РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА МОДЕЛІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Сутність, завдання та моделі статевого виховання

1.1 Теоретичний аналіз змісту статевого виховання школярів

1.2 Моделі статевого виховання

1.3 Особливості статевого розвитку молодших школярів

1.4 Здійснення статевого виховання учнів молодшої ланки

Розділ 2. Розробка виховного заходу на тему «Формування статево-рольової диференціації молодших школярів»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Статеве виховання стало предметом виняткової уваги сучасних батьків, оскільки тепер уже ніхто не вважає, що настільки природною і фундаментальною функцією, як статева, можна управляти, тримаючи дітей у невідомості. Але статева врівноваженість людини лише почасти залежить від того, що їй відомо про сексуальні відносини чоловіка й жінки. В основі врівноваженості лежить як уявлення, знання про них, так і відношення до них.

Виховання як процес прилучення людини до історичного досвіду в змістовній основі завжди визначається провідними потребами суспільства. Зміна базових соціальних орієнтирів неминуче приведе до перегляду й переоцінки завдань, напрямків, форм організації виховної роботи. Кожен історичний етап вносить свої корективи в розуміння окремих ланок педагогічної системи на всіх рівнях системи освіти в цілому. У сучасних умовах суспільного розвитку особливо гостро встають проблеми соціалізації людини, прилучення її до загальнолюдських цінностей, значимих в усі століття й закріплених у культурно-історичному досвіді поколінь.

У ракурсі цих проблем важливим напрямком роботи, що задає орієнтири на подальше вивчення нових аспектів входження дитини у світ людських відносин, є статеве виховання. Традиційне розуміння суті виховної роботи, обумовлене тезою "Яка різниця: хлопчик або дівчинка, аби тільки людина була хороша", що наочно демонструє ідею "безстатевої" педагогіки, невблаганно йде в минуле. Питання статевої ідентифікації й диференціації, які залучають останнім часом все більше коло психологів, знаходять висвітлення в педагогічних дослідженнях, збагачуючи арсенал напрямків і зміст сучасної вітчизняної педагогіки.

Проблема виховання дитини з урахуванням статевих розходжень, що дозволяє по-іншому побачити специфіку педагогічної роботи c дітьми молодшого шкільного віку, по значимості й актуальності на сьогоднішній день не має аналогів. Пошук джерел духовності людини, що представляє сьогодні найбільший дефіцит, неминуче приводить до культурно-історичного минулого, закріпленого в традиціях різних народів, орієнтованого на диференційований підхід до дітей різної статі. Проблема диференційованого виховання, залежно від статі дитини, тісно пов'язана з гуманізацією педагогічного процесу, тому що задає перспективи подальшої участі людини в суспільному житті, готовить до виконання соціальних ролей у суспільстві й родині.

Для сучасної постановки питання про розробку систем статевого виховання існує безліч причин. Перша, як уже було відзначено, пов'язана з відсутністю диференційованого підходу до дитини відповідно до її статевої приналежності. Друга - загальнодержавне неуцтво педагогів, батьків у питаннях сексуальної освіти дітей, що приводить до стрімкого зростання числа позашлюбного народження, абортів, карних злочинів на сексуальному ґрунті, до відсутності ранньої орієнтації на виконання соціальної ролі в житті (батька, матері).

Значення процесу статевої соціалізації правомірно підкреслює І.С. Кон. Він відзначає, що не тільки сім’я, але й суспільство однолітків впливають на статеву соціалізацію дитини, будучи "винятково важливим агентом статевої соціалізації".

Важливість виховання якостей мужності й жіночності, починаючи з дошкільного віку підкреслював видатний педагог В.А. Сухомлинський, відзначаючи, що, уже в дитині-першокласника й дошкільника чоловічої статі потрібно виховувати справжнього чоловіка".

Психолог С. Никологорський говорить про те, що з "раннього дитинства на уроках фізкультури дівчаткам пропонують азартні ігри й змагання, які не тільки створюють зайву нервово-психологічну напругу, але й формують культ сили, честолюбство, егоїзм, прагнення постійно змагатися, а не доглядати, подобатися, допомагати, співчувати". Ціле покоління виховала "безстатева педагогіка". Школа й вуз практично ігнорують специфіку ролей чоловіка й жінки й, виховуючи дівчат у чоловічому стилі сприяють, таким чином, росту типово чоловічих рис.

Незважаючи на істотну психологічну аргументацію положення про необхідність цілеспрямованої роботи зі статево-рольової соціалізації дитини молодшого шкільного віку, у педагогіці традиційно ці проблеми піднімаються й вирішуються вкрай рідко. Аналіз програм, концепцій і нормативних документів показує наполегливе обходження цих питань, незважаючи на наявні науково обґрунтовані системи статевого виховання.

Проблеми статевого виховання, пов'язані з методичною оснащеністю цього процесу, з неадаптованістю науково-дослідного матеріалу, сьогодні вже, не одиничні. Чималу тривогу й заклопотаність педагогів і батьків викликає масовий випуск і некомпетентне використання літератури про процеси зачаття й дітородіння. Випуск і допуск цієї літератури до поширення не контролюється компетентними людьми або організаціями. Багато з цих книг, не відповідають вимогам, які висуваються до дитячої літератури, а також не враховують рівень розвитку сприйняття при використанні малюнків. Та й при адаптації тексту для сприйняття його школярами варто дотримуватися певних етичних норм. Все це відбувається через те, що в підготовці таких книг до випуску не беруть участь педагоги й психологи, а лише медики, сексопатологи й художники. Некомпетентне використання такої літератури може привести до неправильного тлумачення дітьми ряду фактів і до вироблення в дитини неправильного, нездорового відношення до такої інтимної інформації.

Соціально-педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії й практики виховання зумовили вибір теми курсової роботи: «Статеве виховання молодших школярів».

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес середньої загальноосвітньої школи та статеве виховання учнів молодшого шкільного віку у ході навчальної та позакласної діяльності.

Предмет дослідження – методика статевого виховання дітей молодшого шкільного віку

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту, форм та методів статевого виховання молодших школярів в процесі навчання у середній загальноосвітній школі.

Виходячи з предмета і загальної мети дослідження, необхідно було розв’язати ряд конкретних завдань, зокрема:

- З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та в освітній практиці;

- Вивчити науково-теоретичні передумови статевого виховання особистості;

- Визначити сутність і структуру статевого виховання молодших школярів.

- Розробити елементи виховного заходу, що має на меті розвиток статевих уявлень та знань молодших школярів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані студентами педагогічних факультетів для подальших досліджень даної проблематики.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, яке містить 24 джерела.

Моделі статевого виховання

Зміст статевого виховання становить все те, що виховує здорову й цілісну особистість жінки й чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічні особливості. Відповідно до існуючих в суспільстві соціальних і моральних норм й завдяки цьому встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї й протилежної статі у всіх сферах життя. Багато сторін цього процесу розглядаються по ходу викладу загальних проблем і статево-вікових особливостей психосексуальної диференціації. М. Козакевич описує три моделі статевого виховання [1, 14].

Моделі	Обсяг інформації	Зміст інформації	Загальний тон
Рестриктивна (репресивна)	Чим менше, тим краще	Не можна робити те-то й те-то, тому що... Це єдиний гарний шлях	Ні!
Пермісивна (ліберальна)	Вся інформація	Можуть бути наступні шляхи…Всі шляхи хороші.	Так!
“Золота середина” (демократична)	Необхідна інформація	Роби так, а не інакше, тому що…є багато шляхів – вибирай кращий	Так, але…

Факт прийняття суспільством тієї або іншої моделі не означає, що її розділяють всі існуючі в суспільстві групи й окремі люди. Це висуває непрості морально-етичні проблеми. Люди можуть не хотіти - це їхнє право, щоб їхні діти були включені в існуючу систему статевого виховання. Релігійна громада може вважати несумісним з вірою, які сповідують її члени, будь-яке статеве виховання в рамках пермісивної і демократичної моделей, але в іншій громаді можуть бути й інші погляди. Тому правом будь-якої людини залишається вибирати для своїх дітей свої шляхи.

В умовах нашої країни це має особливе значення, тому що дистанція між національними й релігійними психосексуальними культурами дуже велика і люди надають збереженню традицій у цій сфері життя надзвичайно насичене емоційне значення, що часто надає обговоренню проблем статі ідеологічне зафарблення. Це висуває цілий комплекс проблем по розробці стратегії й тактики, шляхів і методів, організації й засобів статевого виховання, диференційованих залежно від тієї культури, у якій воно буде здійснюватися.

Виходячи із завдань статевого виховання, можна виділити кілька основних його напрямків:

1. Статево-рольове виховання, яке допомагає формуванню психологічної мужності й жіночності й установленню оптимальних комунікативних установок чоловіка й жінки.

2. Сексуальне виховання, спрямоване на оптимальне формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості в контексті психосексуальної культури й моральних вимог.

3. Підготовка до відповідального шлюбу як формуванню подружніх ролей і вироблення установок взаємовідповідального партнерства.

4. Підготовка до відповідального батьківства, що припускає формування рольової поведінки матері й батька стосовно дітей і вироблення оптимальних репродуктивних установок.

5. Формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, шлюбу й батьківства від таких шкідливих звичок, як паління, алкоголізм, наркоманія, від венеричних захворювань і т.д [1, 17].

Ці напрямки не окремі частини, які повинні ставати предметом спеціальних, не зв'язаних між собою “уроків”, а взаємозалежні й взаємообумовлені складові цілісного процесу, який починається з перших років життя.

Завдання.

1. Розширити уявлення та знання дітей про ролі чоловіка (чоловіка, батька ,дідуся)і жінки (дружини, матері, бабусі) у сім’ї, задоволення пізнавальних інтересів дітей.

2. Сприяти правильному вибору статевої ролі дітьми, позитивному відношенню з однолітками протилежної статі (сутність норм поведінки властивих хлопчикам і дівчаткам).

3. Формувати емоційно-позитивне відношення до виконання майбутньої соціальної ролі.

Заняття 1. Чоловік і жінка, - які вони?

Цикл занять дозволяє:

· Уточнити й сформувати у дітей уявлення про роль і зайнятість чоловіка й жінки в родині, про їхні взаємини: гарна родина - дружна, усі піклуються один про одного, допомагають один одному, кожен член родини має своє коло обов'язків.

· Збагатити уявлення про чоловічі й жіночі професії. Для чоловіків характерні професії, які дозволяють виявити героїзм, сміливість, фізичну силу, відвагу, шляхетність, уміння прийти на допомогу: військові, міліціонери, пожежні, льотчики, рятувальники). Жінки зазвичай вибирають професії, що дозволяють проявляти миротворчість, чуйність, доброту, уміння бачити й створювати красу (лікар, кравчиня, перукар, кухар, педагог, хореограф).

Заняття 2. Я - хлопчик, майбутній чоловік. Я - дівчинка, майбутня жінка.

Заняття покликане сформувати передумови мужності й жіночності, які проявляються стосовно представників протилежної статі, правильного розуміння хлопчиками й дівчатками їх майбутніх жіночих і чоловічих ролей, формуванню емоційно-позитивного відношення до виконання майбутньої соціальної ролі.

Заняття 3. Маленькі лицарі й маленькі принцеси.

У процесі виконання завдання формуються уявлення про різницю між хлопчиками й дівчинками - як зовнішню, так й у рисах характеру й поведінки, виховується культура спілкування з партнерами протилежної статі в різних ситуаціях й ігровій діяльності. Виробляються:

· Навички доброзичливого відношення один до одного.

· Уміння бути охайним: бачити й усувати недоліки свого зовнішнього вигляду в зачісці, одязі й ін.

· Навички надання допомоги один одному в грі, спільній діяльності.

· Уміння бачити й цінувати гарні вчинки й позитивні риси характеру.

· Уміння розуміти й поважати думка партнерів протилежної статі.

Доцільно кожному вчителю молодших класів розробити правила для хлопчиків і дівчат. Ці правила варто гарно оформити в доступній для молодших школярів формі та вивісити на стенді у класному приміщені. Спостерігаючи кожен день за цими правилами діти згодом на підсвідомому рівні почнуть їх використовувати у своїй практичній діяльності у спілкуванні з дорослими та однолітками. (Див. Додаток 1, 2).

Якщо виховна година проводиться на вулиці або в просторому приміщені, наприклад залі для співів, варто застосовувати систематизовані ігри-тренінги, так як вони є найбільш ефективними та їх особливо люблять діти (Див. додаток №3). Під час ігор, для розвитку статево-рольової ідентифікації молодші школярі відображають характер, емоції, сутність рідних, близьких людей, друзів і знайомих.

ВИСНОВКИ

Статеве виховання - система медико-психологічних, громадянських і педагогічних заходів, спрямованих на виховання в дітей, підлітків і молоді правильного ставлення до питань статі.

Завдання статевого виховання - сприяти гармонічному розвитку підростаючого покоління та моральним міжстатевим стосункам, зміцненню шлюбу й родини. Тому статеве виховання не може розглядатись відокремлено від загальних питань виховання, що готовить молоде покоління не тільки до праці та суспільної діяльності, а й до особистого життя. Разом із тим «статеве питання» - це й соціально-гігієнічна проблема, пов'язана зі здоров'ям, працездатністю, настроєм людей, оздоровленням їхнього сімейного побуту.

Завдання школи - закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав'язливості, не надаючи цій сфері виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів.

При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

· Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.

· Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.

· Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

Сімейні, подружні, інтимні стосунки - як би їх не називати та які б їхні аспекти не розглядати, усе це - різні рівні та форми духовного та фізичного єднання. Людина, яка з дитинства виявляє схильність і здатність до взаєморозуміння, буде більш багатою й у даній специфічній сфері взаємин. Тому формування таких здатностей, як риси особистості, необхідно розглядати як базисне завдання статевого виховання учнів, починаючи з молодших класів.

З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:

· прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

· формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;

· захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров'я учнів;

· забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.

Об'єктивна складність проблеми статевого виховання полягає у протиріччі, що важко долається, між інтимно-особистісним характером міжстатевих стосунків і суспільним характером освіти. Разом із тим підростаюче покоління не можна кидати наодинці само по собі або залишати у сфері впливу «сексуальної революції». Істотну частину питань зі сфери міжстатевих стосунків доцільно вивчати та обговорювати не на фронтальних або групових заняттях, а індивідуально. Уведення особливого й обов'язкового для всіх учнів навчального предмета «Статеве виховання» на даному етапі розвитку суспільства та школи недоцільне.

Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями.

Організаційними формами можуть бути:

· фрагменти уроків та окремі уроки; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;

· факультативні заняття - необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред'являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами;

· семінари для батьків - тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам;

· консультації, що організуються для учнів і батьків у спеціальних центрах. Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі - важливий і необхідний елемент системи статевого виховання.

При рішенні питань статевого виховання необхідно враховувати також особливості вітчизняної (євразійської) цивілізації, що відрізняється специфічним ставленням до питань статі, а також національну та релігійну специфіку.

При реалізації програм статевого виховання як ніде необхідне тісне співробітництво вчителів і школи в цілому з батьками учнів.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішене тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету, яку вони повинні досягти в статевому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть і шляхи її досягнення.

Питання про статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці. І дійсно, ні в якому питанні не було стільки наплутано і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання зовсім не таке вже і важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.

Створення системи статевого виховання має свої етапи. Потрібно вибудувати серйозний підхід і заглиблені знання в цьому питанні, розробити нові засоби і методи. Про наявність системи статевого виховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною. Найважливішим фактором, що наближає цей час, є те, що педагоги самі в цьому зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до вирішення цієї задачі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Боришевський М. Й. Психологічні питання статевого виховання учнів // Проблеми викладання курсу етика і психологія сімейного життя. – К., 1990. – С. 13–29.

2. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад.шк., 1990.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Гринькова М. О. Та ін. Потрібні нестандартні підходи і статеве виховання підростаючого покоління // Рад. Школа. – 1989. – № 9. – С. 62–68.

5. Дейнега Г. Ф. О половом воспитании детей. – М.: Знание, 1992. – 90 с.

6. Добрович А.Б. Беседы о половом воспитании. – М.: Знание. 1982. – 189 с.

7. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогииена пола у детей. – Л.: Медицина, 1980. – 184 с.

8. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. / В.Е.Каган.– М.: Педагогика. 1991. – 256 с.

9. Каган В. Е Психосексуальное воспитание детей и подростков. – Л.: Медицина, 1990. – 87 с.

10. Колесов Д. В. Предупреждение вредных привычек у школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 176 с.

11. Колесов Д.В., Сельверова Н.Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания. – М.: Педагогика, 1978. – 224 с. 5.

12. Кравець В. П., Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Стратегії статевого виховання школярів. – Тернопіль: Богдан, 2000. – 32 с.

13. Кравець В.П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. – Тернопіль: Богдан, 1997. – 180 с.

14. Кузнецова О.А. Статеве виховання як педагогічна проблема // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського: Збірник наукових праць. – Одеса, 2002. – Вип. 4-8. – С. 66-73.

15. Масоликова Н. Ю. Психосексуальное развитие и воспитание детей. – М.: ЭКСМО, 1998. – 264 с.

16. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання на сучасному етапі. – Луганськ: Знання, 2003. – 64 с.

17. Орлов Ю.М. Половое развитие и воспитание. Книга для учителя. – М.: Просвещение. 1993. – 239 с.

18. Педагогічний словник / За ред. дійсн. члена АПН України М.Д.Ярмаченка. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 514 с.

19. Петрище И.П. О половом воспитании детей и подростков. – Мн.: Народная Асвета. 1990. – 159 с.

20. Половое воспитание: Учебник для высших учебных заведений. − Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. − 320 с.

21. Родинно-сімейна енциклопедія. Авт. кол. В.М.Благінін, Н.І.Белкіна та ін.; За заг. ред. Ф.С.Аврата та ін. – К.: Богдана, 1996. – 438 с.

22. Храмцова А. Гигиенические вопросы полового воспитания школьников. – Л.: Знание, 1969. – 84 с.

23. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. – М., 1989.

24. Яковенко С. І., Гурлева Т. С. Психолого-педагогічні проблеми статевого виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1990. – № 10. – С. 36–45.

ДОДАТКИ

І. Правила для хлопчиків

Захищає слабких.

- якщо починається дощ принесе мамі або сестрі парасольку.

- не кривдить тварин

- допомагає нести важкі сумки

- не говорить поганих брутальних слів особливо в присутності дівчат.

Вихований хлопчик

- притримає двері

- пропустить дівчинку вперед

- заходячи в приміщення знімає шапку

- чемно розмовляє з однолітками

- не лихословить

- допоможе дівчинці зняти пальто

- якщо вдома гості, він не повинен без дозволу сідати за стіл з дорослими

ІІ. Правила для дівчат

Вихована дівчинка.

- з усіма розмовляє привітно й тепло

- посильно допомагає батькам

- акуратно одягається

- ясно виражає свої думки

- с добротою ставиться до молодших, допомагає доглядати за маленькими сестричками й братиками

- піклується про дорослих родичів

- зустрічає гостей біля дверей

- чекає поки гість сам подарує подарунки, а не вириває з рук

- приділяє увагу кожному з гостей

- прощаючись із гостями проводжає їх до порога, дякує що вони прийшли

- якщо збирається в гості то не спізнюється

- ретельно вибирає подарунок або майструє своїми руками, готовить мовне поздоровлення

- ідучи дякує іменинникові і його мамі за запрошення

ІІІ.