Собівартість – це витрати на виробництво та реалізацію продукції виражені в грошовому виразі. Певний рівень собівартості свідчить про ефективність технології вирощування сільськогосподарських культур, а також про ефективність використання основних та оборотних фондів.

На собівартість впливає:

· витрати на 1 га. посіву;

· урожайність сільськогосподарських культур.

В СТОВ ім. «Гагаріна» рівень виробничих витрат на 1 га посіву ячменю та озимої пшениці за аналізований період практично не змінився, що не відповідає законам ринку, оскільки ціни на мінеральні добрива та засоби захисту рослин значно зросли. Тобто при однакових витратах на 1 га., засобів було внесено значно менше і проведено менше механізованих робіт. Урожайність ячменю та озимої пшениці знизилась на 50%. Ці всі зміни викликали ріст собівартості на 97% ячменю та на 88% озимої пшениці.

Приблизно в 2 рази зросли виробничі витрати на 1 га посіву кукурудзи на зерно та гороху. В порівнянні із закупівельними цінами на всілякі хімічні засоби минулих років, їх було внесено майже стільки, скільки і в 2004 році. Про це можна говорити за оцінкою врожайності цих культур: кукурудзи на зерно – не змінилась, а вівса – знизилась на 20%. Все це викликало ріст собівартості кукурудзи на зерно в 2 рази, а вівса – в 2,5 рази.

Майже у 3 рази зросли витрати на 1 га посіву гречки, що спричинило підвищення урожайності в 2,5 рази. В результаті чого собівартість вирощування гречки зросла лише на 14%.

Таблиця 13

Виробничі витрати та собівартість продукції рослинництва

Для виявлення впливу основних факторів на зміну собівартості продукції рослинництва необхідно забезпечити порівняльність цих показників. Для цього необхідно витрати попередніх років скоригувати на фактичний обсяг виробництва звітного року.

Загальна зміна собівартості 1 ц. продукції в СТВО ім. «Гагаріна» склала 142 грн.. Ця зміна відбулась лише за рахунок зміни затрат на 1 га. і за рахунок урожайності змін не відбулось.

Збільшення собівартості відбулось по всіх культурах. Зокрема собівартість 1 ц. озимої пшениці збільшилась на 22 грн. лише за рахунок зниження врожайності культури. Збільшення собівартості 1 ц. гречки на 16 грн. викликане ростом затрат на 1 га. посіву на 84 грн., а за рахунок збільшення врожайності – знизилась на 68 грн.. Збільшення собівартості 1 ц. кукурудзи на зерно на 36 грн. було зумовлене ростом затрат на 1 га посіву на 37 грн.. Збільшення собівартості 1 ц. ячменю на 34 грн. спричинене зниженням врожайності культури на 40 грн., а зниження витрат на 1 га. посіву спричинило, хоч і не значне, зниження собівартості на 6 грн.. Збільшення собівартості 1 ц. вівса на 34 грн. було спричинене як зниженням врожайності на 7 грн., так і збільшенням затрат на1 га посіву на 28 грн..

При постатейному аналізі можна визначити ступінь впливу кожної з статей на зміну собівартості продукції. Для цього розглянемо таблицю 15.

В структурі виробничої собівартості за видами сільськогосподарської продукцію найбільшу питому вагу займають витрати на вирощування озимої пшениці.

Загальний ріст собівартості вирощування озимої пшениці складає 88%. За рахунок статті прямих витрат на оплату праці собівартість зросла на 5%, за рахунок витрат на насіння та посадковий матеріал – 8%, за рахунок витрат на нафтопродукти ріст становив 16%, за рахунок витрат на оплату робіт і послуг та інших прямих витрат – на 24% та 38% відповідно. Зниження відбулось лише за рахунок статті решти матеріальних витрат на 0,15%.

Таблиця 14

Виявлення впливу основних факторів на зміну собівартості продукції

рослинництва

Таблиця 15

Витрати на виробництво і зміна собівартості 1 ц. озимої пшениці по статтях