Розділ 3. Ямайська валютна система
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

  1973 рік був ознаменований формальним крахом Бреттон-Вудської  валютної системи. Це не могло не позначитися на всьому механізмі формування і руху валютних курсів. Результатом з'явився перехід до "плаваючих" валютних курсів, що повинно було неминуче привести до посилення нестійкості курсових співвідношень валют. Широка система державного нополістичного регулювання в сфері утворення валютних курсів (валютні інтервенції, дисконтна політика, валютні обмеження) виявилася не в змозі стабілізувати валютні ринки.

   У даний час у світі діє Ямайська валютна система (нові угоди були підписані в січні 1976 року в місті Кінгстон, Ямайка). З її введенням був скасований золотий зміст валют, співвідношення яких навіть юридично не ґрунтується на золотих паритетах. Ямайська система узаконила вільно коливні курси валют, при цьому був істотно модифікований механізм національного і міждержавного впливу на формування курсових співвідношень.

  Положення нового статуту МВФ, що вступив у силу з квітня 1978 року, в області валютних паритетів і курсів відкривають перед країнами-членами можливість гнучкого маневрування. По-перше, країни члени фонду не зобов'язані більш установлювати валютні паритети, а можуть використовувати "плаваючі" валютні курси. По-друге, відхилення ринкових курсів між тими валютами, для яких установлений паритет, допускається в межах плюс-мінус 4,5% від даного паритету. По-третє, країна, що установила фіксований паритет своєї валюти, має право повернутися до режиму "плаваючого" курсу.

   Таким чином, відповідно до Ямайських угод країнами-членами МВФ надане право вибору: мати "плаваючі" курс валюти; або установити або підтримувати фіксовану вартість валюти в СПЗ (спеціальних правах запозичення) або інших розрахункових одиницях; або прив'язати свою валюту (тобто установити тверде співвідношення) до іншої валюти або декільком валютам. Виключається тільки можливість паритету валюти в золоті.

  Наприкінці 1984 року у світі існували наступні режими "плавання" валютних курсів:

Ø вільно плавають курси валют мали США, Канада, Великобританія, Японія, Греція, Ізраїль, ПАР, Ліван;

Ø країни вхідні в європейську валютну систему (ЕВС), зафіксували курси взаємного обміну своїх валют (так називана "європейська валютна змія"), але ці курси "плавали" стосовно третіх валют;

Ø 16 країн визначали центральні курси своїх валют стосовно СПЗ;

Ø ряд країн, включаючи країни Північної Європи, установлювали центральні курси стосовно індивідуального "кошикам" валют; валюти 38 країн були прив'язані до долара США, 13 до французького франка, 5 країн до інших валют.

  З введенням "плавання" валютних курсів різко підсилилася їхня нестабільність. Протягом року курси валют можуть змінюватися на величину до 40-45%.

   Те одна, те інша валюта може виявитися під спекулятивним тиском, і їхні курси можуть випробувати сильні підвищення, або різкі зниження. З введенням "плаваючих" валютних курсів гостро встала проблема перебування оптимальних вартісних вимірників їхні динаміки.

  У нинішніх умовах динаміка зовнішньої вартості національної грошової одиниці може визначатися тільки шляхом зіставлення даної валюти з цілим поруч інших валют. Так, у 1981 році вартість 1 долара США в середньому за рік складала 0,49 ф. ст., 1137 італійських лір, 2,26 марки ФРН, 5,43 французьких франка, 1,96 швейцарського франка, 221 японську ієну. У 1982 році курс долара підвищився стосовно фунта стерлінгів на 15,9%, італійській лірі 19,4%, марці ФРН 7,6%, французькому франкові 20,9%, швейцарському франкові 3,5%, японській ієні на 12,9%. У 1983 році курс долара США понизився стосовно японської ієни на 6% і підвищився стосовно французького франка на 28,2%. Це говорить про те, що курс валюти змінюється стосовно інших валют по-різному і найчастіше різнонаправленно (до одним валют він підвищується, до інших знижується).

      Таким чином, у сучасних умовах динамікові курсу валюти доцільно виражати в індексній формі, тобто у відносному показнику, що відбиває зміну курсу стосовно визначеної групи конвертованих валют. Таким показником є так називаний ефективний валютний курс, вирахування якого являє собою розрахунок середньоарифметичної і середньогеометричної величини. Ефективний курс являє собою спосіб виміру динаміки вартості валюти, вираженої в декількох інших валютах, щодо визначеної базисної дати.

  Значення ефективного валютного курсу в кожній крапці кривій, що відбиває його динамікові, залежить від тих валют, що включаються в калькуляцію, і ваг (так називаної "відносної важливості"), що розраховуються для кожної з них при підрахунку цього індексу.

      Для кожної валюти може бути обчислений ряд індексів ефективних валютних курсів. Вони можуть відрізнятися по тим валютам, що включаються у вирахування індексу, і по базовому періоді. Причому поняття того або іншого періоду (як правило, того або іншого року) за базовий зробить вплив тільки на абсолютне значення індексу ефективного валютного курсу в кожній крапці, але не на відсоток зміни цього індексу між будь-якими двома крапками в ряді динаміки ефективного курсу.

     Для визначення ефективного курсу валюти повинні включатися в "кошик" з урахуванням їх значимості (пропорційно і питомій вазі) у зовнішніх розрахунках тієї або іншої країни або групи країн. МВФ розраховує ефективний курс МЕРМ (Multi lateral Exchange Rate Model) для валют 18 основних країн по їхньому місцю в обсязі світової торгівлі.

  Навіть ці ефективні валютні курси (середньозважені курси валют стосовно основних валют, що розраховуються МВФ) у період 1973-1982 років змінювалися в межах 20-24% у рік. Так, ефективний курс італійської ліри в 1976 році понизився на 21,4%, тоді як ефективні курси швейцарського франка і японської ієни в 1978 році підвищилися відповідно на 24,1% і 23,0%.

   Характерною рисою "плаваючих" валютних курсів є їхні коливання не тільки протягом тривалих, але і дуже коротких проміжків часу. При старій системі фіксованих паритетів відхилення не могли перевищувати _+ 1%. У даний час нормальною є зміна валютних курсів у ту або іншу сторону в межах 10% протягом нетривалого часу (одного місяця) і 2-5% у день.

  Курс ведучої валюти світу долара США, що постійно знижувався протягом 70-х років, 1980-1985 роках випробував різке підвищення, особливо стосовно марки ФРН, французькому франкові, італійській лірі, англійському фунтові стерлінгів. Це насамперед було викликано ростом процентних ставок у США і на євродоларовому ринку, що досяг, наприклад, у 1981 році безпрецедентного рівня 21,5%.                 

 

Дата: 2019-05-29, просмотров: 153.