Розділ І. Історико-теоретичний аналіз проблеми індивідуалізації навчально-виховної роботи

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Вступ

Без індивідуального підходу залізо іржавіє,

не знаходячи застосування, стояча вода

на холоді замерзає, а розум людини - чахне.

Леонардо да Вінчі

У ХХІ столітті Національна доктрина освіти в Україні має забезпечити підготовку людей високої культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні і впровадженні новітніх наукових та інформаційних технологій. Останнє можливе лише за умови індивідуального підходу до кожної дитини. Індивідуалізація являє собою засіб, що дозволяє за рахунок організації освітнього процесу більш повно враховувати інтереси, схильності й здібності учнів, створювати умови для навчання школярів відповідно їх нахилів.

Початок теоретичного рівня розробки індивідуального підходу до учнів у навчанні пов'язаний із великим педагогом, одним з основоположників педагогічної науки і рідної школи, К.Д. Ушинським. Я.А. Коменський дав уперше обґрунтування загальнокласній роботі на уроці в поєднанні з індивідуальною. Значний унесок у розробку питань розвитку особистості, урахування закономірностей розвитку дитини, індивідуального підходу в навчанні й вихованні внесли такі педагоги, як В.Г. Бєлінській, М.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов, Х.Д. Алчевська, П.Д. Юркевич, М.Л. Толстой, М.Ф. Бунаков, В.П. Бехтеров. Прогресивні педагоги минулого індивідуальний підхід розглядають його як засіб просування кожного учня до нових рівнів розвитку.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки у нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема використання засобів індивідуального підходу для ефективності педагогічної роботи з учнями. Тому вивчення ефективності індивідуального підходу до учнів є важливим напрямом педагогічного дослідження.

Вказані вище обставини і зумовили вибір теми нашої науково-дослідної роботи: „Індивідуальний підхід до учнів як умова ефективної педагогічної роботи”.

Об’єкт: теорія та практика реалізації індивідуального підходу в історії педагогічної науки.

Предмет: Індивідуальний підхід до учнів як умова ефективної педагогічної роботи в сучасних вітчизняних закладах освіти.

Мета: на основі теоретичного аналізу психолого-педігогічної літератури узагальнити сутність індивідуального підходу в організації педагогічного процесу; охарактеризувати основні категорії дітей, які його потребують і організувати експериментальну роботу з вивчення ефективності реалізації даного підходу.

Завдання:

1. Висвітлити становлення і розвиток індивідуального підходу до учнів в історії педагогічної думки.

2. Охарактеризувати категоріальний апарат досліджуваної проблеми.

3. Визначити теоретичні аспекти індивідуалізації навчально-виховної взаємодії при роботі з обдарованими і творчими дітьми.

4. Виявити специфіку реалізації індивідуального підходу в педагогічній роботі з важкими дітьми.

5. Провести науково-дослідну роботу з вивчення можливостей використання індивідуального підходу у навчально-виховній роботі з учнями сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.

Досягнення поставленої мети і завдань курсової роботи вимагало застосування ряду методів науково-педагогічного дослідження, зокрема: теоретичний аналіз проблеми, шляхом вивчення літературних джерел; педагогічні дослідження, які включають: проведення дослідно-педагогічної роботи з вивчення ефективності застосування індивідуального підходу, систематизація і узагальнення передового педагогічного досвіду, педагогічне спостереження, бесіда.

Дана робота має таку структуру: вступ, 2 розділи, висновки, перелік використаної літератури, додатки.

Розділ І. Історико-теоретичний аналіз проблеми індивідуалізації навчально-виховної роботи

Висновок до І розділу

В педагогічній теорії індивідуалізація виховання особистості в колективі розглядається як одна з ведучих тенденцій навчально-виховного процесу, що стоїть у системі педагогічних дій по відношенню до кожного учня, направлена на максимальне врахування вікових та індивідуальних особливостей особистості у цілях її всебічного та гармонічного розвитку.

Питання індивідуального підходу у навчально-виховному процесі здавна цікавило педагогів. Становлення процесу „індивідуалізації" пройшло чималий шлях розвитку та має декілька століть педагогічного досвіду. На думку вітчизняних та зарубіжних педагогів без індивідуалізації у колективі навчально-виховний процес у школі вирішити не можливо. Тому і по цей день досліджувана проблема залишається актуальною.

Застосування методів впливу на окремого школяра з урахуванням його специфічних особливостей вважається індивідуальним підходом. Поняття індивідуалізації та індивідуального підходу до навчання учнів виражають особливо складні явища педагогічного процесу. Аналіз відповідної літератури показав, що точний зміст цього поняття в кожному конкретному випадку залежить від того, які цілі і засоби є, коли говорять про індивідуалізацію. У одному випадку індивідуалізація - це принцип педагогічної роботи, а з іншого боку індивідуальний підхід - це засіб реалізації даного принципу.

Одним з важливих напрямiв дiяльностi вчителя в загальноосвiтнiй школi є його робота з учнями, якi мають особливi здiбностi. Це можуть бути обдаровані діти чи із специфічними проблемами у поведінці. У практицi роботи школи трапляються випадки, коли використовуванi педагогами засоби виховного впливу не забезпечуютъ нормального розвитку деяких дiтей. Здебiльшого це буває тодi, коли вихователі мають справу з дiтьми, яких прийнято називати „важковиховуваними” i „педагогiчнозанедбаними". Тоді на допомогу у вирішенні таких питань приходить ефективний підхід урахування індивідуальних психічних якостей та індивідуальних особливостей учнів, який ще раз підтверджує свою унікальність, ефективність та важливість використання у навчально-виховному процесі.

Висновок до ІІ розділу

Дане наукове дослідження проводилися у два етапи: теоретико-історичний аналіз проблеми індивідуального підходу до учнів, зокрема до їх різних категорій та експериментальне підтвердження можливостей та ефективності такого підходу.

Було з’ясовано, що педагог має визначити, знати, ураховувати індивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, темперамент характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись на позитивне, усувати негативні і їхній діяльності і поведінці. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної, гармонійно розвиненої індивідуальності та повноцінної особистості.

З отриманих даних нашого дослідження можна зробити висновок, що переважна більшість учнів задоволена відношенням до них вчителів, їх допомогою у вирішенні проблем та конфліктів, їм подобається вчитись. Індивідуальний підхід до учнів є ефективним та дає доволі високі можливості у навчально-виховному процесі.

Тому використання індивідуалізації у педагогічній роботі є запорукою високої якості та ефективності процесу навчання та виховання у сучасних загальноосвітніх закладах. Дослідження допомогло висвітлити, з’ясувати та підтвердити можливості та ефективність індивідуального підходу до учнів загальноосвітніх шкіл.

Висновок

Наведений матеріал та отримані дані дослідження дозволяють зробити висновок про індивідуальний підхід до учнів, як педагогічний принцип та визначають його значення для ефективності педагогічної роботи. Результати дослідження підтверджують необхідність застосування у навчальному процесі принципу індивідуалізації навчання та особливо індивідуального підходу до різних категорій учнів („важких” та обдарованих).

Експериментальне науково-педагогічне дослідження підтвердило можливості та високу ефективність реалізації індивідуального підходу до учнів в умовах загальноосвітніх шкіл.

Практичне значення одержаних результатів допоможе керівникам шкіл, вихователям в організації допомоги школярам для вирішення проблем з учнями різних вікових груп у навчально-виховному процесі. Дана робота може бути використана, як джерело детальної інформації про теоретичні основи впровадження сучасних освітніх технологій у класах з різною специфікою. Може застосовуватись під час батьківських лекторіїв та занять методичного кабінету.

Література

1. Акимова Н.О., Козлова Т.Н. Индивидуальность учащегося и индивидуальний подход \\ Знание, 1992. № 3.

2. Ангеловский К. Учителя и инновации. М., 1999. - 100 с.

3. Блонский П.П. Основы дидактики, М., 1955, с.189.

4. Блонский П.П. Трудные школьники. М., 1960.

5. Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. психол, тр. - М.: Междунар. пес. акад., 1995. - 326 с.

6. Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении. "Советская педагогика” 1965,№ 7.

7. Выготский Л.С. Собр. Соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1982. - Т.2. - С.6 - 361.

8. Галузинский В.М. Индивидуальний подход в воспитании учащихся. К.: Радянська школа, 1982. - 150 с.

9. Гельмонт А.М., Ривес С.М. Предупреждение неуспеваемости в школе.М., 1940.

10. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческих взаимоотношений. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 189 с.

11. Дичківська І.М. Іноваційні педагогічні технології. - Львів: Новий світ -2000, 2005. -350 с.

12. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. - М.: Просвещение, 1987 - 205 с. .

13. Каган М.С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.

14. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 189 с.

15. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности, как педагогическая проблема. М.: Педагогика, 1982. - 222 с.

16. Колеченко А.К. Енциклопедия педагогики.

17. Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики, М., 1966.

18. Королев Ф.Ф., Корнейчик Т.Д., Раикин Э.И. Очерки истории советской школы и педагогики, 1931. М., 1961, с.137.

19. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы

20. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания. Теория и методика.

21. Мясников А.И. Проблеми повышения эффективности общего среднего образования.

22. Нісамчук А.С. Сучасні педагогічні технології.

23. Обозов Н.Н. Межличностные отношения, - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. - 150 с.

24. Общение и деятельность / Под ред.Г.М. Андреевой, Я. Яноушека. - Прага: Изд-во Карлова ун-та, 1981. - 238 с.

25. Педагогическая енциклопедия.М., 1965. Т.2., с. 201.

26. Рабунский Е.С. Индивидуальний подход в процессе обучения школьников.

27. Сборник руководящих материалов о школе. М., 1962, с.64.

28. Славина Л.С. Индивидуальный подход к неуспевающим и не дисциплинированным ученикам. М., 1958.

29. Унт. И.Е. Индивидуализация и дифференциация обучения. М.6 Педагогика, 1990. - 200 с.

30. Шацкий С.Т. Пед. соо., М., 1965, с.256.

31. Эфруси П.О. Школьная неуспеваемость и второгодничество. 1928.

Додаток

Антипов Олександр.

Бойко Валентина

Власова Наталія

Вострецова Анастасія

Гладкий Дмитро

Городинський Сергій

Голуб Яна

Гордієнко Микола

Гребінник Альона

Гребіняк Олена

Григорова Ольга

Докукіна Ольга

Дніпровський Дмитро

Запорощенко Руслан

Калініченко Віталій

Кірілова Анна

Кудінов Микола

Москаленко Тетяна

Місяць Вікторія

Мінченко Вікторія

Муратова Олена

Небабіна Марина

Одуд Анна

Проценко Ігор

Сомко Анна

Третяк Олена

Шаповал Ірина

Швидун Юлія

Феоктістова Крістіна

Яценко Євген