительні операції;

2) процесів просторової уяви, що забезпечують створення уявлень про об’ємні форми предметів;

3) графічних знань і умінь, необхідних для відображення об’ємних форм предметів на площині [76, 53].

Уміння учня розв’язувати будь-яке графічне завдання ґрунтується на знаннях теоретичного матеріалу, правил і нормативних положень з курсу трудового навчання, навичках виконувати графічні побудови та включає активне оперування просторовим образом і певну сукупність мислительних операцій, необхідних для її розв’язання [46, 37]. На основі всебічного вивчення діяльності учнів у ході розв’язування графічних завдань вченими розроблено узагальнену структуру процесу розв’язування будь-якого графічного завдання. Ця структура визначає місце і зміст мислительних операцій на кожному етапі розв’язування графічного завдання, починаючи від аналізу його умови і закінчуючи перевіркою одержаного результату. Вона включає чотири етапи, кожний з яких має певний операційний склад умінь:

1. Аналіз умови графічного завдання (сприйняття і усвідомлення завдання, яке міститься в умові задачі; аналіз даних, наведених в умові задачі; визначення повноти даних умови завдання – достатність, недостатність, надмірність; визначення, до якого типу відноситься дана задача; створення просторових уявлень про дані, наведені в умові завдання.)

2. Визначення послідовності розв’язування графічного завдання (визначення графічних дій, сукупність яких необхідна для розв’язування завдання; мислене встановлення раціональної послідовності здійснення графічних дій; відновлення в пам’яті (відтворення) теоретичних знань, правил і нормативних положень, необхідних для розв’язування задачі; мислене встановлення аналогій з раніше розв’язаними завданнями; передбачення (створення образу) кінцевого результату розв’язування завдання та співвіднесення його з умовою.)

3. Реалізація плану розв’язування графічного завдання (уявна видозміна і перетворення початкових образів, створених на основі оперування даними умови завдання; залучення теоретичних знань, правил і нормативних положень для здійснення графічних дій відповідно до умови завдання; багаторазове взаємозворотне перекодування просторових образів у плоскі образи; практичне здійснення графічних дій у вигляді конкретних геометричних побудов контурів зображень та їх елементів; доповнення утворених зображень знаково-символічними умовними позначеннями, узгодженими з умовою завдання.)

4. Контроль і корекція одержаного результату (співвіднесення і узгодження одержаного результату з вихідними даними умови завдання; аналіз причин невідповідностей кінцевого результату умові завдання (при їх наявності); доповнення та уточнення кінцевого результату розв’язування завдання.) [61, 30-31].

У розробленій структурі кожний етап розв’язування графічного завдання наповнений певними розумовими діями, що базуються на здійсненні мислительних операцій.

Можливості для цілеспрямованого розумового розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання забезпечуються знаннями кожного учителя можливостей графічних завдань для цього, структури узагальненого уміння розв’язувати графічні завдання і підкріплюються його готовністю до здійснення цієї діяльності.

Методист Н.П.Щетина визначив дидактичні умови, що повинні забезпечити графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання:

1) усвідомлення вчителем необхідності здійснювати графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання;

2) рівень підготовленості вчителя до здійснення графічного розвитку учнів на уроках трудового навчання;

3) систематичність в організації практичної діяльності школярів на уроках трудового навчання, яка ґрунтується на чіткій системі графічних вправ і завдань;

4) відсутність в процесі розв’язування графічних завдань елементів, пов’язаних з непродуктивною діяльністю учнів [77, 64].

У процесі науково-методичних досліджень обґрунтовано, що результативність розумового розвитку школярів в значній мірі залежить від систематичності залучення їх до графічної діяльності. Тому важливо, щоб ця діяльність відбувалась послідовно і систематично на кожному з уроків трудового навчання.

Вченими обґрунтовано дидактичні функції уроків трудового навчання у формуванні графічних умінь учнів:

1) забезпечення належних умов для міцного засвоєння учнями основних теоретичних положень з основ графічної діяльності і креслення;

2) формування в учнів умінь і навичок розв’язувати типові графічні вправи та завдання;

3) активізація розумової діяльності учнів у процесі виконання графічних завдань;

4) виключення непродуктивної графічної діяльності учнів, пов’язаної з переписуванням чи перекреслюванням умови графічного завдання;

5) прищеплення охайності та культури поводження з креслярськими інструментами і техніки виконання графічних побудов;

6) створення умов для вдосконалення початкової методики навчання кресленню та виконанню практичних побудов [59, 20].

Саме уроки трудового навчання мають забезпечити систематичне залучення учнів до графічної діяльності, передбаченими в ньому спеціально відібраними типами графічних завдань:

1) завдання на доповнення зображень відсутніми на них елементами (відсутніми лініями на контурах зображень, відсутніми умовними зображеннями або позначеннями певних функціональних сегментів);

2) завдання на виконання графічних побудов (визначення ознак симетричності з наступним проведенням осей симетрії у заданому контурі зображення; поділ відрізка прямої чи кола заданої величини на рівне число частин, побудова заданих елементів контурів зображень тощо);

3) завдання на побудову графічних зображень (побудова виглядів предмета за його наочним зображенням тощо);

4) завдання на відтворення (репродукцію) зображень (умова завдання цього типу містить частину контуру зображення, на основі якого повинно бути побудоване повне зображення предмета);

5) завдання, які не містять орієнтовної основи для графічних дій (умова задачі передбачає повністю самостійне виконання запропонованого завдання) [70, 43-44].

Всебічний аналіз літературних джерел з психологічних умов графічної діяльності показав, що головне місце в ній дослідники відводять формуванню процесів уяви та просторового мислення.

У взаємодії людини з навколишнім середовищем сприймання простору має надзвичайно велике значення. Воно є обов'язковою умовою її орієнтування в цьому середовищі. У процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості оточуючих предметів [7, 21-22]. Взаємодія людини з довкіллям включає і саме тіло людини з характерною для нього системою координат. Людина, яка відчуває світ, сама є матеріальним тілом, яке займає певне місце в просторі й має певні просторові ознаки: величину, форму та виміри тіла, спрямування рухів у просторі.

Встановлено, що «в основі різноманітних форм просторового сприймання лежить функціонування комплексу аналізаторів, які взаємодіють між собою. Особливу роль у просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодія» [21, 53]. До спеціальних механізмів просторової орієнтації слід віднести нервові зв'язки між двома півкулями в аналізаторній діяльності: бінокулярний зір, бінауральний слух, бімануальний дотик тощо. Важливим чинником у відображенні просторових якостей предметів є функціональна асиметрія, яка характерна для всіх парних аналізаторів. Функціональна асиметрія полягає в тому, що одна із сторін аналізатора є в певному відношенні провідною, домінуючою.

Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів. Однак основну роль відіграє зоровий аналізатор. За висловом І.М.Сєченова, «око є вимірником простору» [9, 8]. Кришталик ока змінює свою кривизну залежно від віддаленості предмета, що діє на нього. На близькій відстані він стає випуклішим, на далекій — плоскішим. Акомодація очей з важливим руховим механізмом зорового аналізатора допомагає сприймати відстань. За порушення акомодації знижується точність зорового сприймання відстані.

Важливе значення для сприймання відстані мають рухи очей, зокрема конвергенція їх. При переведенні очей з дальшого об'єкта на ближчий має місце їх конвергенція, і тим більша, чим ближчий об'єкт. Конвергенція очей спостерігається за умов бінокулярного зору (бачення двома очима). Сприймання відстані одним оком характеризується недостатньою точністю.

Взаємодія зорового і кінестезичного аналізаторів забезпечує адекватне сприймання розміру, форми, рельєфу предметів і їх віддаленості від нас. І.М.Сєченов зазначав, що, сприймаючи предмети різного розміру і форми, ми обводимо їх рухами очей, немовби "щупальцями". Між рухами очей і відбитком предмета на їх сітківці встановлюється зв'язок, що дає нам змогу краще сприймати розміри і форми предметів.

Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише встановлювати межу між об'єктом і тлом, а й утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою створення образу форми предмета.

Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм [54, 21].

При сприйманні об'ємності або глибини предметів основну роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспарантні, тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. Коли зображення падає на ідентичні, тобто цілком збіжні точки сітківки, воно сприймається як плоске. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, то зображення починає сприйматися подвійно. Так, якщо дивитися на шнурок, який висить вертикально на відстані в кілька метрів, і водночас тримати перед очима олівець, то побачимо два олівці. Перевівши погляд на олівець, ми отримаємо подвійне сприймання шнурка. Якщо ж диспарантність не перевищує певної величини, виникає сприймання глибини.

При одночасному баченні двома очима відповідне подразнення від правого й лівого ока об'єднується в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об'ємності предмета, що сприймається [73, 17].

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі.

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від нас іде людина.

Вивчаючи конструктивну будову об'єктів зображення, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані в формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Для успішного здійснення графічного розвитку учнів велике значення має навчання учнів правилам композиції (розміщення рисунка на аркуші), перспективи, правилам пропорційної побудови зображення. Спостерігаючи предмети, діти пізнають гармонію пропорцій і кольору. Око учня вдосконалюється, що дає можливість помічати різноманітні колірні відтінки на предметах [60, 46].

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в рисунках, але, не маючи достатніх графічних навичок, опиняються в нелегкому станс вищі. Завдання вчителям — ознайомити учнів з принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє правдиво і грамотно.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що молодший школяр від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які використовують на уроках трудового навчання. Виникає нова можливість — читання графічних схем: планів, елементарних креслень і простих карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світлотінню та ін.

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий— при узагальнених знаннях про цей предмет. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), молодший школяр оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава — зелена, небо — синє, сніг — білий).

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість, активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, графічних образів. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої і графічної діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність. Їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення [78, 54].

З'являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем графічної майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, — втрату інтересу до образотворчої і графічної діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність.

Однією з найважливіших передумов успішного навчання образотворчого мистецтва є розвиток спостережливості і просторових уявлень учнів. Спостережливість — це вміння бачити натуру, помічати в ній головне, тобто вміння визначати пропорції, світлотінь, колір, особливості конструктивної будови предмета, його просторового розміщення.

Про значення спостережливості писав Є.І.Ігнатьєв, зазначаючи, що більшість людей, які не є «професіональними рисувальниками чи живописцями, бачать речі вкрай неточно; вони зовсім не помічають у речах багатьох подробиць, навіть таких, які впадають в око... Рисувальника не може задовольнити просте пізнавання предмета, часто достатнє в звичній діяльності. Процес реалістичного зображення потребує постійного поглиблення «бачення предмета» [64, 17].

Успішному розвиткові в дітей уміння бачити значною мірою сприяє добре організоване спостереження об'єктів у процесі виконання графічного зображення. Треба, щоб у всіх випадках ставилася конкретна мета такого спостереження, інакше враження дітей будуть нечіткими, пасивними, випадковими. Проведення спостережень передбачає як постановку кінцевої мети (підсумкового завдання), що ставиться перед учнями на початку уроку, так і виконання учнями конкретних завдань протягом усього уроку трудового навчання [17, 19].

Як відомо, основою спостереження є зорове сприйняття. Проте іноді воно не дає точного уявлення про цей предмет. Найрезультативніше таке спостереження, яке ґрунтується на взаємодії різних аналізаторів (обмацування). Тому учням слід дозволяти брати предмети в руки, підносити їх до очей, торкатись їх, порівнюючи з іншими. Таким чином, розвиваючи в учнів спостережливість, учитель навчає їх реалістично сприймати навколишнє, виробляти правильні поняття про предмети, малювати, придумуючи кожний штрих, що сприяє загальному розумовому розвиткові та формуванню графічних навичок.

Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише встановлю-вати межу між об'єктом і тлом, а й утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою створення образу форми предмета.

Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм [25, 39].

При сприйманні об'ємності або глибини предметів основну роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспарантні, тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. Коли зображення падає на ідентичні, тобто цілком збіжні точки сітківки, воно сприймається як плоске. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, то зображення починає сприйматися подвійно. Так, якщо дивитися на шнурок, який висить вертикально на відстані в кілька метрів, і водночас тримати перед очима олівець, то побачимо два олівці. Перевівши погляд на олівець, ми отримаємо подвійне сприймання шнурка. Якщо ж диспарантність не перевищує певної величини, виникає сприймання глибини.

При одночасному баченні двома очима відповідне подразнення від правого й лівого ока об'єднується в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об'ємності предмета, що сприймається.

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі [11, 102].

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від нас іде людина [23, 18].

Вивчаючи конструктивну будову об'єктів зображення, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані в формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Для успішного здійснення графічного розвитку учнів велике значення має навчання учнів правилам композиції (розміщення рисунка на аркуші), перспективи, правилам пропорційної побудови зображення. Спостерігаючи предмети, діти пізнають гармонію пропорцій і кольору. Око учня вдосконалюється, що дає можливість помічати різноманітні колірні відтінки на предметах [55, 41].

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в рисунках, але, не маючи достатніх графічних навичок, опиняються в нелегкому станс вищі. Завдання вчителям — ознайомити учнів з принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє правдиво і грамотно.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що молодший школяр від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які використовують на уроках трудового навчання. Виникає нова можливість — читання графічних схем: планів, елементарних креслень і простих карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світлотінню та ін. [7, 62].

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий— при узагальнених знаннях про цей предмет. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), молодший школяр оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава — зелена, небо — синє, сніг — білий).

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість, активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, графічних образів. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої і графічної діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність. Їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення [56, 137].

З'являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем графічної майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, — втрату інтересу до образотворчої і графічної діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність.

Однією з найважливіших передумов успішного навчання образотворчого мистецтва є розвиток спостережливості і просторових уявлень учнів. Спостережливість — це вміння бачити натуру, помічати в ній головне, тобто вміння визначати пропорції, світлотінь, колір, особливості конструктивної будови предмета, його просторового розміщення.

Успішному розвиткові в дітей уміння бачити значною мірою сприяє добре організоване спостереження об'єктів у процесі виконання графічного зображення. Треба, щоб у всіх випадках ставилася конкретна мета такого спостереження, інакше враження дітей будуть нечіткими, пасивними, випадковими. Проведення спостережень передбачає як постановку кінцевої мети (підсумкового завдання), що ставиться перед учнями на початку уроку, так і виконання учнями конкретних завдань протягом усього уроку трудового навчання [16, 140].

Як відомо, основою спостереження є зорове сприйняття. Проте іноді воно не дає точного уявлення про цей предмет. Найрезультативніше таке спостереження, яке ґрунтується на взаємодії різних аналізаторів (обмацування) [65, 73]. Тому учням слід дозволяти брати предмети в руки, підносити їх до очей, торкатись їх, порівнюючи з іншими. Таким чином, розвиваючи в учнів спостережливість, учитель навчає їх реалістично сприймати навколишнє, виробляти правильні поняття про предмети, малювати, придумуючи кожний штрих, що сприяє загальному розумовому розвиткові та формуванню графічних навичок.

Незважаючи на глибоку насиченість графічних дій, інколи явно виражену, мислительними операціями, дослідженню та висвітленню їх механізмів приділялось недостатньо уваги. Тому, мабуть, саме з цієї причини і не пов’язувались можливості курсу трудового навчання з графічним розвитком школярів. Запобігти надалі такій ситуації повинна відповідна підготовка майбутніх вчителів початкових класів.