Враховуючи великий економічний потенціал та значну чисельність населення, відповідно до багатьох показників українська економіка не залежить від надання зовнішньої допомоги. Тим не менш, упродовж останніх років рівень міжнародної допомоги у галузі розвитку зріс, і наразі Україні надають допомогу понад 30 донорів, у тому числі агенції ООН.

Експерти ООН в Україні активно підтримували процес прийняття Паризької декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги, приєднатися до якої Україна зобов’язалася.

У 2006 році ООН відігравала провідну роль у налагодженні діалогу про надання допомоги та надавала консультаційну допомогу урядові, а саме Міністерству економіки, щодо підвищення ефективності координації зовнішньої допомоги.

Нова схема координації міжнародної допомоги між урядом та донорами, у тому числі створення національних тематичних груп та підгруп під головуванням відповідних міністерств та основних донорів, була затверджена Кабінетом Міністрів України та офіційно започаткована у 2006 році.

Запровадження такого механізму координації донорів на високому рівні слугуватиме відповідною платформою для стратегічного діалогу між урядом та широким колом двосторонніх та багатосторонніх донорів і створить основу, завдяки якій уряд України зможе зайняти активну лідерську позицію щодо надання міжнародної технічної допомоги.

У 2006 році ряд заходів був проведений урядом, який представляли Міністерство економіки та Департамент координації міжнародної технічної допомоги, разом з членами донорської спільноти, зокрема за активної участі та підтримки ООН:

¯ Проведення першої Конференції донорів у січні 2006 року.

¯ Створення Робочої Групи донорів та представників уряду з

¯ метою прискорення прийняття програми координації допомоги в Україні.

¯ Проведення низки регіональних семінарів у Києві, Львові, Луганську та Одесі для підвищення поінформованості місцевих зацікавлених сторін про міжнародну технічну допомогу.

¯ Створення веб-сайту з вичерпною інформацією щодо координації міжнародної допомоги.

¯ Організація серії донорських візитів та спільних обговорень за участю уряду та донорів.

Окрім того, на початку 2007 року ООН та Міністерство економіки України організували та провели семінар, присвячений міжнародній допомозі та Паризькій декларації. На ньому відбулося обговорення положень Паризької декларації та їх значення для України, а також був оцінений статус України щодо ефективності координації міжнародної допомоги. Семінар відвідали близько 50 представників уряду та донорської спільноти, зокрема з Агентства США з міжнародного розвитку, Європейської Комісії, Агентства Швеції з міжнародної співпраці в цілях розвитку, Департаменту міжнародного розвитку Великої Британії та Організації Об’єднаних Націй.

З метою подальшого забезпечення підтримки урядові у його намаганнях створити ефективніший механізм координації міжнародної допомоги, на початку 2007 р. незалежні експерти успішно провели оцінку ефективності управління зовнішньої допомоги та з’ясували потреби України у поліпшенні координації.

Висновки

Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації.

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні спори мирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти інших держав.

У Організації Об’єднаних Націй є шість головних органів. П’ять з них – Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки і Секретаріат – розташовані в Центральних будівлях Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку. Шостий орган – Міжнародний Суд – знаходиться в Гаазі, Нідерланди.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.

Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. За час свого членства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

У 1997 р. Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН - найвищу керiвну посаду в ООН.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів нового тисячоліття. Україна виходить з необхідності забезпечення реалізації Декларації тисячоліття ООН (2000 р.).

Список використаної літератури

1. Зозуля І. Українська нація та її безпека: новий погляд на національну безпеку України//ПРАВО УКРАЇНИ . - 2004 . - № 5 . - С.141-145.

2. Ліпкан Володимир Анатолійович, Ліпкан Олена Сергіївна, Яковенко Олександр Олександрович. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. — К. : Текст, 2006. — 256с. — Бібліогр.: с. 250-255.

3. Ліпкан Володимир Анатолійович. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. — К. : Текст, 2003. — 180с. — Бібліогр.: с. 111-117.

4. Полевий В. І., Новицький Г. В., Окіпнюк В. Т., Шмоткін О. В., Сирота А. І. Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативно-правові аспекти: Науково-інформаційний зб. / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України / В.П. Горбулін (заг.ред.). — К. : Євроатлантикінформ, 2005. — 286с.

5. Романов О. Національна безпека: сучасний стан та перспективи//ЮРИДИЧНИЙ ЖУРНАЛ . - 2005 . - № 4 . - С. 74-75.

6. Ситник Г.П., Олуйко В.М. Організаційно-правові засади забезпечення національної безпеки України: Навч. посібник. — Хмельницький : Видавництво ХУУП, 2005. — 234с. — Бібліогр.: с. 229-234.

7. Ситник Григорій Петрович. Державне управління національною безпекою України / Національна академія держ. управління при Президентові України. — К. : Видавництво НАДУ, 2004. — 407с. — Бібліогр.: с. 377-405.

8. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень; Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій / О.Ф. Бєлов (голов.ред.) — К. : ТОВ ВКФ "Сатсанга", 2001. — 224с.

9. Циганов В. В. Національна безпека України: Посібник / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2004. — 100с. — Бібліогр.: с. 96-97

10. Політика і час 1998 р. №№2,4,8,9

11. Політика і час 1993 р. №№ 2,8,9

12. Україна в світовому співтоваристві. - МЗС -К.1996

13. Участь України в миротворчій діяльності ООН. -Ужгород 1995.

14. Україна та ООН - МЗС -К.1995

15. Роль і місце України в світі // Урядовий кур'єр. 1996 27 липня

16. Коротко про ООН, 2005 рік. - www.un.org

17. Качинський А. Перед лицем екологічних загроз: міжнародний і національний аспект екополітики // Політика і час. -1994. - № 5. - С. 73-77.

18. Перелет Р. Международная экологическая безопасность и экономика // Моделирование процессов экологического развития. - М. : ВНИИСИ, 1991. - № 3. - С. 4-10.

19. Пирожков С., Селіванов В. Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісник АН України. - 1992. - № 9. - С. 3-10.

20. Короткі довідкові таблиці - http://www.orldbank.org/data/quickreference/quickref.html

21. Офіційний сайт Державного зовнішньо інформаційного агентства України – www.ukrdzi.com.ua

22. Офіційний сайт Європейського банку реконструкції та розвитку – www.ebrd.org

23. Офіційний сайт Міністерства економіки України – www.me.gov.ua

24. Офіційний сайт міністерства палива та енергетики України – www.mpe.energy.gov.ua

25. Оффіційний сайт Держкомстату України: http://www.ukrstat.gov.ua

26. Оффіційний сайт Світового банку: www.worldbank/research/data.htm

27. Оффіційний сайт Центру Разумкова: http://www.uсеps.com.ua

28. Повідомлення Європейської комісії Європейській раді і європейському парламенту "Широка Європа - Сусідство: нова система відносин з нашими східними і південними сусідами" - www.kmy.org.ua

29. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році». // Економіст. – 2002. - №5-6

30. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки». // Урядовий кур’єр. – 2000. - №34

31. Послання Президента України до Верховної Ради України: «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки». // Фінанси і право. – 2002. - №9- 10. - с.16

32. Спільна стратегія ЄС щодо України. // Урядовий портал – www.kmu.gov.ua

33. Фонд экономических исследований «Центр развития» - www.dcenter.ru

34. http://www.president.gov.ua