Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
В Особливій частині КК є цілий ряд норм про злочини, в яких неповнолітні виступають, як потерпілі, а також про ті, що вчиняються із залученням неповнолітніх (і цю обставину передбачено як обов’язкову ознаку складу відповідного злочину). Такі норми доцільно систематизувати залежно від характеру шкоди, яка заподіюється неповнолітньому.
Злочини, які вчиняються щодо неповнолітніх
Посягання на майнові права неповнолітніх та їх інтереси щодо усиновлення
Статеві злочини проти неповнолітніх
Посягання на особисту свободу неповнолітніх
Втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність
Втягнення неповнолітніх до вживання шкідливих речовин
Як видно із наведеного рисунка, ряд посягань проти неповнолітніх полягає у втягненні (залученні) їх:
- у злочинну діяльність;
- іншу антигромадську діяльність (пияцтво, заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми );
- у збут наркотичних засобів або психотропних речовин, а також у незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання їх з метою збуту;
- у незаконні дії з наркотичними засобами та психотропними речовинами, вчинювані без мети збуту.
Ознаки втягнення, як ознаки складів відповідних злочинів:
1) це лише активні дії. Отже, шляхом бездіяльності (наприклад, надаючи неповнолітньому можливість спостерігати за вчиненням злочину, за відпрацюванням навиків злочинних прийомів та операцій тощо) виконати дане посягання не можна;
2) ці дії пов’язані з безпосереднім впливом на конкретного потерпілого. Безадресний вплив (наприклад, поширення відповідної літератури, співання «злодійських» пісень) не є втягненням у злочинну діяльність;
3) втягнення полягає у фізичному насильстві чи психічному впливі;
4) якщо втягнення полягає у вчиненні дій, які утворюють самостійний склад злочину, відповідальність настає за сукупністю норм, передбачених ст. 304 КК;
5) метою втягнення є викликати у неповнолітнього прагнення взяти участь у одному чи кількох злочинах, а також зайнятися злочинною діяльністю взагалі;
6) є причинний зв'язок між втягненням і виникненням у неповнолітнього наміру вчинити злочин (злочини). Інакше кажучи, якби не було дій з втягнення, то неповнолітній не прагнув би займатися злочинною діяльністю.
Поняття залучення, використане законодавцем при створенні норм про незаконні дії з наркотичними засобами, є синонімом втягнення, має близький з ним зміст. Різниця між втягненням і залученням полягає хіба що в тому, що:
— залучення має місце й тоді, коли намір вчинити злочин виник у неповнолітнього незалежно від поведінки дорослої особи, котра його залучила до виконання даного злочину;
— у моменті закінчення втягнення та залучення.
Момент закінчення втягнення..., залучення...
Втягнення у злочинну, в іншу антигромадську діяльність є закінченим з моменту виконання дій, спрямованих на волю та свідомість потерпілого, незалежно від їхньої успішності, результативності.
Залучення до злочину неповнолітнього в структурі відповідних складів злочинів виступає як кваліфікуюча, особливо кваліфікуюча ознаки. Тому посягання, які полягають у залученні неповнолітніх до незаконних операцій з наркотичними засобами чи психотропними речовинами, є закінченими з моменту виконання певних дій за участю неповнолітнього. Саме по собі залучення неповнолітнього до виконання названих посягань, якщо їхню об'єктивну сторону не виконано чи виконано частково, має оцінюватися як готування чи замах на ці злочини.
Кваліфікації втягнення в злочинну діяльність з урахуванням її виду (в злочинну діяльність взагалі чи у вчинення конкретного злочину)
Втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність кваліфікується не однаково залежно від того, чи було втягнення в злочинну діяльність взагалі (наприклад, навчання прийомів кишенькових крадіжок), чи вчинення конкретного злочину. Якщо втягнення у злочинну діяльність не пов'язане з вчиненням конкретного злочину, то скоєне кваліфікується лише за ст. 304 КК.
В іншому випадку — коли на неповнолітнього справляється вплив з метою домогтися його участі у певному злочині — втягнення набуває одночасно ознак співучасті в злочині. При вирішенні проблеми кваліфікації таких дій слід враховувати момент закінчення злочину, передбаченого ст. 304 КК. Як уже зазначалося, втягнення в злочинну діяльність є злочином з формальним складом, а закінченим він є з моменту виконання дії, спрямованої на неповнолітнього. Складом злочину, передбаченого ст. 304 КК, не охоплюється поведінка самого неповнолітнього, а також посягання винного, яке виходить за межі втягнення. Виходячи з цього, дії особи, котра завдяки впливу на неповнолітнього досягла того, що він вчинив злочин, чи сприяла вчиненню ним злочину, належить кваліфікувати і за ст. 304 КК, і як співучасть у тому злочині, який вчинив неповнолітній. Відповідні роз'яснення з цього приводу містилися ще в Постанові Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР від 3 грудня 1976 р. № 16. Слід зазначити, що не можуть оцінюватися як співучасть випадки вчинення злочинів спільно з неповнолітнім, якщо у неповнолітнього, котрий досяг віку кримінальної відповідальності, намір вчинити злочин виник незалежно від поведінки дорослого. Однак втягнення у злочинну діяльність має місце незалежно від того, за чиєю ініціативою вчинялися відповідні дії, — чи втягування — дорослого, чи самого неповнолітнього.
Кваліфікація втягнення у вчинення конкретного злочину з урахуванням його успішності (результативності)
Кримінальна відповідальність за втягнення у злочинну діяльність настає незалежно від того, чи були дії винного успішними, результативними, чи ні. Тобто те, зайнявся чи не зайнявся неповнолітній злочинною діяльністю, вчинив чи не вчинив він конкретний злочин, не впливає на кваліфікацію посягання за ст.304 КК
Разом з тим, невдале втягнення у вчинення конкретного злочину впливає на кваліфікацію дій винного, які існують поза межами складу аналізованого злочину. Відомо, що невдале підмовництво кваліфікується як готування до злочину, до якого винний підмовляв гаданого виконавця. Однак у такому разі виникає проблема конкуренції між нормою про відповідальність за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ст..304 КК) та нормами, якими передбачається відповідальність за готування до злочину. Очевидно, при цьому слід керуватися загальним правилом кваліфікації попередньої злочинної діяльності: при конкуренції норм про готування (або замах ) до більш небезпечного злочину й норм про менш небезпечний закінчений злочин перевага віддається нормі , якою передбачається скоєння більш небезпечного злочину. Тобто, якщо злочин, у вчиненні якого безуспішно втягувався неповнолітній, карається більш суворо, ніж передбачений ст. 304 КК, то скоєне кваліфікується як готування до цього злочину. Якщо цей злочин менш небезпечний, ніж втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, то вступає в силу інше правило кваліфікації: закінчений злочин охоплює собою менш небезпечну попередню злочинну діяльність – скоєне кваліфікується лише за ст. 304 КК.
Кваліфікація втягнення у злочинну діяльність з урахуванням віку неповнолітнього
Відповідальність за ст. 304 КК настає за втягнення у злочинну діяльність будь-яких осіб, котрі є неповнолітніми, тобто не досягли 18-річного віку. Кваліфікація успішного втягнення – дій, які виходять за межі складу злочину, передбаченого ст. 304 КК, - відбувається з урахуванням того, досяг чи не досяг неповнолітній віку кримінальної відповідальності за злочин, вчинений внаслідок дій «втягувача». Відомо, що особа, котра використовує неделіктоздатну особу для вчинення злочину, несе відповідальність як його виконавець, оскільки має місце так зване посереднє спричинення. Проте юридична фікція визнання виконавцем злочину, вчиненого неделіктоздатним, того, хто його використовує, звичайно поширюється лише на ті випадки, коли малолітній, неосудний та ін. виступають як виконавці злочину. Якщо особа, котра не досягла віку кримінальної відповідальності, залучається дорослим до злочину як підмовник, організатор, пособник, то скоєне звичайно кваліфікується лише за ст.. 304 КК. Така позиція здається неправильною: дорослий повинен відповідати не лише за ст.. 304 КК, а і як співучасник відповідного виду.
Викладені раніше положення щодо кваліфікації втягнення у злочинну діяльність взагалі чи у вчинення конкретного злочину, про врахування успішного втягування, а також віку неповнолітнього при успішному втягненні в злочинну діяльність подано на даному рисунку:
Кваліфікація втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
В злочинну діяльність «взагалі»
У вчинення конкретного злочину
Умисне
Безуспішне
Успішне
Безуспішне
Ст.. 304 КК
Неповнолітній не досягнув віку кримінальної відповідальності
За нормою про злочин, який вчинено з використанням неповнолітнього + ст.. 304 КК
Як співучасть у злочині, вчиненому неповнолітнім + ст. 304
Ст.. 304
2. Види втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність
1. Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння
Відповідальність за цей злочин передбачена ст.. 304 КК.
Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа спонукає або примушує неповнолітнього вжити спиртні напої, внаслідок чого підліток опиняється у стані сп’яніння. Злочин вважається закінченим за наявності факту сп’яніння неповнолітнього.
Мова йде про одноразове споювання неповнолітнього на відміну від неодноразового споювання як втягнення у пияцтво, що тягне за ст.. 304 КК. Замах на доведення неповнолітнього до стану сп’яніння кваліфікується за ст.. 304 КК.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: винний усвідомлює, що своїми діями доводить неповнолітнього до стану сп’яніння, і бажає або свідомо допускає настання такого результату, тобто діє за прямим або непрямим умислом.
Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої перебуває неповнолітній: працівники підприємств, установ, організацій, які в силу службових, професійних обов’язків або відповідно до діючих правил, інструкцій, положень, відповідають за організацію роботи або виховання неповнолітніх (начальник цеху, дільниці, зміни, майстер, бригадир та ін.), а також посадові особи, викладачі, вихователі навчальних закладів стосовно учнів, студентів.
2. Схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів
Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх, включаючи і належний стан здоров’я, предметом – наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги.
Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх аналогами, полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій (умовляння, залякування, пропонування, давання порад тощо), спрямованих на збудження у неповнолітнього бажання вжити ці засоби (речовини) хоча б один раз.
Суспільна небезпечність передбачених ч. 2. ст..315 КК дій полягає у тому, що вживання означених засобів може заподіяти шкоду здоров’ю неповнолітнього та викликати захворювання, що виникає внаслідок розвитку хворобливої залежності від наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх аналогами, полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій, незалежно від того, чи насправді їх ужив і чи опинився у стані одурманення неповнолітній.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
У ч. 2 ст. 315 КК зазначається, що схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів неповнолітнього, карається позбавленням волі від п’яти до дванадцяти років.
3. Втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання
Відповідальність за цей злочин передбачена ст..304 КК.
Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх, включаючи і належний стан здоров’я, предметом – засоби лікарські (ті, які не належать до числа наркотичних і дозволені в медичній практиці, але можуть викликати одурманювання, - димедрол, теофедрин, еленіум , реланіум тощо ) та інші (скажімо, легкі хімічні речовини – лаки, фарби, аерозолі тощо), що можуть викликати одурманювання, однак не є наркотичними.
Суспільна небезпечність передбачених ст..304 КК дій полягає у тому, що вживання означених засобів може заподіяти шкоду здоров’ю неповнолітнього та викликати токсикоманію – захворювання, що виникає внаслідок розвитку хворобливої залежності від засобів, що не є наркотичними і в той же час не є спиртними напоями.
Об’єктивна сторона полягає в діях, спрямованих на те, щоб спонукати або змусити неповнолітнього хоча б до одноразового немедичного вживання лікарських або інших засобів, що викликають одурманювання. Дії винних можуть виявлятися у данні згаданих засобів неповнолітньому, поєднаною з пропозицією вжити такі засоби для одурманювання, дачі неповнолітньому грошей для придбання і вживання вказаних засобів, ініціюванні їх спільного вживання тощо.
Немедичне вживанням лікарських засобів може бути приймання їх без припису лікаря, а також у значно більшій кількості, ніж приписав лікар, з метою викликати одурманювання (скажімо, вживання їх у великій кількості разом із спиртними напоями для посилення одурманюючої дії останніх).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, в яких виявляється втягнення неповнолітнього у немедичне вживання лікарських чи інших засобів, що викликають одурманювання, незалежно від того, чи насправді їх ужив і чи опинився у стані одурманення неповнолітній.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
4.Втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом
Втягнення у заняття жебрацтвом (ст. 304 КК ( 2341-14 ) - це умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами.
Заняття жебрацтвом визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше трьох разів протягом нетривалого часу
Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа спонукає або примушує неповнолітнього до заняття жебрацтвом з метою власного збагачення. Схиляння може виявитись у підмовлянні або примушуванні неповнолітнього до самостійного зайняття такою антигромадською діяльністю, або в залученні його до участі в ній разом із дорослим.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, в яких виявляється втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, винний розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у жебрацтво.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
5. Примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру
Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа примушує неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру.
Під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ч. 3 ст. 300 КК ( 2341-14 ), а також творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру (ч. 3 ст. 301) розуміються будь-які умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного (побої, тілесні ушкодження, катування тощо) чи психічного впливу (погрози застосувати насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у його створенні як актор, режисер, оператор тощо.
У ч. 3 ст. 300 КК зазначається: « примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно та відео-продукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування.».
У ч. 3 ст. 301 КК зазначається: (примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно та відео-продукції, крмп’ютерних програм, засобів їх виготовлення і демонстрування.».
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, винний розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у антигромадську діяльність.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
Більш конкретніше відкривається це питання у Законі України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року N 1296-IV, де у ст.. 1 зазначається, що продукція еротичного характеру - будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою. Це вказує на те що такі види продукції не розраховані на неповнолітніх. У тій же статті зазначається, що для такої продукції відведене «спеціально визначене місце - територія чи приміщення, відведене для реклами, розповсюдження продукції чи проведення видовищних заходів сексуального характеру, з пристойним зовнішнім оформленням, максимально віддалене від місць масового відпочинку, освітніх закладів для неповнолітніх, пам'яток історії й культури, сакральних і ритуальних об'єктів та військових частин», тобто ця продукція не повинна опинитися у місцях знаходження неповнолітніх.
Головною функцією Закону України «Про захист суспільної моралі», зокрема ст.. 7 та ст.. 8 цього закону є захист неповнолітнього від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру та заборона втягнення неповнолітнього у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, що тягне за собою неминучість відповідальності за порушення цього закону.
Ст. 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року N 1296-IV:
Захист неповнолітніх від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру.
З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх забороняється:
втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, наданні послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;
використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.
У ст.. 8 цього Закону забороняється розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру у місцях масового
Стаття 8. Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру
Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, і лише у спеціально відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб, встановлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.
Розповсюдження та реклама продукції сексуального характеру в житлових будинках, приміщеннях органів державної влади, закладах культури і мистецтва, в підземних переходах, станціях метрополітену, електропотягах і вокзалах, в кіосках продажу періодичної преси і павільйонах, в місцях громадського відпочинку, на вуличних лотках і ринках забороняється.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, можуть визначати, зважаючи на особливості місцевих умов, звичаї й традиції, додатково території та місця, в яких заборонено розповсюдження продукції сексуального характеру та проведення видовищних заходів сексуального характеру.
Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, допускається в спеціалізованих медичних закладах і установах, які мають відповідну ліцензію та ліцензію для надання медичної допомоги особам з сексуальними розладами.
Розповсюдження предметів сексуального чи еротичного характеру допускається лише у спеціалізованих магазинах. Власник магазину, що здійснює продаж відповідної продукції, зобов'язаний інформувати громадян про його специфіку.
Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови недоступності її неповнолітнім і не нав'язування споживачам.
Рішення про обмеження обігу матеріалів і продукції сексуального характеру за віковою ознакою, приймають органи державної влади та органи місцевого самоврядування за погодженням з відповідними державними органами освіти.
Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови герметичної упаковки, спеціального маркування і за наявності повідомлення "продукція сексуального характеру, продаж неповнолітнім заборонено".
6. Залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти
Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на те, щоб неповнолітній взяв безпосередню участь у відкритті місць розпусти під виглядом масажних кабінетів, лазень, нічних та стриптиз-барів, у доборі персоналу чи учасників розпусних дій, у придбанні або найманні приміщень для їх утримання, у забезпеченні їх функціонування, у сприянні сексуальним стосункам між незнайомими людьми тощо, а так само у самих розпусних діях.
У разі залучення до створення чи утримання місць розпусти чи до звідництва для розпусти неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку, або вчинення щодо них у наступному розпусних дій має місце сукупність злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 302 і відповідною частиною ст. 156 КК ( 2341-14 ).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, винний розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у злочинну діяльність.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
У ч. 3 ст. 302 КК зазначається: «створення або утримання місць розпусти і звідництво вчинене із залученням неповнолітнього, карається позбавленням волі на строк від двох до семи років».
7. Втягнення у заняття азартними іграми
Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх.
Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні чи втягуванні неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості.
Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до систематичної гри.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
8. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
Допінг – це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Анти допінговим кодексом Олімпійського руху.
Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх.
Об’єктивна сторона злочину полягає діях (умовляння, пропозиції, поради, переконування, примушування, застосування насильства, погрози, шантажу тощо), спрямовані на збудження у такої особи бажання вживати допінг чи спробувати це зробити хоча б один раз.
Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту спонукання неповнолітнього прийняти допінг, не залежно від того чи прийняв він його чи ні.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, особа розуміє небезпечність своїх дій і бажає настання наслідку злочину.
Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої перебуває неповнолітній (тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій).
Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу – карається штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Та сама дія вчинена повторно, щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 КК, - карається позбавленням волі на строк до двох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк до п’яти років.
9. Залучення неповнолітнього у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, а також з метою збуту чи до незаконного збуту цих речовин
Відповідальність за цей злочин передбачена ч. 3 ст. 309 КК ( 2341-14) та ч. 2, 3 ст. 307 КК.
Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у залученні неповнолітнього у злочинну діяльність.
Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до злочинної діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: відповідальність дорослого за ч. 3 ст. 307 КК ( 2341-14 ) настає в тому разі, коли він усвідомлював, що особа, яка залучається ним до вчинення суспільно небезпечних дій, є малолітньою, чи коли він за обставинами справи міг і повинен був про це знати.
Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої перебуває неповнолітній: працівники підприємств, установ, організацій, які в силу службових, професійних обов’язків або відповідно до діючих правил, інструкцій, положень, відповідають за організацію роботи або виховання неповнолітніх (начальник цеху, дільниці, зміни, майстер, бригадир та ін.), а також посадові особи.
10. Примушування чи втягнення неповнолітнього у заняття проституцією, тобто у надання сексуальних послуг за плату
Відповідальність за цей злочин передбачена у ч. 3 ст. 303 КК де зазначається: «проституція або примушування чи втягнення до зайняття проституцією неповнолітнього, крається позбавленням волі від п’яти до семи років.».
Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа примушує чи втягує неповнолітнього у заняття проституцією.
Цей злочин здійснюється шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу (наприклад, у формі погрози повідомити батькам, сусідам, товаришам неповнолітнього відомості, що його компрометують) або обману (наприклад, у формі обіцяння надати роботу масажистки, артистки, офіціантки, одружитися, сприяти участі у конкурсі без наміру виконати обіцяне).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: винний шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу втягує неповнолітнього у злочин.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
11. Використання неповнолітнього для цілей паразитичного існування
Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає використанні неповнолітнього для цілей паразитичного існування.
Використання неповнолітнього для цілей паразитичного існування полягає в тому, що дорослий намагається існувати хоча б частково на засоби від злочинної або іншої антигромадської діяльності, або чесної трудової діяльності підлітка (наприклад, за рахунок використання його праці в своєму господарстві).
Суб’єктивна сторона всіх характеризується прямим умислом. Винний використовує неповнолітнього для цілей паразитичного існування, і бажає так чинити
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
На захист неповнолітніх від проституції, злочинної та іншої антигромадської діяльності, став Закон України «Про охорону дитинства», зокрема ст. 10, ст.. 34.
Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від:
усіх форм фізичного і психічного насильства, образи,недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Стаття 34 Закону України «Про охорону дитинства»
Держави-учасницi зобов'язуються захищати дитину вiд усiх форм сексуальної експлуатацiї i сексуальних розбещень. 3 цiєю метою держави-учасницi, зокрема, вживають на нацiональному, двосторонньому i багатосторонньому рiвнях всiх необхiдних заходiв для запобiгання:
а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної сексуальної дiяльностi;
b) використанню з метою експлуатацiї дiтей у проституцiї або в iншiй незаконнiй сексуальнiй практицi;
с) використанню з метою експлуатацiї дiтей в порнографiї i порнографiчних матерiалах.
3. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочини та іншу антигромадську діяльність згідно із законодавством України
Дата: 2019-05-29, просмотров: 231.