Леонардо да Вінчі як філософ
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Епоха Відродження (фр.- Ренесанс) – період переходу від Середньовіччя до XIV-XVII ст.- охоплює приблизно три сторіччя. Зростання промисловості, торгівлі, мореплавства, військової справи, тобто розвиток матеріального виробництва, зумовило розвиток техніки, природознавства, математики, механіки. Все це вимагало вивільнення Розуму від схоластики і повороту від суто логічної проблематики до природничонаукового пізнання світу і людини. Виразники такої тенденції - найвідоміші мислителі епохи Відродження, загальним пафосом якої стала ідея гуманізму. Нова епоха стала відродженням античної культури, античного способу життя, способу мислення і почувань.

У чому ж особливості філософії в епоху Відродження?

По-перше, середньовічна догматика забороняла думати і відчувати. Людське тіло вважалося темницею і оголошувалося гріховним. Мистецтво і література Відродження реабілітували людину, утверджували її права на почуття, на думку, підносили не небесну, а земну любов, красу людського тіла. Антропоцентризм – перша і головна особливість філософії Відродження.

По-друге, відбувається секуляризація (відокремлення) релігії від науки, а потім від політики і моралі.

По-трете, філософія в епоху Відродження характеризується пошуками правильного методу пізнання природи Кеплера і Галілео Галілея.

Титанічна фігура Леонардо да Вінчі (1452-1519) справедливо розглядається як найповніше втілення ренесансного генія, реалізація ідеалу героїчної людини. Разюча різноманітність таланту Леонардо да Вінчі, одного з найвидатніших майстрів живопису і разом з тим фортифікатора і містобудівника, гідротехніка і меліоратора, який однаково глибоко цікавився проблемами математики і механіки, астрономії і космології, геології палеонтології, анатомії і ботаніки, оптики і перспективи – отже, всім світом навколишньої природи людини і самою людиною в навколишньому світі, - різноманітність, що викликала у сучасників суміш замилування і підозрілості і що змусила віддалених нащадків говорити про передбачення ним на багато століть уперед наукових відкриттів, - якщо не ступенем розвитку, То самим фактом існування повністю вписується у загальну картину художньої і наукової творчості епохи Відродження. Заявляючи, що пізнання починається з відчуття, проголошуючи основою істинного знання дослід, рішуче відкинув інше знання, що спирається не на безпосереднє вивчення природи, отримане з одкровення чи з Святого Письма знання богословів або книжне, що спирається на авторитет знання схоластичної науки. Знання, що не спирається на відчуття і дослід, не може претендувати на будь-яку вірогідність, а вірогідність – найголовніша ознака істинної науки.

Найвірнішим методом пізнання істини Леонардо да Вінчі вважав експериментальний метод. Проголошувалися принципи математизації науки про природу. Дослід у Леонардо да Вінчі — засіб осягнення природних законів. Пізнання не може обмежуватися відчуттям і експериментом, практикою без цільної наукової теорії. Знамениті вислови Леонардо да Вінчі – наука – полководець, практика – солдати», завжди практика повинна споруджуватися на добрій теорії» - свідчать про прагнення мислителя подолати обмеженість спостереження і експерименту, прийти до побудови цілісної картини світу. Завдання науки - виявлення причинних зв'язків і на їх основі пізнання законів. Дослід і шлях виявлення причини і закону.

Природа і Бог термінологічно не ототожнюються в філософії Леонардо да Вінчі, але саме природа виступає сукупністю законів, яка збігається з необхідністю, що виходить від Бога – першорушія. Духовний початок не протистоїть у філософії Леонардо да Вінчі тілесному, природне –Божественному. Прекрасний світ природи є відображення і прояв Бога. Заперечуючи теологічне протиставлення світу земного і небесного, Леонардо да Вінчі проголошує фізичну однорідність Всесвіту: природа Землі і небесних тіл виявляється якщо і не повністю тотожною, то, принаймні, подібною; Земля – також світило, як і інші небесні тіла, що складаються з таких же земних елементів-стихій. Леонардо да Вінчі належать геніальні міркування про те, що Земля не Є центром створення Всесвіту, про принциповий поліцентризм Космосу, про відносність уявлень.

Отже Леонардо да Вінчі був прихильником натурфілософії. Найвірнішим методом пізнання істини Леонардо да Вінчі вважав експериментальний метод. Дослід у Леонардо да Вінчі – засіб осягнення природних законів.

Літературна спадщина

Леонардо да Вінчі занотовував усі свої спостереження до записної книжки. Так виник унікальний щоденник, аналогів якому немає у всій світовій літературі. Малюнки, креслення, ескізи супроводжуються тут короткими замітками з питань перспективи, архітектури, музики, природознавства, військово-інженерної справи та ін. Усе це пересипано різноманітними, філософськими, роздумами, алегоріями, анекдотами, байками.

Ці 120 книжок містять матеріал для енциклопедій. Але автор не мав на думці публікувати свої думки і навіть вдавався до тайнопису. Повне прочитання його записів не виконано дотепер. Визнаючи єдиним критерієм істини досвід, Леонардо да Вінчі заперечує книжкову вченість.. Він вважає, що завданням науки (а також, і мистецтва) є пізнання речей, відкриваючи за 100 років до Галілея і Бекона епоху нової науки, стаючи одним із попередників, матеріалістів XVI-XVІI ст.

Величезна літературна спадщина Леонардо да Вінчі дійшла до наших днів у хаотичному вигляді (рукописи, написані лівою рукою).

Хоча Леонардо да Вінчі не надрукував жодного рядка, у своїх записах він постійно звертався до уявлюваного читача, а в останні роки життя щиро бажав видати свої праці.

Рукописну спадщину Леонардо да Вінчі повністю було опубліковано тільки у ХІХ – ХХ ст. Слід зазначити, що, крім величезного наукового та історичного значення, вона має також художню цінність завдяки стислим, енергійним висловам і надзвичайно чистій мові. Леонардо захоплював сучасників красою і виразністю своєї мови, був гарним імпровізатором, але не вважав себе літератором. Навіть у найменш «поетичних» за задумом фрагментах його мова відрізняється яскравою образністю; так, його «Трактат про живопис» містить чудові описи. У його рукописах безліч зразків оповідальної прози: байки, фацеції (жартівливі розповіді), афоризми, алегорії, пророцтва.

Також Леонардо да Вінчі залишив письмові рекомендації молодим живописцям. Він мав багаторічний досвід виховання молодих живописців, який узагальнив у низці практичних рекомендацій.

Що ж рекомендує майстер початківцям?

Учень повинен спочатку опанувати перспективу, дослідити форми предметів, потім копіювати малюнки майстра, малювати з натури, вивчити здобутки різних живописців, і тільки після цього прийматися за власний утвір. «Навчися спершу старанності, а не швидкості», – радить Леонардо. Майстер рекомендує розвивати пам’ять і особливо фантазію, спонукаючи вдивлятися в неясні контури полум’я та знаходити в них нові, дивні форми. Леонардо закликає живописця досліджувати природу, щоб не вподібнитися дзеркалу, що відбиває предмети, не маючи знань про них.

Він створив «рецепти» зображення особи, фігури, одягу, тварин, дерев, неба, дощу. Крім естетичних принципів великого майстра, його записки містять мудрі життєві поради молодим художникам.

 



Дата: 2019-05-29, просмотров: 212.