Для визначення потрібної кількості та типу технологічного обладнання скористаємось даними технології ремонту техніки для даної майстерні та трудомісткістю окремих видів робіт по дільницях. Розрахувати необхідно кількість основного обладнання, на якому будують виконуватись найбільш трудомісткі роботи.

Кількість метало ріжучих верстатів розраховуємо за формулою:

,                                                              (2.38)

де Т_вер.м. – річна трудомісткість метало ріжучих верстатів, люд.-год.;

К_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження підприємства.

К_н=1,0...1,3;

η_с – коефіцієнт використання обладнання даного типу, η_с=0,86...0,9;

Ф_д.о. – дійсний фонд часу роботи обладнання,

Ф_н.р.=2070 год.;

Ф_д.о.=0,96×Ф_н.р.×С

де С – коефіцієнт змінності, С=1;

Ф_д.о.=0,96×2070×1=1987 год.

Тоді для визначення токарних верстатів маємо:

Приймаємо один токарний верстат.

Кількість зварювальних апаратів визначаємо по формулі:

,                                                               (2.39)

де т_р.зв. – кількість робітників зварювальників.

Тоді:

приймаємо для відділення 1 зварювальний апарат.

Перелік ремонтно-технологічного обладнання дільниць ремонтної майстерні приведемо в таблиці 5 додатку - „Специфікація обладнання ремонтної майстерні”.

2.4.5 Загальна компоновка виробничого корпусу, технологічне планування дільниць майстерні

Для розрахунку площ виробничих дільниць ремонтної майстерні можна скористатися питомими площами на 1 робітника; на 1 робоче місце розрахувати площу, яку займає обладнання і скористатись перехідним коефіцієнтом; питомою площею на 1 ремонт.

Виходячи із специфіки роботи відділень або дільниць та їх обладнання, застосовують ці способи в різних комбінаціях. Для визначення виробничих площ дільниць зовнішнього миття, ремонтно-монтажної , То і діагностики, заправки і обкатки, скористаємося формулою, яка враховує площу, зайняту машиною і обладнанням:

S_діл.=(F_об.+F_м)δ,                                                                     (2.40)

де δ – коефіцієнт, що враховує робочі зони та проходи;

F_об. – площа, зайнята обладнанням, м²;

F_м - площа, зайнята машиною, м².

Для визначення площ інших дільниць скористаємось формулою:

S_діл.=F_об×δ,                                                                      (2.41)

У даному випадку беремо площу обладнання, враховуючи робочі зміни і приходи. Виробничі дільниці розміщено в межах виробничого корпусу. В представленій майстерні виконано компановку виробничих дільниць з основним прямим потоком. Дільниці розбирання та ремонтно-монтажна знаходиться в середній частині будови по всій довжині. Дільниці ремонту агрегатів, вузлів і деталей машин розміщено з двох сторін ремонтно-монтажної дільниці, дільниці заправки і обкатки.

Ось деякі вимоги до виконання планування ремонтної майстерні. На кресленні корпуса вказують зовнішні стіни, перегородки між окремими приміщеннями, двері, вікна. Всі проходи входять до проїздів або закінчуються виходом із приміщень. Обладнання кожного робочого місця розміщують у порядку виконання операцій технологічного процесу ремонту.

Місця зберігання рем. фондів повинні знаходитись в робочій зоні підйомно транспортного механізму.

Планування завантаження РМ

Планування ремонтної майстерні ДП ”Коростенське ЛГ” управління лісового господарства «Житомирліс» здійснюється зо допомогою графіка завантаження майстерні. Графік розробляється з урахуванням рівномірного завантаження майстерні на протязі року х урахуванням завершення ремонту і постановку машин на лінійку готовності не пізніше двох тижнів до початку середнього строку їх використання. Вихідними матеріалами розрахунків і побудови графіка є:

1. План-графік ТО: ремонту МТП;

2. Графік машинно-користуваня МТП;

3. Ефективні, науково-обгрутнованні строки підстановки техніки до польових робіт.

4. Дані про розподіл ремонтних робіт між ремонтно-обслуговуючими підприємствами.

Графік завантаження РМ будують у наступній послідовності:

1.Складаємо таблицю розподілу ремонтних робіт по місяцях року;

2. Відкладаємо, в масштабі, по осі ординат число ремонтних робітників (середнє) Р_ср;

3. Відкладаємо, в масштабі, по осі абсцис час роботи майстерні в календарних днях (фонд часу роботи робітника);

4. Робота по ремонту різних видів машин відкладається у вигляді прямокутника, площа якого відповідає об’єму робіт, люд. год.

Середня кількість робітників, які повинні бути в майстерні для проведення робіт по ТО, ремонту машин у встановленні строки на протязі року визначаємо за формулою:

,                                                                   (2.42)

де - сумарна трудомісткість ремонтних робіт РМ;

=14218 люд. год.

Ф_н.р. – номінальний фонд часу робітників, год.:

Ф_н.р.=2070 год.

Тоді

 чол. 6,9 чол.

Запишемо формулу, яка використовується для визначення кількості ремонтних робіт, які виконуються на протязі окремих місяців, а не за повний період:

,                                                                      (2.43)

де  - трудомісткість і-ї роботи, люд. год.;

 - фонд часу роботи за період відведений на виконання і-ї роботи.

При побудові графіка завантаження, в першу чергу планують роботи по То і ПР автомобілів, вони плануються рівномірно на протязі 12 місяців. У другу чергу планують ПР і ТО тракторів. В зимовий період планують більший об’єм ремонтних робіт – ПР тракторів, а в літній період – менший об’єм робіт.

Після цього планують роботи із різко вираженою сезонністю: ПР плугів, борін, культиваторів, агрегатів.

Додаткові роботи плануються виконувати в ті місяці, в які майстерня менш завантажена основною роботою.

Графік завантаження РМ приведемо на листі 4 графічної частини проекту.

Виробничу програму РМ визначаємо за формулою:

,                                                                           (2.44)

де Т_ум. – трудомісткість, що відповідає одиниці умовного ремонту;

Т_ум=300 люд.-год.

К_к – коефіцієнт проектування;

К_к=1,02

Виробнича програма становить:

 ум. ремонтів.