Для того,щоб дитина, у дорослому житті була щасливою їй необхідно в дитинстві закласти модель статево-рольового виховання. На даний час багато дітей виховуються в родині ,де є лише одна дитина; неповній родині, а є діти, яких виховують бабусі й дідусі. Крім того, у дитячих садах та молодшій школі позначається відсутність педагогів чоловічої статі, необхідних для приклада наслідування хлопчикам і дівчатками.

Щоб виховати майбутніх чоловіка й жінку, треба знати про хлопчиків і дівчат якнайбільше. Хлопчик і дівчинка – два різних світи, тому їх не можна виховувати однаково. Хлопчики більш збудливі, дратівливі неспокійні, нетерпимі, невпевнені в собі й більше агресивні , рухливі, ніж дівчатка. Ігри хлопчиків опираються на далекий зір. Вони бігають один за одним. Кидають предмети в мету. Хлопчикам необхідні спортивні вертикальні куточки або більші просторі кімнати для ігор. Питання хлопчики задають конкретно, для одержання інформації.

Дівчатка чутливі до шуму, різкі звуки їх дратують. Ігри опираються на ближній зір. Вони розкладають свої іграшки біля себе. У дівчаток краще розвинена швидкість мови, дрібна моторика рук. Мозок дівчинки готовий до відповіді на будь-яку неприємність, готовий відреагувати на будь-яку неприємність, готовий відреагувати на вплив з будь-якої сторони (інстинкт виживання), тому що ціль жінки - народження життя і її збереження. А ціль чоловіка - це прогрес, відкриття.

Хлопчик і дівчинка - два різних мири, тому їх не можна виховувати однаково. Таким чином, знаючи ці особливості та статево-рольові відмінності педагог повинен підбирати матеріал для розвитку і дівчат і хлопців одночасно.

Суть статево-рольового виховання міститься у наступному:

· оволодіння культурою в сфері взаємин статей;

· формування адекватної статі моделі поведінки;

· правильне розуміння ролі чоловіка й жінки в суспільстві.

Тому метою своєї виховної години “Хлопчики і дівчітка” ми визначили наступне:

· сприяти благотворному протіканню процесу статево-рольової соціалізації хлопчиків і дівчат молодшого шкільного віку;

· формуванню основ мужності й жіночності в учнів молодшої школи.

· формувати у дітей чіткі уявлення та знання про ролі чоловіка й жінки в родині, коло їхніх обов'язків, відповідальність перед членами сім’ї, прояв турботи й поваги один до одного й оточуючих людей.

Завдання.

1. Розширити уявлення та знання дітей про ролі чоловіка (чоловіка, батька ,дідуся)і жінки (дружини, матері, бабусі) у сім’ї, задоволення пізнавальних інтересів дітей.

2. Сприяти правильному вибору статевої ролі дітьми, позитивному відношенню з однолітками протилежної статі (сутність норм поведінки властивих хлопчикам і дівчаткам).

3. Формувати емоційно-позитивне відношення до виконання майбутньої соціальної ролі.

Заняття 1. Чоловік і жінка, - які вони?

Цикл занять дозволяє:

· Уточнити й сформувати у дітей уявлення про роль і зайнятість чоловіка й жінки в родині, про їхні взаємини: гарна родина - дружна, усі піклуються один про одного, допомагають один одному, кожен член родини має своє коло обов'язків.

· Збагатити уявлення про чоловічі й жіночі професії. Для чоловіків характерні професії, які дозволяють виявити героїзм, сміливість, фізичну силу, відвагу, шляхетність, уміння прийти на допомогу: військові, міліціонери, пожежні, льотчики, рятувальники). Жінки зазвичай вибирають професії, що дозволяють проявляти миротворчість, чуйність, доброту, уміння бачити й створювати красу (лікар, кравчиня, перукар, кухар, педагог, хореограф).

Заняття 2. Я - хлопчик, майбутній чоловік. Я - дівчинка, майбутня жінка.

Заняття покликане сформувати передумови мужності й жіночності, які проявляються стосовно представників протилежної статі, правильного розуміння хлопчиками й дівчатками їх майбутніх жіночих і чоловічих ролей, формуванню емоційно-позитивного відношення до виконання майбутньої соціальної ролі.

Заняття 3. Маленькі лицарі й маленькі принцеси.

У процесі виконання завдання формуються уявлення про різницю між хлопчиками й дівчинками - як зовнішню, так й у рисах характеру й поведінки, виховується культура спілкування з партнерами протилежної статі в різних ситуаціях й ігровій діяльності. Виробляються:

· Навички доброзичливого відношення один до одного.

· Уміння бути охайним: бачити й усувати недоліки свого зовнішнього вигляду в зачісці, одязі й ін.

· Навички надання допомоги один одному в грі, спільній діяльності.

· Уміння бачити й цінувати гарні вчинки й позитивні риси характеру.

· Уміння розуміти й поважати думка партнерів протилежної статі.

Доцільно кожному вчителю молодших класів розробити правила для хлопчиків і дівчат. Ці правила варто гарно оформити в доступній для молодших школярів формі та вивісити на стенді у класному приміщені. Спостерігаючи кожен день за цими правилами діти згодом на підсвідомому рівні почнуть їх використовувати у своїй практичній діяльності у спілкуванні з дорослими та однолітками. (Див. Додаток 1, 2).

Якщо виховна година проводиться на вулиці або в просторому приміщені, наприклад залі для співів, варто застосовувати систематизовані ігри-тренінги, так як вони є найбільш ефективними та їх особливо люблять діти (Див. додаток №3). Під час ігор, для розвитку статево-рольової ідентифікації молодші школярі відображають характер, емоції, сутність рідних, близьких людей, друзів і знайомих.

ВИСНОВКИ

Статеве виховання - система медико-психологічних, громадянських і педагогічних заходів, спрямованих на виховання в дітей, підлітків і молоді правильного ставлення до питань статі.

Завдання статевого виховання - сприяти гармонічному розвитку підростаючого покоління та моральним міжстатевим стосункам, зміцненню шлюбу й родини. Тому статеве виховання не може розглядатись відокремлено від загальних питань виховання, що готовить молоде покоління не тільки до праці та суспільної діяльності, а й до особистого життя. Разом із тим «статеве питання» - це й соціально-гігієнічна проблема, пов'язана зі здоров'ям, працездатністю, настроєм людей, оздоровленням їхнього сімейного побуту.

Завдання школи - закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав'язливості, не надаючи цій сфері виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів.

При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

· Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.

· Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.

· Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

Сімейні, подружні, інтимні стосунки - як би їх не називати та які б їхні аспекти не розглядати, усе це - різні рівні та форми духовного та фізичного єднання. Людина, яка з дитинства виявляє схильність і здатність до взаєморозуміння, буде більш багатою й у даній специфічній сфері взаємин. Тому формування таких здатностей, як риси особистості, необхідно розглядати як базисне завдання статевого виховання учнів, починаючи з молодших класів.

З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:

· прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

· формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;

· захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров'я учнів;

· забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.

Об'єктивна складність проблеми статевого виховання полягає у протиріччі, що важко долається, між інтимно-особистісним характером міжстатевих стосунків і суспільним характером освіти. Разом із тим підростаюче покоління не можна кидати наодинці само по собі або залишати у сфері впливу «сексуальної революції». Істотну частину питань зі сфери міжстатевих стосунків доцільно вивчати та обговорювати не на фронтальних або групових заняттях, а індивідуально. Уведення особливого й обов'язкового для всіх учнів навчального предмета «Статеве виховання» на даному етапі розвитку суспільства та школи недоцільне.

Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями.

Організаційними формами можуть бути:

· фрагменти уроків та окремі уроки; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;

· факультативні заняття - необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред'являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами;

· семінари для батьків - тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам;

· консультації, що організуються для учнів і батьків у спеціальних центрах. Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі - важливий і необхідний елемент системи статевого виховання.

При рішенні питань статевого виховання необхідно враховувати також особливості вітчизняної (євразійської) цивілізації, що відрізняється специфічним ставленням до питань статі, а також національну та релігійну специфіку.

При реалізації програм статевого виховання як ніде необхідне тісне співробітництво вчителів і школи в цілому з батьками учнів.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішене тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету, яку вони повинні досягти в статевому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть і шляхи її досягнення.

Питання про статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці. І дійсно, ні в якому питанні не було стільки наплутано і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання зовсім не таке вже і важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.

Створення системи статевого виховання має свої етапи. Потрібно вибудувати серйозний підхід і заглиблені знання в цьому питанні, розробити нові засоби і методи. Про наявність системи статевого виховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною. Найважливішим фактором, що наближає цей час, є те, що педагоги самі в цьому зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до вирішення цієї задачі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Боришевський М. Й. Психологічні питання статевого виховання учнів // Проблеми викладання курсу етика і психологія сімейного життя. – К., 1990. – С. 13–29.

2. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад.шк., 1990.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Гринькова М. О. Та ін. Потрібні нестандартні підходи і статеве виховання підростаючого покоління // Рад. Школа. – 1989. – № 9. – С. 62–68.

5. Дейнега Г. Ф. О половом воспитании детей. – М.: Знание, 1992. – 90 с.

6. Добрович А.Б. Беседы о половом воспитании. – М.: Знание. 1982. – 189 с.

7. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогииена пола у детей. – Л.: Медицина, 1980. – 184 с.

8. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. / В.Е.Каган.– М.: Педагогика. 1991. – 256 с.

9. Каган В. Е Психосексуальное воспитание детей и подростков. – Л.: Медицина, 1990. – 87 с.

10. Колесов Д. В. Предупреждение вредных привычек у школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 176 с.

11. Колесов Д.В., Сельверова Н.Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания. – М.: Педагогика, 1978. – 224 с. 5.

12. Кравець В. П., Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Стратегії статевого виховання школярів. – Тернопіль: Богдан, 2000. – 32 с.

13. Кравець В.П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. – Тернопіль: Богдан, 1997. – 180 с.

14. Кузнецова О.А. Статеве виховання як педагогічна проблема // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського: Збірник наукових праць. – Одеса, 2002. – Вип. 4-8. – С. 66-73.

15. Масоликова Н. Ю. Психосексуальное развитие и воспитание детей. – М.: ЭКСМО, 1998. – 264 с.

16. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання на сучасному етапі. – Луганськ: Знання, 2003. – 64 с.

17. Орлов Ю.М. Половое развитие и воспитание. Книга для учителя. – М.: Просвещение. 1993. – 239 с.

18. Педагогічний словник / За ред. дійсн. члена АПН України М.Д.Ярмаченка. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 514 с.

19. Петрище И.П. О половом воспитании детей и подростков. – Мн.: Народная Асвета. 1990. – 159 с.

20. Половое воспитание: Учебник для высших учебных заведений. − Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. − 320 с.

21. Родинно-сімейна енциклопедія. Авт. кол. В.М.Благінін, Н.І.Белкіна та ін.; За заг. ред. Ф.С.Аврата та ін. – К.: Богдана, 1996. – 438 с.

22. Храмцова А. Гигиенические вопросы полового воспитания школьников. – Л.: Знание, 1969. – 84 с.

23. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. – М., 1989.

24. Яковенко С. І., Гурлева Т. С. Психолого-педагогічні проблеми статевого виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1990. – № 10. – С. 36–45.

ДОДАТКИ

І. Правила для хлопчиків