Завдання, що постають перед внутрішкільною системою контро­лю, гармонійно пов'язані з основни­ми напрямами діяльності навчаль­ного закладу і вимагають перевірки таких питань:

—  виконання всеобучу;

—  виконання державних навчальних планів і програм;

—  стан викладання окремих дисциплін;

— якість знань і умінь учнів згід­но з навчальними програмами;

— методична робота;

— позакласна виховна робота з учнями;

— шляхи реалізації особистісно зорієнтованого підходу до учнів у

    системі навчання і виховання;

— запровадження інноваційних технологій;

— застосування нетрадиційних форм і методів навчання і виховання в роботі викладачів і вихователів;

— реальний стан комп'ютеризації навчального процесу;

— реалізація принципів гумані­зації та гуманітаризації навчально-виховного процесу;

— рівень якості роботи з відродження національної культури засо­бами навчально-виховного процесу і т.ін.

Цю структуру можна доповнюва­ти відповідно до напрямів діяльнос­ті освітнього закладу.

Оскільки ефективність навчаль­но-виховного процесу визначається рівнем успішності й якості знань та умінь учнів, то контроль має здійс­нюватися за допомогою проведен­ня перевірок результатів навчання та уміння педагогів контролювати власну діяльність.

При створенні системи внутрішкільного контролю (в окремо взя­тому навчальному закладі) необхід­но брати за основу принципи, які б об'єднували, а не роз'єднували ад­міністрацію і педагогічний колектив. Відомими педагогічними принципа­ми здійснення «функцій контролю» є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність). Принципи по­роджують відповідні вимоги, які на­далі мають втілюватися в певні форми і технології контролю.

При розв'язанні завдань контро­лю необхідно враховувати ті, що сприяють вдосконаленню навчаль­но-виховного процесу. Серед них:

— вивчення рівня засвоєння учнями знань, умінь і навичок (правильність, обсяг, глибина, дієвість);

— отримання інформації про ха­рактер пізнавальної діяльності школярів;

— встановлення рівня самостійності й активності в навчальному
процесі;

— виявлення причин утруднень і помилок у засвоєнні матеріалу;

— визначення ефективності організації навчального процесу —
уроку (методи, форми, засоби).

За умови системного підходу ке­рівника школи до управління нав­чально-виховним процесом внутрішкільний контроль виконує освіт­ню, діагностичну, виховну, розвива­ючу, стимулюючу, оціночну функції.

Якщо контроль запроваджено вміло і з урахуванням усіх прита­манних йому функцій, то взаємодія керуючих і керованих значно роз­ширюється і поглиблюється. І зав­дяки цьому процес управління ос­вітнім закладом стає демократич­ним. Такий внутрішкільний конт­роль необхідно спланувати.

Планування контролю ґрунтується на таких основних принципах: чітке розуміння мети і завдань шко­ли; науковість, комплексність, логіч­на послідовність; рівномірність у розподілі завдань для виконавців; отримання інформації про виконан­ня; достатність для обґрунтованого прийняття управлінського рішення. Дотримання їх є важливою умовою поступового розвитку школи, вдос­коналення управлінської майстер­ності адміністрації.

При створенні в навчальному закладі системи контролю виникає необхідність у застосуванні й удос­коналенні таких його методів, як пе­ревірка документації, бесіда, спос­тереження, аналіз і самоаналіз уро­ку, проведеного виховного заходу, анкетування, тестування, графічна перевірка тощо.

Створення ефективної системи контролю навчально-виховної ді­яльності в сучасній загальноосвіт­ній школі має відбуватися за участю всього педагогічного колективу з урахуванням усіх конкретних умов. Саме на цьому наголошує В.С. Пікельна: «Всі організаційні моделі управління (в будь-якій ланці робо­ти) проходять колективне обгово­рення і, за умови схвалення їх колективом, затверджуються адмініс­трацією школи..., після чого діють на правах офіційно прийнятого уп­равлінського рішення» (8, с.31).

Враховуючи методологічний ха­рактер управлінських (технологічних) функцій, їх взаємодію та взаємореалізацію, можна говорити про об'єк­тивну необхідність розробки планів системи внутрішкільного контролю.

На практиці багато керівників шкіл використовують графік-план внутрішкільного контролю на рік, який може складатися з граф: зміст контролю (по вертикалі) та кален­дарний термін виконання (по гори­зонталі). У змісті контролю перелічу­ються передбачені його змістовні напрями (наприклад, впровадження 12-бальної системи оцінювання, за­провадження комп'ютерних техно­логій навчання, використання інте­рактивних форм та методів навчан­ня, організація виховної роботи від­повідно до програми «Діти України», використання нетрадиційних форм позаурочної виховної роботи з учня­ми з відродження національної куль­тури, рівень якості роботи предмет­них гуртків щодо розвитку творчих здібностей учнів відповідно до їхніх особистих інтересів тощо).

У вічках, що створюються від пе­ретинання горизонтальних і верти­кальних ліній, записують виконавців, для чого використовуються певні символи: Д — директор; 3Д — зас­тупник директора з навчально-ви­ховної роботи; 3Д(В) — заступник директора з виховної роботи; ПП — практичний психолог, СП — соціаль­ний педагог; КМО — керівник методоб'єднання і т.ін. Тобто признача­ються відповідальні за проведення певної форми контролю.

Бажано, щоб той, хто відповідає за здійснення контролю, розробляв більш конкретний план його прове­дення, зазначаючи форми і методи здійснення. Доцільно рекомендува­ти адміністрації розглядати результати конт­ролю на засіданнях методичного об'єднання, педконсиліумах, нара­дах за участю директора, педрадах тощо.

Вважаю також, що необхідно заохочувати в наказах по школі не тільки педагогів-новаторів, але й тих викладачів, які за результатами діагностування постійно підвищу­ють педагогічну майстерність. Ра­зом з тим не завжди потрібно поспі­шати з доганами за недоліки в ро­боті, оскільки «партнерська» бесіда з викладачем (поради і рекоменда­ції) дозволить останньому правильно сприймати зауваження керівни­ка. Особливу увагу в ракурсі розгля­нутого питання потрібно приділяти молодим педагогам, адаптація яких до роботи зі школярами не завжди проходить швидко і успішно.

На мою думку, кращих резуль­татів контролю з метою отримання інформації, проведення діагностики і прогнозування подальших «успі­хів» у роботі можливо досягти тіль­ки завдяки участі самих виконавців — керівників методичних об'єд­нань, членів методичної ради, твор­чих груп учителів, які мають дотри­муватися певних вимог:

1.Цілеспрямованість, оперативність.

2.Принциповість, об'єктивність, компетентність в оцінці діяльності
учасників процесу навчання і виховання.

3.Диференційованість та індиві­дуальний підхід Ідо педагогів при
проведенні контролю.

4.Наукова обгрунтованість, точність, повнота і конкретність вис­
новків, рекомендацій і пропозицій.

5. Дійсність, вимогливість і ефективність (перевіряється реальний стан навчально-виховного про­цесу, його вплив на розвиток особистості й підвищення якості знань учня відповідно до його пізнаваль­них можливостей).

6.Гласність (результати перевірок бажано відображати як письмо­
во, так і у формі словесних зауважень).

7.Виховна і мотиваційна значу­щість проведеного контролю (для
учнів і вчителів).

Такий підхід дозволить створити систему внутрішкільного контролю, що забезпечить здоровий мораль­но-психологічний клімат у колекти­ві, сприятиме успішному функціону­ванню освітнього закладу.

Члени педколективу можуть брати участь у всіх основних видах
контролю:        

— попередньому: застосовується для ознайомлення з методикою
викладання вчителя, стилем його діяльності, окремими ділянками йо­го роботи (можливо, за власною пропозицією викладача);

— класно-узагальнюючому (вза­галі не може здійснюватися без
участі класного керівника, інших учителів, що навчають учнів конкретного класу, обов'язково підключаються керівник методичного об'єднання,
фахівці високого рівня);

— паралельному, коли здійснюється відвідування однойменних
уроків різних вчителів — важливою є думка щодо визначення якості й
ефективності роботи колег, учнів, батьків, але не можна допускати
протиставлення, щоб не порушити морально-психологічну рівновагу в колективі і не перевести вивчення питання в оцінювання роботи;

— персональному (бажано зас­тосовувати під час проведення атес­тації вчителя за його безпосередньої участі, під час вивчення рівня викла­дання, системи роботи з наступним узагальненням досвіду тощо);

— тематичному, що передбачає проведення системи контролю
за певною тематикою (розвиток творчих здібностей учнів на уроці,
форми організації самостійної роботи учнів на уроці, володіння
комп'ютерною технікою, методи активізації пізнавальної діяльності учнів тощо);

— оперативно-якісному, який є завершальним або заключним на
певний період.

У школах нашого міста застосову­ються такі форми контролю: добро­вільний взаємний контроль, само­контроль, громадський огляд знань (при активній участі учнів), творчий звіт «портрет педагога», який дозво­ляє не лише представити професій­ні можливості вчителя, але й роз­крити індивідуальні риси особистос­ті, творче мислення і потребу фор­мувати творчу особистість учня.

Аналіз нових форм контролю дозволяє помітити перехід контро­лю «вертикального» в контроль «го­ризонтальний», в якому беруть участь самі педагоги.

Цілком слушне твердження Ю.А. Конаржевського щодо того, що в загальноосвітній школі «спостері­гається перехід від вертикального ієрархічного, загального контролю до контролю «горизонтального». На його думку, «горизонтальність» зу­мовлюється участю самих виконав­ців у внутрішкільному контролі. Вчений пояснював, що в поняття «контроль» має вкладатися нове розуміння. Педагогічний контроль — це не просто акт механічної пе­ревірки відповідності нормі, стан­дарту, а вмотивованість людини працювати якісно, осмислювати ме­ту та завдання діяльності, що при­водить до її цілеспрямованості, створення всіх необхідних умов для якісної роботи (6, с.37).

Звичайно, від якісної роботи пе­дагогічного колективу залежать стан навчально-виховного процесу, рівень знань, умінь і навичок учнів (основний показник ефективності роботи освітнього закладу).

Підвищення якості здійснюваного внутрішкільного контролю за станом навчально-виховної роботи є одним із ефективних шляхів вдосконалення системи управління освітнім закла­дом. На думку І.Гуревича, «контроль є не тільки стимулом творчого і про­фесійного зростання вчителя, але й мотивує його діяльність. Технологія сучасного контролю має сприяти розвитку самоконтролю. Останній е результатом взаємодії адміністрації і педагога» (1, с.2). Дослідник вважає, що такий підхід дозволить побудува­ти систему сучасного внутрішкільно-го контролю. '

Структура системи контролю, на думку Н.В. Москаленко, містить у собі як складовий компонент конт­роль не тільки за професійною ді­яльністю вчителя, його методичним зростанням, організацією навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів, але й за динамікою отриманих ре­зультатів, рівнем розвитку учнів, зміною і дією різноманітних факто­рів, що впливають на якість їхніх знань, ефективність навчання і ви­ховання в цілому. Дослідник пише: «Багатогранність зв'язків між управ­лінськими функціями та їх компо­нентами неможливо зрозуміти, не розглядаючи їх лише в формально оперативному плані» .

Відомо також, що навчально-ви­ховний процес є складною динаміч­ною системою, яка тісно пов'язана з іншими системами суспільної діяль­ності, тому потрібно звернути увагу на багатомірність його компонентів. Сьогодні дедалі більше керівників школи роблять спробу застосовува­ти під час проведення контрольних перевірок сучасне діагностичне оці­нювання результатів діяльності ЗОШ. Все ширше використовуються кваліметричний інструментарій, ос­вітній моніторинг, експертні оцінки.

За своїм змістом контроль перехо­дить від тематичного, проблемного, фронтального в якісно новий стан. Тут не можна не погодитися з дум­кою Н.Калініної і М.Лук'янової, що «будь-який освітній заклад потребує порівняльного дослідження у вив­ченні результатів освітнього проце­су на основі чітко виробленої систе­ми критеріїв і хронологічних рамок вимірювань» (5, с. 191). Тільки на цій основі можлива об'єктивна інфор­мація про діяльність навчального закладу, яка потрібна для оцінки професіоналізму вчителя і визна­чення рівня досягнень учнів, для ко­рекції діяльності педколективу й розвитку пізнавальних можливостей школярів. Вона також необхідна ке­рівнику середньої загальноосвітньої школи для проектування навчаль­но-виховного процесу і визначення стратегії розвитку освітнього закла­ду, своєчасного коригування управ­лінських рішень. Вважаю, що ад­міністративний контроль потрібно здійснювати за участю експертних груп (моніторинг якості знань учнів певних класів або з певних навчаль­них дисциплін; тестування з метою виявлення рівня розвитку школярів; анкетування, з метою визначення «рейтингу» майстерності окремих учителів тощо).

Таким чином, створюється ме­ханізм активної суб'єктивно-суб'єк­тивної взаємодії в системі контро­лю, який дозволяє залучити кожного педагога до свідомого самовдос­коналення своєї діяльності. Тільки такий підхід дозволить сформувати у педагога уміння проектувати влас­ну діяльність, спрямовану на досяг­нення запланованого результату.

Створена система контролю в школі дозволить керівнику не тільки визначити результати діяльності, а й управляти різними ланками педа­гогічного процесу, самими виклада­чами заради досягнення вищої ефективності в роботі навчального закладу.

Розділ ІІІ