Лідерство - це здатність задавати напрям. Слово «лідер» саме по собі припускає вчасно направити свою команду вперед. Англосакський корінь слова lead, leader і leadership - «lead», що означає «дорога», «шлях». Він походить від дієслова «leaden», що означає «подорожувати», «йти» [1, 44]. В порівнянні з лідером і лідерством менеджер і управління - відносно недавно виниклі слова. Вони походять від латинського слова manus - рука. І з'явилися в англійській мові приблизно три або чотири століття назад. В кінці XVIII і XIX століттях терміни «менеджер» і «управління» («менеджмент») використовувалися стосовно службовців, яких призначали підприємці вести їх бізнес.

«Поява все більшого числа жінок на відповідальних посадах в управлінні, я упевнений, принесе величезну користь промисловості і торгівлі, - відмітив Джон Харві-Джонс в книзі «Як примусити це відбутися» (1988). - Повинен сказати, що молоді леді в ХКВ (хімічний концерн Великобританії) реагують досить хворобливо, коли я намагаюся сказати їм, що у них свої сильні і слабкі сторони. Вони бачать в таких зауваженнях протекційний відтінок, тоді як я якраз хотів добитися абсолютно зворотного. Можливо, люди на Сході краще розуміють відносну відмінність між жіночим і чоловічим підходом до тих або іншим питанням, ніж ми. Я щиро переконаний, що в промисловості, як і в сім'ї, якнайкращі рішення ухвалюються, коли в обговоренні беруть участь представники обох полови. У жінок краще розвинена інтуїція, вони більш відповідальні, ретельніше опрацьовують деталі і стежать, щоб робота була зроблена як потрібне. Вони також інакше сприймають реакцію інших людей і чутливіші до цього. Найбільш ефективні рішення і кращі результати будуть там, де чоловіки і жінки працюють в єдиній команді, з повагою відносяться до позицій один одного і вносять рівний внесок в загальну справу» [1, 37].

Втім, абсолютно не очевидно, що є якості споконвічно чоловічі і відповідно - жіночі. У деяких жінок, наприклад, не розвинена інтуїція і відчуття відповідальності. З іншого боку, хоробрість і агресивність зовсім не є чисто чоловічими властивостями. Немає ніякого сенсу відносити якісь якості - наприклад, співчуття, теплоту, м'якість і упокорювання - до типово жіночих, а інші приписувати чоловікам, оскільки всі вони зустрічаються різною мірою і у тих, і у інших.

Жіноче підприємництво в країнах перехідної економіки розвивається в складних умовах трансформації не тільки економіки, але і стереотипів суспільства. Л.Дегтярь відзначає відродження патріархальних поглядів на роль жінки в суспільстві і виділяє ряд тенденцій: «Відроджується і зміцнюється традиційний розподіл сімейних ролей, громадська думка високо цінує жінку, що присвячує себе сім'ї. В відомій мірі - це відповідь на надмірно високу зайнятість жінок у виробничій сфері, ознака відродження індивідуалістичних і сімейних цінностей на противагу колективізму, що насаджувався у минулому; Символ жінки-матері широко використовується як інструмент національної політики; підвищення народжуваності відображається як шлях відродження нації” [16, 67].

Опит соціологічного інституту Геллапа, проведений в 1993 р. для програм "America today" і CNN, показав, що приблизно половина опитаних чоловіків вважають, що стать керівника не має значення. У опиті, проведеному в 1994 р. Національним центром Ропера (1019 чоловік, що досягли повноліття), було запропоноване наступне питання: "Якби ви шукали роботу і могли б вибирати собі начальника, то перевагу кого б ви віддали - чоловіка або жінку?" 47% відповіли: "Все одно. Це не має значення", 16% висловилися за жінку, і, проти очікуваного, тільки 35% віддали перевагу чоловіку [12].

Сьогодні від 37 до 45% парламентарів у Данії, Фінляндії, Норвегії і Швеції становлять жінки. Перше місце посідає Швеція: 45% жінок у парламенті, тоді як середня частка жінок у парламентах демократичнихкраїн світу становить усього 15%. Та навіть незважаючи на високу політичну мобілізацію жінок, політика у Північних країнах залишається ієрархічно структурованою і стратифікованою відповідно до статі. Жінки досі недопредставлені в політичній владі, насамперед у політичній і стратегічній еліті. Водночас цікаво відзначити, що жінки набагато краще представлені тут у найвищих ешелонах влади, ніж, наприклад, у бізнесі.

Одним з факторів все ж високого представництва жінок у політиці Північних країн є виборча система, що базується на пропорційному представництві (а не на мажоритарній системі), де кожний виборчий округ має лише одне місце для свого представника. Іншим чинником є відкритість процедури висунення кандидатів. Значний вплив мають також соціально3економічні фактори: представництво жінок зазвичай є вищим у кранах з високим рівнем зайнятості і освіченості жінок, де суспільні обставини дозволяють жінкам поєднувати сімейні обов’язки і роботу або ж інші суспільні заняття (цікаво, що у таких країнах, як Німеччина і Нідерланди, де представництво жінок у політиці є вагомим, ревень зайнятості жінок є досить низьким). Ще одним чинником є система соціального захисту з її загальним наголосом на егалітаризмі (наприклад, соціальна, економічна, регіональна рівність). Значна увага у дослідженнях приділяється колективним діям жіночих організацій і мереж як всередині, так і поза політичними партіями, спрямованим на зростання участі жінок у політиці. У багатьох країнах із значним представництвом жінок у вищих ешелонах влади використовується принцип квот. Найкращим прикладом такої стратегії є Норвегія.

Скандинавські вчені наголошують, що для мобілізації жінок і залучення їх до політики необхідно поєднувати дії «зсередини» із тиском «ззовні». Необхідними є як сильне громадянське суспільство з радикальними жіночими рухами феміністського спрямування, так і жіночі організації, прикріплені до політичних структур (наприклад, жіночі партійнополітичні асоціації, секції чи мережі). Досвід Північних країн показує, що існує ціла низка питань (догляд за дітьми і політика гендерної рівності, політика проти жорстокості і сексуального насилля над жінками й ін.), яким було приділено належну увагу передусім у результаті підвищеного представництва жінок у політиці. За таких умов змінюється не лише зміст політики, а й загальна політична культура і поведінка політичних діячів один до одного. Таким чином, збільшення представництва жінок у політиці є надзвичайно важливим для суспільства явищем не лише як показник рівності і демократії, а й як катализатор зміни змісту і практики політики.