Господарський облік відображає процеси, які пов'язані з господарською діяльністю.

Облік виник у процесі матеріального виробництва на певній стадії розвитку людства, і господарська діяльність сприяла його поширенню. Про використання обліку в практичній діяльності людства на ранніх стадіях розвитку суспільства свідчать свитки папірусу (Древній Єгипет, 3400—2980 рр. до нашої ери), глиняні пластинки або таблетки (Вавилон), дощечки, вибілені гіпсом (Греція), навощені дощечки, ликопапірус, пергамент (Рим) тощо.

Перші письмові дані про господарський облік відносяться до XIV сторіччя. У 1391 р. італійський історик Т.Зерби писав про наявність подвійного запису, при якому сума кожної господар­ської операції записувалась двічі. В 1458 р. купець з Дубровника Бенедетто Котрулі в книжку "Про торгівлю і досконального купця" включив главу про подвійну бухгалтерію. Оскільки ця книжка була знайдена зовсім недавно, автором подвійної бухгалтерії багато сотень років вважався монах-математик Лука Пачолі (Пачіолі) (1445—1515 рр.). На відміну від Б.Котрулі, Л.Пачолі у своїй книзі "Трактат про рахунки і записи" розглядав облік як універсальну методичну науку.

Першим офіційно призначеним книготримачем (тобто бух­галтером) був Христофор Штехер (1498 р.), а контролером обліку (тобто аудитором) — Джон де Пайкеслей (1324 р.).

У Росії першим, хто отримав у 1732 р. звання головного бухгалтера Санкт-Петербурзької митниці, був голландський купець Тиммерман.

У Київській Русі перші дані про облік як практичну діяльність відносяться до XI сторіччя.

Перший нормативний документ з обліку — Військовий Статут було надруковано в Росії при Петрі І в 1716 р. Пізніше з'явились книжки з обліку "Про порядок у триманні приходів та видатків і рахунків про гроші і яким чином книги вести, та про те, як слід діяти в губерніях, селищах та містах" — в 1736р., "Торг амстер­дамський, зміст якого має все те, що потрібно знати купцям і банкірам, які проживають в Амстердамі, так і іноземним" — в 1762—1763рр., "Ключ комерції або торгівлі, тобто наука бухгалтерії, що висловлює зміст книг і утворення рахунків купеческіх" — в 1783 р.

У законодавчих та нормативних актах як колишнього СРСР, так і в українських, надається велике значення обліку як важ­ливому фактору контролю за господарською діяльністю.

З метою вирішення завдань, поставлених перед господар­ським обліком, необхідно вивчати явища та процеси госпо­дарської діяльності, реєструвати їх і відображати. При цьому проводиться кількісне відображення явищ і процесів госпо­дарської діяльності (встановлюються кількісні показники — кількість отриманих матеріалів, кількість витрачених, кількість виробленої продукції тощо) і надається їх якісна харак­теристика.

Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він забезпечував управління необхідною обліковою інформацією.

Виходячи з вищевикладеного та згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “ бухгалтерський облік — це процес виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень”.[1]

Розділ 2. Становлення бухгалтерського обліку в системі господарського обліку

Види господарського обліку

На ранніх стадіях розвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняв відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням і збільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забез­печувати потреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами, торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також немож­ливо було здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування у XIII—XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch — книга, halten — тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.

Бухгалтерський облік здійснювався в основному в окремих промислових та торговельних господарствах і не надавав загальної картини господарювання в цілому по державі. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики (від латинської Status — статок), спочатку "державознавства", тобто збору необхідних для управління державою даних про населення, доходів і видатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичний облік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичних досліджень про господарську діяльність.

З ускладненням промислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірм бухгалтерський і статис­тичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччя виділення нового виду господарського обліку — оперативного.

Розглянуті три види господарського обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — удосконалюються і засто­совуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.

Найбільш простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік. Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід праців­ників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окре­мими операціями у розрізі дільниць — цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.

Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).

Головним завданням оперативного обліку є швидка (опе­ративна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спо­стереження господарських та технологічних операцій та їх реє­страція. Саме відображення господарських операцій без­посередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.

Таким чином, оперативний (оперативно-технічний) облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю окремих господарських та технічних операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними .

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспіль­но-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробницт­ва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).

При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та ви­біркові спостереження, відносні та середні величини, ди­намічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосо­вують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необхідний постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоп­лює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню як в цілому по підприємству, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.

Бухгалтерський облік — це спосіб безперервного {повного відображення господарської діяльності підприємства, організації, установи, вираженого в грошових одиницях, з ме­тою забезпечення керівництва необхідною інформацією.

До особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:

– безперервне, повне і послідовне відображення господарських засобів та операцій (що дозволяє отримати всебічну картину господарської діяльності підприємства, організації, установи);

– обов'язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій (зазначене підтвердження здійснення господарської операції є єдиним джерелом облікової інформації);

– узагальнення даних у грошовому виразі;

– використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис тощо).

У свою чергу бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський.

Фінансовий облік ведуть усі підприємства, організації, установи. Він має забезпечувати повне і комплексне відображення господарської діяльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності. Фінансовий облік і звітність регулюються в Україні Міжнародними стандартами, державними регла­ментами різних рівнів, а його дані використовуються внутрі­шніми і зовнішніми споживачами.

Управлінський облік ведеться підприємствами для за­безпечення власних потреб в інформації усіх рівнів управління і є комерційною таємницею конкретного підприємства.

В узагальненому вигляді класифікацію господарського обліку подано на Малюнку.

Малюнок. Види господарського обліку